Здається я вкурила. То просто тип жінок такий. В мене в тусні про дітей якшо і заходить- то щось вирішити, швидко поділитися досвідом і все- далі про Мрії, подорожі, плани, щоб такого цікавого замутити і т.д..
Та Ви однозначно щось не так зрозуміли... Я прочитала, що не одруженій якби корисно поспілкуватися з жінкою у якої щасливе сімейне життя. Це щось з опери як щасливо вийти заміж.))) А не те, що не одружена нещасна.Ну, та де б хтось таке казав... Кожен щасливий по своєму і нещасний тоже, хіба то залежить віж обручки на пальці? Та і йой ну, зрештою як не хочуть молоді та не одружені з нами спілкуватися, то най, шо будем лізти.) Куди нам з горщиками в голові до молодьожі, во є тема про МАМО-зустрічі, вот туда нам і дорога. писи: я не ображаюсь, то я так жартую. Шось наша форумна молодьошшш дуже сУрйозна.
Ну це якось звучить смішно, як на мене. Це з опери піти на семінар "Як вдало вийти заміж"))) Я не спішу виходити заміж, наприклад, на все свій час, і придивлятись і копіювати чиюсь поведінку, нехай щасливої дружини, щоб одружитись - дивно для мене. Та й взагалі дружити спеціально не можу. Дружу з тими з ким мені добре. Жанно, я не писала що не спілкуюсь з молодими мамами, просто написала що коли жінка має сімю і дітей, то інтереси трохи відрізняються від неодруженої дівчини, і це факт. Ну а Ви що хотіли в кавалєрку ся бавити? Нєтушки, йдіть в мамо-зустірчі)))) То я тоже жартую, зовсім ми не сурйозні
Ну, так, погоджуюсь, бо це має бути цікаво. От я б свого часу погодилась на таке спілкування, думаю було б корисно і пізнавально.. Проте мій поїзд вже поїхав....)) Дівчата, скажу таку банальну річ ( то так в загальному не до Вас особисто), але ми всі майже знаємо що по спілкуванню на форумі не можна визначити як воно вам з людиною буде в дійсності. Так, в мене було кілька вдалих попадань, от було видно що з людиною на одній хвилі, списалися, зустрілися і панєслась дружба. Але коли приходиш на ту ж форумівку, реально настільки різно люди виглядають в офлайні і в реалі, що словами не передати. Я не маю на увазі якісь крайності -там файні, чи погані, просто різні... дуже різні. Тому для тих хто хоче вибрати собі подругу раджу не цуратись доброї традиції, провести дружню форумівку, прийти, поспілкуватися, придивитися, подружитися. Ага, не зовсім в кавалєрку, але бавимся так шо словами не передати.))) Бо як вириваєшся з дому від тих всіх мамських буднів, повірте, дівчата красиві і не одружені, у нас такий драйв до спілкування і то далеко не про горшки та підгузники... Але я не дивуюсь думці молодих та не одружеих дівчат. Чого, бо колись так же ж думала. Але не всі такі, принаймі наші мамочки з форуму - то шо треба. Ну, то шо, іти калатати форумівку? Атвєчяю, шо прийду.
Щасливі не ходять на каву з подругами? Чи ходять тільки з собі подібними теж щасливими і заміжніми, точніше щасливо-заміжніми (уточню, щоб не бути не правильно зрозумілою))? Не вірю.
Звичайно, не все так категорично, але з роками спільних тем з незаміжніми подругами все менше і менше. І з часом такі відносини взагалі закінчуються, ну принаймі в мене. Родичів не рахуємо) Мені значно цікавіше збиратися в компанії сім'ями, а незаміжніх самотніх подруг, близьких, в мене немає
нажаль, так є. В мене є неодружена близька подруга, з якою ми вже 15й рік спілкуємось. Але секрет в тому, що ми бачимось нечасто якби дзвонились раз на пару днів, то вже давно не мали би про що поговорити. А за кілька місяців назбирується цікавого.
