Розлучилась, розійшлась... що далі?

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

я би не казала, що це просто, так, просто у визначенні, та не просто у виконанні) не у всіх жінок душа лежить до тих пунктів, тут і починаються проблеми...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

і тому некорисно писати шо у когось сім'я склалась чи що розлучення це дійсно безповоротне рішення і що вартує 150 разів все обдумувати?
80% знайомих мені випадків, маю на увазі розлучення з точки зору жінки, кожна розлучена, бо "не склалось". Навряд чи котрась замислювалась, що вона відповідальна за рішення "так" мабуть в більшій мірі ніж чоловік і чи багато нас починає з себе? Моя мама розлучена і я дружина розлученого чоловіка.
Як згадую маму в процесі розлучення...

ну і що далі? пошук іншого? жаль до себе... замість тяжкої праці - будувати з того що є. Не завжди вдається збудувати, але ж чи треба у всіх тих випадках розлучень, а їх в Україні огогогогого, розлучатись?

---------- Додано в 10:09 ---------- Попередній допис був написаний в 10:07 ----------

а до чого лежить душа? до отримання готового? Не смішіть. Де ви бачили готове?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

то дуже поверхнево)

не буду заглиблюватися, бо вже на форумі заглиблювалась, не буду повторювати)

то Ви в мене питаєте?)) я десь про готове згадувала?)) Але наштовхнули мене на думку стосовно описів щасливого життя - справа в тому, що мало хто пише, як працює над собою і які проблеми різного характеру виникають між подружжям, пишуть, що чоловік і заробляє, і їсти готує, і поприбирати може... а від жінки тре лише бути гарною, надихати і наповнити енергією, тому, що вона просто є жінка з великої літери... Я зловилась на цей гачок, каюсь)) Добре, що вчасно вилізла))

Ще собі додам стосовно "шкідливості" описів вищенаведених тем) - насправді писати звісно не шкідливо, це ж абсурд звинувачувати когось у шкідливості його дописів) шкідливо сприймати все стосовно себе і примірювати на себе, порівнювати. Просто не завжди вдається читати тверезо, у жінок бувають теж пероди загострення стосунків, незадоволеності тощо... Тому просто не потрібно встановлювати шаблонів та ідеалів..

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Між "колись там шось" і "постійно" Ви різниці не бачите?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

може
але це не має бути з примусу
ну у нас так
варить їсти той хто має час, натхнення, бажання
прасує чоловік, бо він жайворонок і встає в 6й ранку, тому дивиться новини і прасує, потім займається собою (фізкультура)

я встаю не раніш 9-ї, бо так встає Марта. Кашу чоловік дитині вранці варить.
Я працюю з дому, або приходжу на пару годин на роботу і розкладаю з Мартою товар/шось допомагаю дівчатам чим можу, в цей час з Софком няня, потім няня йде і ми з дітьми готуємо у 95% вечерю, часто шось печем, малюєм, іноді діти просто лежать-бавляться - товчуться коло мене, тоді я вишиваю наприклад чи шось маю можливість ше попрацювати.
Шоб мати повністю час на вихідних для нас+ зварити їсти до нас щопятниці приходить хатня робітниця, прибирає, не мала б змоги фінансово такою послугою користуватись - півсуботи прибирала б, бо щоденне/черзденне попилосоити чи пройтись згрубша по кухні, то не помити вікна в дитячій щотижня і зробити генприбирання. Зараз вчилась їздити, перед тим трохи ходила на плавання, з півторарічною Софкою троха ходила малювати до знайомого художника. Весною чоловік буде ходити на англійську. Також періодично ходить на плавання.

Щонеділі ходимо до церкви по можливості, тобто ясно шо відразу по народженні Марти то було троха заскладно, ну і хворі - то пропускаєм і т.д.
Мій чоловік любить подорожувати, але все для "подорожувати" має зробити жінка. Могла б сказати - фу, неініціативний, але чому? мені нетяжко все організуувати, бо я все організувала, а фізично виконати - він це зробить на 70%, то хіба неініціативний?
любить піти з друзями на віскі. Прийде завжди веселий. Ну і шо? Він тяжко працює, потребує також якоїсь розрядки, є двоє дітей, поміч з боку приблизна, тому я ходжу на форумівки і на дитячі дні варення, а він з друзями на пиво/гулі + часто в неділю вибираємось кудись сім'єю.
Що ще сказати?

