Відповідь: Сім'я чи робота? З цим мені пощастило: моя мама якраз вийшла на пенсію і приходить до нас бавити внука (це її власна ініціатива)... Та ні...нічого фантастичного...я просто мабуть на 100 % "жайворонок": мені легко зранку вставати, але до "ночі" щось робити не можу... Я теж думала, що це буде дуже важко, але зараз почуваю себе краще і щасливіше, ніж раніше, коли була в декреті. Цілий день чимось зайнята, а "рух - це життя"... Та ні, така, як і усі... Правда, чесно кажучи, трохи не вистачає спілкування з синочком, але щовечора і на вихідних ми нерозлучні... ---------- Додано в 12:58 ---------- Попередній допис був написаний в 12:53 ---------- 100 % з вами згідна, хоча ми переїхали ще до народження синочка... Ще один позитивний момент...
Відповідь: Сім'я чи робота? Це залежить від того чи людина "сова", чи "жайворонок". Я якщо "пересплю" і встану пізніше 6.30, то потім цілий день сонна ходжу і сидіти до 2-3 ночі не можу. Для мене головне графік - як все добре спланувати, то за - не обов"язково. Я коли виходила на роботу, також думала: як встигну? Не повірите: встигала більше чим коли вдома сиділа. Просто правильно організувала свій час.
Відповідь: Сім'я чи робота? Я працюю вдома. У мене іноді буває хронічний безлад, іноді посуд можу мити раз у два дні. Але тішуся шо працюю вдома, бо: ---я можу відірватись від роботи і приділити час дитині коли вона цього потребує, вона завжди знає що мама поряд і допоможе у всьому (навіть банально одягнути ляльку) ---мені не тра висопивши язика на бороду летіти по дитя у садочок і так само з садка на роботу ---я сама вибираю скільки часу працюватиму і чи взагалі працюватиму сьогодні. Я - людина настрою і коли такого нема у наявності то ну нафіг ту роботу, більше і якісніше зробиться під настрій, а не аби зробити. Але сім*я і робота - то питання пріоритетів, вміння себе організувати, сили аби справитися з лінню і бажанням "ще п*ять хвилин" поніжитись зранку під ковдрою. Я собі мало уявляю що б було якби мені довелось вийти на роботу не вдома і там працювати по вісім годин. А коли тоді виховувати дитину? Коли чогось її вчити? Коли спільно та приємно проводити час? Я ліпше коли вкладу малу спати ше собі шось попрацюю, ніж крастиму у сім*ї час на роботу. Жоден фінансовий еквівалент на жаль не скомпенсує часу який на завжди втрачено і продано від сім*ї. Я поважаю тих мама які вміють таке себе організувати, що на все їх вистарчає. Мені часу вистарчає на все окрім себе.
Відповідь: Сім'я чи робота? ну видите, в кожного свій досвід і свій ресурс. Я як працювала, то приходила додому і лежала годину-дві, а потім ледве-ледве щосьробила ну прям таке що без нього вже не проживеш, все решта не робила поки працювала ВЗАГАЛІ. І це все без дітей. а як можна з таким графіком не просто "все встигнути" типу домашню роботу, а ДІЙСНО займатись дітьми, я не уявляю взагалі (сценарій одіті-нагодовані-шо ше їм треба - нам не підходить) ну я пройшла три курси лікування за три місяці після того як звільнилась (зазвичай проходжу один курс раз на два-три роки). я не вмію робити "с легонца", або я працюю на повну, або не працюю взагалі... так що для нас воно того не варте, і гроші мене не гріли от я ці "вирвані годи" в принципі смутно пам"ятаю (це не жарт),і вроді не пиляла, але звілнятись мені першим запропонував чоловік може все ж пиляла, треба перепитати.
Відповідь: Сім'я чи робота? 100% підтримую. а чому відразу "втрачено і продано"? якщо чесно, то коли я була в декреті, то домашня робота (зготуй їсти-помий посуд-і знов зготуй) в мене забирала стільки часу як і звичайна робота, так що відносно "втрачено і продано" - я не погоджуюся. ---------- Додано в 10:15 ---------- Попередній допис був написаний в 10:13 ---------- а що ви маєте на увазі "с легонца" - не зрозуміла?
