Свекруха-бабуся

Відповідь: Свекруха-бабуся

Все б нічого, якби цей "хтось" не був бабусею/дідусем...

Ну, не всі ж такі!

Це вже зовсім інший випадок...

Вмерти може і не вмре, але співаня може бути...

---------- Додано в 17:19 ---------- Попередній допис був написаний в 17:17 ----------

Справа в тому, що притирка мусить бути з обох сторін.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

але так вже є. Ви можете прийняти це і мати спокій, а можете не приймати і себе гризти (ну бо їм по-брабану).

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

Щось мені важко в це повірити. Ну як можна знайти спільну мову, коли свекруха весь час говорить що я щось не так зробила: не там поставила каструлю, погано повитирала стіл, неправильно викручую шматку (не в ту сторону що вона) і т. п. Не допомогло навіть те, що чоловік казав їй стільки не дорікати. Я не кажу що я хороша невістка, знаю, вона мене не долюблює, мабуть навіть через те, що не називаю її мамою, на відміну від старшої невістки, але в мене язик не повертається сказати до неї "мама". Чомусь вона вважає, що оскільки вона старша, то знає набагато більше і має право мене вчити. Воно може й так, але те, яким тоном вона мене "поучає", то вже ДІСТАЛО!!!

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

я так розумію, живете разом? Якщо так, то це її територія, і хоч-не хоч, мусите терпіте. Не подобається, - шукайте змогу жити окремо. Це, звісно, не дає гарантії, що свекруха не захоче і там повчити, але принаймні дасть вам територіальну перевагу і право відгризатися та встановлювати свої правила.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

а в мене не лише співане а щей читане буває. Нераз так дістає що не знаю куди від того ховатись, але мені перейде, їй перейде і йдемо далі.

---------- Додано в 15:55 ---------- Попередній допис був написаний в 15:54 ----------

а як рідні батьки так роблять не дістає?

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

От-то-то, моя рідна мама мене дуууже часто поправляла, могла після мене щось переробити, а тепер то взагалі, бо живу окремо, вже свої звички, нові якісь методи на кухні)) Але я кажу так:"Мамулічка, я давайте я кручу голубці, а ви робите салат, ви не дивитесь мені в руки, я вам вам, ну бо поки насваримось, то гості прийдуть".

А я на тому дуже часто спекулюю, бо я вона зла, я так ніжно скажу:"Ну мамулііічка, не сваріться, так файно як ви мені не получиться". Ну материнське серце і тане.

А тут потрібен конструктивний підхід. Подивіться на все критично, і подумайте, що справді вона робить краще. Дещо мусите перейняти, бо то дійсно її територія, як писали вище, і вона господиня, і мусите коритись, не вона ж буде вам? Хтось мусить бути головний. Я коли в свекрухи щось роблю, наприклад мию посуд, кажу:"Мамо, кажіть як то має бути, бо я мию так то, а ви як? Ага,добре, стеліть мені тутво рушника, най я поскладаю все, а ви собі розкладете, бо як вам посуртую, то будете мене згадувати потім, і нащо мені то , щоб мені ся гикало?". Мама сміється, тай щось розкаже, замість того, щоб в руки заглянути. Ну а як дійсно щось втворю, то кажу:"Ну так мені ся вдало, насваріть тай цьомніть, то на другий раз буде краще" або "То так мені руки тряслися, бо хотіла свекрусі вгодити". Але я переконана, якщо живете разом з батьками, то нічого не вдієте, або рухайте чоловіка за свій куточок, або терпіть, а от як ви будете терпіти, то вже від вас залежить, чи зуби закусивши, чи до сміху звівши.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

ой, Марусю, ми таки подруги по нещастю... Хоча мені більше повезло, батьки живуть окремо, але співане і читане все одно щодня...

