ой, можу вам лише поспівчувати - тяжко вам в таких розкладах жити... звичайно, в ваших силах змінити ситуацію, але от чи ви того захочете...? мені здається в силу в силу вашого покірного харктеру - ні. --- дописи об"єднано, 24 Грудень 2015 --- а ще мені цікаво - ваші батьки вам фінансово домомагають ви писали, а чоловіка батьки? вони ж живуть за кордоном, а загальноприйнято вважати що там доходи значно більші.
От чо Ви її боїтеся??? Ви у неї не живете, вона вам гроші не дає. Шо ви їй винні з чоловіком? Настройтесь, що вона проста людина, ну не монст же? І наготуйте наперед, що хочете їй сказати, але не особливо образити (але і без сю-сю) і скажіть, що хочете їй сказати! То навіть як якийсь майстер-клас чи змагання має бути - зможу я чи ні? Моя візьме чи її? В подальшому житті це Вам дуже знадобиться. Ну не задушить же вона Вас через скайп? Ну розмовляти не буде певний час, ну то так треба, щоб виробити лінію поведінки між вами, як жінка з жінкою. Отака жіноча конкуренція, можна сказати. Це є нормально і боятися не треба. Боїтеся, що чоловік розстроїться (це зрозуміло, я б теж за таке переживала), але він готовий Вас слухати (взяти навіть ім`я дитини, не кожен би так зміг), покажіть йому приклад. Нічого поганого Ви не робите. Навмисне Ви її не ображаєте (я думаю). Для не поширення негативу раджу після того, як їй щось скажете, що Ви знаєте її обурить, швидко завершити розмову, будь-яким способом - "ой, щось дитина плаче", "мені в двері дзвонять", "мене десь хтось вже капець чекає", "суп википів", "вас так погано чути, давайте завтра передзвоню", чим швидше! Хай свекруха то переварить, не слухайте негатив. Якщо Ви не покажете, що у сім`ї ви з чоловіком будете останнє слово казати, то вона сяде вам на голову і ноги звісить. Чим довше терпите, чим важче потім буде. Ну бо для мене є велика різниця - поважати і боятися. Боятися - це не нормально! То я з власного досвіду, моя свекруха теж дуже прошена. Було колись давно, що вона собі вирішила, що ми маємо до неї там щось приїхати на якесь свято, а в мене були інші плани. Вона зі мною говорила, як про факт, я їй сказала, що ми не приїдемо, бо маємо щось інше (то була правда, не просто через принцип). Коли я сказала - то в трубці була мертва тишина... А мені аж смішно стало я трохи витримала паузу, потім "мамо, Ви ще тут?". І вже мені просто було смішно, завершила розмову швидко і без докорів. Ті старші люди, часом як діти, ті "ображалки" І зараз у нас нормальні стосунки, часто я її слухаю, але і не боюся її плани перебити.
Якщо боїтесь, то можете попросити чоловіка то все розрулити (сказати), його мама, як не як, на сина обурюватись не буде Нехай скаже прямо, ви подумали, порахували, чоловік заробляє не багато, ви в декреті, у вас маленька дитина, є багато щоденних потреб, а ціни які в нас зараз!!! Ну і по курсу 600 дол. це дійсно висока ціна за переліт. Вибачтеся, передайте свекру подаруночок, на його святі включіться по скайпі, всім покажіться, придумайте гарний тост - і по всьому.
Та там чоловік по ходу ще більше боїться. Я б із себе, тобто з автора почала "викорінювати" той страх.
так тут проблема не тільки в свекрах, он чоловік вже образився, снідати не захотів.... на що образився? - трохи дивно, сам не може забезпечити своїй родині ту подорож, а ображається на жінку, бо вона не хоче їхати в поїздку, яку не може сім'я собі дозволити і після того чоловіки ще щось про жіночу логіку говорять.... Я думаю перш за все треба достукатися до чоловіка, мабуть корінь проблем в тому, що він ніяк не пуститься маминого подолку, хоч і сім'ю вже свою має, і живе за сотні км. Як тільки чоловік стане в першу чергу главою своєї сім'ї, а потім вже маминим сином, то і свекри перестануть впливати на життя молодої родини.
