Відповідь: Що читаємо? (2) все, що я читала Цвейга мені і видалось власне драматичним, і про безвихідь і приреченість, зокрема роман "Нетерпение сердца", який справив сильне враження. справді, що у нього оптимістичного є? залюбки б почитала.
Відповідь: Що читаємо? (2) Мені у Цвейга найбільше подобається його історико-біографічна проза про Марію Стюарт, Амеріго Веспуччі, Байрона і Магелана. Враховуючи як закінчив життя Цвейг-самогубством-оптимістичної прози в нього не можу бути апріорі. Але те, що я вказала, хоча би нейтральне. І дуже пізнавально.
Відповідь: Що читаємо? (2) В. Бесараба "Страшний суд". Ніби нічого, читається цікаво. Болюча для нас тематика. Голодомор, УПА, і 90-ті роки. Минуле переплітається і теперішнім часом. Але щось дуже розтягнуто. Хочеться якоїсь динаміки. Паралельно В.Даниленка «Сон із дзьоба стрижа». А тут не можу ще сказати враження. Треба дочитати. Але стиль написання подобається.
Відповідь: Що читаємо? (2) Почала читати "Адюльтер" Коельйо, вже майже половину прочитала, щось вона мені так важко йде, якась така марудно філософська зі вставкамм 50відтінків сірого. Паралельно читаю ще і книгу про Гітлера, автор Мазер, цікаво. Люблю такий типаж книжок, можна завжди повернутись, і не губитись в героях і подіях.
Відповідь: Що читаємо? (2) А я прочитала другу частину книги про Енн Люсі Мод Монтгомері. Тепер розумію, чому ця книжка більше рекомендована для підлітків, бо вона вся така позитивно добра, без кульмінації якоїсь, інтриги, але для відпочинку годиться. А опісля прочитала "Чтец" Шнітке. Сподобалася найбільше розв'язка і трохи інший погляд на всі ці події: коли люди, які творили нацистські злочини, знущалися з в'язнів в концтаборах, жили далі серед нас і навіть викликали до себе почуття любові. Тепер в роздумах за що взятись, хочу щось таке, щоб не відпускало мене, щоб думки були завжди в книзі, давно щось такого не читала. Думаю, розпочати "Атланта", але чи вона виправдає мої очікування, хто знає?; )
Відповідь: Що читаємо? (2) Прочитала Соло для Соломії.. Ой, дівоньки, тяжка наша доля.. Така щемливо-душевна книжка, такий світлий образ жінки.. Якесь файне село тії Загорєни, бо в нашій місцевості в ті роки певно сусіди задзьобали би за романтичні історії з позашлюбними дітками. Хоча.. таке життя - в кожного щось своє.. Почала Століття Якова і щось застрягла на перших частинах. Тому читаю для різноманітності Швейка. Супер.
Відповідь: Що читаємо? (2) А мені "Швейк..." не пішов. Так довго його мусолила. Я далі читаю оповідання В.Даниленка «Сон із дзьоба стрижа». Ні, не читаю, а смакую. Скільки у нас талановитих сучасних письменників. Розкручені попсові автори навіть близько з ним не порівняти. Такі образи цікаві, така вишукана легка еротика. Хоч не люблю читати книги де багато сексу, але тут він зовсім не вульгарний.
