Відповідь: Ти чи ви? Мені подобається в англійській мові - you - та й усе! І ніякого ти-кання чи ви-кання, усе однаково! А що вигадувати? З незнайомими - то переважно чекаю аби співрозмовник перший перейшов на ти.А у родині - всі на "ти". Спочатку вітчим вимахувався - хотів "поваги", але коли народилася сестра - зрозумів, що то буде не доречно. До бабуні теж на ти. Взагалі єдине, що мені не подобається (не категорично)в українському звертанні, то оте "тітко-дядьку, вуйно-стрийно". Та кожен має ім"я, врешті решт!Мама мене пітримала. І тепер вчить мою малу казати на себе Леся. Я теж особисто не хочу бути тіткою чи тетою ще й на ви! Забагато честі... Бо прихали якось чоловікові і мої одночасно до нас, а вони давай себе "бабусьо-дідусями" називати. То моя мама відрубала:" На звання Бабусі чи Дідуся треба ще заслужити!" Може трохи різкувато, але в тому щось є, чи не так?
Відповідь: Ти чи ви? Англійське you - це "ви". Форма "ти" (Thee) збереглася лише в релігійних текстах та старовинних. Це так, до слова, бо чомусь багато людей думають, що англомовні "тикають". У мене останнім часом проблема на форумі: не пам'ятаю, з ким вже перейшла на "ти", а з ким - ще ні.
Відповідь: Ти чи ви? А мені подобається на форумі звертання на "ви". На "ти" звертаюсь лише до тих з ким знайома особисто, або хто сам просив про таку форму звертання.
Відповідь: Ти чи ви? Я також. Але останнім часом із багатьма на "ти" перейшла, відповідно склероз розвинувся неможливий. Якщо сумніваюся, то швидше за все напишу "ви". Мені теж дуже подобається форумна форма звертання. Завжди загострено реагую, коли новенькі приходять і починають "тикати" всім підряд. От де дуже важко "викати", то це в асьці. Там у мене чомусь виражено розвинене саме "тикання".
Відповідь: Ти чи ви? Я як тільки сюди зайшла - зразу це помітила! То, знаєте, ніби підкреслює Львівську інтелігентську манеру звертання, така собі "фішка" Я тут тільки місяць, і нізащо не наважилася б на "тикання" - якось непристойно, здається...
Відповідь: Ти чи ви? А мені подобається. Особливо тепер, коли вже в моїх дітей є тітки і дядьки і решта родини. Подобається, бо відчуваю в той момент, що той дядько - не просто пан з вулиці, а моя рідна кров, моя родина. І не тільки в українській мові родинний зв’язок вказують при звертанні...
Відповідь: Ти чи ви? І мені подобається. Є розподіл на своїх і не своїх. Мого чоловіка племінниця, яку вчили всіх називати по іменах одного разу спитала, чому в сусідських дітей-португальців є дядьки і тітки, а внеї нема нікого. З того часу ми з чоловіком офіційно стали дяком і тіткою. Дитині це дуже подобалося. А от щодо ти-кання і ви-кання, я не хочу, щоб мені ви-кали знайомі люди і діти. Але сама звертаюся до всіх на Ви і переходжу на Ти лише з тими, хто про це просить. ( До чоловікового брата вже роками звертаюся на Ви, бо він так захотів).
Відповідь: Ти чи ви? Тобто Ваша мала каже до своєї бабусі, тобто Вашої мами, просто Леся? Чи я не так зрозуміла?
Відповідь: Ти чи ви? На ви звертаюся до незнайомих людей,чи недостатньо знайомих в тому числі на форумі, не можу собі дозволити тикати. І не люблю людей, які при першій зустрічі тикають. Мені це неприємно. Ти - це свій, близький, тобто його треба ще заслужити це - ти. Маму зву на ти, але то тільки на її прохання, бо Ви для неї множинне число.
Відповідь: Ти чи ви? Я люблю, коли до мене звертаються на "ти". Просто і легко! А от сама постійно "викаю". Навіть тоді, коли мене попросять казати на "ти", мені все одно важко перейти...Звичка!
Відповідь: Ти чи ви? Я також до всіх звертаюсь на "ви" (мене так батько з самого дитинства вчив), а от до мене я люблю щоб звертались на "ти".
Відповідь: Ти чи ви? починаю завжди на Ви..навiть до дiтей, i менi то зовсiм не заважае, а як вiдносини продовжуються в тривалi стосунки то вже в процесi i на ти переходжу.
Відповідь: Ти чи ви? Я теж так...от до батьків звертаюсь на ТИ, незнаю чому, так змалечку ще...(при тому що тато мій до своїх батьків "тикає", а мама до свого тата на ВИ , а до мами на ТИ)
Відповідь: Ти чи ви? мені ти і ви здається залежним від віку і статусу того, до кого я звертаюсь.... але переважно на ти з людьми, я якась така розкуто-балакуча, що легко на ти переходжу і люди на то приємно реагують)
Відповідь: Ти чи ви? Люблю коли до мене на "ти" звертаються і сама люблю звертатись до людей на "ти". "Ви" - це для мене якось дуже офіційно звучить, робить людину старшою і поважнішою. "Ти" звучить простіше, робить бесіду невумушеною і легкою. Хоча, кожному своє...... Звичайно, до старших і незнайомих я "ви"-каю.
Відповідь: Ти чи ви? Якщо мені добре знайомі люди,то говорю на "ти". До мене теж можна на "ти",але знову ж таки від тих людей котрих я знаю. До не знайомих ти-кати,то якась не повага. До старших людей говорю тільки на "ви",але от до батьків звикла говорити на "ти"
Відповідь: Ти чи ви? у мене з ви-канням подвійна історія, навіть потрійна. кажу "ви" 1) незнайомим людям, 2) людям, яких дуже поважаю, 3) чи навпаки, не поважаю. в останньому випадку, таким чином зберігаю дистанцію між нами. зі старшими людьми - за домовленістю, вірніше, згідно їх бажання.
Відповідь: Ти чи ви? Згадала, як коли ще була маленькою, то почула як хтось там звернувся до своєї мами на «ви», тоді як я постійно на «ти»..ну і запитала в мами чому так..вона мені пояснила, що так звертаються до старших, плюс це вияв шани та поваги…я- таке п’ятирічне мале, посиділа-подумала і кажу: «Мам, я тебе звичайно поважаю, але буду звертатись до тебе на «ти», бо якщо «ви», то це вже має бути хтось старий, а ти ж в мене молода!» Мама ще довго потім з того сміялась і всім розказувала, який в неї умнік росте Але з того часу нічого не змінилось- я досі тикаю мамі, хоч комусь це і здається неправильним..а для мене це є не показником поваги, а навпаки рівнем близькості людей..для мене мама- найближча людина і найвірніша подруга, і так як і в 5 років, я досі вважаю її молодою!!! До однолітків звертаюсь переважно на «ти» і відповідно люблю таке звернення і в мій бік, хоча все залежить від співрозмовника і ситуації...
