Сім'я після народження дитинки...

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

після народження дитини наші з чоловіком стосунки теж змінилися, але в кращу сторону, бо дитина зміцнила стосунки, а ще ми обоє змінилися, стали трохи відповідальнішими, спокійнішими, я б навіть сказала розуміншими :shy:
ще довідалася багато нового про себе, чоловіка і родичів з обох боків

хоча спочатку чоловік часом ревнував до малого, бо я давала привід - мало приділяла йому уваги і він скаржився
а потім все налагодилося, чоловік дуже тішиться дитиною, а я ними обома
ще до п’яти міс тато боявся підгузник в руки взяти, а тепер запросто перебирає і купає і бавиться і розмовляє
чоловік єдиний з ким я спокійно можу малого лишити в разі потреби, з іншими не ризикну

щодо боязні взяти дитину на руки... я такого не знаю, за два-три дні зрозуміла як доглядати за дитиною і все
як то мама може боятися дитину брати на руки і т.п.???
чоловік навпаки обережно брав на руки, бо боявся, а в мене той страх після того як взяла перший раз на руки минув

живемо зі свекрами, але вони в мене непогані
і до нас не пхаються, хоча звичайно критикують нас у всьому, але то буває рідко
думати думають, не дуже добре про нас, але нічого не кажуть, за що я їм дуже вдячна
спочатку пробували нами командувати, потім поради давати, але скоро лишилися того ровера і тому стосунки в нас чудові
хоча свекор мене часом дратує, але то таке :confused:
було в нас тільки перші міс кілька суперечок, але ми з чоловіком одне одного завжди підтримуємо, а не когось з родичів

хоча один раз ми сильно посварилися через мою маму, тому я знаю як воно може бути
з того часу в мене правило: на першому місці чоловік і дитина, а на другому всі родичі

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Leila
В мене теж таке було, для чоловіка мама бьуло святе!!! І попробуй щось тільки запереч їй!!!! Вона завжди права, а я ні. Це так нервувало, повірте, я Вас дуже розумію!!!
Але хитрощами я все таки зробила так, що моє слово для нього закон, і він тепер старається радитися зі мною, а не бігти до своєї любої матусі....
Просто треба діяти в залежності від ситуації.
Пізніше напишу вам як я перевчала свого чоловіка, бо зараз малий дуже вередує.....

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

100 відсотків правда - то все треба перевчати, але хитрістю і ласкою, а не нахрапом і істериками, в останньому випадку вас навіки охрестять істеричкою, а чоловік почне задумуватись, і чого то він справді женився:confused:, і все більше схилятиметься до думки матері:n:
Мій коханий теж перший рік часто заїжав додому, не хотів дома вечерята, шось вигадував, а авторитет свекра був просто непохитний
Я помаленьку чекала певних ситуацій, які бували досить часто, і спокійно, на прикладі, пояснювала що і як, і прогнозувала що з того вийде далі:bazar:, коли в десяте мої ""прогнози " справджувались, а він починав розуміти, що все таки я хочу лише краще лдля нас обох, помаленьку все налагодилось:y:
Єдине, ніколи не вимагайте від чоловіка, щоб він визнав свою неправоту в минулому - так ви можете зламатти всю стратегію, для них, імхо, це неприпустимо.