Відповідь: Сім'я чи робота? шось я недоганяю... ви ж малу в садок віддали.. сьогодні мала розмову з мамою і вона мене переконувала, шо 2 дітей то досить, і шоб я про себе подумала.пішла на роботу, почулася людиною, дістала свою копійку, а не на мужа чекала, ну і т.д. я от хотіла спитати- є ж на форумі мами з трьома дітками, або ті які планують третє- як у вас з цим " обстоят дєла"? у вас нема місця праці і нема куди виходити на роботу, чи робота , яку не любите, чи працюєте на дому,чи вас не страшить вихід на роботу через 7-9-10 років декрету, чи чоловік достатньо заробляє, шо матеріальна сторона для вас не важлива?мамусі, відгукнітся!
Відповідь: Сім'я чи робота? оце точно, якщо ще й добиратися з роботи кількома видами транспорту і не менше 1,5 години. То тоді не так робота, як дорога виснажує повністю - ледве ноги носять. А якщо до цього ще хоч трішечки хворий (легенький нежить, чи голова поболює) - то я мертва((
Відповідь: Сім'я чи робота? це було не до вас, а радше пояснення,чого мені було так важко. ні для кого ж не секрет, що є такі роботи (і такі працівники), що лише штани просиджують ...
Відповідь: Сім'я чи робота? У даному випадку кожен сам вирішує як йому ліпше. Так, домашня робота забирає багато часу і коли я жила з мамою то вона не бачила того, що я працюю вдома, вона бачила лише не помитий посуд і ще щось, що я не встигла зробити по хатніх питаннях. Тому чоловіка я зразу вчила цінувати хатню роботу і той факт, що я ще працюю вдома (і це така ж робота як десь в офісі тільки з можливістю гледіти дитину). Зараз у хатніх справах маю помічницю. Посуд гарно витирає, а ще це привчає дитину до допомоги мамі, до порядку, чистоти. Мені просто пощастило мати хатню роботу і я ціную кожну хвилю проведену з Янькою, бо знаю що більше такої не буде. А може я просто боюся чогось? Мені важко сказати, але так приємно зазирати в ті дитячі очиці і бачити як вони тішаться, що мама поряд. на половину дня бо: --- вона потребує колективу, --- там лікують очі, і це для мене дуже важливо --- у групі 11 діток і то не всі ходять --- а цього року у нас щей бомбезно класна вихователька --- з дітками працюють психологи, дефектологи, невропатолог, масажист
Відповідь: Сім'я чи робота? А я працюю розумово, то часто йду пішки додому, десь 30 хв і за той час голова відпочиває. Якщо така робота, що після неї 2 години треба відпочивати, то певно вона не вартує того.
Відповідь: Сім'я чи робота? десь так приблизно і було, але моя голова не встигала відпочивати ну я власне це і намагалася сказати, точніше не те що робота така (хоча така ), а те що є різні люди і декому потрібно менше часу на відновлення, а для декого просто втрачається сенс тієї роботи і грошей. І це не брак моєї організованості чи чогось такого, а просто люди різні (здоров"я річ неостання), і для когось суміщати сім"ю і роботу просто нереально
Відповідь: Сім'я чи робота? В мене така ситуація, що вибір робота чи сімя просто не стояв, я була змушена працювати і заробляти стільки, щоб вистарчало самій утримувати себе і дитину, тому вчилася це все якось правильно співставляти, хоч було дуже важко приділяти потрібний час дитині після роботи, коли потрібно ще приготувати їсти і зробити всю хатню роботу. Тепер у мене є помічник коханий, допомогу якого я дуже ціную, хоч не показую цього чомусь. Тепер я знаю, що чищення картоплі, миття посуди, прибирання (інколи але не постійно), допомога з малим, з уроками, підігрівання приготовленої мною їжі і подача до столу/ліжка не входить у мої обовязки. Стандартно за мною закріплені хатні справи після робочого дня: - приготування їжі - прасування одягу -приділення решти часу близьким мені людям
Відповідь: Сім'я чи робота? ну... я наразі навіть не хочу робити спроб. Тому що я колись жила і працювала в шаленому ритмі ( це я тепер знаходячись в декреті розумію), і склалась така ситуація що якщо вже ти в тому крутишся то обороти збавити не вдається. І мій декрет свого часу був як світло в кінці туннелю, я в першийт же день декрету подумала " нарешті, здихалась!!! " і забила на роботу. Це не значить що я взагалі ніколи на неї не піду, але наразі я просто не хочу, ну і обставини так наразі скаладються що й ніби зараз не піду. А якби йшла, мені запропонували дуже не зручні і невигідні умови праці, що впринципі ентузіазму мені також не додало. Да і вийшовши на роботу від мене б очікували як мінімум 1,5 роки роботи на благо фірми, а в мене дещо інші плани
