Відповідь: Свекруха-бабуся (2) так приємно такі речі читати! Моя свекруха також віддала старшого сина (йому був рік) на цілий рік до своїх батьків в Прилуки - це купа кілометрів звідси...І вона теж каже, що от, як буде у нас друге, то щоб ми Сашка їм в село дали...
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Чекай, ну то ж бабуся. Її не можна зовсім з життя дитини викидати. Хай собі попхає той візочок, головне щоб дотримувалась правил виховання дитини, а не робила як "краще". Ми колись теж захочемо внуків бачити Ніколь, тобі вона певно добре насолила
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Думаю, мені зі свекрухою більш-менш пощастило. ТТТ Але є те, що трохи роздразнює. Це ті аспекти, де виділяється різність поколінь. Їй 52 роки (моїй мамі 42). Донька свекрухи буквально у лютому місяці народила первістка в 30 років, і живе донька (сестра чоловіка) в США, вже років 7. Спілкуванні можливе тільки по телефону/скайпу. І от видно, що свекрусі недостає оцих бавлень з першим онуком, якого вона так довго чекала. Аж шкода її. Але спостерігаю, що застарілі підходи до маленького. Вибачаюсь, але "як у селі".. Трохи неспокійно, коли подумаю, що вся бабусина любов перекинеться на онука/онучку, що буде поряд . Також трохи нервують суто діалектичні відмінності мови: "малюк", "дурачок" (пустышка/соска), "шо ся стало" (що це сталося) і таке різне, зараз не згадаю. Знаю, що не змінити, але хочеться щоб моя дитинка чула українську класичну, а не ополячено-видозмінену. І щоб мені не заважала в плані підходів до догляду, виховання. Знаю, що ще дещо фьючерсні страхи, але вже вони такі є .
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) зараз говоритиму гадості...озирніться де Ви живете, хто Вас оточує, послідкуйте як самі говорите, а тоді вже так говоріть.якщо людина прожила все життя в селі і каже шо ся стало, то не є причиною ізолювати її від дитини. а українську класичну мову Ваша дитина ніде не почує. чому? бо є різниця між розмовною мовою і енциклопедією. діалекти та говірки завжди були і будуть, і не бачу сенсу відгороджуватись від них.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) А моя свекруха намагається постійно повчати! І коли я їй заперечую,що в мене є своя думка і свій погляд зразу ображається,сльози і як наслідок скандал! А вся допомога то приїхати поносити дитину! А ще гірші стосунки в мене з сестрою чоловіка...таке враження,що вона мене органічно не переносить.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) то нехай носить собі...а Ви за той час приляжте, відпочиньте, книжку почитайте...присвятіть час собі коханій
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я дуже-дуже-дуже перепрошую, однак, прочитавши ось це: я трішки посміялася ополячено-видозмінена, оросійщено-видозмінена чи занглізовано-видозмінена ? До речі, в тих прикладах, котрі Ви навели, немає ніц польського А дитинка все одно буде чути мову свого оточення. Чим кращі за польські слова англійські запозичення (ті ж "фьючерсні") ? А нічим Тому не переживайте, хочете, щоб дитина чула класичну українську - самі звертайтесь до неї класичною українською, купуйте хороші книги, читайте народні казки - проблем не буде Може, і свекруха перевчиться П.С. Я виросла в селі, де говорили і говорять "що ся стало?", і нічого, класичну українську знаю не згірше тих, хто ріс на балконах мегаполісів (образно кажучи). Звісно, в тих межах, у яких це можливо, адже "вік живи - вік учись" А подружка взагалі в Закарпатті виросла, самі знаєте, яка там потужна говірка. Нічого, проблем з літературною українською в неї теж не спостерігається Головне, щоб була любов до мови. Діалекти - то не страшно. Суржик - ось найгірше лихо.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) моя свекруха теж мені постійно каже, що забере малого на все літо, бо що він там буде в місті в садок ходити, а там у неї і полуниця скоро буде, і все свіже з власного городу, весь день на свіжому повітрі коло власного будинку, позагаряє трохи, окріпне. Чоловік і я обоє працюємо, влітку чи буде відпустка ще не знаю, і хочу, щоб дитина поїхала з одного боку, бо у Львові прогулянки тільки ввечері ( у садку гуляють не так часто), а з другого боку він же так скучатиме за нами/міськими розвагами, яких там не буде...