Стосунки з родичами((

Хочу теж написати тут свою історію, яка мене мучить у відносинах між моїм чоловіком і моїми батьками, можливо вам зі сторони видніше, підскажете як себе поводити і т.д

Отже, ми одружені 3 з хвостиком років, любим одне одного, маєм донечку і ще чекаємо на синочка. Але от сварки в нашій хаті люнають досить часто якщо заходить розмова за мою маму. Мій чоловік її просто непереносить, небажає її бачити в нашій хаті.. Спитаєте яка причина цієї нелюбові: з його сторони така, що вона спочатку нашого спільного життя постійно приходила до нас без дзвінка(оскільки живе від нас 5хв ходьби, бо хата приписана на неї, тут її було купа речей і великий город – полюбляла тут щось садити…) потім нехотіла його приписувати, бо він її ображав словесно пару раз, а він нехотів вибачатися, хоча з часом зрозумів що був неправий. А вдома зі мною, Посилав її некриючи своєї люті до неї, . Мені звичайно чути в сторону мами таке неприємно я її захищаю, бо вона моя мама, а він постійно мені каже «Ми є разом, ми одне ціле, ми сімя, як я відношуся до неї, так і ти маєш» От як я маю ставити себе в цій ситуації???

Останній рік ми вже жили якось спокійно, мама вгості приходить тепер рідко, старається тоді коли його немає, все позабирала своє з хати., більше просить щоб ми з малою приходили до неї, тато якось раньше ще запрошував нас всіх в неділю прийти погостювати, але чоловік нехоче приходити туди, щоб її небачити. Мама моя якось ну складалися такі непрості ситуації, конфлікти – помалу забувала(ну десь відкладала в себе на поличці) але старалася і привітати з іменинами і з д/н, а чоловік настільки злопамятний, все постійно мені принагоді згадує, яка вона Х..а. А саме обідно мені – що доходило навіть, що казав покащо!!!, що недозволить їй бачити нашу малу і взагалі приходити до дитини!! Зараз ми були на узі нам сказали що буде хлопчик – він дуже був радий, ну майже всіх обдзвонив розказати свою радісну новину, мене питається чи я сказала своїм батькам, я кажу так – сказала, а він – ДЛЯ чого ти їм сказала, їм взагалі нічого нетреба було говорити. Ну як тут себе поводити???

Я скажу теж моя мама неподарок, теж має впертий характер, нехоче поступатися іти на принципи, але принаймі вона не є злопамятна, якщо я її щось попрошу для чоловіка зробити, вона зробить і мені нічого неупрікне. А от чоловік навпаки – нічого в них небери , непозичай, і в гості приходити дуже рідко. Я ще просто користуюся моментом що дитина недуже говорить , то можу посидіти в мами «ну як в себе вдома, як раніше»

Можливо я теж є непраправа, але вже незнаю, бо це його слова, постійно чую, ти маєш її поставити на місце, ( бо він так робить, з своєю мамою – зразу затикає, коли на його думку, мама висловлює свою думку, чи щось хоче зробити..) і та фраза «Ми є разом, ми одне ціле, ми сімя, як я відношуся до неї, так і ти маєш»

 

А чого ви дозволили свою маму ображати з самого початку ? Має бути елементарна повага. Мамі треба було одразу сказати, що приходити без дзвінка не варто. Чоловіку можна спробувати пояснити, що це ваша мама і ви її любите, поважаєте, і так як він ставитись до неї не будете. І йому не варто. А за що він маму ображав?

 

Та то повний ппц(((( А це з якого дива? Це ВАША МАМА, жінка, яка вас носила, в муках народжувала, ростила і виховувала. Бог сказав - шануй батька і матір своїх і буде добре тобі жити. Ваш чоловік хай свою гординю попритримає, він не Бог. То раз. Два. Ви з чоловіком сім"я, так, але не одне ціле, ви різні люди, з різним світоглядом. Ви маєте повне право на свою власну думку стосовно будь-чого. І три. Ми виховуємо своїх дітей своїм прикладом. Ви хочете, щоб ваші діти потім отак до вас відносилися?
Резюмую. Ваш чоловік тиран і диктатор. Йому навіть наплювати на те, що ви вагітна і вам не потрібні переживання. Біда в тому, що життя ваше спільне лише на старті, а далі все буде лише поглиблюватися. Відстоюйте свою думку і право на спілкування з мамою вже тепер, бо потім може бути пізно. А мама не вічна((((

