Це нормальна практика, коли проживає на одній площі дві сім"ї. В кожного свої харчові уподобання, в кожного свій сімейний бюджет... кожен сам собі готує шо хоче. Якщо нема можливості роз"їхатися і жити окремими сім"ями, то можна по максимуму облаштуватись так, щоб не було не зрозумілих ситуацій. Та якби то ті "правила" одразу були озвучені, написані, документовані))). Чомусь здебільшого найгірші "каки" вспливають по ходу... Ну, і практика від теорії також відрізняється.
Ага, а до весілля всі такі файні, так люблю Вашу доню/сина, вже як рідна дитина нам)), хоча є такі , що і свою не любов покажуть і вважаю, краще отак відразу, щоб ні в кого не було іллюзій. Тоді ще до весілля молоді мають шанс якось для себе вирішити, де і як бути.
Це нормально, коли це різні, чужі люди. Як в гуртожитку, чи такого типу. А для близьких родичів- для мене абсурд. Навіть якщо стосунки неідеальні- та ж можна то якось обговорити. Але заводити ще один холодильник.. твльки в разі якщо одного замало.
Ми переїхали до батьків чоловіка із зйомної квартири. Уже зі своїм холодильником ані дня не пожаліла, питання фінансів, рецептів, уподобань автоматично відпало. Купляючи щось смачненьке чи святкуючи якесь свято - обов'язково ділимося смачненьким. А картоплю кожен і сам собі може зварити Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk
підтримую, хоч може то питання відносин всередині сімей. От хоч мене вбийте, але я не уявляю як би то мало виглядати - припустимо привела я зятя мамі з татом до хати і завела зразу собі окремий холодильник, накупила продуктів, наварила їсти і закрила на ключ? Чи з таким же розкладом прийшла жити до чоловікових батьків
От чим більше читаю дописи форумлянки, тим більше мені здається, що проблема зовсім не в ківі і не в їжі. Вона вже просто назбирала в собі образ проти батьків чоловіка і оті нещасні ківі переповнили чашу. Ну бо як інакше пояснити приплітання вазонків, віку свекрухи, покупки косметики і т.д. В такій ситуації думаю наймудрішим рішенням буде відверта розмова з чоловіком, а потім вже і з його батьками. Оті приховані війни і образи ні до чого доброго не приведуть.
Може образи, може обурення , що свекруха з плином часу все більше дозволяє собі господарювати в моїм житті. Не так я уявляла собі своє життя, бо виросла в такій сім*ї, де з думкою дитини рахуються. Розмови починати вже й не хочу, завжди виходить що вона жертва, що через невістку в неї тиск, тахакардія. Та важко змиритись, що в моїй сім*ї не буде взаємоповаги , дійсно щирих відносин, для мене це важливо.
Але те, що вона господарить у Вашому житті хіба лиш її вина? Ви маєте підтримку, розуміння в цих питаннях від чоловіка, хоч якусь? Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Чоловік мене підтримує, йому самому інколи соромно за її поведінку, він робить ій зауваження, але рідко, бо любить її з всіма її причудами. А мені радить простіше до всього ставитись, та не завжди це в мене виходить.
Це ж прекрасно). Тоді, я б обрала собі в поведінку в мене так і із свекрами абсолютну дипломатію. То нічого, що живете на одній території, повірте так можливо і при таких обставинах в мене так було .
То зі сторони може воно так і виглядає і може б і я тоже так думала... але зараз вважаю геть протилежне. Зараз мені взагалі важко, уявити шоб хтось шарив в мому холодильнику. Я не маю на увазі якісь колодки вішати- це крайність, але жити в окремій кімнаті, користуватися окремим холодильником, мати свою шафку для посуду, мати свій посуд- це в межах нормального. Хоча, то я напевно суджу вже суто з своєї "дзвіниці", я реально видихнула, коли ми колись в свій час, коли ще жили разом з батьками, придбали свій холодильник. І взагалі з кожним новим побутовим дЕвайсом, дихати ставало легше. Якщо чиясь практика спільного проживання показує інше- я тільки за. Тільки хочу наголосити, що все, що зі сторни може виглядати абсурдно, на практиці може показувати себе геть не зі злої сторони.
Дівчата, невже ви думаєте, що людина яка може зісти фрукти, які призначені для дітей, яка не рахується абсолютно ні з чим, буде зважати на то, що це чужий холодильник? Та я вас прошу. Просто вона буде ритися в іншому холодильнику та й по всьому. Тет хіба замок, ну але то вже перебор. Житло, треба окреме шукати, якщо хата має бути синові, то вона нікуди не дінеться.
