Свекруха-бабуся

Відповідь: Свекруха-бабуся

Ну ви ж самі в курсі чи принаймі здогадуєтесь - тут єдиний післякрок викликає в мене якісь негативні емоції...

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

підтримую!!!!
уявляете.у мого свекра 4-х кімнатна квартира(де ми зараз всі і живем), і мае ще особняк.ми вирішили з чоловіком що поки свекор ще працюе і в здоровому стані-ми робимо ремонт в особняку і переїжаем туди вдвох( втрьох,уже з лялею),але свекор сказав-що ні!дулю вам!то він собі хоче там пенсію провести,а якщо і переїжати раніше-то лише всі разом! а ми хочемо жити лише своєю молодою сімьєю,спокійно і без стрессів,які він нам і так кожен день створюе.і тут на квартирі нас не лишае,і туда не пускае-каже куда ми ,туди і вони( ще з дідом).от тепер сидимо з чоловіком і шукаемо де би то квартиру знімати,щоб спокійно жити!!!!! невже це нормально?

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

Викорстаю ваші слова "Нє нада ля-ля!" Була я в Польщі. 2роки! Було дуже важко, але по-іншому! Там було важко психічно, а тут морально, психічно та ще й фізично. Як на мене, то недоречно порівнювати чиїсь біди зі своїми. Як я вам почну розказувати за свої минулі біди, то вам волосся на голові дибки встане і будете дивуватися як я змогла через те все перейти та ще й нормальною людиною залишитися. Хочете щось хороше порадити, то порадьте, а казати, що "то фігня, бо мені було важче..."???

Додано через 4 хвилини

Тааааааа... І Вам не легко. Дивуюся я тим людям! Як можна думати тільки за себе??? Дитинка народиться, то Вам би було зручно мати власне подвір"я - дитинка б цілий день на дворі була. Може переїдьте в особняк, а потім з чоловіком втечіть на квартиру, вони старі, за вами не попруться

Додано через 16 хвилин

А я виходила заміж свідомо, бо того хотіла, і дитина в нас була планована. Єдине чого не знала, то як буде до мене відноситися свекруха. І ніби вона і не пхається до нас, але свого синочка від "клятої" дружини завжди оберігає, навіть коли він того її не просить Пильно все слухає що я говорю свому чоловікові і відразу в атаку! В нас з чоловіком дуже гарні відносини, тому не дозволю нікому їх руйнувати, навіть як то буде коштувати мені скандалом зі свекрухою!

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

1. куріца нє птіца, Польша - нє заґраніца. Вона вже за 80км. від Львова. Залежно де бути. Я як домів пру і до Кракова доїду - то вже відчуття ніби дома, до Львова всього нічого...
2. не забули?! Мова про дітей... Ви там дитину народили і ті 2 роки самі виховували, рвучи собі задницю, перепрошую, на німецький хрест між домом, універом і роботою?!
3. біди я не порівнював. Всоте повторюю - вся ця моя писанина на дві сторінки зводиться до однієї фрази: сидіти дома на руках з дитиною - не така сізіфова робота, як тут деякі люблять потріпатися...
4. в кожного своя ситуація і своя правда. Прочитали мою - то не треба домислювати, і, найгірше, свої не зовсім в мою сторону правильні домисли виставляти напоказ, збиваючи з пантелику інших
5. не гнівайтесь, нічого персонального(див. допис N721)

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

дякую за підтримку і пораду!але в тому то і справа,що вони попруться,бо їм добре з нами-їм їсти подають,прибирають,перуть,а без нас вони будуть змушені самі собі раду давати(а вони знають як то,бо до нашого одруження 3 роки самі жили).ми з чоловіком познайомились за кордоном,вирішили одружитися і переїхати на вкраїну,бо тут все таки все рідне і казав,що мае тато його великий будинок,який пустуе.от і приїхали приводили місяць квартиру в порядок ,бо страшно було навіть в чистому десь спертися-мала перед весіллям руки прибиральниці . там за кордоном заробили троха грошей і відклали на ремонт,а тепер ,бачу, віддамо за оренду квартири
але краще на квартирі,та спокійно зі своєю донечкою і чоловіком!
та в цій ситуації є все-таки великий плюс!-ми з чоловіком стали ще ближчі один одному :p -і їм нас не подолати

