Відповідь: Свекруха-бабуся (2) А Ви дочитали мій допис про те, що вона дуже хотіла замість мене йти в декрет, як на мене, то зовсім не нормально. Просто і в мене, і в чоловіка в родині були випадки, коли бабусі повністю брали на себе виховання дітей і ставали для них, по суті, мамами. Ну і ще була ситуація, коли ми майже не пішли на орендоване житло, звичайно, не від доброго життя... Але я стала дорослішою, розумнішою, і дуже багато на що закриваю очі, стараюсь бути хорошою невісткою. Так вдається не допустити скандалів, хоч мені, часами, тяжко.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) моя мама теж малу називає "доця", я взагалі не реагую чому? та тому, що з появою донечки я сама всіх маленьких дівчаток часом "доцями" називаю... якось автоматично, на підсвідомому рівні це слово заклалось а хлопчиків - "сонечками" навряд якась мама на мене за це ображається це звертання - дрібниця, на яку можна було б і не звернути уваги, якби не загальна лінія поведінки людини
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) А я так люблю куми донечку маленьку, що раз сказала до неї:"Ходи до мами на ручки" ))). Ось так вихопилось в мене.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Я довіряю на 100% своїй мамі, свекрусі ж на 100 % не довіряю. Навіть боюсь подумати, коли тре буде на неї лишити дитину ( но надіюсь не треба буде). По-перше вона зараз не дуже цікавиться внуком, чи слабий, чи здоровий, ій пофіг, не подзвонить навіть, за 3 місяці тільки раз була, то як я можу довірити їй дитину в мвйбутньому? Ні не передягне нормально, ні нагодує, навіть сумніваюсь, що нормально пляшечку помиє, бо коли приїжджала до нас, як я лежала на збереженні, то потім вже я вдома перебирала посуд і лоточки на кухні, то таке все жирне було ппц. Коротше, кошмар!
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) і от я не довіряю, тому що знаю, що як попрошу свою маму те вдягнути, те нагодувати і т.д., то так і зробить мама..а свекруха не зробить, а зробить все на свій розсуд(а вона постійно каже, що я перестужаю, вже б догодовувати і т.д.), вона сама каже, що буде робити все на свій розсуд, от так(
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) а чоловікова баба всіх синочками називає))) і свого внука (тобто мого чоловіка), і свого правнука (мого сина)... навіть цьому значення не надавала. мене моя цьоця (мами рідна сестра),донечкою завжди називала. в неї самі хлопці, а вона дуже дочку хотіла... моя мама теж не реагувала ніяк на то
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Моя бабця синусями-доцями взагалі всіх називала, починаючи від ровесників мого тата і молодших, навіть чужих. От тут пишуть, що ревнують дітей до свекрух, а моя, наприклад, каже, що сенс її життя - наймолодша онучка, взагалі від неї не відходить, недавно їй родичі навіть зробили зауваження, що вона за тою найменшою старших не помічає. Особисто мені з одного боку трошки сумно, що коли моя дитина була маленькою, з нею так ніхто не носився, хіба що прабабуся - звичайно, вона не днювала-ночувала з нею, просто дуже любила, але, на жаль, давно вже померла, мала її майже не пам"ятає, з іншого - думаю, що воно і краще, бо виховала свою дитину - не знаю, добре чи погано, час покаже, але сама. Тепер бабуся каже, що відчуває, що старшій онучці не потрібна, а дідусь і раніше попрікав, що діти чоловікового брата люблять його більше. А що я зроблю?
мушу виговоритись...у мене 2 свекрухи. Рідна мама чоловіка живе своїм життям, мачуха часто приходить з татом до нас у гості, к-ка раз залишалась з малим,як була потреба. Малий любить її ))) Зараз вони переїхали у наш будинок поверхом нижче. Всі запевняли, що ото мені буде добре вже. Будуть допомагати..ага.... Сьогодні був якраз той день, коли потрібна була допомога. Треба було піти зі мною у дит. поліклініку і або посидіти у черзі ( зайняти місце) або побути з малим на вулиці, покататись на качельках, поки стоятиму я. Черга до лікаря чимала завжди, вже перевірено не один раз. Сьогодні ми прийшли за 40 хв. до початку прийому і були вже 4-ті.... Вчора зустріла їх на прогулянці і попросила допомогти...свекруха сказала, що в неї щось там болить, то одне, то інше і взагалі мігрень... свекор послухав і сказав, що допоможе сам, при тому, що вона на пенсії, а він працює.....я подякувала і сказала, що справимось самі....так мені було неприємно....я розумію, що вона нам ніхто і нічого нам не винна))) але просто посидіти під дверима і таким чином допомогти.... чоловік відпросився з роботи і допоміг. Вкотре зрозуміла, що сподіватись можна лише на самих себе......