Відповідь: Сім'я чи робота? Десь про це саме я зараз мрію з одного боку...так хочеться пожити трошки без тої біганини, ранніх підйомів, ексцесів на роботі, тої атмосфери напрягаючої, але з іншого боку не юявляю себе домогосподаркою, здається запиляю чоловіка від нічого робити і він втече до кращої)))(жартую). Ще мене ДУЖЕ лякає фінансова залежність, оскільки звикла в цьому плані покладатися лише на себе і не відчитуватися після потраченої певним чином суми чи радитися перед покупкою того, без чого на мій погляд в даний момент часу мені просто не обійтися (інколи сварю себе за це)...хоч може я роблю проблему на рівному місці але так воно зараз мені здається
Відповідь: Сім'я чи робота? Умови праці - звичайно важливий момент.В цьому -як кому повезе... Мені повезло, тому роблю свою роботу з задоволенням і люблю її. мабуть тому хватає сил і ентузіазму на ще щось приватне окрім роботи офіційної. в декреті мені було занадто монотонно і скучно і ентузіазмом мені в домашній роботі навіть не пахло.
Відповідь: Сім'я чи робота? А я от не хочу на роботу. Взагалі. Мене цілком влаштовує бути коло синочка, готувати їсти, експерементувати зі стравами (чого, будучи на роботі особливо і могла) і малювати-дизайнити в своє задоволення. Колись працювала аж півроку. Ніби і робота цікава і не дуже важка, грфік відносно вільний, зарплантя, як на таку роботу досить пристойна, але ну не могла я. Кожного дня те саме по суті, вдома в годині 8 лише, а чоловік хоче уваги, а їсти наварити.... А я стомлена.... Одним словом звільнилась і не жалкую. З того часу і не працюю, бо народився малий. Це для мене рай суцільний. Бо я роблю що хочу і коли хочу. Для мене інформаційна і трудова різноманітність - як повітря потрібне. Якщо сьогодні хочу читати - читаю, хочу вишивати - вишиваю, хочу вишивати тиждень - вишиваю тиждень, хочу вичистити до блиску хату - чищу. І я не уявляю як могла б інакше. Якщо фінанси дозволять, то на роботу не планую виходити і коли скінчиться декрет. Мені так зручно і цікаво. Можливо знайду роботу таку, щоб вдома працювати, бо точно знаю, що інакше перетворюсь в злосну бурчливу бабу, якщо знову працюватиму, як колись)
Відповідь: Сім'я чи робота? Я пішла на роботу, коли старшому сину виповнилось 5 років. До того вчилась, мала періодично підробіток та невеликій сезонний бізнес разом з чоловіком. Роботу знайшла відразу,як тільки вирішила шукати, графік та з/п більш ніж влаштовували. 2 дні працюю, 2 дні вдома. З 10 до 20:00. Малого з садочка забирала моя мама в 16:00, вони гуляли, мама готувала йому їсти, нам дуже часто також. То ввечорі я приходила в 21:00 ( майже годину треба було добиратись, хвилин 45), душ, книжка сину на ніч і спати . Зранку завди готувала щось свіже. На обід, якщо чесно вже не пам"ятаю, може чоловік щось готував.... 2 дні я мала на себе, дитину- якщо хотілось, можна було залишати вдома, та хатню роботу. Ідеально. З часом робота стала більш навантаженою ( працювала з клієнтами та документами. іноді, з "обідом" в 15 хвилин, бо були черги). Чесно, коли приходила додому , я була настільки виснажена, що навіть ні з ким не розмовляла. Сил не було. Робота мала свої нюанси по з/п , і стало вигідно працювати багато, іноді, маючи всого 4-6 вихідних на місяць. Ті вихідні дні були "присвячені" прибиранню. Все. Скільки так можна працювати? Не мала сил та часу ні на сім"ю, ні на "витрачання" зароблених грошей. Звільнилась. Вирішила відпочити перед пошуком нової роботи пару місяців. Про будь-яку роботу думала просто з жахом ( бо такий графік, темп довів вже). А потім завагітніла, то вже і не до роботи було. Я хотіла другу дитину, але умови, щоб хотиди на ту роботу яку я мала вігітною - ні, ні іще раз ні. Не мала б сама здоров"я, ні дитинці б ніц корисного. Тобто, робота буває різною, умови різні, а ще дуууже важливо, хто знаходиться з дитиною, поки мама працює. В нас сиділа як моя мама, так і свекруха. Мама працювала до 16:00, свекруха до 18:00, ну а я відповідно до 20:00, то всі потрошку щось вдома робили Ще жахом була школа, тобто, домашні завдання. Бо бабці мали свій підхід до роблення дитиною дом. завдань, що мене не влаштовувало, але проконтролювати я не могла. Це був величезний мінус. Розпустили мені сина.... Поки що не працюю, найближчий час не збираюсь. Хоч фінансово важко. Але це все мине. А от час, що можу дати дитині -ве не повернеш. Це лише моє бачення роботи та сім"ї. Мені краще зараз собі в чомусь відмовляти...
