Син закоханий у маму

Відповідь: Син закоханий у маму

Та ні, вона з дітьми про таке не говорить. Дітям вона розповідає типові, цікаві речі. Про природу тощо. Тому я й не переживаю.
І щодо ситуації, то вона дійсно поговорила з малим своїм, пояснила, що треба людям допомагати, і тепер вони з Дарком знову бавляться гарно й без проблем. Ну, і вона більше мені не радить того, що раніше. Вочевидь, моя жартівлива, але гостра відповідь дала їй зрозуміти, що я не прихильник таких поглядів. Кохання чоловіка мені вистачає цілковито. Син собі своє має. :xaxa:
Я от думаю, що може, то в неї через те, що чоловік дуже зайнятий і рідко вдома буває, не знаю. Ну, але з власним бізнесом тут інакше не буває.

Чесно, ні. Та й у школі Дарка достатньо з тим переслідують, аби ще й вона до того додавалася. Кажуть учителі, що то неможливо витримати, бо ще такого не бачили, аби дитина сиділа й дивилася на дівчинку цілий час, замість працювати. У другому класі.

Властиво, я не бачила ні разу, аби вона його обнімала. Тому мене її погляди й здивували. Про них ніщо не свідчило. Вони з сином разом ходять гуляти, грати у футбол, теніс, бадмінтон тощо. Вона повністю присвячує час після його школи - на його ДЗ та навчання. А вільний час його - це компутерні ігри. Зауважила, що він не вміє себе зайняти, а от дай компутер - і дитина щаслива. То єдине, що мені в тій дружбі з Дарком не подобається. Більше мінусів не зауважувала наразі.

Щодо нормальності знайомої. То вона таки нормальна. Просто самотня дуже, тому зосередилася на синові. Типова річ для таких випадків. Думаю, їй просто потрібна подруга. Зараз вона в мене буває як не щодень, то через день. Може, тому малий і почав ревнувати, що перестав бути центром її життя.

 

Відповідь: Син закоханий у маму

Я власне вчора, коли написала повідомлення, теж про то подумала. Може, вона просто якось не так свої погляди сформулювала, бо абсолютно нічого людині поза тим не бракує. Хіба впевненості в собі.

 

Зачепила мене одна ситуація нині, тому вирішила "реанімувати" цю тему.
Наперед перепрошую за сумбурний допис, але пишу на емоціях.

Із сусідкою, через яку ця тема почалася, відносини я перестала підтримувати. Востаннє ми з ними зустрічалися на Різдво, а після Різдва я вирішила, що досить. Воно звучить гостро, мабуть, але то вийшло дуже природньо. Часу в мене й так не було, бо працювати почала, а потім і Роман почав свої курси, так що я хіба час від часу зідзвонювалася.
Наслідки філософії "син має бути закоханий у маму" мені геть не сподобалися і я не хочу, аби той хлопчисько мав вплив на мого Дарка. До того ж, ревнощі малого переросли у ненависть до Дарка. Коли я це помітила, перестала підтримувати Даркове бажання йти туди бавитися, чи запрошувати до нас. Мама хлопчика теж перестала запрошувати, так що питання вирішилося дуже непомітно й безконфліктно.
Із тим хлопчиськом доходило вже до маразмів. Він приходив жалітися на все підряд (аж його батько почав оправдовуватися й пояснювати мені, що його син рідко буває з однолітками, в основному зі старшими й у результаті не вміє з дітьми бавитися, тільки говорити з дорослими і в компутерні ігри). Коли малий після енної скарги (при тому дійсно смішні скарги: Дарко скаче, Дарко бігає, копає м'яча... і це надворі), прийшов до мене й почав жалітися, що Дарко вдарив його кулькою по голові, мені терпець урвався і я пожартувала, що "не знала, що кульки роблять із цегли". Малий змінився на обличчі й пішов геть. Більше не приходив. Малий робився все злостивіший і я почала Дарчикові пояснювати, що часом так буває, що ми вважаємо друзями тих, хто друзями не є. У нього з'явилися інші друзі, й він перестав мене мордувати тим, чи можна йти в гості до сусідів.