Ото і у мене не завжди... Мусить у вас бути хоча б хтось, хто б Вас вислухав - усе що на душі, у мене чоловік усе вислуховує - правда я стараюсь дозовано це робити)) Теж не завжди виходить... Ми навчені якось так злитись інтєлігентно, носим в собі оту усю гадость невиговорену, і вона нам здоров"я не додає. Я от сьогодні думала про те, як італійці себе ведуть - щось не влаштовує, скандал на всю вулицю і нічого поскандалили і помирились. Може тому вони довше живуть (ну звичайно є інші фактори, але психоемоційний стан дуже важливий). Я кароока, темноволоса, і маю смуглу шкіру, - це все вказує на темперамент, і я не можу носити то в собі, повиясняти стосунки на підвищених тонах це обов"язательно для мене. А моя свекруха, білошкіра, світловолоса, світлошкіра. По характеру флегматична страшно. І у нас страшна несостиковка виходить характерів - як естонка з італійкою приблизно. Наприклад з мамою я можу більш-менш поговорити, посваритись, виплакатись, але потім якась розрядка, настільки на душі легко... І взагалі це ж признак близькості між людьми, якщо вони сваряться, а якщо отак як ми зі свекрухою - вулкан бухтить-бухтить, і потім бува як шваркне!
Ну тут, як не прикро ваша вина теж є, бо саме вам потрібно встановити межі і не давати інших керувати вашим життям. Всі люди різні, сім’ї різні, тому порівнювати не варто, просто встановіть рамки і поясніть, що саме для вас неприпустимо. Я б не була такою категоричною, ми не знаємо яка насправді ситуація в сім’ї, чи дійсно та свекруха така мегера і не рахується ні з чим? Можливо вона ті фрукти з’їла без задньої думки, думала, що будуть лежати-псуватися? Якщо їй ніколи ніхто не заперечив і не пояснив, що так дітям не підходить, то як вона може знати, що завдає такої кривди дітям?
На мою думку найкраще жити окремо,самостійно керувати власним господарством.але на жаль не у всіх є така можливість.не знаю якби я жила з своєю свекрухою.вона у мене ніби не погана,але були деякі нюанси.вона те ж хотіла щоб ми жили з нею бо хата ніби теж для сина і треба їм допомагати.але на словах все дуже красиво ,а на ділі напевно вийшло б не дуже.з її городами і господарками це б було багато конфліктів.то ж більше ні ж на кілька днів я у неї не затримують.а от чоловік проводить там весь свій час.допомагає по господарству.тримає там техніку якою заробляємо на життя . я змирилась... Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Ну от ви би з'їли маючи в хаті трлє малих дітей? Вам такі речі треьа пояснювати? Ну от чесно? Це елементарні речі таке навіть ніхто не пояснює, бо що тут пояснювати. Це самий звичайнісінький егоізм, людину ніхто не цікавить крім неі, вона любить тільки себе, а тут пояснюй не пояснюй ... Ну от як можна пояснити ту ситуацію з тими перцями, ну як можна так зробити, наскільки то треба неповажати людину? Свекруха просто ні з ким і ні з чим не рахується тай по всьому
@KAPUCHINKA , воно то так , але з віком багато вже чого не поясниш. От такі дивні вчинки , засмакувало- з'їла і все. Спільне проживання повне всякого різного . Головне не озлоблюватись , як зовсім нема сили терпіти то треба якось розмежуватися чи розіхатись .
Та не їла би, бо не люблю. А якби любила, то хто його зна? Можливо б подумала, ой лежить уже кілька днів, ніхто не хоче їсти,ще зіпсується? Направду, подумайте, як будете свекрухою в майбутньому і буде ваша невістка мовчки злитися на кожну вашу покупку і казати яка ви егоїстка, бо наприклад, пішли митися і всю воду гарячу стратили, а про дітей не подумали . Tа хто ж його зна як воно буде і як є в тій сім’ї. Чи хіба вартує розпалювати оту ненависть невістки до свекрухи, щоб наробили біди в хаті? Поговорити як дорослі люди, відверто, встановити межі, а вже як дійсно така мегера, ну тоді ніхто дітей не тримає, цілком можуть піти жити окремо, батьки ж їх не привязали.
