Розлучилась, розійшлась... що далі?

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

замах на твоє життя, що завершився паралічем і потребою знову вчитись тримати голову, а тоді сидіти-ходити теж? може хтось таке і може зрозуміти, але я того зрозуміти не змогла (а було не лише це, багато було за 8 років, вже повірте, такого страху і жаху діалогом і розмовами не позбудешся)

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

А для мене в першому шлюбі недоговори були причиною непорозумінь...Говорили вже, коли пізно було
Тому роблю висновки і тепер намагаюсь говорити "до"...Хоч чоловік "важкий на підйом" але розуміє помаленько, що без виговорювань проблеми усугубляються

---------- Додано в 22:19 ---------- Попередній допис був написаний в 22:17 ----------

То, певно, не про такі випадки мова((

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

чому не про такі? я ж "мала, мусила догодити і терпіти" овва, я таке почула в свою адресу, як тільки обмовилась що все, край, більше не можу.. діалогом далеко не все можна у шлюбі вирішити, не все, для того потрібні двоє

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Терезо, боронь Боже. Ми зараз, я так думаю, обговорюєм, так би мов ити, цивілізовані стосунки, де ніхто нікого не б'є і не знущається.

Дуже шкода, що в тебе так сталось. Направду,дуже

саме так. Двоє. Одноосібні потреби щось зробити і дії - або марнування часу, або маніпулювання.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

а я в першому шлюбі говорила і говорила, ненаговоритись! і діалог був, щей який, бо перший муж говорити, ой як любив! і так ті слова лились, акі річечка, а спокій, як зміюка, закрадався в серце.. і так було спокійно. розуміє, пояснює.. все буде добре! а це було замилення очей. він пудрив мене, щоб я була спокійна, а він спокійно робив своє. таки кожна ситуація є індивідуальна.. я сама за розмови, про що і писала вище, але тепер от нагадалось..

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я б назвала це радикальним, остаточним і безповоротнім вирішенням. Не найлегшим, бо до нього є пройдені сім кіл пекла, з сумнівами, ваганнями, ....а може, аможе завтра, саме сміливим , бо люди грузнуть у болото " розведена", " секонд хенд", і всяка така мурня.
направду, це !!ТАК!! страшно, і саме сумне, що оце переслідує все життя, і мучить, позбутися цього неможливо, хіба відкинути/посунути і якось йти далі. Починати вірити знову. А починати вірити людям ( в цій темі, конкретно- мужчині) важко, важче ніж вірити в Бога. Тільки з його допомогою, але до цього теж треба дійти.

---------- Додано в 23:36 ---------- Попередній допис був написаний в 23:19 ----------

Кльово. Якщо вирішено. І не піддано причинам типу " а от в людей по іншому". Я- за таке кльово, і за нестрах, за впевненість.
Проти- народжування заледве по створенню пари( не бийте ногами).
Проти- боязні бути покинутою і не зустрінутою більш ніким.
Проти- неможливості терпіти, але терпіти.
Проти- боязні засудження сім"єю\сусідами
Проти- терпіння заради фінансового благополуччя.
І чудово сприймаю, якщо людина (жінка) обирає собі більш комфортний стан, хаває оці всі мої "проти", підлаштовуючись під думку оточення, вирішує жити так як прийшлося і як диктують. Навіть за неї порадію, якщо вона усвідомлює свій вибір.

От дивлюся на таких кобіт ( маю теж таких подруженьок) і думаю : та я якби була мужиком, і зловилам котрусь з них за руку то би не відпустила ніколи в житті))
Якось не виходить. не складається. реально не можуть знайти отого - хоча б прийнятного, я вже мовчу про над.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

А я дивлюсь на своїх друзів, знайомих, навіть один родич є, мужиків-холостяків, думаю де ті ваші подруженьки? Звідництвом не займаюсь, один раз спробувала, досі аукається....

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ну так спитаю, хоч сприймуть за бздуру певно
усиновлення ніхто не розглядає, пра?
бути християнином означає прагнути всього християнського
прагення "завести в хаті штани, які б помогли вродити" розглядаю як нерозуміння і невміння бути християнином
то просто моя думка, Іро, не стосується абсолютно нікого конкретно, ну і ясно шо іншорелегійних людей теж.

