Сімейні стосунки....з роками..

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Ну точнісінько як мій!

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

В мене теж була сімейна криза, але я б не робила привязку до кількості прожитих разом років, просто криза була особиста, а вона переросла в сімейну. Ми її подолали просто бажанням залишатися разом, хоч було дуже важко. Добре, що на той час ще не було дитини. А всі решта конфлікти я тепер відношу до розряду буденність, сьогодні є - завтра нема.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

В нас криза у стосунках припала після народження другої дитини, навіть точніше як тільки я вдруге завагітніла і десь до року дитині (7-8 рік нашого подружжя). То був жах, чоловіка як підмінили. Та й мене мабуть теж ) Але як раптово прийшли непорозуміння і сварки, так і само собою раптово все згладилося. Цього року 12 років нашого подружнього життя, і ні в який інший період таких напружених, як тоді, відносин в нас не було, та й взагалі ніяких конфліктів не виникало.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

В нас криза почалась з перших днів нашого готування до весілля і сімейного життя. По-сьогоднішній день говоримо на різних мовах. Найважче до нього достукатись коли він каже, а мені всеодно хто що мені скаже я ітак нікого слухатись не буду... або, ще не народилась та баба яка буде мною командувати. В такі моменти просто хочеться запустити в нього гарною чавунною пателнею. Але потім подумаю і мені стає пательні шкода.
Беру його лишень ласкою і теплотою. Тепер трошки легше... бо не кожен день сварка але були дні що просто як зранку збудились так до вечора і гаркались.

Так що бажаю вам просто навчитись говорити до нього, бо до них таки можна достукатись, правда це забирає багато зусиль.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Я думаю, що криза в сiм"i - це явище нормальне: дивiться як за один день багато дописiв i у всiх кризи були. Тiльки, на жаль, дуже часто таке поняття кризи чоловiки зовсiм не розумiють, а жiнки в той час переживають i шукають вихiд з кризи. Я напевне роблю не зовсiм правильно, але в такi моменти просто втiкаю до мами в гостi i чекаю поки все пройде. А потiм час трохи полiкуэ, чоловiк заскучить та й на деякий час в нас сiмейна iдилiя

url=http://www.myjane.ru/lines/][/url]

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Так робить мій чоловік але це не вихід з положення. Нажаль проблема не зникає а лише поглиблюється і її колись таки треба буде вирішувати.
Я говорила вчора з священником з України що у нас гостює то він власне і сказав що в наших людей є дуже погана риса що вони від проблем втікають а потім ніби все стає на своє місце. Але то ніби.

В нас не налагодилось до того часу поки не навчились говорити про те що кого дратує. Адже ми різні а мусимо жити разом бо любимось і маємо дітей. Але ми мусимо навчитись жити з нами правдивими а не видуманими, а розлука часто нас засліплює і ми собі думаємо що він ж не такий... він інакший. А зачасту проблема в нас самих, в нашому сприйнятті тої другої особи і вимог які вони нам або ми їм ставимо.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Мені здається, для того щоб вирішити проблеми між собою потрібно просто навчитись відверто говорити про те що, кого турбує, нічого не приховувати, не боятись сказати, але і не перебільшувати. І головне заспокоїтись, забути про власні амбіції... бо переважно коли починається така розмова, то кожен просто відстоює свою позицію, розмова переводиться на високі тони, згадуються образи і починається нова суперечка... Потрібно просто налаштуватися доброзичливо один до одного і домовитись, що кожен постарається уявити себе на місці іншого і зрозуміти його позицію. Нам з чоловіком це допомагає вирішувати конфлікти.
І взагалі такі розмови на чистоту потрібні регулярно, бо це життя... якщо криза нібито пройшла, то це зовсім не означає, що вона не має шансів початися заново завтра, через місяць чи через рік.
Жити разом щасливо - це велике мистецтво!

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

сварки стосункам не так срашні як скука. все набридає, а "напружитись" лінь

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Читали два дні назад ваше повідомлення з чоловіком разом (за вечерею, бо комп на кухні стоїть)... так от, чоловік запитав чи то не я, випадково, в Марусю-маму перейменувалась
В нас теж т.з."криза" затягнулась. Як мінімум, щомісяця непорозуміння виникають..., а іноді і по декілька разів на день "криза сімейних стосунків" настає... Треба щось в житті міняти. От тільки ЩО? Кожен з нас обох вважає що правий, і любими методами і засобами намагається довести свою правоту Знову поступитись мені, і прикинутись дурненькою? Набридло! Ех, пора на відпочинок! Може час все змінить

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Я напевне мушу трохи бiльше пояснити ситуацiю. В нас просто така кризова сiм"я. То не просто такий перiод настав, а якось так складаэться в життi. Тому я втiкаю до мами. Але так як я живу вiд мами за 2000км то такi втiкання вiдбуваються лише двiчi на рiк. Так от за той час шо я на Украiнi менi здаэться, що там вдома мене чекаэ найкращий у свiтi чоловiк. Я ж теж емоцiйно залежна людина( правда не тут про це писати треба).
Знаэте я от сидiла тут на форумi i думала, шо напевне ми всi тут такi. Тому шо не емоцiйнi i незалежнi люди вони десь трохи егоiсти i не мають потреби у спiлкуваннi: вони всi в собi i задоволенi спiлкуванням тiльки з собою.