А я би погодилась, але при умові щоб без позичань))) а потім щодня в очі заглядала б з німим питанням "ну що, придумав де гроші взяти?" і планувала б, і подарунки підбирала б, і білети шукала)) але все з озвученням ціни. Мало б дійти. А якщо і це не поможе, то попередьте батьків своїх щоб не позичали, а чужі фіг позичать таку суму в наш час. Я так точно би не позичила на подорож, ібо то не необхідність, а забаганки Надіслано від мого Lenovo S90-A, використовуючи Tapatalk
На мою думку, ось це, а не матеріальні труднощі, має бути Вашим основним аргументом проти поїздки. Спробуйте пояснити чоловікові, що причиною Вашого небажання їхати є не якась неповага чи негативне ставлення до його батьків, а турбота про дитину, бо така поїздка буде некомфортною насамперед для неї. Тато мав би це зрозуміти.
В мене свекруха і свекор в Італії на заробітках вже 15 років, толку 0))))))), не помагають нам ні грішми ні посилками)))}синочку моєму 2роки, вони ще його ні разу не бачили і їм пофіг. А моя мама і тато пропадають за внуком
А мають помагати? Те що не бачили не означає що їм пофіг. Може не мають можливості. Приїдьте до них в гості - покажіть внука. Мої свекри теж далеко живуть. Тяжко сказати чи їм пофіг чи нє, але мому чоловіку не пофіг, тому він просить їх приїжати "дивитись на дітей" Вони пенсіонери, так що відмазкою може бути лише здоровя, бо дорога далека.
а що то є обовязково, чи покаже рівень любові до внука, одна посилка в місяць - люблять, дві - сильно люблять і т.д. Я фігію від заявок молодих батьків, що от свекри такі-сякі, не допомагають фінансово, не дбають за внуків, а мають можливість. Перш за все відповідальність на вас, ви батьки, а свекруха як купить цукерку, то й добре, а ні, то нічого страшного. Мабуть не з власної волі внука не бачили, можливо наразі не мають як приїхати...
Оксаночка, а ви дитину народили собі чи свекрам? Я взагалі вважаю, що батьки дорослим дітям нічого не зобов'язані. Хочуть - допоможуть з дитиною чи фінансово, а якщо ні, то вибачайте. Ви доросла людина, яка змогла народити дитину, то й не перекладайте фінансову відповідальність на свекрів.
Дійсно, за такий час вже могли і хату вам збудувати! Не свекри, а хтозна що, навіщо взагалі туди їхати було, якщо не збиралися утримувати дорослих дітей?
Та свекри взагалі молодці - заробляють собі не кращу пенсію ніж держава може забезпечити і не будуть нити, що їм держава винна. До речі в багатьох краінах люди збирають на пенсію ціле життя і не надіються на державу.
Моя мама теж десь такий період в Італії. І я така рада що вона може свої зароблені гроші потратити так як їй заманеться, бо я вже давно доросла і можу подбати про себе сама. Бажаю Вам це усвідомити.
а то що їхній обов"язок? ви створювали сім"ю і народжували дитину для них? чи з надією, що вони будуть вас утримувати. То взагалі абзац, такі заявочки. Хочуть/можуть- допомагають, ні- теж добре, що не пхаються.
Оу, чого тут так всі напали на Оксаночку? Може це просто констатація факту. Вона ж не написала, що вони щось мають чи мусять.
Ну вона написала що толку з їхнього заробітчанства 0))) І не тому що батьки не влаштували своє життя, а тому що молодій сімї не висилають гроші і передачі.
Та хто зна, що автор хотіла цим сказати... Може би і хотіли допомоги... Але ніде не вказала, що мусять.
В нас стереотипи про заробітчан такі, що "мусять гроші слати". Он в нас на роботі була викладачка і в неї мама в Німеччині живе - так всі позаочі казали про неї "добре їй, мама щомісяця євро шле". Може і шле., і так люди переважно думають. Бо в нас якось прийнято що батьки все життя мають допомагати дітям (до їх пенсії (дітей) А знаю випадки щл пари після розводу, де хтось збатьків за кордоном і мають там нову родину не допомагають ніяк дітям першої родини, і це теж їх такий вибір (або реально не мають коштів на допомогу). То що робити, хіба усвідомити що буває по-різному
Буває, що батьки і свекри мають пенсію 1000 грн і ще й хворі і тоді молода сім"я має їм допомагати. Цікаво, чи з радістю то робили б діти заробітчан, які вважають, що заробітчани повинні їм допомагати. Ми, наприклад, влітку мусили серйозно підремонтувати хату свекрусі, з боргами не розрахувалися досі. Тож, як на мене, хай би діти заробітчан, яким не висилають нічого з-за кордону, дякували батькам-свекрам хоча б за те, що їх наразі не потрібно утримувати.