---------- Додано в 12:30 ---------- Попередній допис був написаний в 12:23 ----------

і я дуже проти, чесно
народити дитину подружжя має свідомо, розуміючи, що дитина це назавжди

і я дуже проти шлюбів в 20-ть, тим більше у 18-ть
неправильно сприймається Симоненкове "жити спішити треба"
треба ЖИТИ спішити, а не заміж спішити імхо

Є, звичайно, пари-винятки, які в 20ть вже і друге бавлять, а в 30ть ще раз йдуть на продовження і тоді і четверо дітей мають і більше, але то винятки, зазвичай в 20ть років треба вчитись, потім ще чогось досягнути бажано б... а то ранні шлюби часто є ранніми розлученнями.

ну так, це однозначно.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я розумію і, в принципі, підтримую ваші думки, зокрема про 17-18 років (але й там бувають винятки), але... 20 років - це вже доросла людина, яка будує своє життя. Просто дехто "починає" з кар"єри, різних досягнень, а потім вже задумуються і про сім"ю, а дехто в такому ж віці створює сім"ї, народжує діток, а пізніше надолужує все інше.
А чому проти народжування одразу після весілля я особисто не розумію

Особисто я одружилася в 21, ми ще до весілля говорили, що хочемо малятко, і зараз, через кілька років вже маємо, фактично, двох... І все це було свідомо і продумано! Я закінчила навчання і встигла попрацювати, і не вважаю, що це рано...

Хіба, можливо, ми з цих винятків але тоді такими ж є більша половина моїх знайомих, друзів, одногрупників...

А тут я згідна на 100%

---------- Додано в 13:38 ---------- Попередній допис був написаний в 13:37 ----------

Я розумію і, в принципі, підтримую ваші думки, зокрема про 17-18 років (але й там бувають винятки), але... 20 років - це вже доросла людина, яка будує своє життя. Просто дехто "починає" з кар"єри, різних досягнень, а потім вже задумуються і про сім"ю, а дехто в такому ж віці створює сім"ї, народжує діток, а пізніше надолужує все інше.
А чому проти народжування одразу після весілля я особисто не розумію

Особисто я одружилася в 21, ми ще до весілля говорили, що хочемо малятко, і зараз, через кілька років вже маємо, фактично, двох... І все це було свідомо і продумано! Я закінчила навчання і встигла попрацювати, і не вважаю, що це рано...

Хіба, можливо, ми з цих винятків але тоді такими ж є більша половина моїх знайомих, друзів, одногрупників...

А тут я згідна на 100%

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я, наприклад, спеціально написала

У 20 я теж думала, що вже є свідомою дорослою людиною, а зараз думаю що і зараз є дитиною)))
Це не до вас, це про мене.
Але й інших бачу "свідомих", про яких якраз і говорить статистика- розлучення через рік-два після одруження.

---------- Додано в 13:56 ---------- Попередній допис був написаний в 13:52 ----------

напевно тому, що можуть народити самі. Тобто фізично спроможні. То чому всиновлювати?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

знаєш, Слава Богу, що ми маєм мужів і можливість виносити і вибавити СВОЄ малятко. я не відкидаю ідей християнства, але ж.. зрештою можна сказати, що пари, які мають можливість фінансову забезпечити ще одну дитину, то чому не усиновлять?.. питання дуже складне, але нам зазвичай легко радити і міркувати, коли це не з нами. вони хочуть відчути всю повноту народження свого маля, бо мають на це можливості. тай про те, що можливо все вийде (я про сім!ю, звикнется\притрется), думки їх теж не покидають.. складно все це..