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Як тільки ми поженилися, то свекруха зразу після весілля сказала чоловіку, а нашо вам кудись на море їхати в медовий місяць, тільки гроші лишні, от ми скоро маємо їхати до родичів в Карпати, поїдете з нами, заодно буде вам медовий місяць Сказала так тому, що в чоловіка є машина, а так як більше не було кому вести їхню сімю, то зразу подумали на дорогого синочка, тим більше наша поїздка мала випасти на той час, коли вони планували свою. Добре, що хоч кімнату окрему нам дали. Після того випадку, я активно взялася за випралення мого чоловіка!!!!
Починала я просто, і мені принаймні це допомогло. На кожні вихідні ми їздили до його мами в гості. Коли його мама щось просила його зробити, я вічно ходила і нагадувала йому по 100 разів про це, але по при це і говорила, що потрібно сьогодні зробити нам. Ніколи і словом поганим не обмовилася про свекруху, завжди тільки його хвалила, а коли вона дзвонила, то завжди запитувала, чи не потрібний їй син на сьогодні, може би він їй щось допоміг, а я і сама справлюся!!!
А сама я завжди просила свого тата, а деколи і сусідів допомагати мені в виконанні чоловічих справ. Скоро моєму чоловіку надоїло допомагати своїй мамі, тому що в неї завжди було кучу роботи для нього, і почав навіть дещо мене ревнувати до сусідів (мені здіється, йому навіть стидно стало перед сусідами, що мені він нічого не допомагає, а вічно в мами сидить) і вже через місяць він перестав так часто їздити до мами, запитував чи мені щось допомогти. А коли я завагітніла, то багато домашніх справ він взяв на себе і тільки оберігав нас з синочком. Але я нікому не хочу радити на рахунок сусідів,тому що різні чоловіки бувають, ще не то подумають, і тоді всяке може статися.
А тепер я золота невістка, тепер не я його не пускаю до мами, а він сам не хоче туди їхати.

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Знаєте у мене в моєї коліжанки була точно така сама ситуація і в один прекрасний день, його мамця таки його переконала що та стерва його на собі вженила і зґвалтувала (вони до шлюбу зустрічались два роки!!!) і дитину собі зробила. Дитина вже 5 років без батька. Батько їздить по-світі забавляється. А свекруха забирає в мами дитину на 4 дні і виховує яка вона добренька. Це все аби при розводі татові дитинку дали.

Звичайно що винна багато моя товаришка бо не обрізала йому вчасно помідори, але тепер вже пізно. Вона все вірила що він до неї повернеться[/QUOTE]

я вже не одноразово чула від свекрухи, що зав"язала її сину світ, останній раз в цю п"ятницю і при ньому, він мовчав і нічого не міг їй заперечити, що дитину тільки я хотіла (згвалтувала його для цього), а він ні, хоча малого він дуже любить. Мій чоловік до одруження зі мною не мав інтиму ні з ким, тепер я знаю чому, а до весілля я не питала , де і з ким він був чи не був. Він весь час боїться мами, а вона зла на мене бо я живу в себе вдома і він переїхав до мене покинувши стару маму. Я сама без батька росла (батьки розлучилися) тому хотіла щоб в мене була нормальна сім"я і дітм мали обох батьків, це означає що я маю повністю підкоритися в сім"ї їй і чоловіку. А я не так думала і уявляла сім"ю, для мене родичі з обох боків залишаються родиною, а сім"я це чоловік, жінка, діти. Все що я думаю, говорю, роблю - не правильно і не так, все засуджується і критикується. Самі ж бачать що я теж добрек говорю, але най буде зле але не по-моєму. Чоловік коли не має його мами у нає - золото, як тільки вона з"являється просто жах що твориться.

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Ви знаєте, вчора чоловік сказав, що хоче переїхати, і я йому не перечила. Сьогодні цілий день вже збираємо манатки:umbrage:.
Може і правда стосунки налагодяться, а то я і правда думала тільки про себе.
Ми вчора вже помирилися після сварки, і вночі він мене так любив, як ніколи........:shy:

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Я вашого чоловіка дуже розумію. У мене також складні відносини з моєю мамою. Вона ніби не пхається, ну принаймі так каже, але постійно чую ти так не роби, то не кажи... як зробиш так тобі і буде, але в тих словах відчувається нота незадоволення всім що я роблю.