я такого не знаю
хоч мій чоловік частіше від мене може мені звернути увагу, шо я давно не була на манікюрі, як маю час то йду, ні ну то почекає до кращих часів, сама я не до того.
І так день в день - вже майже 5 років.
Не буває без сварок часом, не буває. І ні в кого не буває.
Але кожен для себе обирає, як йому укласти устав своєї сім'ї.
Мій такий: щастя не можна купити, але можна зробити. І то найтяжча у світі праця.

---------- Додано в 10:48 ---------- Попередній допис був написаний в 10:45 ----------

ой, а то ви бачите, коли читаю ото "легше розійтись", то власне хочу сказати, шо це має бути наважчим рішенням, а не найлегшим, бо найлегше то і наступного разу теж знайдеться... ну не свезло, а шо?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Пробачте, але нагадує діалог сліпого з глухим.
Не витягуйте слова з контексту, то може зрозумієте про що йдеться.

Хто в ліс, хто по дрова...
А якщо (так як Ви пишете) спали рожеві окуляри, і стало ясно, що йому на все по ... і на побут, і на тебе, і на дітей. Не те що час від часу, а взагалі. І ти терпиш, терпиш те, везеш те ярмо (пардон, працюєш і працюєш над собою в поті чола) роками, десятки років, а воно все ніяк не рухнеться з дивана. Тоді що??
Чи Ви думаєте, що зазвичай розводяться просто тому що так раптом захотілося????? Або не з тої ноги з ліжка сьогодні встала???
Знаєте, не треба вважати когось дурнішим, чи тупішим, чи лінивим, просто порадійте за себе та й все.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

отак вчора було до всього аххх, а нині встав і вже на всьо по?
та ну, нє вєрю

не знаю, в мене нема такого ярма, але і в великої кількості моїх знайомих, котрі розлучені не було. хочете сказати кожен другий як мінімум разок розлучений то нормально? шо всі отакі, яким по?
ні фіга
в мене в класі майже всі розлучені, буквально двоє чи троє таких з "маразматичними поглядами, бачили очі, шо купували" і живуть вдало чи не зовсім, але сім'єю.
Моя мама до нині каже, що їй здається, що вона сама багато шо упустила. І це не є самобичування, це нормальне розуміння речей.
Ну і ви ж це розумієте, що ви - приклад для дитини - тобто в майбутньому вона буде теж бачити вирішенням проблеми у сім'ї розлучення адекватним. Я не маю на увазі нікого особисто, прошу це розуміти, я маю на увазі, шо не може бути "складна життєво-невирішувальна ситуація" у кожній сім'ї, котра розлучається, а їх скільки?

ПОЧИТАЙТЕ

і це так є, на превеликий жаль.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ото власне, шо ше сказати? рай на землі! легко, маючи такого мужа, зрозуміти тих хто розлучаєтся.

тут, напевне, ти права, але це проблема дуже глибока і складна(( багато грає тяжка фінансова ситуація. хлоп заробляти достатньо не може, впадає в депресію, жона спочатку підтримує, розуміє, а коли бракує на речі першої необхідності, а він лежить в апатії, а його накорми, попери, прибери... то до чого тут очі, які бачили шо купували? копен-дупен, принаймі фізично легше, та й діти не ростуть в атмосфері сварок, докорів і явно неправильної моделі сім"ї.. то тільки один варіант, досить стислий, але життєвий, зуб даю в мене тато такий десь як муж в богданки - сім"янин небачений! мама ніц не купує ( мої батьки досить старші), з дітьми ніколи не гуляла, до школи не водила, сніданки в дома і до школи не робила, на гуртки не водила, уроки не робила..ггг все тато! і з мамою в нас все добре, просто так було в нашій сім"ї. і мама всіми заправляла! і то гдирала, бо десь поїхати, то для нього проблема, ніц не хоче домовитись, ну не вміє відпочивати, от біда! і мушу сказати, шо така модель сім!ї теж, як не смішно, шкідлива бо така поведінка чоловіка для тебе нормальна, а таких, як виявляєтся одиниці! і як зрозуміти, шо муж, який готувати не вміє і не любить, купувати в магазині може тільки по списку, і то як тої, яка написана марки масла нема, то не купить взагалі ніякого, гуляти з дітьми не має коли, бо працює до 23-24.00 кожен день і в суботу, а в неділю воліє відпочити біля компа? але це теж нормально? а от мій такий і нескажу шо легко було зрозуміти це, але після аутотренінгу все вляглося. це теж проблема. але що в нашій ситуації важно- я відчуваю, я знаю, що він нас любить! тому я дозволяю йому бути собою, а собі собою ( без ущербу для дітей) це, як на мене головне, що тримає і дає сили комусь боротись ( тут я вже не про себе) і тримати сім"ю. коли того вже не чуєш, то запихати себе все глибше і глибше в комплекси і депресіі, забирати можливість жити справді щасливо, не бачу сенсу. але то ІМХО!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Сучасні?
та йой, нарешті , не бояться, і правильно роблять.

