Відповідь: Стосунки на відстані Не видумляйте!!! Все у Вас буде добре і це ДОБРЕ залежить лише від Вас обох! Будете думати про хороше - так і станеться)))
Відповідь: Стосунки на відстані Стосунки на відстані. То так сумно і навіть страшно, якщо мова йде про сім"ю. Як згадаю, то мороз по шкірі. Але так живе зараз багато сімей. Моя думка - це не сімейні, і навіть не дружні стосунки. Якісь, може приятельські. Незнаю. Якісь два різні життя, а не одне спільне, одне на двох, як би мало бути. Кожний думає, що от я бідний/бідна нещасний, а моїй другій половинці ліпше. І реально, кожний живе своїм життям, і з великим здивуванням реагує на то, чому його позицію не розуміють/поділяють. Це з досвіду, так би мовити. В моєму житті були такі періоди, коли я бачила чоловіка по 2 тижні двічі на рік. І інет мені тільки снився. Тільки телефонні розмови. Він в тридесятому царстві, а я тут з дітьми. Якось не наважувалася розказувати ВСЕ, тільки позитив, щоб не засмучувати. І він також. Діти хворіють, якісь проблеми, а я сиджу і пишу вручну листи в нікуди. Пачками. Бо реально він нічим нам тут допомогти не може, і я йому там. Зломав там ногу, 2 міс в гіпсі, "-Як справи? - нормально, не хвилюйся", робили малому операцію "-Ну як все пройшло? - нормально, не переживай". І в кожного своя біль. А об"єднавшись, так і не навчились бути відвертими в своїх турботах. Розійшлись. Щось так мені то нагадалося про листи Х-річної давності, знайшла. Читала, і ридала, чуть дітей не перелякала. Там моє життя, мої тривоги, мої боліі переживання. Ніколи і нікому того не покажу, хіба коли боліти перестане. І то хто-зна коли. Не стверджую, що такого формату стосунків нема, є, звичайно. Але в мене вони ось такі вийшли. Хто має вибір, хай вибере бути разом.
Відповідь: Стосунки на відстані о на маєш))) не судьба))) кожен сам вільний в виборі- доля це чи не доля! з власного досвіду- за час навчання в Універі їздила за кордон на літо, там зустріла чарівнішого хлопця- милий, добрий, симпатичний,спортсмен, який за 3 місяці знайомства запропонував мені руку і серце(ну люблять українок іноземці - ніц не поробиш), але на той момент для мене важливішим було навчання вдома і батьки, яких не могла залишити! от і пообіцяла наступного літа приїхати до нього і все вже детально вирішити і потягнулись місяці очікувань,чесно- мене вистачило на 3 місяці, до нього я так і не поїхала, а причин було багато! але це була аж ніяк не доля ЯкаНасРозлучила- це був мій свідомий вибір- а йому міняти Гамерику на Україну аж ніяк не хотілось) і ні на секунду не жалію про те)
Відповідь: Стосунки на відстані В листопаді писала я, що чекають мене стосунки на відстані...так от з грудня вони і почались... Таке дивне відчуття, ніби в тебе з життя щось забрали і нічим не замінили... Катаюсь в Київ раз на 2 тижні на вихідні, поїзди...вокзали... А ще я точно зрозуміла, що переїзджати в Київ не хочу. Чесно кажучи в мене таке відчуття, чисто моє субєктивне, вперше коли я провела там вихідні, що потрапила я з Парижа в напр. Турку. Не хочу нічим образити Турку, це просто порівняння. Але...стосунки з чоловіком просто чудові, ніколи таким романтичним і сентиментальним, яким став зараз, він не був за 9 років спільного життя. І що саме цікаве, не я переживаю за майбутнє наших стосунків, а саме він і намагається зробити все, щоб я не почувалась в чомусь обділеною. От так поки що пройшли 4 перші місяці стосунків на відстані... Сподіваюсь і надалі все буде добре
Відповідь: Стосунки на відстані Це дуже добре, що Ви можете їздити один до одного! І міста не так далеко. В нас ситуація трішки інакша. І, я, яка завжди позитивно і без паніки сприймала відстань між нами (колись таке було вже, але між різними містами в Україні), зараз починаю хвилюватись,і щось стає тривожно на душі. Чоловік по роботі вже 3-й місяць (з запланованих 5ти) знаходиться на іншому краю землі. Мені туди поїхати ну ніяк не можливо було, так як маю вже великий пузік, і візу мені б не дали. Ми спілкуємось по скайпу, кожен день. Та йому, не так хочеться спілкуватись зі мною, як мені з ним. Чому? - тому що, я сиджу вдома, розваг майже ніяких, крім походів в пологовий)) і прогулянок. А в нього там, чесно, парк розваг на вихідних)) нові місця, міста, боулінги, картінги, музеї, водопади, + особистий розвиток на роботі, вивчення англійської мови, нові друзі(((... А в мене тут майбутня ляля і дискотеки в животі Не вистачає його дуже. І хочеться бути в позитиві, та останнім часом щось не дуже виходить. І як бути сильною?