хм...почитала дописи про свекрух. виходить мені крупно повезло. Живемо втрьох окремо, в іншому місті. Свекор приїжджає частенько, гуляє з малим, питає що купити, біжить в магазин чи на базар. Свекруха дзвонить з роботи в обідню перерву, щоб запитати чи треба нам м'яска, може рибку купити чи щось приготувати ? Як ти там бідненька,сама ?*.. Спочатку було дууже важко, більше морально ніж фізично, емоційно просто не витримувала часами, допомоги зі сторони своєї мами в мене практично нема, так самі як зі сторони свекрухи. Обидві працюють ще. Все сама, і було так обідно, що сльози самі котились, думаю десь іншим приїжджають, допомагають, готують, з дітьми сидять, а тут постійно все на тобі. Цілими днями з малим, бо чоловік теж на роботі. Якось він вже навіть питав чи не взяти нам няньку. Але пройшло трохи часу і я зрозуміла, що це щастя, що я сама собі хазяйка! І треба радіти, а не плакати, що ніхто тобі мозги не довбе**, як і що робити. Навчилась підлаштовуватись під малого, встигаю все, і прибрати, і зготувати і погуляти.. Коли приїжджає підмога - я тільки за, але ненадовго і не часто))) А загалом стосунки з свекрухою добрі, зідзвонюємось, розказуємо одна одній , я про наші справи, вона питає за малого. Допомагають більше покупками,ніж присутністю. Було і таке,що ми залишали малого в батьків чоловіка на кілька годин, то свекруха виконувала все строго по моїм вказівкам, як чогось не знала-перепитувала по тел. Ось так ми і живемо)
ой та багато так живуть самі. Я он свою маму маю за тисячу кілометрів, свекруху за 600 км і нічого. До мене взагалі ніхто не приїжджає, а як свекруха приїде на три дні, то чесно кажучи я трохи тішуся, коли вже їде. бо вона собі приїде вгості, а я і їсти зготувати, і посуду помити, замахує. Мені легше коли ми самі. Ну без чоловіка то так, трохи часом напряжно, бо дитина не все дає поїсти, коли хочеться, чи елементарно відпочити. Але ж зрештою ніхто і не казав, що буде легко
Я в шоці.....я б взагалі обмежила спілкування з такою бабусею....Може, виглядає жорстко але тільки так. В мене також були деякі проблеми зі своєю бабусею-свекрухою, з її занадто перебільшеною самостійністю, я декілька разів дала їй зрозуміти, що як буде не по-моєму, то дітей бачити не буде....тепер, як лишаю їй малих, (і то, лишаю в більшості випадках, з її ініціативи побути з внуками) то впевнена, що буде все так, як має бути. Я сама виховую двох дітей, ніхто мені ніколи не помагав з тим...чоловік від ранку до ночі на роботі....і діти привикли до порядку, і коли приходить бабуся, то хай трохи пробує "йти за течією" тією, що вже до неї сформувалася, а не встановлює свої порядки. П.С.: хоча, може в мене така свекруха, що піддається моїм правилам.....якихось конкретних дискусій з цього приводу, дякувати Богу, не було.
і я хочу так спробувати. Хоча мама моя якось так по замовчуванню сама собі настроїлася, що з народженням дитини переїдемоо до неї, бо в них квартира більша, а в нас одна кімнатка, і помагати буде, але я чогось дуже хочу спробувати сама. Боюся, що як будемо жити в неї, то вона надто всім буде керувати, і чоловік також не відчує як воно помагати. Хоча підозрюю що то мені геть непросто буде самій, але думаю, що це і на стосунки чоловік-дружина матиме добрий вплив. А от зі свекрухою незнаю як буде. Вона в мене дуже вже старша і все теж знає. Дуже чекає внуків вже. Але я і зараз не дуже з нею можу спілкуватися, така напориста зі своїми порадами-повчаннями, що ліпше або мовчати або дуже негарно відгавкуватися щоб дала спокій.
А з кимось буде ще складніше. В мене такі мама/свекруха, що ще їх треба бавити. В мене було КР, на тиждень чоловік взяв відпустку, щоб побути з нами, звикнутись, допомогти трохи, документи пооформляти. А далі я все сама... часу не вистачало на поїсти вдень. Зранку сніданок готував чоловік, обід - канапки, ввечері приходив муж, я готувала вечерю, їли по черзі. Потім купили шезлонг і стало легше. Я ні на чиї поради вельми не зважала, прала, коли вийде, гуляли постійно, каляску поперед себе совала, прасувати перестала в місяць. Важко було, але, озираючись зараз назад, я б не хотіла, щоб було інакше.
Пробуйте , а до батьків завжди встигнете....а від батьків - їм буде дуже важко, що ви від них "тікаєте".... Я от з двома дітьми, в яких між собою 1,5р різниця змогла сама, я Вам не ставлю себе в приклад, просто хочу доказати, що з одною дитиною мамі просто впоратися зі всім...
Це вірне рішення. У Вас в сім'ї відбуваються зміни, Ваш маленький світ стає більшим. І це треба перейти самим, без посторонніх, щоб всім було комфортно і затишно. А мама, як захоче допомогти, чи Ви будете потребувати допомоги, може прийти підлогу помити чи борщу зварити, поки Ви будете з малючком. І для цього переїжджати до неї зовсім не потрібно.
повністю підтримую, я коли знаю,що хтось їде *на допомогу* , то вже не відпочинок,а подвійна робота ( інше діло,якщо взяли коляску чи візочок і пішли з дитинкою гуляти по вулиці, а не сидіти вдома годинами. оце справді допомога.
ага....а потім, півдня треба пилюку прибирати після того "сидіння вдома". Мої з бабусею-свекрухою гонять, як коні по хаті.....Скільки прошу - краще почитайте з Катьою, щось помалюйте, та де там - краще гонити.
оце точно. Та думаю, що і радості тої на перших порах не надовго би їм вистачило, бо якби мали з тиждень поганого сну , то було б їм важко, бо ще обоє працюють. Та і поміч та була би хіба вечорами, то теж думаю, що як мама схоче то хай вечорами приїздить після роботи до нас і допомагає. А взагалі класно, що тут стільки "самостійних" матусь - надихає
