Відповідь: Одруження і народження дитинки Ми з чоловіком познайомились 11.07.2003., в вересні почали зустрічатись, а 28 лютого 2004 одружились (це окрема історія). На той момент мені виповнилось 22 роки, чоловік на 5,5 р старший. Ще коли зустрічались, зайшла мова про дітей. Так смішно і приємно. Пам*ятаю, як він мене питав: "Ти хочеш мати дітей?". Я, маючи трьох двоюрідних сестер і рідного брата, яких бавила всі канікули, звичайно, що хотіла. І багато-багато. Але реально уявляла трьох - 2 хлопчики і дівчинку. Так йому й відповідаю... В нього був шок. Він ВЗАГАЛІ не хотів дітей.:no: Потім ми ще багато разів повертались до того питання, і перед одруженням вирішили, що почекаємо 2-3 роки, а там побачимо. Інакше, я б за нього заміж не пішла. Через 2 роки любий погодився на дитинку. Не тому, що сам захотів, а заради мене. Поки був нежонатий, то з сімейними мало спілкувався, сама молодь, на роботі теж всі бездітні..., тому й уявляв собі вічно-кричащу дитину, не знати що з нею робити, спати не дасть,... і тому подібне. А ми подружились з сім*ями, де є дітки, і він побачив, що то не так страшно. Крім того, фінансовий стан покращився. Хоча ми не маємо житла, жити можна. Зараз маємо доцю, 3,5 місяці.:p Дуже нею тішимось, чоловік її дууууже любить. Носиться, бавиться, купає сам, висаджує на горшок... Деколи буває важко... Але дітки - це велике щастя. Коли дивишся, як та дитинка росте, починає агукати, усміхатися, реготати на цілу хату, коли шукаєш перші зубчики... серце завмирає. Додано через 10 хвилин Звичайно, це ВЕЛИКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Ми коли вирішили родити вдома, усвідомлювали, що вся відповідальність на нас; коли йшли з роддому на наступний день після пологів (вдома не вийшло через обставини), теж підписувались, що берем всю відповідальність на себе; коли на 3 тиждень в дитини соплі почались, педіатр залякує і каже ВЖЕ їхати в лікарню, бо в неї там всі знайомі, а ми не їдемо - теж беремо всю відповідальність на себе! Тому, я вважаю, треба бути готовим до різних моментів, щоб раптом щось не зламалось.
Відповідь: Одруження і народження дитинки Та це, напевне, ті, що заледве до 30 років доживали.... Бо моя прабабця з маминого боку дожила мало не до 90-річного віку, хоча у неї було тільки 2 дітей, мамина мама, маючи єдину дитину, прожила 81 рік (може, жила би й далі, якби не жахливі наслідки інсульту, який вона перенесла за 30 років до того - фактично останніх років 20 бідна не вставала з ліжка). Думаю, все більше дійсно залежить від екології, від спадковості, "від нервів"... Говорили, що у моєї прабаби був дуже філософський погляд на життя
Відповідь: Одруження і народження дитинки А ми одружені трохи більше трьох років. А зараз вже 4 місяці чекаємо на карапузика. Познайомилися 5 років тому, майже через рік почали зустрічатися, а ще через 2 місяці вирішили одружитися. На момент весілля мені було 21, а коханому - 23 роки. Спочатку про дітей не дуже говорили і планували, бо завжди знаходилася якась причина: то навчання, то робота, то ремонти... А тепер дозріли Ми завжди кажемо, що в нас сімя маленька (покищо), але дуже міцна До речі, до того моменту, як мені коханий зробив пропозицію, теж не дуже хотіла заміж, точніше навіть не думала про це... можливо, хотілося ще погуляти, попрацювати над карєрою, але коли пропозицію робить такий чоловік, то відмовити нереально Щодо того, рано чи пізно виходити заміж, то одна моя однокласниця вийшла заміж на першому курсі. Коли її запитали, чому так рано, то вона сказала приблизно таке: "Він запропонував. Я його люблю, то чому маю відмовитися?". Згадала ще один момент. Через те, що у нас не було дітей впродовж 3 років життя у шлюбі, то з нас теж зробили безплідних, а деякі родичі навіть радили звернутися до лікарів. Було неприємно.. таке враження, що як тільки одружилися, то треба відразу народжувати... але ж іноді потрібно пожити вдвох, подолати ті зміни, які відбуваються в житті кожної пари після весілля, зрештою, дорости морально до народження дитини.