може погоджусь на тиждень-два, якщо дитина погодиться, а ми приїжджатимемо на вихідні.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) а Ви ніколи не казали щось в тому роді коли дивились на маленьких діток? я не прихильник всяких там забобонів, вроків і так далі, але дехто в це вірить, і багато хто вважає що на дитину треба казати яка вона паскудна щоб не вректи. я сама сміюся над тим, але нехай собі кажуть як їм так легше. тут багато дописів, багато обурення свекрухами. деякі дійсно заслужені, але деякі то просто курам на сміх. ну чому то така проблема дати свекрусі поносити онука, чи прогулятись по району з дитиною в візочку. чи оті обурення що дарують якийсь непотріб. тіштеся, дехто і того не має, а це таки набагато гірше. байдужість дуже ранить. читаючи деякі дописи я направду не розумію через що такі проблеми. дівчата самі соіб створюють проблеми. а потім на них же і жаліються. будьте простішими.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Дівчата, я в жодному разі не заперечую існування живої мови. В кожній країні є як мінімум 5 діалектів (причому буває, що західна частина населення майже не розуміє північну). Це нормально. Я кажу про те, що хооочеться . Над собою я теж працюю (дається взнаки проживання на протязі 20 років в російськомовному середовищі). Я нікого ніколи не повчаю як йому треба говорити і куди кому йти. В тому числі свекрусі (вище писала, що мені по суті з нею пощастило: нормальна жінка, нормальні відносини), тим паче дорослій людині. п.с. "малюк".. це суто моє субєктивне відношення. Мені воно асоціюється зі словом "слизень".. десь так . Я навела приклад з 3х слів. Але коли чуєш вимову постійно, побудову речення "я ся була їла" ("я поїла") - можна сприйняти як екзотику, а коли настрою нема - просто дратує. п.п.с. На то він і Форум, щоб сказати: "а у мене ось так, а ось що мене хвилює, ось що я хочу і от як я його бачу" .
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) вибачте за офтоп, але мені, як людині, у якої свіжі спогади про літо у селі, напевно не зрозуміти вас. а що робити все літо в місті? мама-тато на роботі, в садку/школі майже нікого нема, сидиш в хаті сам, ну почитав книжки, ну побігав на дворі (якщо ключі дали), а далі тре себе самому чимось зайняти. тепер простіше - інтернет клуби, компи в друзів. діти в ящику. а в селі - простір, кози/корови, малеча, за всім слідкуй, купа друзів, як на обід прибіжиш - і то добре. а скільки допомоги буде тій самій бабусі - і не стільки в якості роботи - а послухати пісні, поговорити про життя, привчитися любити землю. ось що дало мені літо в бабусі. коли народився брат, то мусіла сидіти з ним все літо вдома. оскільки він був ще замалий, щоб я могла його взяти кудитсь далі балкона, то я тихенько їхала дахом. нехай ті літні канікули діти будуть на селі, від"їдяться, побачуть як морква росте, як бульбу копають, а батьків буде рада бачити на вихідних. невже ніхто не думає про тих одиноких старих людей, до який приїджають раз в місяць - і це добре. це ж ваші батьки. з ними теж можна домовитися. вони залежать від вас і вашого рішення - дати дитину чи ні. це ж така радість для них. це спогади. це смішні історії про ваших дітей, які вони ще не раз почують.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) моєї співробітниці сину 7 років, вона жартома говорить "ще невістки не маю ,а вже її ненавиджу" ))). так і зі свекрухами - апріорі конфлікт на фоні ревнощів. тобто, якби не було, але то інша дуже важлива жінка в житті чоловіка.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я тільки "за" за село влітку. Сама з самого малечку до років 15 кожне літо "пропадала" в 123 км від міста. В одному селі жили батьки і мами, і батька. Так сталось, що більше прихильності у мене (і у моїх бітьків, до речі) було до маминих батьків (вони в селі жили тільки з ранньої весни до пізньої осені - а так, в місті). Але ніколи я не була засобом "перетягування канату" хто мене більше любить і хто має більше прав. І любила я обох бабусь, тільки з маминою мамою були більш довірливі відносини (Царство їм небесне, бабусям..). Дуже корисно мати змогу проводити час з усіма бабусями/дідусями. Дитина виростає і вже сама робить висновки ху із ху . А слова/вчинки бабусь треба намагатись сприймати спокійно. Сама от вчусь )). Звісно, все індивідуально. п.с. А памятаєте вислів? "Любіть онуків. Вони помстяться вашим дітям"