Додано через 13 хвилин

ось і мені не втерпілося залучитися до вашої "милої" бесіди про заграницю!
я там навчалася в універі і працювала по догляду за дітьми.на мене скинули (чуже!!!!!) 5-місячне маля,яке спало,їло,какало і купалося разом зі мною,бо батьки були сильно поважні лікарі і не мали часу на свою лялю.окрім цієї малялі був ще один хлопчик 5 років з психічними відхиленнями,який ненавидів свого братика і не дай Бог мені вдвернутися як вже викручував йому пальці або пхав лего в рота,щоб той поперхнувся і вмер.я з цими дітьми провела 2 роки. А коли їхні батьки приходили до дому-я мусіла летіти в універ,бо треба було вчитися і здавати екзамени,щоб продовжити візу.
і мріяла коли я вже буду зі своєю ляльою так сидіти,бо навіть з чужим малятком( про того старшого не говорю) отримаеш купу позитиву-дивишся як воно росте,як починае ходити,вимовляти слова(а це маля заговорило по-українськи,бо цю мову чув частіше чим свою рідну) і радіеш.а з своїм, то мабуть взагалі блаженство!!!!

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

Мій тато виставив мене за двері з чоловіком і донечкою 4 місячною. Повірте, краще на квартирі а ніж когось терпіти, і вашій дитині буде спокійніше.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

моя сестра вчиться за кордоном,живе там і 7 місяців тому стала щасливою мамою! умудряеться ходити на пари, здавати екзамени, робити все по хаті і бавитися з синочком-і щаслива на всі 10000%.
думаю,то все залежить від людини. і де би ти не був,якщо ти вміеш бути щасливим,то будеш,не зважаючи ні на що!
Б.Франклін сказав мудру річ-der Unzufriedene Mensch findet keinen beguemen Stuhl[/COLOR]-- що перекладаеться як " невдоволена людина ніколи не знайде зручного стільця"

Додано через 1 хвилину

дякую вам, ви підтверджуете моє нестримне бажання зїхати ще поки можливо( маю на увазі поки ще ляля не народилась і можна обжити трохи якусь квартиру)

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

знаєте, а то ще від самої дитини залежить, вони ж всі різні - одні слухняні та спокійні, інші непосидючі шилодупики, за якими треба пильнувати щосекунди. Я - мама токого шилодупика До року мені в радість було займатися донечкою, насолоджувалася кожною хвилиною, проведеною з нею. Тепер - я за цілий день так змучуюсь із нею (і морально, і фізично) - що до вечора ледь ноги пересуваю Чоловік спочатку не вірив, що з нею так можна втомитися Побув цілий день з нею - тепер так не каже а більше допомагає А ще приплюсуйте до того, що ще ж треба і їсти наварити, і поприбирати, і ще купу справ повирішувати.....
Я з самого народження Валерії зі всім поралась сама - моя мама жила за 1500 км від нас, чоловікові батьки - за 700 км. От і доводилось викручуватись. Розраховувала тільки на себе, ні від кого допомоги не чекала. Воно і на краще - я нікому нічого не зобов"язана Навіть зараз, коли ми вже живемо в одному місті зі свекрами, допомоги в них прошу тільки в крайніх випадках (таке буває раз на 4-5 місяців). Зато зі свекрами рівні спокійні відносини, ні з ким не сварюся (ну, крім чоловіка звичайно ), не маємо чим дорікати один одному
а жити, звичайно, потрібно окремо. Більше здоров"я збережете

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

Шановний! Ви не забулися? Хамити почали!!!??? Тоді і я почну! Як думаєте, чому в Польщі я не народила дитину не плановано? По тій же причині, що й у Львові!!!!!!! В мене голова на плечах!!! І коли не мала наміру вагітніти, бо сама ледве кінці з кінцями зводила, то і в ліжко не лягала!!! Зрозуміло???? А Ви, якщо зробили ту дитину, то чимось думали!!! А як ні, то поплатилися за це! От і все!!!

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

Галинка, спокійно, спокійно... не треба кричати...
Ви просто не так все сприйняли, а п.5 взагалі не прочитали, я так бачу...
Навіть не думав вам хамити. І за ніщо я не поплачувався, кожному таку дитину зробити бажаю...

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

Ггг...
А мені тьоща (перша), як щас помню, на пр. Свободи, на наступний після весілля день сказала: "я не знаю, не хочу знати, де Ви з моєю доньою будете жити..." Золота людина!

Наспівучи:
Будуй хату з лободи
А в чужую не веди, не веди...