 

Мій живе від своєї мами за енну тисяч кілометрів і то думає втікати частіше ніж раз в кілька років. Я це вважаю неприйнятним для себе аж ніяк. А якби він мені це зробив що 6 місяців то б я його прикатрупила і вже з ним не жила. Я не сало на шнукру. Вибачайте.

Як кажуть іспанці - en el amor i la gerra todo se vale. На війні і в коханні всі методи дозволені. Я вас розумію що змучені і що не хочете уступати чи прикидатись «дурочкою» але часами заради святого спокою варто відступити. Ні не здати позиції а просто дати тому відійти. Нехай.... нехай подумає що він тепер переміг. А ви зробіть так як вважаєте і покажіть чому ваша думка або рішення буде краще для вас обох.

Я он часами не витримую доказувати що я не верблюд. Просто кажу, може ти тут і правий і я знаю чому ти так кажеш і думаєш...
Нині давай мене виховувати що я дитину неправильно покупала, мол голови їй не вимила... його там і близько не було, але вчить мене як онто я маю дитину мити. Я кажу, ой коханий, ти знаєш я все так і зробила... а він ні, ти не могла бо тоді б було так як я кажу. Ага! Так точно, коханий. Більше мені такої роботи не довіряй. Наступний раз тільки ти будеш купати дітей, поки я телевізор подивлюсь.
Головне в мому тоні не було ні грама іронії, чи образи а чи вимагання. Просто константувала факт. Я не вмію? Не треба. Бери і роби сам. А я відпочину.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Це і є наріжний камінь усіх непорозумінь.

Поговоріть і виясніть, що для кожного з вас важливіше - власна правота чи спокій і лад у сім"ї.

Читала колись ради психолога - якщо пара нездатна домовитись у якомусь питанні, найкраще просто використовувати "метод календаря". Тобто "сьогодні буде по твоєму, завтра - по моєму". І свято дотримуватись.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Бачу не одна я так мучусь з чоловіком. В нас теж лише він все знає, а я от - за його словами нічого не вмію, нічого не знаю, та ще й знати типу не хочу... Колись я його Умкою називала, а тепер... тепер іноді ворчуном, іноді бабкою базарною, а частіше занудою (пробачте мене, Занудонько) За останній тиждень не прожили жодного дня без взаємних образ. Намагалась якось з ним поговорити, щось пояснити- мене не почули. Колись дуже боляче сприймала кожну образу, а зараз бачу, що скоро навчуся їх не помічати. Стають нормою. От тільки перед рідними і близькими соромно... Головне, що ще минулого місяця була така в нас повна ідилія (з купою освідчень і припаданнями на коліна). Куди воно все періодично зникає???

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Мені чомусь здається,що з роками подружнє життя просто стає якимсь більш буденнішим.А сварки ..ну ..просто як правило ми одружуємось вже в достатньо свідомому віці,і достатньо з сформаваними життєвими цінностями і поглядами.І тому перший рік притираємось,а потім коли починаються будні(а вони зараз дуже нелегкі)кожен проявляється в міру свого виховання,чи поглядів.і вони не завжди можуть в обох співпадати.і починаються чвари.Бажання домінувати в сім"ї ще ніхто не відміняв!Просто жінки більш поступливі ..бо є сімя є дитина,а чоловікам життєво необхідно почути -так.ти правий!Так вже той світ влаштований!

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Хороша порада. Я теж трохи психологів начиталась, але на практиці... в нашаму випадку це не підійде. Він ж в мене хитрий - все глобально бере, а я ж буду дрібниці хотіти (типу сміття винисти, чи сонячну парасолю нарешті з кладовки витягнути (прошу вже цілий тиждень його про те безрезультатно), або ще щось т.п.) І точно знаю, що як попрошу щось серйозніше(напр. пива один день не випити) він не виконає, бо сили волі не вистачає. До речі про силу волі : десь я хвалилась, що він палити кинув... протримався 3 місяці... і знову почав

Я колись обіцяла йому в темі забилам би не писати, тому бачу що "відірвусь" тут Вибачайте.

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

А ви не просіть!Я як щось дуже прошу-то ніц!Я в якомусь глянці прочитала,що треба раз сказати і потім так важко важко зітхнути,типу :Ой як би нам та парасоля знадобилось,але хтож її витягне..у мене наразі проходить!!!Відразу все робить і потім мовчки сидить-чекає похвали.Ну то явже й не скуплюсь.)))))

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Як мій якесь прохання довго не виконує, то роблю сама. Потім його хоч совість мучить

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Колись теж так робила,а потім прочитала,що чоловіки після пару раз такої "нашої самостійності"починають притримуватись думки:попросить,попросить і зробить сама!А це неправильно!В нас достатньо роботи теж!Іноді таке трапляється і в мене:приїхали з лікарні,а вдома:як табун коней проскакав..то я ясно шо з зміїним поглядом і парою з вух сама прибирала,але після того,була сварка.А сварки то зле.треба бути хитрішою))

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Можу закласти улюблені мешти, що совість мучити перестане і з часом буде вважати, що то "так має бути"!

 

Відповідь: Сімейні стосунки....з роками..

Ой, читаю то все - як про нас, таке враження що останніх декілька місяців ми живемо просто поруч як чужі люди,
це я в основному невдоволена, а в нього все нормально, я собі придумала, а коли починаю вести себе так як він - звіріє, пробую пояснити, репетує, що не хоче нічого чути. Діалог не можливий - відмовляється.
В мене помаленькуздають нерви. Як дійсн7о хтось з дівчат писав -або змиритись, або...але ж і причин явних немає.
До слова, 5 рік...