Слово "самотні" краще замінити на слово "вільні", чи т.п.. Я певно біла ворона, бо в мене подруги різні і не заміжні, і заміжні, і розлучені, і з дітьми і без і зі всіма одинаково комфортно і круто. Мені імпонують люди, котрі люблять пиво (інші алкогольні та не алкогольні напої тоже приймаються)), файний гумор і багато поговорити. Так звану спільну "хвилю" відчувається не залежно від сімейного стану і кількості дітей, вона або є, або її нема і все.
Погоджуюсь: вільні В мене були незаміжні подруги, коли діти були менші, ми часто кудись вибирались разом, але з часом вони "випарувались". А тепер в мене і немає часу, і бажання на нові знайомства. Мені достатньо того спілкування, що в мене є. Отака я противна
Дуже позитивно...)) Лиш би вийшло прийти. Пропоную цю ідею в відповідну тему, голосувалку, все по правилах, а там і народ підтягнеться.
Не знаю як хто, але я спілкуюся з тими хто на позитиві і щось робить в тому світі класного. Шо поробиш- люблю я тусити. Неділя неділя... А ідея файна.
то не противність. То вікове . Чим старше стаєш, тим не стаєш закритішою до нових знайомств, але вони так і залишаються на певному рівні. А от стале коло спілкування- це вже те, що роками надбано. Це- або друзі або дуже хороші знайомі, де один одного кожен знає, як облуплених і тому розуміє з півслова. Це той самий комфорт. Отут перечитала, що в цій темці пишуть про спілкування різновікових, дітних і ні, заміжніх і ні і т.п. Насправді, у кожного є рація і кожна права. Бо, незважаючи на внутрішні установки "я відкрита і легка до любого спілкування, я люблю тусити", підсвідомо закладена спільність до людей із схожою "базою". Ну це так, щоб бути відкритою і вільною у спілкуванні. І мати різні можливості до їх реалізації. Бо можна сто раз любити тусити, але коли, для прикладу, я подзвоню своїй подружці, яка є вільною ( немає діток чи дітки виросли), то нам куди простіше зірватися в любий момент на посиділки чи якусь поїздку, ніж з тою, яка на даний час пов язана маленькими дітьми, яких просто немає куди подіти і для того, щоб кудись вибратися, треба завчасно і задовго домовлятися, шукати якісь варіанти. Ну це теж зрозуміло. Для нових знайомств ті самі форумівки з однієї сторони - плюс, а з другої- коли збирається велика к-ть людей, все-рівно просто фізично немає можливості спілкуватися із всіма. ТОму йде розмежування "по групам і інтересам". І, відповідно, все-рівно прослідковується "групова зона комфорту". Знайомства- так, більш тісне спілкування- так можливе.Але так можна знайти людей із своєї зони комфортності і далі спокійно спілкуватися вже і поза межами форумівок і т.п.Воно все-рівно буде йти з тим, хто знаходться ближче до твоєї особистої "зони комфорту". Відповідно, такою зоною для одних стають речі, які базуються на дитячих інтересах, для інших- інші. Це не означає, що йде замикання , наприклад,на дитячих розмовах. Це скоріше різна стартова позиція спілкування - ну бо так є і в житті : заміжні жінки починають жити трішки іншими інтересами, ніж незаміжні, мами з дорослими дітьми чи без діток- іншими, ніж молоді мами з малючками. Так само як не заперечиш той факт, що, наприклад, вільним жінкам чи з дорослими дітками , легше зірватися в будь-який час і влаштувати собі кутьож, ніж мамам з малими дітками . Вікова градація у життєвому спілкуванні подруг також має значення. Зазвичай психологічна зона комфорту є також у межах +- 10 років. Це також просто пояснюється: 10-12 років- це у житті є своєрідна "зміна поколінь",які ростуть і зріють на іншому підгрунті, що і формує світогляд, інтереси. Наприклад, вже 18 років у нас стала сімейна компанія. Різниця у віці між різними жінками- 7-14 років. Попри ідеальність спілкування, все рівно там, де уже різниця більша ніж 10 років, зона комфортності інша. І це природньо. Ну бо як не крути, але буде різниця у стартових спілкувальних позиціях у 22- річної дівчини і 35-річної. Так само, як буде між 37-річною і 50-річною. "Манси-реверанси"- то все інше. Але зони комфортності не досягається. Це вже так- знайомі. " "Вообщєм", понаписувала я тут всякого-разного. Хто вловив з того всього суть- тому цукерка