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

ми не в чужій Гермляндії, але теж багато пережили. Коли приїхали з 1,5 річною донечкою у Львів, обидва студенти, нікого у місті не знаємо, заробити не могли, а батькам теж тяжко було. те, чим допомагали - то щоб вже зовсім не вмерти від голоду.
було дууууже тяжко!
було таке, що по три дні не їли. і навіть таке, що я у дитини з рота останній шматок хліба відбирала, бо ми вдома сиділи (я вчилась заочно, тож займалась вдома), а чоловіку пішки годину до академії йти та назад стільки ж - більше енергії треба витратити...
але ми були самі щасливі на світі!
бо жили ОКРЕМО нарешті від батьків.
дуже часто гуляли містом, кожен раз новими вуличками (доньку на плечах по-черзі носили). ходили на безкоштовні виставки, знайомилися з людьми, придумували собі цікаві зайняття ітд.
згадую ті "страшні голодні" часи із ностальгією.
і точно скажу, якби залишились жити з батьками, то скоріше всього вже розвелися би, бо відносини при сумісному проживанні "накалились добєла".
а так, за пару років, забулись усі образи.
тепер живемо "душа в душу", але на відстані 1000 км одні від одного.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

я вами пишаюсь!!!!!
дай Бог і нам такої же сили,бо вже відносини наколюються.ось уже починаеться між мною і чоловіком щось незрозуміле,він ображаеться,що я не можу спокійно відноситися до ситуації в якій живемо-каже,що заміст злитися і нервуватися я повинна "забити на все" . а ви б змогли забити на таке, коли ти помив підлогу ,а на другий день вона знову липне до тапків? коли окрім тебе,ніхто не думає,що може треба щось їсти зробити? що може і я відпочити хочу? ой,коли вже то все скінчиться???

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

У кожного з нас є та історія з життя, за яку прикро і боляче і думаєш як я то пережив (ла).
Народ, не сваріться, воно того не вартує. Подивіться краще на результат - ви батьки чудових діточок, а чи плановані вони чи ні це неважно, вони ЛЮБИМІ І САМІ НАЙКРАЩІ. Труднощі - так, важко, але які ви тепер загартовані і ВИ ж, наперекір долі, ті труднощі ПЕРЕМОГЛИ, а це найголовніше.
Ви знаєте мене мама навчила жити і радіти вже навіть тому, що ти живеш, що ти бачиш сонце, небо, своїх діток.
І ще, на додаток, народна мудрість:"Навіть якщо Вас з'їли , у вас є два виходи"

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

І ми живемо в 3-х кімнатній квартирі з батьками нареченого, свекор ще нічого, а от свекруха...Свою дитину їй точно на довго не довірю!!!

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

сила сама з"являється, коли треба.
я знаю точно, що можу багато винести заради своєї сі"ї.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

а мені з кожного боку тут розповідають які у них сильні сімецні традиції, велика та дружна родинаpadonak: особливо дружня поза очі) і як це треба берегти не зважаючи ні на що! але мені на то наплювать в мене на першому місці моя ляля,мій чоловік і НАШЕ з ним сімейне життя-усі інші мені погоди не роблять. общинний лад уже в минулому, комуністичний :moskali: також-правда не всі з того покоління хочуть то розуміти

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

так я і маю на увазі під сім"єю чоловіка та діток наших. то наша маленька фортеця.
всі решта (близькі родичі або дальні, друзі, знайомі...) під сім"єю не розуміється.
я теж проти общинного ладу і більше 3 днів не можу витримати у своїй хаті когось. хоч вважаю себе дуже гостинною і справді люблю приймати гостей у домі. але сумісне життя - дуже тонка річ. тут вже повинно бути повне обоюдне порозуміння. та певна ієрархія (голова сім"ї, якого слухаються усі (в нашому випадку це чоловік) та послух дітей батькам).
а коли різні дорослі люди намагаються жити разом, починається конфлікт першості та авторитетності (дві господарки на кухні тощо).
я ще не бачила успішного спільного проживання дорослих людей. навіть батьків з дорослими (повнолітніми) дітьми. це завжди конфлікт.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

тілько як то все пояснити людям,які окрім своєї власної думки ніякої більше і не чують?!
ось пару днів тому свекор видав фразу чоловікові, що він свою родину,найближчих тата і діда,проміняв на дружину . от і як то розуміти?
а я сьогодні взагалі забила готувати їсти! вони завжди сідаютиь і чекають коли їм вечерю під носа запхають,а сьогодні буду чекати я