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

маєте можливість кинути трубку, а потім сказати - ой, я зайшла в зону недосяжності а моя зона недосяжності хіба моя спальня, і то можуть ввірватись аби подивитись чи я де брудних речей не маю бо треба мені попрати.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

То називається-мудре телятко дві циці ссає)))))))
Але то так вміти треба,а не всі так можуть.Я теж інколи такий метод використовую-спрацьовує(але то бувває в рідкі хвилині відвідання)

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

дістає, але я своїй мамі можу огризнутися і сказати що роблю так, як хочу. А свекрусі я намагалась пару раз пояснити що я роблю по-іншому, то вона навіть могла образитись. Я розумію, що живучи з нею потрібно миритись з її "правилами", але найгірше те, що для неї існує дві думки: її і неправильна. Вона вважає, що якщо я щось роблю не так як вона, то значить роблю неправильно. Але куди я дінусь з підводного човна? буду якось з цим миритись.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

Секрет у тому, що я справді вірю в те, що говорю, спершу міняла своє ставлення, тобто не сприймала свекруху як чужу людину, яка шукає в мене недоліки, а як маму чоловіка, частиною її родини я тепер стала, і маю показати яка я є насправді, щоб вона мене полюбила. І ну так, легше звісно надутись, посваритись, висловити своє фе і гризти чоловіка, але до жіночої мудрості, та і мудрості загалом, а також до логіки така поведінка не має ніякого відношення.

Ги. Як мені чоловік на кухні щось робить не так, як я, то я теж так вважаю. Така людська натура.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

Моя мамця така, я ій все кажу покажи мені де то написано і я буду робити як ти

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

бачте, а у мене з точністю все до навпаки... тобто я своїй мамі слова не можу сказати бо вона образиться, а як гаркну де чи тон підвищу то не буде зі мною розмовляти тиждень, аж поки я не піду і не буду перепрошуватись, навіть якщо я не винна.
Ось так і живу. Часами є перемирря і спокій кілька місяців, з повчаннями поміж тим про те який у мене балаган і чоловік ні до чого. А тоді прийде якась суперечка - і знову дуття.
А он з свекрухою мій чоловік вміє дуже добре дати собі раду.

Він її не боїться і нераз їй може сказати дуже разючу правду в очі. Я вважаю що він трохи різкий з нею але незважаючи на те що він може їй сказати аби вона лишилась вже тих своїх морґів поля, бо вони ані їй ані нікому більше не треба, він її дуже любить і піклується регулярно про неї. Але вона в нього на першому місці після мене з дітьми, якось він так вміє це поставити що його мама ані нижче мене ані вижче. Мені ніколи в голову не приходило те що вона стає між нами, а по відношенню до моєї мами таке відчуття присутнє. Нажаль.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

дівчатка порадьте як правильно зробити. Моя свекруха взяла за моду дарувати мені рушники то рожеве, то зелене у квіточку, то синє в сердечки. Мало того що вони по кольору ну зовсім мені не підходять, то ще і якість хромає. Дала один такий рушник чоловікові після душу, так на другий день він попросив інший бо той не впитує зовсім. Так от, як дати зрозуміти свекрусі, щоб не купувала тих рушників і не образити її. Я розумію, що вона від всього серця, але мені нема де їх складати, а викинути рука не підніметься.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

добре що дарує рушники) Бо моя свекруха після того як ми одружилися, дала мені два рушники і то зі старих якихось совєтських запасів та й по всіх господарських подарунках.
А натякнути, щоб не дарувала рушників можна дуже просто. Ой Ви нам вже стіки рушників надарували, що ще внукам залишеться. Може вона тоді зрозуміє, що вже досить)

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

але "совєтські" "совєтським" є також різниця)
Мені мама також тримає, вже бачу для внуків, пару рушничків! Вони дійсно хороші, гарно вологу впитують.

 

Відповідь: Свекруха-бабуся

переключити її захоплення рушниками на щось інше, правильно. Нехай закидає кухонними прибамбасами.

Але я б радила щоб це її син їй сказав, типу, мамо онто ви нам рушників вже надарували... складати нема вже де, чи ще щось. Ну не знаю, які конкретно слова бо мій муж то б прямо мамі своїй сказав, перестань нам того вже досить.