 

@Lelijka я так зрозуміла ви живете в квартирі ваших батьків? якщо так то трохи м"яко кажучи некоректно ваш чоловік себе поводить з вашою мамою яка б вона не була, він в першу чергу повинен зрозуміти що вона ваша мама і ви хочете налагодити стосунки її і вашого чоловіка.
Ви багато написали і все ж важко зрозуміти всю ситуацію якою вона є, але все ж ваш чоловік повинен зрозуміти що мама в вас одна єдина... не дуже зрозуміло чому така ненависть? тільки через те що мама часто приходила і не прописала вашого чоловіка?

А взагалі є одна народна мудрість чи якось так: "чоловіків в вас може бути безліч, а мама лише одна"

 

Спитайтесь чи хотв би він, щоб ви поводилися так само з його мамою в її ж домі. Таке тре присікати його ж методом. Ну ми ж одне ціле...
Дочиталася, шо він і свою маму не жалує. Скоріше копіює поведінку батька або когось рідного.

 

або ж спитатись чи хотів би він щоб так колись поводився зять з його дочкою?

 

Ойой(((( Може в зуби набрати... Бо шо можна Юпітеру, то не можна бику ©

 

- Поважайте своїх батьків. Довголіття в того, хто поважає своїх батьків (Біблія)
от ніби у Вашого чоловіка то нормальне уявлення про родину, тільки спотворене в корні. Адже родина - то і батьки, як основа!

Спробуйте, задайте спокійно питання:
1. Можна поцікавитись, чого ти своєю поведінкою добиваєшся? (можливо будуть підвищені тони, але тримайтеся спокою і тиші, не сперечайтесь.."Добиваюсь, щоб не було контактів, спілкування..."- наприклад)
2. Навіщо ти цього добиваєшся? Можна тебе запитати, чому це для тебе так важливо? (спокійно питайте, без сліз і в спокійній обстановці, чекайте поки виговориться. Або приступайте через день-два з новими силами до опитування, якщо чоловік не йде на контакт з вами )
3. Як ти думаєш, якщо в нас з нашими батьками будуть спокійні, дружні, довірливі відносини - що в цьому буде поганого? А що буде в цьому доброго?
4. Як ти думаєш, якщо наші діти будуть дивитися на нас зараз (ну якщо ваші відносини не зміняться в найближчі декілька років..) - вони візьмуть приклад з нас? І теж будуть посилати, гарчати на нас же? У нас же не буде аргументів чому це треба поважати нас, батьків, - бо ми ж добиваємось наразі своїм власним прикладом того, щоб не спілкуватись з батьками. То як ти думаєш, ми гарний приклад подаємо?
...

Не треба повчати, виказувати свої думки. Краще запитуйте і так формулюйте питання, щоб він сам у своїх же відповідях наштовхувався на зміни в своєму ставленні та поведінці.

п.с. судячи по написаному..ох, зверніть увагу на виховання своїх дітей, майбутнього синочка в тому числі - щоб не повторювати помилок в вихованні, які зробила свекруха.
Пробуйте, дай Боже вашій сімї миру та спокою, а Вам - сильного духу.

 

так категорично звичайно неможу сказати, але вам напевно видніше з сторони, бо живу з ним кожен день, хоча він дуже змінився вкращу сторону з 2 моєю вагітністю, скажу єдине що в них в сімї( брат і мама) - завжди виберають позицію нападу, як в процесі життя показало.

та я ніколи недозволяла, і дальше притримуюся цієї позиції, посяснюю, говорю йому, але він вперто тримамає обіду

 

У Вашого чоловіка погане виховання (я так розумію своїй мамі теж рота закриває),він просто хам,живе у хаті Вашої мами(принаймі я так зрозуміла) і хамить поповній.Теж маю зятя,донька б такого ставлення до мене не дозволила,і запам"ятайте все в житті повертається бумерангом,у Вас ростуть діти

 

а який ж він був до того?

 

Тут ще важливу роль відіграє власний приклад. Цілком ймовірно, що, спостерігаючи за Вашими з Вашою мамою нормальними відносинами - чоловік ... заздрить і це не дає йому спокою. Він же напевно розумна людина, і прекрасно знає що таке нормальні відносини з батьками (коли діти вдячні, коли батьки дають можливість жити в їх житлі...) - але в силу свого виховання і дитячих історій життя - хоче створити ілюзію що він хАзяїн і керує процесами - хоча б гарчанням.