Ще б вони почали боятися заміж виходити, необдумано і незріло, і взагалі би був порядок.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

а відзіш
є вихід)
ти ж знайшла
бо хто шукає, той знаходить.
В мене були дві наочні життєві ситуації приклади: тато - до нічого чоловік-тато-тощо і дідусьо - священник - шо ше помогти? Галюсю шо ше зробити? Галюсю йди вже спати, а я посуду домию.
Тому я бачила два варіанти і в 25 ше тільки вдумувалась в те, що я хочу чоловіка, як мій дідусь, чи як мої обидва дідусі, такого, що для нього сім'я є його світом.
І в 28, коли заміж виходила, бо знайшла такого, який відповідав моїм уявленням, то не одна знайома з різних оточень і з кола друзів і з роботи і серед знайомих просто були вже розлученими, з дітьми і так далі. Не всі такі, це ясно, але більшість така: не склалось - розвелось, а там дитя вже вродила, бо з точки зору власного егоїзму я хочу мати дитину, а суспільство шо скаже, як одна ващє народжу - нєєєє, і так в 25 дуже багато дівчат розлучені з дітьми і шукають собі своє жіноче щастя...
хтось з такими ситуаціями не стикався?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ну погодся, шо така карма, доля чи шось там ше в тебе. а в мене реально є 3 кобіти, які так і не знайшли. шукали-шукали, а нема.. нє, ну варіанти були і не один, але шукали щоб

і не срослось.. і знаєш шо думають? хай би ліпше всеж був той пилип чи василь, але шоб хоч дітей мала, тай може б шось і вийшло.. і я їх не засуджую.

ну бач, то лиш в тому випадку коли є ще місце почуттям. а коли їх вже не відчуваєш, або партнеру відверто плювати, то вихід шукати особливо і не хочется, бо нашо? нормального сімейного майбутнього всеодно не буде. мені здаєтся виходом є відверта розмова, щоб жінка могла тверезо зрозуміти ситуацію і позицію мужа. і в тій розмові не дорікати а випитати тра. чому, що йому бракує, в чому ми не праві. але однозначно, якщо звинувачувати, то обох, шоб дати можливість йому розкритись. головне не зірватись заскоро і на крик чи обвинувачення. ручу,шо дійдете до істини, навіть з найзамкненішим чоловіком, а там вже ваша черга шось коригувати чи рішуче все припиняти.моя мисль набута досвідом

---------- Додано в 17:59 ---------- Попередній допис був написаний в 17:50 ----------

та таки сучасні, і це справді добре, єдиний мінус - вже не буде такої масси тужливо\ридально\душешщипатєльних і дуже згорьованих оповідань, пісень, легенд народних протяжке і нещасне життя з нелюбом.. а взагалі мені здаєтся, що в нас серед наших проблем в державі тема шлюбу чи сімейного життя , культура сімейних відносин затєрялась дуже глибоко, а починати треба можливо і на державному рівні. а перше шо треба - це мати впевненість в завтрашнім дні і нормальні зарплати, адекватні, і переконана, що розлучення скоротятся як не на 2\3, то на половину.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ну то я б з того починала

На мою думку основними двома причинами непорозумінь в сім'ях є невміння пробачити і невміння почути. Бо все решта якось можна втрясти.

нормальне бажання, цілком, тільки той пилип чи василь був би потім нафіг потрібний і не було би тих сімей.