А з вашим коханим я так бачу можна працювати. Просто йому треба навчитись відсторонитись від залежності від мами. Не впевнена що він це може зробити власними силами але думаю що зможе з допомогою: вашою і когось професійного, або священника або психолога. Подумайте і поговоріть з чоловіком. Правда не вживайте слів що він залежний емоційно від мами, бо це його настрашить. А краще скажіть, що я бачу у нас з твоєю мамою щось не складається, давай поговоримо з кимось про це. І побачите як він буде на то реагувати. Нажаль він має до цього дозріти аби цю поповину обрізати, інакше буде дуже складно.

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

З ним і жити можна, і працювати над відноснами, я була в психолога, а в нього немає на це часу, а як мама у нас то його як підміняють. зовсім не такий як тоді коли її немає. Він від неї дуже і дуже залежить і чого я цього раніше не бачила, де мої очі були??? Я думала будемо окремо жити і все буде ок, та де там весь час пхає свого носа і ще й крім того поза мої очі наговорює всякі дурниці про мене, а буває і в очі, надіюся що стосунки будуть кращими, але мені треба боротися за нього, все-таки я його люблю і заміж за нього вийшла і хотіла від нього дітей. Але мама є мама і він її боїться і слухає, а чого боїться я не розумію???

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Leila,треба його точно якось від мами "відбити" але спокійно і розумно.

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Я теж не розумію чого будучи в дорослому віці і маючи вже власну сімью боятися мами.....
Просто є деякі мами які вважають справою всього свого життя пхатися до особистого життя її дітей. А коли їх у то життя не пускають починають або на здоровья жалітись, або на будь що, щоб знов увага дітей була до них пригорнута.
Або ж мама завжди все за всіх вирішувала в своїй сім*ї, і вважає що має на то право і зараз, аби керувати своїм сином.
Або син від неї в чомусь залежить.
Багато на те є причин. Але розумна жінка в першу чергу має бажати щастя своїм дітям, тож як треба буде допомоги - то звичайно допоможе і порадами і всім можливим, але без потреби нема чого постійно про себе нагадувати, і пхатися в життя дітей. В дітей ї своє життя і своя сімья - тож треба дати ім можливість самостійно жити.

Пишу так тому що в минулому мій чоловік мав сім*ю, і вона розпалась, на те було багато причин але найбільше до того прикладась моя свекруха ( знаючи її - це на неї дуже схоже).
Але чоловік попікшись тоді, і створивши нову сім*ю зі мною, тепер свою маму не те щоб не підпускав...але тримає завжди на певній відстані, аби не було в неї причин і можливостей лізти у наші відносини.
Маємо тепер чистий спокій, чого і всім бажаю.

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

ой розкажіть куди ходили і чи вони шось можуть справді порадити???? Часом не можу дати собі відповіль на певні питання. хотілося б порадитися з компетентною людиною..... Невже в нас вже є нормальні психологи..... Ще зараз модно мати духовних наставників.... Як на мене, це добре, от тільки де найти професіоналів....

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Ми зараз в очікуванні малятка Живемо окремо від батьків - і тому дуже раді. І одні, і інші хороші, але ж штамп в паспорті не зробив його батьків моїми батьками, і навпаки :confused:. Я то прекрасно розумію і не заставляю чоловіка любити своїх батьків. Після всього тут прочитаного я для себе ще більш впевнилась у висновку, що після народження дитини у нас нічого не повинно змінитись: нехай це в мене перша манюня, нехай мені спочатку буде важко, але народження дитини - то і так психологи кажуть є певною мірою кризовим моментом в сім"ї в тому смислі, що все усталене до того часу змінюється. Тому не варто в той період перенавантажувати чи то себе, чи то чоловіка необхідністю призвичаїтись до співжиття ще з іншою людиною. Головне - ще обопільне розуміння подружжя цього факту

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Так така практика існує давно і в різних релігіях, але от я не знаю жодної людини в якої б був духовний наставник..... Я не кажу про періодичні звернення до священиків(будь-яких)... мене цікавить власне таке розуміння духоного наставника "Він і психолог також, але має добре знати людину та її оточення, аби бути добрим духовним наставником. Він буде говорити з точки релігії ". Мені здається звичайні священики не мають на це часу... можливо я й помиляюся.... можливо хтось розкаже де взяти такого наставника....