Відповідь: Одруження і народження дитинки Як я Вас розумію, в мене так само, я би вже родила, а він ще не готовий!!! А я так хочу малятко . Мені сьогодні сон снився (вже писала про то в гілці для майбутніх мам). Я приходжу до гінеколога на огляд а вона мені каже що я на другому місяці вагітності:radist: , я кажу що того не може бути, і т.д. аде чоловік дуже щщасливий. Потім я тримаю на руках хлопчика(родила ніби вже), він хоче їсти а я не знаю як годувати. Потім нарешті приклала його до груді і він почав їсти, а відчуття в мене було таке реальне!!!!що я відчувала як в мене груди тягне, як молоко всередині тече. Я як проснулась то було таке відчуття що я зараз побачу на грудях молоко . Але файний сон був!!!!!! Сьогодні коханому розкажу
Відповідь: Одруження і народження дитинки Я коли була вагітна весь час переймалася грудним вигодовуванням і мені приснилося, що я вже народила, тримаю синочка і годую його. Але ручок і ножок не видно, малий ніби в коконі. Моя мама каже, а чого він такий, а їй - він ж ще не народився.... У мене так завжди про що думаю, те й сниться... Хоча мені приснився мій синочок, коли я ще не знала навіть статі дитинки і дуже хотіла дівчинку...
Відповідь: Одруження і народження дитинки А в мене весілля тільки через три місяці. Потім прийдеться посилено працювати, щоб трохи вирішити житлове питання. Тому з дитинкою рік-два прийдеться почекати. Мені зараз 25, майбутньому чоловікові - 31. Обоє морально готові мати дітей, але потрібно створити для них належні матеріальні умови. Хоча... якщо станеться так, що маля зявиться раніше, ніж ми плануємо - будемо тільки раді
Відповідь: Одруження і народження дитинки Коли виходила заміж мені було 18 років, чоловікові 24!Знала, що роблю важливий крок в цьому житті! Зараз а ні трішечки не шкодую!Дитинку народила в 19 - теж ні грамульки не шкодую (хоча всі казали, щоб ще гуляла і дурниць собі в голову не брала)! Зараз страшенно щаслива! Синочкові вже 1 рік і 4 місяці, мені 21, чоловікові 26!!! Мені завжди подобалися молоденькі мамочки! Я коли йшла по вулиці і бачила молоденьку мамочку, то просто розум втрачала! Хоча коли вчилася в школі, то била себе в груди, що спочатку закінчу університет, знайду хорошу роботу, стану на ноги - тоді можна і про сім'ю думати, а вийшло....навпаки! Заміж вийшла коли закінчила 2 курс! ГОЛОВНЕ ЩО МИ ЩАСЛИВІ І НАМ ДОБРЕ!!! І бажаю всім такого ж щастя яке є в нашій сім'ї!
Відповідь: Одруження і народження дитинки сорі, а чому так дивно тема називається?.... одруження. і. народження. дитинки. мені здається, що дитинка спочатку має народитися, потім вирости, після чого одружитися..... пс. або ж замість "і" тре було поставити "крапку з комою"....