у мене теж є одна незаміжня близька подруга ще з дитинства. 30 років спілкуємося. Але теж в останні років 11- не часто. Бо якби спілкувалися часто, то теж би "вичерпалися". Бо за цей період, поки в мене були "сімейно-дитячі" інтереси, все-таки ми на різних чашах ваги. В неї- сьогодні зустріч там, завтра- там, післязавтра- вона зірвалася з такою ж вільною коліжанкою і гріє кісточки на морі, а ще за місяць- закрутила чергову авантюру. І я, якби навіть і хотіла- не змогла би з нею розділяти ряд речей і встигати за цим всім. А їй- дійсно не могло бути зрозумілим та і дійсно не цікаво те, в чому перебувала я. Це вже зараз, коли і я стала мобільнішою, наше спілкування більш відновилося. Але і то достатньо періодичних таких зустрічей- інформації купа,поговрили- посмявлися-поспівчували-пораділи і обидві задоволені розійшлися до наступного разу. Одним словом, мабуть зійдемося знову тісно хіба на пенсії - згадувати "билоє" і мемуари писати
Мені здається,то впершу чергу від конкретної людини залежить,а не від віку чи сімейного стану. Для мене важливо знайти спільну мову і порозуміння(що інколи важко). Мої колеги,переважно мають уже навіть старших за мене дітей,внуків...з ними толку немає про що поговорити...одні баняки на умі,політика,побут,хвороби я зразу в депресію впадаю. А є одна жіночка,яка мені в матері годиться...у нас завжди є про що поговорити.Дня нам не хватає,щоб наговоритисьшкода,що рідко така можливість попадає. Людина маючи 40+ не зациклюється на баняках,любить себе,в курсі всього,крім романів багато різних журналів читає і мені порадить багато чого. Нажаль уже немає тієї жіночки,з якою було теж цікаво...тема "косметика" вічна наша була,мда наводили марефет...пам*ятаю,які в неї легенькі руки були,які стрілки мені гарні малювала,який макіяж вміла зробити І є одна дівчина,яка недавно прийшла до нас...десь 21 рік,яка мене нервує своєю поведінкою і тупими розмовами...у неї ще така манера розмови,що мене підкидає...тому не зачіпаю.Я мовчу,що навіть не віталась зі мною. Ніби не така велика різниця у нас,але по сьогоднішній день я немаю про що поговорити з нею.Тим більше не люблю брехні і спостережлива.
В мене незаміжніх подруг в рази більше ніж заміжніх. Найблищі - незаміжні. Одна з дуже близьких мені взагалі хлопця немає вже скільки років. Мені з ними цікаво і весело, моєму чоловіку також. Правда може справа в тому, що у нас нема дітей і взагалі про нас часто кажуть що зроду б не помислили, що ми одружені та ще і так довго. Друзів чоловіків теж дуже багато неодружених. Переважно в компанії ми єдині одружені. До теми: Я працюю кожен день до 9 приблизно і часом хочеться десь після робочого дня попити якоїсь кави чи навіть і вина. Важливо, що хочеться тої кави біля дому. Біля дому в мене або друзі чоловіки ( з якими не поговориш про бабське), або одна тільки подруга яка живе з дуже строгими батьками і мусить дома бути рано. Отож якщо раптом комусь в 10 годині вечора на Іскрі також буває приспічить почаювати/поїсти піци/салату..., то буду рада скласти компанію! ( особливо по понеділках Про себе : Мені 25, типовий екстраверт. Вірю, що спільну мову можна знайти з усіма, якщо хотіти. Мій чоловік може захотіти приєднатись, бо цікава варвара і теж любить нових людей