Сьогодні ж сталася ситуація, яка мене страшенно розізлила.
Я часом зустрічаюся із сусідкою коло школи, коли вона забирає сина, а я приходжу з Натуськом по Дарка. Так от той малий зі мною навіть не вітається. Мені не дуже й треба, хоча мене й дратує те, як він починає маму дослівно гнати, аби вона йшла й не розмовляла зі мною. Нині була вершина хамства ("мам, та йди вже! мам, ти не можеш швидше рухатися?" і то таким тоном, що Даркові я би вже давно увагу звернула, що так ні до кого говорити не можна, тим більше до мами). Він підганяв маму страшенно, і то лише тому, що вона пропонувала нас підвезти до хати. Падав сильний дощ, а Натусько протестував проти дощовика на візок.
Я довго відмовлялася, але врешті погодилася, бо дощ сильнішав. Дарко, як то Дарко зі своїм позитивом і наївністю, зразу сів у машині коло того хлопчика. Поки ми із сусідкою запихали возика в багажник, хлопці щось там говорили. Дарко сказав мені, що той інший сказав до нього "F-word" (матюкнувся). Той малий зразу почав кричати, що "Дарко мене рознервував, то він мене змусив таке сказати". Знаючи, що його мама нічого не зробить (і вона не зробила, а просто мовчала й посміхалася), я малому сказала, що "ні, то не Дарко, то ти сказав погане слово, і Дарко не винен у тому, що ТИ робиш". Малий присів і перестав тицяти пальцем.
Під хатою Дарко знову почав питати сусідку, чи можна бавитися з її сином. Вона йому відповіла "можливо". На тому й попрощалися. Її син, очевидно, не сказав "па-па" ні мені, ні Даркові.
Поки ми піднімалися по сходах додому, я почала Даркові пояснювати, що йому краще бавитися з друзями, а не із сусідським хлопцем, зважаючи на те, який він до Дарка злостивий і тільки його зневажає. І тут Дарко додає: дійсно, і каже "shut your f... mouth" (подаю мовою оригіналу, бо навіть не хочу думати, як би то було українською). Мені мову відняло. Перше бажання було подзвонити до його батьків і розповісти, якими висловами розкидається їхній син. Правда, натомість подзвонила до Романа, а він мені сказав, що не варто до них дзвонити, бо вона й так нічого не зробить, тільки я знервуюся. І що я вже й так Дарка захистила й показала тамтому малому, що я думаю про його правдування.

І от я згадую зараз всі її пояснення, як то син маму слухає, якщо він у неї закоханий, і як то Даркові замало маминої любові (бо друга дитина з'явилася, а на мою вагітність реакція взагалі була шедевральна), й зовсім не шкодую, що відносини припинилися. Не бачу я позитивних плодів тої філософії. Не може хлопець постійно бути з мамою (футбол, баскетбол, закупи, прибирання) й майже в ізоляції від ровесників.

Чого найбільше не можу зрозуміти, то це того, чому не боротися якось із тою злостивістю? Чому дозволяти, щоби дитина так поводилася й ненавиділа іншу дитину? І то за що? За те, що його мама кілька разів забирала ту дитину зі школи й із нею розмовляла.

 

Та я взагалі собі до того була байдужа, хіба трохи совісно було, що отак відносини завершила. Ну, але якщо до мене не дзвонять, то значить і я не дуже потрібна. А ця вчорашня ситуація мені тільки підтвердила, що то все якось штучно трималося на бажанні моєї дитини бавитися з її. Хоча воно ніби й виглядає, що їй прикро, що не підтримуємо зв'язку так, як раніше, але мені простіше, що вона мене не напрягає своїми поглядами. За все своє коротке життя я вперше відчула, що різниця віку в 14 років може бути такою суттєвою. Ні з ким іншим такого відчуття прірви нема.

Що цікаво, старший її син (19 років) - цілковита протилежність того малого. Добрий, уважний, надзвичайно вихований...

 

Відповідь: Син закоханий у маму

Та то вперше таке. У мене маса старших знайомих. Деякі й на 20-30 років старші й спілкуємося без проблем, і спільних тем маса, і як погляди розбіжні, то нема такого тиску, як від сусідки був. І таке замилування в дитині (АЖ таке) теж уперше зустрічаю.

 

Відповідь: Син закоханий у маму

Я би теж не дивувалася, якби то не були свої, слов'яни, а точніше поляки.
Матюки та дитина точно не від батьків знає.
Мій Дарко теж такі слова знає й часом міг сказати. І я точно знаю, що він то зі школи приніс. Ми вдома нераз проводили розмову про те, що деякі слова, хоч вони й існують, говорити не варто.

Ти знаєш, зазвичай так і є, але не в цьому випадку. Батько дуже вихований і чемний, але постійно працює, бо має власний бізнес. Старший син живе з ними, вчиться й допомагає батькові. У мене враження, що тут просто вседозволеність і власне те, що батько не має для малого часу, тільки мама й мама. І її точно ніхто не зневажає в домі (вона така правдива пані дому, чоловік для неї все і вся зробить). До речі, коли тато вдома, малий собі такого не дозволяє, бо дістав би ого-го. А поза хатою, або коли тата вдома нема, то жах!

 

Відповідь: Син закоханий у маму

У такому віці? Нема за що переживати. Мій і в 9 років до мене прийде притулитися. І то до мене швидше, ніж до татка. І перед сном завжди має бути цьом і обійми, що зі мною, що з татом - традиція така. Інакше спати не піде.