Стосунки з родичами((

@SoloGalka, я напишу в цій темі. Вона здається краще підійде. Я не буду добивати, а просто розкажу історію ))
В моєї мами є дві сестри. Мама найстарша. Традиційно було: ну ти ж старша, маєш бути мудріша, ну ти ж старша, маєш нам (батькам) більше допомагати. Сестри більше цікавилися гуляннями. Мама більше допомагала батькам. Як результат мама вміє практично все: від готування їжі (не повірите, але є люди, які не вміють готувати, пекти і т.п.) до шиття і т.п. Але не про то мова. З часом мама втомилася від такого розкладу, адже своя сім"я потребувала уваги, а тут ще чужі проблеми тобі навішують. І вони віддалилися. В емоційному, трохи у фізичному плані (благо зрештою у всіх появилося своє житло). Звичайно час від часу (особливо як бабця з дідом потребували догляду) вони з сестрами більше спілкувалися. Але суто "по темі". Такої близькості, як часом є між справді рідними людьми в них немає. Більше того я би сказала, що залишилася якась ворожнеча. Так, це не добре, так не має бути. Але коли все життя тебе використовували або намагалися використовувати, то як на мене кращий варіант. Життя то в нас одне. Нехай буде егоїстично, але особисто я за те щоб прожити його так якби хотілося. Думати більше про свій комфорт і благополуччя, про свою сім"ю, менше зважати на думку оточуючих.
Насправді коли є непорозуміння в родині, то дуже важко. Зовсім віддалитися все одно не вийде, бо є спільні свята, якісь зустрічі. Та і то так не правильно. Але хоча б частково, настільки наскільки буде комфортно.
Я не буду давати вам якихось порад, бо насправді не знаю вас і вашої родини. Та і взагалі поради, то дуже суб"єктивна річ. Тому побажаю вам так як в якійсь старій приказці: сил змінити те що ви можете змінити, терпіння пережити те чого не можете змінити і мудрості, щоб відрізнити одне від іншого.