Тонкощі соцмереж...

в мене випадок абсолютно протилежний)) ми з сестрою жили без інтернету аж майже до кінця мого першого курсу і то була мука. навіть зараз часом собі згадуємо і погоджуємося, що так, треба було років на п'ять швидше. і ми не знали толком, що таке інтернет, і не вміли ним користуватися, поки не з'явився вдома. єдине, що ми знали, це те, що там є інформація.

 

та звичайно можна без соцмереж жити
але не бачу в тому геройства, так само і в активності по всіх сайтах
а життя насичене не аж в такої великої кількості людей, і з соцмережами не повязано це
навпаки багато кого соцмережі надихають поїхати кудись, зробити побільше фоток) чи зайнятися чимось новим

--- дописи об"єднано, 9 Вересень 2016 ---

в мене успішність була значно нижча, до того моменту як провела вже інтернет
бо розрахунок був на нову свіжу інформацію звісно, така спеціальність, бібліотеки то лиш незначна частина

 

ОМГ, ну люди вже чисто подуріли. Ніхто нікому не зобов'язаний мати мобільний телефон, чи профіль в соцмережах, чи електронну пошту. Геройства звісно в цьому нема, просто людині це непотрібно. Це не створює жодних незручностей іншим. Є стаціонарні телефони, є адреси, а не подобається - не їмо. Що за звичка, що всі мають бути в доступі в будь-яку секунду? Кому треба, той почекає, кому не треба, ну то йому від початку не треба.

Як людина яка вже була доросла ДО появи цього всього можу вам сказати, що прекрасно так можна жити і життя нічим не гірше було.

*а отак обхаяти незнайому людину, бо вона бачте не має профілю в соцмережах, це взагалі мені не зрозуміти*

 

Там на конверті написано, якщо конверт потрапив бо вас випадково то треба повернути його в сільпо.
Ну і мене теж не а в соцмережах. А нащо?
Колись в однокласниках була зареєстрована, спочатку захопило, потім надоіло і ре заходила, а потім взагалі видалила я, бо москальський ресурс. Потреби в якійсь соцмережі взагалі не відчуваю

 

Залежить від вашої сфери діяльності. Ну, і наскільки далеко від вас мешкають родичі чи інші близькі люди. Бо от тут мені мама розповідає, як вчилася в універі далеко від дому і по місяцю не мала зв'язку з сім'єю, бо ж телефон "ніхто нікому не зобов'язаний мати".

І давайте ще за стаціонарні телефони не будемо писати, бо ж попереднє покоління без них нормально жило. Нє?

Це вже давно не звичка, а вимога сучасного суспільства. Ви без того обійшлися, я тим активно користуюся, наступне покоління без того не зможе жити.

 

ніхто нікому нічого не зобов'язаний. і кожен вирішує як йому жити сам!
Хтось любить висіти в соцмережах. для когось це пуста трата часу. не варто вішати людям на основі цього ярлики) кожен робить свій вибір!
пс. свого часу я знайшла багато друзів і коханого чоловіка завдяки соцмережам. багато клієнтів. зара вже не цікаво стало . і я не вважаю соцмережі якоюсь панацеєю..життя міняється, міняються пріоритети...

 

5 заблуждений умных людей 
о личных границах Трапилась доречна стаття

 

Думаю ви перебільшуєте. Я погоджуюсь що мобільний зв"язок, скайп тощо відіграє важливе місце в спілкуванні. Але соцмережі ні. Знаю дуже багато людей як спокійно обходяться без того. Але ще й знаю багато таких для яких соцмережі стали хворобою і залежністю.

 

Вимога? Це як? Я щось в цьому суспільстві пропустила? Скайп, вайбер чи ватсап - можливо треба (там також багато нюансів, але це програми які долають відстань), а соцмережі... Як на мене це просто спосіб відзначитись "я тут, дивіться яка я крута". Особисто для мене соц мережі - погана звичка, яка краде купа часу (і я вже з того покоління, в якого в соцмережі всі друзі). На першому курсі сидіти в соц мережі було круто, а зараз - просто звичка. Спілкуюсь через телефон і різні програмки, бо в соц. мережах купа не потрібного інформаційного сміття. Серед своїх друзів бачу тенденцію що все більше видаляються. Причина банальна - треба жити реальним життям, а не годинами вконтактє сидіти. Навіть за собою почала замічати, що все менше там сиджу - пролистала новини, закрила і роблю свою роботу.

 

Тому що ви використовуєте їх лише для розваги. В тому ж вконтакті в мене профіль суто для роботи.

 

перепрошую, я ж не пишу, що сайт з яким я працюю, то є вимога суспільства і що суспільство без того обійтись не може

хоч він також інформативний, спосіб спілкування, аналіз даних і т.п.

! Для кожного все індивідуально!

 

Зате ви пишете, що сайт, з яким багато людей працює, лише для марнування часу і хизування своєю крутістю. Все індивідуально.

 

відчуйте різницю між:

та

Я б не розписувалась за ціле покоління...Але це суто ваше і звісно залежить від роду діяльності і кругозору...Але щоб хтось в когось вимагав. Не знаю, не чула. Я чомусь стикаюсь ситуацією навпаки, друзі все менше соц. мережами користуються.