Відповідь: Стосунки на відстані Пишу з власного досвіду: їздила на море, познайомилася з хлопцем з Донецька, погуляли 4 дні, обмінялися телефонами і роз'їхались. Сподобався і він мені і я йому, але думала що більше ніколи не побачимось,бо всежтаки де Львів а де Донецьк. Але почали зізвонюватись, він приїжав до мене потім я до нього.Ми закохались але зустрічались отак по телефону і з тими зустрічами по пару днів 2 роки. Було дуже важко але я не могла кинути навчання а в нього була робота. А зараз він переїхав сюди і в нас весілля через три місяці і я сама щаслива)))))))))))))))) Так що стосунки на відстані це важко але можливо бо кохання може все )))))
Відповідь: Стосунки на відстані Стосунки на відстані при вже довготривалих відносинах є чудовою можливістю відпочити від спільних побутових проблем, дають можливість спілкуватись і думати про головне! а не про шкарпетки, які він не там кинув я деколи дуже рада коли мій чоловік їде на тиждень-два! Хоча на початку відносин його поїздка хоч на день була для мене глобальним горем!! :khomyak: головне розслабитись і зі всього отримувати позитив!
Відповідь: Стосунки на відстані Мій друг зараз одружуватиметься. То стосунки трьох з половиною років. Майже два з них на відстані. Відстань дуже по-різному відбивалась на тих стосунках за період часу 2х років. І добре, що все добре закінчується, бо все ж ще не закінчилось Не думаю, що це приносить користь. Ми це мали можливість спостерігати весь цей час, було по-різному.
Відповідь: Стосунки на відстані Чоловікові підвернулася перспективна робота в Києві. Вирішили переїжджати сім"єю туди. Але поки він не знайде і не звиє там наше нове гніздечко, живемо з доцею в його батьків. Щотижня приїжджає на 1 день, а на наступний-знову в дорогу. першого разу плакала як дитина, а тепер .... якось звиклася з його відсутністю! і це почало мене насторожувати... тому як тільки вирішиться житлове питання-до нього! хоч на нерозпакованих коробках жити! відстань-вона нестерпна, хочеться притулитися і муркати, щоб хтось вислухав і обійняв, щоб передати іншому оту ніжність і тепло, яке він викликає... І добре, коли є знання того, що ваша розлука тимчасова. Куди гірше кохати і не знати, на що надіятися...
Відповідь: Стосунки на відстані І я вважаю, що відстань все одно своє бере. Я прихильник фрази, що відстань кохання по-трішки з'їдає, тому швиденько після весілля спакувалася і переїхала в інше місто з чоловіком (де він на даний момент працював). Тепер живемо окремо і далеко від родичів, зате стосунки в нас щоденні, а не на відстані- так мені легше і спокійніше.