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

ми сваритись бiльше почали...особливо за фiнанси. Перемученi обоє, немає часу нi нащо. Часто стримую себе вiд пиляння та гавкання, але часом як понесе. Але вiн тоже... три рублi в купi. Мене часом так доведе своїми сиромудрими пiдколками що рука так i тягнеться до пательнi. Але нiчо, якось живемо. Ми завжди окремо жили як правило. Пiсля народження малої, поки мiняли квартири то пожили в моєї мами 6 мiс, бо менi дуже близенько до роботи. Так тодi ще й мамуня на мою голову пiдсiла. Я раз так з ними обома посварилась що вже думала тiкати свiт за очi, але потiм якось все перетерлось. Загалом, змiни є, не в кращу сторону щодо стосункiв, але звичайно Котя - це найлiпше в мому життi, нiколи нiяких жалiв. Хiба що жалкую що ранiше не родила Котiньку.

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

ну,не правда!До духовних наставників, або простіше- духівників, звертаються у нас дуже багато людей! Духівик це священник. не перший-ліпший, а той, котрий добре тебе знає. знає твоє життя, твої "звичні" гріхи-грішки, знає твої проблеми, і твою звиклу відповідь на проблеми...
Тому не виникає потреби переповідати (детально і в особах), ви розумієте один одного з пів-слова. вже в трьох (Пан Бог. священник і ви) шукаєте раціональне пояснення і вихід зі скрути.
Можу стверджувати, що це є дієвим.
P.S.Сама спілкуюсь зі своїм духівником безперервно вже 10 років.
Бажаю Вам знайти свого духівника і з Божою допомогою позбутись і не отримувати житейських проблем

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Все правильно і ще буде добре якщо цей священник добре знаю вашу родину. В нас такий був у Львові за часів підпілля.
В першу чергу коли є будь яка скрута в супружжі чи непорозуміння, їх повинні вирішувати двоє супругів між собою. Якщо вони не вміють говорити між собою можна взяти медіатора: духівника або психолога це вже хто як собі вирішить. Вихід треба шукати в нас самих з допомогою молитви.

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Здається, почалося.
У мене немає бажання нічим займатися крім донечки. Я хочу весь час, коли ми вдвох, приділяти їй, сидіти з нею, любуватися нею під час сну, розмовляти, бавитися...
Коли приходить чоловік, то моя увага переключаєтсья на нього. Ми розмовляємо, дивимося разом телевізор, читаємо щось... Я не вважаю, що він обділений моєю увагою, бо декілька разів до нього дзвоню на роботу, щоб запитатися як справи, чи прийде на обід...
Моя мама приїжджає до нас 2-3 рази в тиждень, щоб допомогти мені. Зазвичай вона порається на кухні, іноді попере дитячі речі...
А два дні тому я получила за те, що в хаті неприбрано (хоча по хаті валяються інструменти). Він розібрав мій день і виявилося, що я нічого такого не роблю і легко можу виділити 2-3 години в день, щоб поприбирати... Чесно, піввечора ревіла.. зараз сиджу і реву, бо так образливо, що людина, яку я завжди підтримую, не може мене зрозуміти. Я ж гуляю, я ожу довше поспати, я можу вдень відпочити... Але водночас я повинна знати про все, що стосується дитини...
Він хороший чоловік, але іноді просто не розуміє

 

Відповідь: Сім'я після народження дитинки...

Бурулько,підтримую і розумію(особливо останнє твоє речення).мені недавно сказав,що він для нас і так дуже багато робить...я чуть не впала!прибрати в хаті і принести жінці чаю(готую я їсти на всіх-ше є його ато і дід-перу і прасую я )-то ТАК багато(він зараз у відпустці).але потім подумала-він ж не розуміє та і ніколи не зрозуміє,бо не зможе відчуте що таке бути МАМОЮ...бідненький...та й мене попустило)))))