Відповідь: Одруження і народження дитинки Скільки людей – стільки історій, і стільки ж думок. Ну хто то може визначити, коли найкраще родити, виходити заміж і робити кар’єру? Тільки ті, хто це все для себе планує. Вважає хтось, що у 19 якраз той час – значить так воно і є. Але при умові, що це виважене рішення, а не примха чи необхідність. Ми одружились, коли чоловікові було 23 а мені 21. Ми познайомились, коли мені було 15 років, через 3 роки почали зустрічатись. Для себе ми вирішили, що одружимось, коли чоловік закінчить університет і знайде роботу. Ми заздалегідь попередили батьків про свої наміри, тому це не було несподіванкою (не знаю як вони до того віднеслись – ми, якщо чесно, не питали), але знаю точно, що мама сильно переживала, що я відразу народжу дитину і моє навчання на тому закінчиться. Але мама була сильно не в курсі, що в неї дуже практична дитина – перше освіта, потім робота, а потім декрет. Ми собі так запланували, що треба хоч з рік попрацювати, після універу, щоб «заробити на декрет». Жили не шикарно, кожна копійка рахувалась, а народити дитинку, щоб повиснути разом з нею на шиї в батьків, то на нашу думку було б неправильно. Наші плани нам вдалось реалізувати і навіть краще ніж ми сподівались. У 25 я народила нашу старшу донечку, в 26 молодшу. Чотири роки декретної відпустки і ось я вже працюю над розвитком власної кар’єри. А щодо відчуття готовності до материнства чи батьківства…таке відчуття може ніколи не наступити. Не всі люди мають однаково розвинутий материнський (батьківський) інстинкт. А потім гуляють такі пари – обом за 50, з собачкою і кличуть її : «Бобік, біжи до мамусі, швиденько, бо татусь замерз і хоче додому». Спочатку треба було вчитись, потім робота, квартира, машина, подорожі, а потім…а потім настав той час, коли розуміння прийшло, а можливості вичерпались – старість, з дорогими породистими собачками, відпочинком у санаторіях, але трошки одинока, без фото дітей та внуків на комоді, без шумних ігор, вечірніх казок і радості від нового зубчика. У кожного своя історія життя і свої плани, але головне, щоб у погоні за матеріальними благами не втратити момент відзначитись у вічності. Молоді ще батьки і дорослі вже діти – це ж чудово! Правда?
Відповідь: Одруження і народження дитинки А в нас зараз так песик і знає, про мамусю і татуся а вона --наша доня....але це не означає, що ми лялю не хочемо --хочемо Я Вам , дівчата відкрию секрет....я собі деколи навіть рахую тиждні до весілля, і думаю, що от ще стільки залишилось до мого чуда, до його початку
Відповідь: Одруження і народження дитинки Чесно - просльозилась. Нехай ваші мрії збудуться. Щасти Вам!!!
Відповідь: Одруження і народження дитинки Мені здавалось, я писала, але десь усьо пропало Ще раз прийміть вітання з Вашою річницею!!! Всього найтеплішого і найзаповітнішого!!!!
Відповідь: Одруження і народження дитинки Ми з чоловіком разом вже 11-й рік, з них 6-й у шлюбі. Почали зустрічатись коли нам обом було по 17, а познайомились ще за рік до того. Це не було коханням з першого погляду, ані, даруйте, з першого разу. Наші почуття з"явились якось непомітно і неочікувано для нас обох, поступово коли ми вже достатньо добре знали один одного. Все почалось з взаємної симпатії, спільних інтересів, цікавості, довіри, можливо навіть з дружби (якщо це можна так назвати між чоловіком і жінкою). Я дуже вимоглива жінка, і мене важко кохати, так само як мені важко полюбити когось. Мені дивно було зізнатись навіть самій собі в тих почуттях, що виникли між нами. До цього я йшла більш як пів року. Про можливість нашого одруження думка виникла вже десь після двох років наших стосунків. А одружились ми у 22. Доволі рано, як для нас обох, ми не планували цього. Але в чоловіка виникла можливість продовжити навчання в Києві... І ми зважились. Природно, дітей одразу, зважаючи на обставини, не планували. Я до цього кроку йшла ще важче ніж до одруження. Чоловік, навпаки, завжди хотів дітей, я знала, що він стане прекрасним батьком. А в мене були сумніви, чи зможу я стати не тільки коханою жінкою, а й хорошою мамою для наших дітей, в тому числі в очах свого коханого. До дітей я прийшла саме через любов до свого чоловіка. Наша донечка народилась коли мені було 25. І знаєте, я дуже-дуже щаслива що вона в нас є! Навіть не уявляю тепер свого життя без двох найрідніших, найкоханіших для мене людей. І я дуже вдячна своєму чоловікові, що він завжди старався зрозуміти в питанні материнства. Так, можливо я не ідеальна мама, і чоловік мій далеко не ідеал. Але я я кохаю його, можливо навіть більше ніж раніше, і знаю, що це взаємно. Сьогодні, ми щасливі втрьох, але хто знає... Тепер, я мрію про двійню!!!