Відповідь: Стосунки на відстані Зловила себе на думці, що ще віднедавна думала, що темка про "Стосунки на відстані" не про мене. Думалось, що то про тих, хто живе у різних країнах, перебуває на заробітках чи у довготермінових відрядженнях, приміром, у Антарктиді А нині до мене дійшло, шо я також належу до тих нещасних, які з дня на день виглядають коханих, рахують години до їх повернення і сидять перед моніторами, чекаючи "скайпового" дзвоника. Коли на попередній чоловіковій роботі склалась паршива ситуація, порозуміння з біг босами стало примарною справою, "замаячила" перспектива нового місця праці. Все класно - гроші, посада, перспективи, відрядження у Штати та Європу...і один "маленький" мінус - не у Львові і навіть не біля нього. Наче і недалеко до "файного міста Тернополя", але для мене ці 120 км - як прірва. Спершу я подумала звичне "якось воно буде", і ми матимемо "аж" два вихідні разом. Про переїзд не йшлося, оскільки старший наш парєнь ходить в школу і на гуртки тут, малий - до дитсадка. А тепер мене це так дістало!! Стільки ж часу з нашого життя, якого фіг зна скільки зосталось, ми не поруч ! Він не бачить, як росте дитина, а ті короткі два дні минають у вирішенні справ, шопінгу, хатніх клопотах. Відчуття, що ми втрачаємо набагато більше, ніж здобуваємо, не полишає мене. На мої нарікання чую відповідь :"А чого тобі бракує? Все маєш, їсти-пити...нудно? Бери машину, їдь кудись...хочеш, аби я тут сидів, біля тебе, прибутків не було б таких, ти була б щаслива?" Певне, шо таки нє... І змінився він. Посада-підлеглі-відповідальність зробили з нього "красного командіра", який так багато часу вариться у своїй роботі, що просто не вже вміє переключитись на доброго, домашнього татка і чоловіка, яким він був ще недавно. З’являються непорозуміння і заявочки на кшталт "Чого ти мене виховуєш як пацана?! В сім’ї має бути один лідер, і це я" тощо. Вотакі діла. Смутно, загалом...
Відповідь: Стосунки на відстані А чому Ви не хочете переїхати до нього, невже в Тернополі немає шкіл-садків-гуртків??? Самі написали, що до того файного міста не так і далеко, то що втрачати? А так будете з чоловіком, з нормальною повноцінною сім'єю і конфліктів стане менше і спільного часу більше.
Відповідь: Стосунки на відстані Насиджене і обжите місце (тим паче, коли є власне житло), певно, ой як не просто полишити... В іншому місті треба починати все з нової сторінки-заводити нові знайомства, міняти звичні точки (салони краси/магазини/ринки/школи-садочки і т.ін.)... Та й дітям спробуй пояснити, чому забираєш їх від друзів і звичного їм способу життя ... В такій ситуації головне - правильно розставити пріоритети, адже житло можна продати чи здати в оренду, інфраструктура-вона і в Африці інфраструктура, а діти з легкістю знаходять нових товаришів... Незмінною залишається лише СІМ"Я!!! І те, якою вона буде, залежить більшою мірою від нас, жінок... Ми на переїзд до Києва наважилися через те, що у Львові нас мало що тримає: житло орендували, робота безперспективна і жалюгідно оплачувана, дітисько маленьке і ще не встигло звикнути до якихось людей та й потяг до авантюр і пригод ще пристуній...
Відповідь: Стосунки на відстані Сумно...Не можу радити вам що ви маєте робити,але я б, напевно,таки спробувала переїхати,спробувала врятувати сім'ю,і не варто боятися зміни для дітей,бо школа,садок всюди є і всюди можна знайти хороші...Я б більше переживала власне за сім'ю в розумінні - я,діти і чоловік,- бо така зміна в його поведінці не дуже налаштовує на позитивні думки...Але,спершу, я б напевне поговорила з чоловіком,що хочу, і ми з дітьми потребуємо переїхати до нього, а вже по його реакції на ці думки вирішувала б що робити далі... І по темі- в мене до чоловіка було зустрічання на відстані з хлопцем,який жив і навчався на той час у Відні.Зараз я розумію,що ті стосунки були приречені,бо він не готовий був нічого для них зробити. з чоловіком моїм ми теж почали зі стосунків на відстані,але він 8 місяців терпів зустрічі раз в місяць і круглодобові розмови по телефону,а тоді приїхав зі сватами,і я не змогла сказати ні саме тому,що хотіла того ж,що і вінВін переїхав сюди,кинув все,що мав у іншому місті,залишив там батьків,роботу,друзів, і це заради того,щоб ми були разом.Скоро вже 5 років як офіційно І 6 як просто разомТому,маючи невеличкий досвід стосунків на відстані можу зробити такий же невеличкиий висновок-кожні стосунки неповторні, і узагальнювати,що раз вони на відстані-значить приречені теж не можна,бо, насправді все залежить лише від нас.
Відповідь: Стосунки на відстані Нехай мене пробачать тернополяни, але Київ і Тернопіль, навіть рівняти не можна, якщо чесно то Тернопіль добряче програє і Львову. Перспективи і можливості там значно менші.