Ярина і ще - одна стара панна живе одна. має велику родину, але даму цю в родині не святкують, бо прикра і часом не адекватна. навіть трохи куку на муню явно. а як осінить, то горює, що самотня.. дуже.. а в житті жене від себе ті думки і закрилась в панцирі, шо вона потрібна на роботі, людству і космосу.. їй 80. і є друга, яка мала кохання , яке з нею по свинськи поступило, горювала довго і тяжко, а тут міома.. родити, або.. вийшла заміж за давно закоханого в неї чоловіка, щасливо народила, правда лиш одного, бо друге вже не змогла по стану здоров"я. з мужом зараз фактично розійшлись (сину 17р.) з сім!єю не вийшло, але є син, проблєми пов"язані з ним, наука, гуртки, тепер вступ, дівки, а далі невістка, внуки.. попри то робота. життя іде, вирує, і вона там, хоча з коханням таки не вийшло, на-жаль.. вибір?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ну Ви можете не вірити.
Але самі подумайте:
з часом міняються обставини життя, і все поступово міняється. Колись був студент, тепер треба роботу шукати, знайшов роботу, треба й на роботі чогось добиватися. З’являються діти, нові обов’язки, можливості і т.п. А колись все так гарно було без обов’язків, без щоденного побуту і т.п. Колись можна було наїстися одним бутербродом на двох. Потім же потреби ростуть. Хіба можна так все на 100% передбачити? А ще тут писали про кризи. Це взагалі, окрема тема (пригадався випадок, як глава щасливого сімейства з двуйком діток і красунею жінкою, вирішив піти з життя, бо збанкрутував... ). Це - чоловіча логіка, яка завжди залишиться для мене загадкою, на жаль.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

А вона його (чоловіка) кохала? Добре, що народила, але чи не поломала життя тому чоловіку? Міг "перегоріти" і знайти жінку на все своє життя, яку кохав би.

---------- Додано в 14:33 ---------- Попередній допис був написаний в 14:30 ----------

але добре що вижила, та тут хіба не інстинкт самозбереження?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Золоті слова!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

можуть, за умови, що заміжні
якщо незаміжні в віці, коли вважають, що хотіли б дитину, то всеодно будуть розглядати будь-як... то не є життя християнина.

на 100% ніколи нічого не можна передбачити, бо не знаєш відразу як складеться життя і в цьому ви праві.
Але люди не просто зявляються на світ і відразу валять в свої сім'ї, вони зростають у якомусь середовищі, в якихось сім'ях і багато-що в безтурботний додітний час можна зрозуміти. Єдине, що це має бути безтурботний час зустрічання, а не відразу одруження. Бо тоді змінити простіше.

На мою думку, люди часто не розглядають людське бажання і християнський погляд на своє життя в одній купі і в одній площині, а трохи паралельно. І в котрісь моменти зручно керуються одним, в інші іншим. І часом разом.
Просто власне спостереження.

це відомий у Львові випадок і він граничить мабуть з помутнінням розуму, абслютно не важливо на якому грунті, але це мабуть було психічне порушення.

Клюсочка, я знала шо ти Ярина, шось оПшиПлась)))

---------- Додано в 14:53 ---------- Попередній допис був написаний в 14:50 ----------

це тут абсолютно до нічого, оскільки ніде не сказано, скільки дітей потрібно мати, будучи сім'янином. Це важливо розуміти, бо дійсно часом виникають отакі закиди в сторону "імущих". Це неправильно і на передшлюбгих науках про це чітко говорять.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ну і ніде не сказано, що жінка, немаючи кохання, неможе хотіти дитину і чоловіка. і мені це нехристиянским бажанням не видаєтся, але це імхо, тема широченна, тому... в кожного своє бачення.

то вже взрослі ігри. всі все знали. йшли на це свідомо. він кохав. думали того вистарчить. комусь так, а комусь..

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

тобто, не зрозуміла?
бажання християнське і людське, реалізація ненормальна, нехристиянська, якщо без любові.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

То в принципі не в цю тему, але я не розумію поняття - народити дитинку для себе. Краще для себе песика завести чи котика. Дитина, то не іграшка, щоб жити було не нудно.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

тій жінці, про яку я писала, дитина потрібна не у якості іграшки, вона хоче віддати свою любов і материнську опіку... не все так шаблонно...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Хоч я писала не по конкретно вашому(вами наведеному) прикладу, але подумайте про дитину - свідомо прирікати дитину на життя без тата? Ну не може жінка замінити тата і маму. То нереально. Дитині для нормального розвитку потрібні обоє батьків.