 

Посиденьки витіснили мені всі соцмережі. Сиджу тут постійно. В вк заходжу інколи подивитись фото друзів, закинути свої фото , в ігри пограти . а посиденьки, це кілька разів в день і вночі,коли дитину колишу . в фейсбуці я є ,але заходжу не часто. Був у мене період , коли постійно сиділа в вк і грала в ігри . Мала трохи більше часто на таку дурню. Тепер тим не страдаю, бо часу катастрофічно не вистачає.

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Моя ода фейсбуку.

Фейсбук створений на заході, людьми із західним менталітетом і способом життя, тому зрозуміло, що українцям він не зовсім зрозумілий. Мені особисто дуже зручно витратити 15 хв у день і мати загальне уявлення про все - подивитися як зїздила в Карпати моя кузина, найсвіжішу фотографію мого племінника, проглянути заголовки новин, місцевих подій у відповідних підписках, не забути про дні народження друзів, проглянути найсвіжіші професійні новини, довідатися новини місцевої української громади, переглянути новинки літератури і кіно, і т.д., і це все в одному місці, компактно, швидко і оптимізовано. Не уявляю скільки б я часу тратила телефонуючи до всіх друзів-родини-знайомих-по справах і заходячи на різні сайти.

Звісно, якщо ви живете в одній квартирі з батьками, ваша найкраща подруга мешкає на відстані трамвайної зупинки, а цьоця в сусідньому домі, воно вам сто років потрібно. Є телефони-скайпи, та так, але у мене знаходиться час з мамою раз в тиждень у скайпі порозмовляти. Якби я надіялася на скайпи-телефони, то випала б з життя і родини, і України, та взагалі з суспільства.

Тобто фейсбук оптимальний для людей які багато подорожують, живуть далеко від дому і родини і мають проблеми з часом.

Звісно, якщо все правильно організувати. Я ніколи не додаю в друзі незнайомих людей, підписуюся виключно на дуже цікаві мені групи, регулярно чищу від "фейсбук-друзів" які нічого неактивні, або втратився контакт, і я не "сиджу" в фейсбуці, а просто "тримаю руку на пульсі" - бачу по повідомленнях на телефоні апдейти і оцінюю їх важливість.

Марнування часу, хизування крутістю - дєтскій сад. Виходить я не вмію організувати свій час, а фейсбук у тому винен. У дурнів у руках і звичайний кухонний ніж, і розетка стане небезпечною.

 

Зареєстрована у ВК, ФБ, Твіттері,ще з декількох видалилась. У Твіттер уже не пам"ятаю, коли заходила останнього разу. Не подобається, коли в об"ємі тексту обмежують. Може, й видалю зовсім аккаунт, як буде час.

ВК - заради музики (дуже зручно по альбомах складати), однокласників, одногрупників і родичів - процентів 80% сидять саме у ВК. Мені цікаво іноді дізнаватись про зміни в їх житті - хто куди з"їздив, вийшла заміж/одружився, дітки, свята і так далі. Я саме з тієї категорії людей, які щиро радіють за автора кожної "вагітної" фотки та дитячих фотографій. Ніколи в житті нікому не заздрила, просто не вмію цього робити. Мабуть, у моїй ДНК цей "ген" вимкнений

ФБ - заради новин і дорослого спілкування (політика, ситуація в країні та в місті, почитати нардепів, висловити своє бачення).
Перед тим, як додавати того, хто проситься в друзі, ретельно вивчаю профіль. Якщо щось не влаштовує - відхиляю заявку. Фейки та люди, у яких нема нічого спільного зі мною, мені в стрічці непотрібні.
Налаштуваннями користуюсь, сторінка у мене повністю відкрита лише для друзів. Відкривати для всіх не бачу сенсу.

Соцмережі, на мою думку, просто незамінні для тих, хто працює вдома (фрілансери). Бо в офісі хоч якесь спілкування є, а вдома, за винятком чоловіка та мами-батька-сестри (в телефонному режимі) - зовсім нічого. Тому соцмережі - чудова альтернатива живому спілкуванню в даному випадку. Та й новини продивитись завжди корисно (на телевізор в мене часу не вистачає, до того ж обирати хочеться самій) - принаймні з життя не випадаєш. Бо коли спілкуєшся з людиною на вулиці, а вона уявлення не має, хто в нас президент, прем"єр... То вже трохи, як на мене, дивно. Є ж загальні речі, які мають бути відомими всім. Ну як 2 х 2 = 4.
Через соцмережі можна допомагати людям. Порадами, консультаціями в межах власної компетенції, фінансово (якщо дитина хворіє і інформація перевірена - вийшла на головних каналах країни).
Основна проблема - дійсно, організація часу. Бо я підписана на багато цікавих спільнот та сторінок - відповідно, щодня інформації дуже багато. То доводиться обмежувати себе в часі. Інакше страждає робота. Але то вже питання не залежності від соцмереж, а до власної організованості. Якщо з нею проблеми - людина не буде нічого встигати в принципі. Я над цим наразі працюю

 

Дівчата,а може хто знає і підкаже -як у вайбері відновити прихований контакт? Де то шукати? Буду вдячна

 

Щоб приховати контакт треба ввести пароль. Одже якщо пам'ятаєте його, то у пошукк просто набираєте пароль, заходите на діалоги з прихованим контактом і в налаштуваннях діалогу робите його видимим.

Отправлено с моего Nomi i504 через Tapatalk

 

Доволі цікавий і повчальний експеримент з постами в соцмережах однієї художниці Зірка Instagram, яка обдурила тисячі послідовників - BBC Україна