Відповідь: Стосунки на відстані Bursukanja Я на вашому місці все таки подумала про переїзд до чоловіка, хоча ви напевно вже звикли жити без нього. Вирішувати проблеми свої і дітей (обходитись без нього в самий необхідний момент). Це дуже сумно:-( Я думаю, що кожній жінці хочеться щоб хтось завжди був поряд
Відповідь: Стосунки на відстані Bursukanja я б на вашому місці все таки переїхала до чоловіка, оскільки ви через деякий час вже будете чужі. В нього робота,інші клопоти, навіть ввечері після роботи він має відпочивати, тому з'являються якісь нові інтереси, в яких ви участі не приймаєте. А ці два дні вихідних - це як відпочинок на курорті, а не сімейне життя. Кажу з власного досвіду, бо я теж таке пройшла. Я рішилась на переїзд, бо дуже кохала і кохаю свого чоловіка. Вже пройшло 5 років як я в чужому місті, та так склалось що в мене ні друзів, ні поки що роботи. Але ми сім'я,і для мене це головне. Десь я читала на іншому форумі подібну до вашої ситуації . Дівчина так само описувала - робота, відрядження, приїзд на 2 дні в тиждень, та через деякий час її чоловік знайшов собі іншу-і вони розійшлися. Хоча в них 2 дітей, менший мав всього пару місяців, та це вже для нього була не сім'я, а стаття розходів.
Відповідь: Стосунки на відстані Дівчатка, всім дуже вдячна за розуміння і поради! Почну з того, що у нас тут справді , батьки та родичі, інша нерухомість, крім тієї квартири, де мешкаємо. Садки та школу все ж можна змінити, але...я не хочу до Тернополя! Чоловік там мешкає у захламленій, старій квартирі наших родичів, які йому практично подарували проживання там, а фірма ще й гроші платить ніби а оренду (теж копійчина) Живе аскетично, та й трудоголік він неймовірний...на роботі вже о восьмій, та й ше о восьмій також там. Тобто, я б і так його бачила мало. Та із сім’єю ше все нормально, рятувати поки шо не доводиться Мене просто на даний момент насторожує тенденція зміни чоловікового характеру під впливом тої роботи. Став жорсткішим і авторитарним. Мені також палець до рота не клади...от і находить коса на камінь! Коли ми розглядали питання нової роботи і можливого життя окремо впродовж тих п’яти днів, питання переїзду, звісно, поставало. Але! Ця робота поки що у Тернополі, а з часом, може, скоро, буде у Чернівцях, та й то не в самому місті, а десь в районі. Тому вичікую...чомусь маю враження, що ше будуть якісь зміни...аби вони хоч хорошими були! Думала, шо звикну. Ан нєт...вже в середу стає сумно, в четвер зранку - ше сумніше, а в п’ятницю вже веселішаю в передчутті зустрічі. Такий графік дурацький...
Відповідь: Стосунки на відстані І в мене так було, тому що він дбав тільки про себе, не відволікався на мене, дітей. В нас розмова зводилась до того, що він нехотячи мене ображав своєю черствістю та байдужістю, бо він так звик ( тільки він та робота ). І скажу що цей період згадую з жахом
Відповідь: Стосунки на відстані Bursukanja, якщо ваш чоловік збирається таки лишатися на постійно там на роботі, вам слід їхати до нього. В Тернополі є все те ж саме, що й тут-школи,садки, магазини. Буде важко, але звикнете. Моя сестра двоюрідна минулого року переїхала до Києва, бо так було їм зручніше з чоловіком обом знайти роботу. Син пішов у школу, навіть почав краще вчитися. Усі зміни в нашому житті на краще. Моя сестра також довгий час жила отак з чоловіком на два міста, тільки в Польщі.Тільки було так по іншій причині, у неї робота хороша у Вроцлаві, у нього в Єлєній гурі. У Вроцлаві йому було би важко знайти роботу, у неї в тій Єлєній Гурі ніяких взагалі перспектив. І то був момент, коли сестра казала, що кине все і поїде до нього , бо то не життя, бачитися по вихідних. Їм було з одного боку легше-нема дітей, з другого боку важче-чужа країна, треба триматися за ту роботу, яка є. В результаті їм дуже повезло, бо випала можливість поїхати на роботу в Гданськ, де вони обоє пройшли конкурс в оперний театр і зараз лиш згадують ті тяжкі часи. Мій чоловік також часто в роз'їздах, але я тверезо розумію, що це не нормально. І поки що думаю, як це можна змінити. І я не буду триматися місця мого життя, все-таки воно у нас одне(життя), варто часом щось міняти, шукати нове, бачити нове.