Відповідь: Одруження і народження дитинки Lulu, Ви запиталися, скільком людям не сподобається Ваш допис. Я думаю, що така відвертість і відкритість з якою Ви висловлюєте свої думки не може не сподобатися, але мене відверто лякає Ваша позиція. Діти - це однозначно величезна відповідальність, але це не "страшний тягар", "спиногризи" і ще є купа епітетів щодо дітей і думка, що з народженням дитини закінчується молодість. З народженням дитини народжується багато нових відчуттів і переживань, які переповнюють тебе і дають нові творчі можливості! Lulu, це, звичайно, Ваш вибір у житті мати чи не мати дітей, тільки Вам це вирішувати. Але, я думаю, що бажання жінки мати дітей - це бажання природнє, просто на все свій час. Жінка, яка ніколи не хоче мати дітей і так категорично налаштована, як правило, має свій негативний досвід у дитинстві. Часто таке відчувають жінки, які в дитинстві були небажаними дітьми, зростали в неповноцінній сім'ї, мали брак любові чи опіки.Іноді - це інфантильні жінки, які не готові подорослішати і взяти відповідальність за когось. Але, навіть якщо таке і є, то це зовсім не означає, що через кілька років, жінка не стане чудовою матір'ю. До цього треба дозріти. Мені здається, що Ви тверезо і реально оцінюєте ситуацію, вважаючи, що треба бути матеріально і психологічно готовим до цього і мати люблячого і відповідального чоловіка. Але, діти часто хворіють і в теплих квартирах, і не завжди діти щасливі в багатих і забезпечених сім'ях. Така творча, розумна і цікава жінка, як Ви, має шанс стати класною мамою! Для мене слова:"Я не хочу дітей взагалі" звучать страшно. Я не знаю, чи Ви колись спілкувалися з жінками, які не можуть завагітніти десятиліттями, незважаючи на всі методи лікування (і грошей їм не бракує) або з жінкою, яка дев'ять разів підряд втрачає дитину майже перед її народженням. Це страшно, прикро, гірко, це постійне розчарування, біль і почуття вини. Якщо чесно, це жахливо. Тому, я б порадила Вам не спішити з такими категоричними висновками і сподіваюся, що Господь не забере у Вас таку прекрасну можливість і дар материнства! Бажаю Вам успіхів!
Відповідь: Одруження і народження дитинки Я з Юрком познайомилась, коли мені було 12, а йому 16 років. Це було перше кохання, але тільки моє, ще зовсім дитяче . З кожним роком, з кожною зустріччю почуття нагорталися, як снігова лавина. А коли мені було 16, а Юркові відповідно 20, ми "дозріли", щоб зізнатися, що "то певно любоввввв". Той період не описати - романтика, зустрічі, вечірній Львів, кафетерії, квіти, подарунки:radist: :radist: :radist: Але через 3 роки в нашому житті сталася одна страшна річ - зрада , до того ж з людиною, якій я довіряла, яку відвідувала, коли та хворіла. Були сльози, істерики, але тільки на 5 годин, а зранку я зрозуміла, що не хочу втрачати дорогу мені людину - відпустила біль зі свого серця і пробачила. Не повірите, але цей випадок змінив наше життя на краще. Ми зрозуміли, що важимо один для одного, зрозуміли, що ми одне ціле і через 1,5 роки одружилися. Памятаю, що як тільки одружилися, то чоловік, маючи майже 24 роки, заговорив про дитину, але я в свої 20 не була до того готова - тільки перейшла на 4 курс університету,в перспективі вступ до аспірантури, потім неочікувана пропозиція залишитись працювати на кафедрі і так 3 роки (з 2002 по 2005) дитина в мої плани не входила. Але в травні 2005 року раптово у віці 44 років помирає мій татко - світ був немилий................."Клімант" в хаті був жахливий - мамині сльози, істерики. І саме тоді я зрозуміла: "Дівчино, спіши, життя може виявитись таким коротким!!!!!!!!!!" І з другої спроби в жовтні 2005 я завагітніла, а 3 липня 2006 народився Любчик (мені 2 дні перед тим було 24, а чоловіку майже 28)!!!! Тепер на літо плануємо другу вагітність
Найкращий вік для народження дитини Хочеться почути думку досвідчених мам, коли все-таки варто народжувати першу дитину? Одні кажуть що в ранньому віці, поки організм здоровий, інші кажуть потрібно бути морально-готовою до цього...
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини Про моральну готовність говорять ті, хто морально не готові. Вибачайте за каламбур. Готовим не будеш до кінця ніколи. Треба просто взяти й зважитися.
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини Я коли народила другу дитину зрозуміла, що першого народила заскоро . А якщо серйозно, то дехто і у 18 готовий, а декому і в 35 рано.