Одним словом справді нікого не засуджую, просто зустріла знайому з району, і вона в пошуку адвоката, шоб добре вставив і пішло-поїхало - 5 хв монологу, я вже розвернулась йти, кажу не маю часу і тут оце "ну так, ти мене не розумієш". Її чоловік гуляв з дітьми і на базарі я його бачила

Такщо, Наталю (АйЛатан) кльово, але кльово? Чисто по-людськи так, з точки зору християнина певно ні.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

так, але пробачати і чути мають дві сторони, якщо чоловік або не має таких рис характеру початково, або його почуття пройшли, то пробачай, говори, а результату не буде.

та їм дітей хочеться, сама декілька таких знаю, навіть в родині маю - красива розумна, фін. директор іноземної фірми....доперебиралась, тепер думає "залетіти" від васі, бо хоче дитину і шкодує... я не кажу, що це вихід і що треба кидатись на перше-ліпше, просто - не всім щастить насправді...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Як то кажуть, яростно плюсую. Якщо чоловікові то все стало непотрібно, немає в нього більше любові, то ти хоч надихай, хоч кіл на голові теши, результату буде ноль.

От власне. Рятувати і робити повинні хотіти обоє. Тоді шлях пробачень, дослуховувань і інших дій до чогось призведе.

І до дівчат, які пишуть, що розлучення найлегший спосіб. Мені дуже хочеться запитати, скільки з вас розлучались. Не були на грані розлучення, не думали 1000 раз, розлучусь та й буде мені щастя, а от реально розлучались.
Це нелегке рішення, дуже нелегке, яке обдумуєш 1000 разів, і з яким тягнеш до останнього. Розлучатись дуже важко, навіть коли все проходить цивілізовано. І мало того що ти собі постійно задаєш питання, що ж ти робила не так, так ще й збоку буде постійно хтось, хто буде тебе в тому звинувачувати. Не рідко це той самий чоловік і щасливі у шлюбі жінки поруч.

Хтось тут писав, що жінки здебільшого ініціатори розлучення. Так, а знаєте чому?

Тому що чоловікові і так нормально, є хата, до якої можна прийти, де буде тепло і смачно, який-неякий регулярний секс, а все решта його ж не стосується. Можна ще когось на стороні завести. І нащо міняти, розлучатись, і так зручно. (то, звичайно, далеко не про всіх, але дуже часто так буває). Часто їм просто бракує духу прийняти таке рішення і сказати жінці в очі. І вони просто роблять (або не роблять) все для того, щоб жінка сама прийняла таке рішення. Ну і звинуватити буде кого, раптом що.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я розлучалась...
І, повірте йшла довго до цього рішення...
І причина була, для мене, найгірше, що може статись в стосунках між чоловіком і дружиною...
І тому вважаю, що треба говорити і виясняти до "побєдного конца", щоб, принаймі йти з розумінням того, що все зроблено, сказано і зрозуміло...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

100% так, проте далеко не все від тебе залежить, але тебе то все одно муляє "не побачила, не зрозуміла"... в мене була інша історія, ніж у тебе, але теж було сумно і ніяк не хтілось вірити, рятувала як могла, та не було що рятувати, бо сім"я - то двоє

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

От власне. Тому не розумію тих, хто пише, що розлучитись - то найлегше.

Ти знаєш, протягом того часу часто натрапляла на вислів - якщо коняка здохла, злізь з неї. Проблема ще реально зрозуміти, коли вона просто хвора або нездужає від того, коли вона реально вже здохла і вже починає підвонювати.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я вважаю, що розлучення- це найлегший спосіб позбутись проблем, про які вже не хочеться, чи не можеться говорити... і вирішувати...
На мою думку, то вже включаються емоції...а на емоціях, ми робимо найгірші висновки і помилки...
Моральне виснаження...не для мене...я з тих дотошноДостоєвських...і вимагаю говорити про проблеми...і це діє
В постійному діалозі можна зрозуміти все...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Для діалогу потрібні двоє.

Дуже часто проблеми - просто наслідки, вирійшуєш одні - зявляються інші. А причина не вирішується, або не хоче вирішуватись. Або довго її не помічаєш чи не задумуєшся. Або ти помічаєш і намагаєш з нею щось зробити, але в одноосібному порядку це зробити нереально. В кожного своя ситуація і свій набір.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ха! от я в душі десь теж федір батькович)) проте, для мене це якраз оберталось найбільшими проблемами, хоча мій чоловік дуже проникливий. Для мене виходом стало перестати все "розкопувати" і мусолити.