Відповідь: Сім'я чи робота? І я не знаю як? Колись був в мене досвід роботи на цілий день, щодня, в офісі з купою працівників з 10 до 19. Зранку вставала в 6-й, готувала сніданки, збирала себе і двох дітей, старшого віз чоловік в школу, молодшого я вела в садок. Потім починалась дурка- старший приходив зі школи і невідомо чим займався до вечора, потім чоловік забирав меншого, а коли не виходило(а переважно так і було), то забирав старший. Потім біля 20.00 являлась мама-я псіхована і змордована, одною рукою готувала їсти, другою закидала прання, третьою допомагала пригавкуючи робити уроки старшому, а між тим всім бігав менший і теж щось хотів. Потім приходив чоловік і бачив "картіну маслом", срач, дурдом і забембану жінку. Через пів-року такого кар"єрного росту він сам сказав, що досить і я радісно звільнилась. ВСЕ! Найгірше в тому всьому особисто для мене було те, що треба було сидіти на робочому місці навіть тоді, коли не було роботи. От це мій мозок відмовляється розуміти, нащо? Прийшла, зробила все, що треба і арівідерчі, так ні, сиди і створюй "відімость". Тому мій вибір- робота в кайф, по індивідуальному або вільному графіку(що зараз і є) і ніяких директорів, дядь і решти нечисті. І для нас не варте...Тим більше, що я зовсім не кар"єристка і мене більше цікавить кар"єра мого чоловіка і допомога в її розвитку. Вот така я "Душечка"
Відповідь: Сім'я чи робота? я от з початку цієї неділі офіційно у "відпустці по вагітності та пологах", але ще ходимо попрацювати (ще не знайшли заміну) ... хоча так ліньки вставати, хочеться залишитись вдома, приділити більше часу собі, чоловікові, приготувати смачненького... і про100 кайфувати від свого пузатенького становища .... Хоча з керівництвом домовились, що будучи в дикреті при моєму бажанні, я можу віддалено "за окрему плату" виконувати частину своїх обов"язків !!!
Відповідь: Сім'я чи робота? В мене так було до декрету, декрет - розслабуха спочатку була. а потім я вовком вила, так хотіла на роботу..Вийшла, коли Сашці було 2,2 роки, з малим ще пів-року сиділа моя мама - ми якраз тільки привчали його до садочка, то водили на пів-дня тільки. Коли мама поїхала, стало важче - мені потрібно вставати в 7 ранку, я сова, і мені то є дуууже важко..Зранку варю тільки малому кашку і все - муж перебивається тим, що є в холодильнику, ввечері в 90% випадках забирає малого чолвоік, йому з тим легше, десь біля 19.30 приїжджаю і я,я або варю щось їсти, або не варю, якщо й варю. то так, щоб на 2-3 дня, я з тим не заморочуюсь..І щось таке попростіше. Вареники/голубці та інші складні речі пинципово не роблю - муж їх їсть або в своєї мами, або в тещі. Вологе прибирання робиться через день (але то в мене вже на автоматі, займає 10-15 хв макс.), бо в мене киця і 2 папуги. Прасування - прасуєм з мужем по черзі, або хто має можливісьт/бажання. Стараюсь все-таки часу більше дитині приділити. А, до всієї хатньої роботи активно залучається муж, бо я так само працюю як і він. Деколи відчуваю себе загнаним конем, деколи навіьт подобається такий шаленний ритм....