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я виросла в селі, Десь в 9 місяців мене мама відлучила, віддавла в село бабі, і вийшла на роботу. Бабі на той час було приблизно 55 років. І до 6 років я майже безвилазно провела там. Батьки приїзджали щовихідних, мабуть, не пам’ятаю. Може батьки діяли і з найкращих міркувань, але мені було геть не весело. Не пам’ятаю себе толком до 3 років, але щось спробую згадати: в телевізорі один канал і той мерехтить, дітей нема, бо хата на хуторі (живуть там дід і баба, дідова сестра незаміжня і я), спілкування лише з коровами і курми, зиомю холодно, на вулицю випускають, але закутубть, як кульок (можна було лягти і котитись), я вічно провалювалась в сніг по саму маківку, хронічно п’яний і буйний дід. Певно десь і були світлі моменти: баба пече короваї, пироги, паску, свіже молоко з гарячим пирогом, сінокіс, липа на луці на яку можна було залізти... Далі був один рік садка і школа, і на всі канікули, мене знову запроторювали в село, хотіла я того чи ні, ніхто не питався. І гралася я з сапкою на городі. Тепер маю на село стійку алергію.... І, як будуть власні діти, я здохну, а нікому їх не віддам, як би важко не було. Бо я ще добре пам’ятаю своє дитинство... Я недолюблена, зараз мама просить "пригорнись", а я не можу, бо не вмію, та й не потребую того зараз так, як тоді... А я пам’ятаю, як я їх виглядала, чи не йдуть з автобуса, і як було гірко, як не йшли. МОї дитячі спогади, як реп’яшки, вчепились, а я не можу їх відірвати...
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) ..випадково дублювала попереднє своє повідомлення.. Samhayne, дещо і в нас є спільне, окрім діда-алголіка. Ще були пасовища (кози, корови), річка, ставки, "тусня" з молодшими по віку на дорозі (асфальт, крейда, край села, ох.. )) ). Але без цих періодів я вже не можу уявити безтурботне дитинство, бо в місті з батьками було..нічого робити. Я дивлюсь на це більш позитивно . А повітря яке, згадайте! Щодо недолюбленості.. Особисто я мала більш довірливі відносини з мамою мами, ніж із самою мамою. Так склалось, не спеціально і до певного часу не було помітно. У мене є така риса - закритість, навіть перед близькими. Але в 2008му весною бабуся померла і тут ми з мамою зіштовхнулись з проблемою будування відносин мама/донька. І знаєте, ми за роки два впорались, бо того хотіли двоє. Прощайте батьків, бо потім, коли їх не стає, а ви (я не маю на увазі саме Вас) маєте щось непрощене, - ой як тяжко. Бачу по своєму батькові. Мабуть, це оффтоп..
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Дитина, то розбереться "ху із ху", але дитинство не повернеш. Мене в дитинстві виховувала, мамина свекруха. А стосунки в мами з нею були не найкращі. Мама вічно мовчала, а баба язиком молола, все що їй заманеться, тягнула до себе свого синочка (мого тата) і псувала його стосунки з моєю мамою.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) То не переводьте ситуацію із собою маленькою на своїх дітей. Ви маєте досвід (так, він негативний), то, враховуючи його можна скоригувати ситуацію. Але особисто я принципово не відмовляюсь від варіанту відправляння дітей до батьків своїх та чоловіка за місто в пошуках більш здорового повітря та харчування (якщо буде така можливість, бо поки наші батьки в містах - Київ та Львів. О, є ж родичі в селах, поки батьки будують хати за містом ). А в кого прекрасне дитинство? Впевнена, у всіх (ну добре, у більшості) є негативні моменти, що вплинули на психіку в дорослому житті. Але варто змінити відношення до ситуації (постаратись для себе рідненького, не для когось) - і вже є чому радіти.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Тому, що це говориться дуже саркастично, з такою якоюсь зневагою а ще як синок чи впаде, чи десь синця наб'є, то взагалі... "Ну як то так, ти ж його так пильнуєш! " Ну, але то не в цій темі. А свекруха взагалі ніяких зауважень не має І нехай це, швидше за все, є наслідком її байдужості до єдиного внука, то краще вже так.