Відповідь: Що читаємо? (2) Останні книги, які мене вразили, це - "Кысь" Т.Толстая Кысь» — этноцентрированная постапокалиптическая антиутопия Т. Н. Толстой. В романе рассказывается о том, что может произойти с Россией после ядерной войны. Роман насквозь пропитан иронией и сарказмом. После выхода романа описанный в нём мир нередко воспринимался читателями как метафора постсоветской деструкции общества, хотя первоначальный авторский замысел явно состоял в сатире на черты советского строя, по мнению автора, включавшие в себя архаизацию общественных отношений и сознания, монополизм государства, культ личности вождя, власть спецслужб, примитивизацию культуры и государственное сужение доступа к ней ("спецхран"). та "Не отпускай меня" Кадзуо Исигуро Роман является воспоминаниями Кэти Ш., молодой женщины около 30 лет, о её детстве в необычной школе-интернате и последующей взрослой жизни. Действие происходит в антиутопической Великобритании конца XX века, в которой люди клонируются для создания живых доноров органов для пересадки. Кэти Ш. и её друзья по интернату созданы как такие доноры. До того, как стать донорами, все они в течение более или менее продолжительного времени работают «помощниками», заботясь и поддерживая тех, кто уже стал донорами. Как и в других работах Исигуро, правда становится ясной далеко не сразу и раскрывается постепенно, через намёки. Після прочитання книги дивилась ще фільм, непоганий, але думаю без книги сюжет складно зрозуміти.
Відповідь: Що читаємо? (2) все ж таки Шлінка я ж кажу в процесі Альфред Дьоблін "Убивство кульбаби". збірка оповідань. чуть нуднувата, але дещо дійсно захоплює ("Каноніса і смерть")
Відповідь: Що читаємо? (2) А я чула дуже різні відгуки про неї, від "дуже цікаво, шедевральний роман", до "попсятне нудне чтиво". Може хтось ще поділиться враженнями про "Шантарам" чи вартує він уваги?
Відповідь: Що читаємо? (2) "Шантарам" ми обговорювали на стор. 15. Ще є десь порозкидувано по інших сторінках...
Відповідь: Що читаємо? (2) відкрила для себе Розамунду Пілчер, такі її роботи мої-мої . Прочитала "Сімейну реліквію" - роман про історію 3 поколінь однієї сім'ї, зміну цінностей для кожного з них. Отримала масу задоволення, тому рекомедую!
Відповідь: Що читаємо? (2) Вартує. Свого часу він мені дуже навіть пішов . Але зараз я б за нього не взялася. Мені здається, в кожного свої вподобання в читанні, тому такі різні відгуки про книгу.
Відповідь: Що читаємо? (2) Люко Дашвар "Мати все". Так давно не тримала в руках книжки, що прочитала за ніч...
Відповідь: Що читаємо? (2) І я вчора почала її. Думала, то лиш для мене купа незрозумілих слів. Трохи відволікає постійно опускатися вниз до виносок, щоб зрозуміти що є що. Надіюся, що книга добра і я її швидко подужаю.
Відповідь: Що читаємо? (2) За Вашою порадою вирішила прочитати. Якщо чесно не чекала чогось мега особливого. Але це дійсно сильна книжка! Всім рекомендую. Захоплюючий і непередбачуваний сюжет. Не могла відірватись, бо мучила цікавість а що далі. І дійсно не очікувана кінцівка. п.с. не все так, як здається на перший погляд
Відповідь: Що читаємо? (2) А я читаю "Атлант розправив плечі", уже другу частину. Мені подобається, навіть дуже. Таке щось не схоже на те, що читала раніше.
Відповідь: Що читаємо? (2) Джоджо Мойєс "Срібляста бухта" - дуже гарний і проникливий роман, так реально передано атмосферу життя біля моря і стосунки з морськими мешканцями. Я ледь першу дотягнула - цікаво, але досить багато сторінок. На другу ніяк не наважусь.
Відповідь: Що читаємо? (2) Мене кількість сторінок теж лякає, особливо, коли читаєш з електронної книжки)Але "Атлант" якось швидко йде)
Відповідь: Що читаємо? (2) Вночі сьогодні подивилася "Ту, що щезла" (Gone Girl) з Афлеком. Знайшла твір в мережі - не скажу, що було цікаво, але захоплююче і трохи дивно. Автор - наша сучасниця, чия творчість була одобрена "самим" Великим і жахливим Стівеном Кінгом. По другому твору її, що я прочитала, стало зрозуміло, чому) "Гострі предмети" - досить жорстка річ, не дуже люблю таке, але дочитати хотілося)) До речі, перше, що прийшло в голову - як таке могла написати 35-річна жінка? Я і Кінгу дивувалася, а тут)