Бережіть себе і дитинку.

 

з цим і треба працювати. За що ображається, чому, він же не мала дитина, повинен розуміти. Мій чоловік теж може ображатись на мою маму, але слова їй поганого не скаже (може того, що бачить її раз в пів року ).

 

Не варто вдаватись в деталі характеру Вашої мами

(хіба би вже зовсім якийсь патологічний випадок)

, але ось у цьому реченні Вам відповідь - ось чому він так поводиться, шукати фактичних причин, що хтось йому щось "криво" сказав, чи без дзвінка зайшов...ну, можна...але проблема в ньому, в його характері, в його вихованні.

дуже чітко сказано - спотворене його злобою і агресією, реально вивернуте з ніг на голову...Ви віруючі? Може попрацювати в цьому напрямку, якогось загального розуміння добра і належного ставлення до інших, тобто не акцентувати на мамі взагалі, акцентувати на тому, Що від нього відходить, як почуваються через нього інші люди (ну і мама ваша серед них колись з'явиться), може б Ви порадились з духівником...

 

Якщо Ви одне ціле, то чому чоловік не може ставитись до Ваших батьків так як Ви до них ставитесь? Типу "МИ одне ціле", але "робимо так як Я сказав")))) Не дуже таке вже одне ціле виходить.
Він не зобовязаний любити Вашу маму, але як мінімум поважати - це його обовязок.

Значить Ви погано пояснюєте. Цікаво як би він реагував, якби Ви матюкали його маму і погрожували заборонити їй бачити внуків. А у Вашої мами просто золоте терпіння.

 

я вас розумію. не цілком, але дуже розумію.
то є незріла модель стосунків, така, яка сформувалас в підлітковому віці і ніхто не пояснив, чому так не можна. попитайте, як колись будете мати нагоду, його, чи маму, чи брата чи знайомих. але найкраще його - на що він має образу або що його так зачепило, ну що капець. просто поганий спогад,а не в привязці до інших. це буде корінь проблеми, швидше за все.

 

@Lelijka побажаю терпіння та в подальшому змінити ситуацію на краще. Батьків ми маємо шанувати, батьків не обирають,які б вони не були. Якщо чоловік ваш так говорить "ми одне ціле...", значить він має любити і приймати,шанувати вас і все,що з вами повязано, в тому числі батьків, особливо їх! В протилежному випадку,це пусті слова, постарайтесь донести йому це!
Коли в мене були напружені стосунки з батьками чоловіка, я постійно ображалась, думала, доказувала щось....потім тато мій сказав "доню,ти маєш шанувати батьків свого чоловіка,так як своїх...як ставитимешся ти до них,так і твої діти ставитимуться до тебе". Я не думаю,що ваш чоловік категорично зміниться, от чесно скажу...) з мого досвіду - люди не міняються...але постарайтесь діяти мудро, не спричиняти скандалів через це,а спокійно говорити, вияснити через що так сталось...інколи посперечатись, пояснити, що таке ставлення не припустиме, він теж батько, в нього ростуть діти, час минає дуже швидко...закон бумеранга ніхто не відміняв,тому поки не пізно,варто задуматись. Вода камінь точить))

 

ой дівчатка, дякую за поради, дуже вже тяжко мені получається втілити це все в реальність, він мене навіть чути нехоче, бо вирішує все криком((( А на рахунок виховання - дітей наприклад - каже я так буду навчати щоб потім дитина дала собі раду....Його тато виховував а не мама(якого немає зараз вже в живих) і як на його думку тато ДУЖЕ добре виховав його!!! я щось похоже говорила про його маму, про виховання його тато, то він КАТЕГОРИЧНО заборонив в їхню сторону хоч погане слово казати(((((

 

Я б тут не про стосунки з родичами думала, а, насамперед, про те, що ваш чоловік тиран. А вам з ним дітей ростити.

Sent from my MI PAD using Tapatalk

 

Мені Вас щиро шкода. Дівчата добре казали, що треба говорити, шукати корінь проблеми. Але, думаю, воно не допоможе. Чоловіки в таких ситуаціях дуже хочуть мати авторитет. Вони швидше дадуть собі руку відрізати чим визнати, що хтось міг бути правий. Погане виховання + егоїстичний характер. Бережіть себе і дитину. Все мусить налагодитися