Розлучилась, розійшлась... що далі?

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

подавала сама, але в суд.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Якщо пара розлучається за спільною згодою і без матеріальних претензій, то обоє мусять написати спільну заяву в районному відділі РАЦСу, через тиждень часу (можу вже вірно не пригадувати) їм видають свідоцтво про розлучення, яке можна забрати вже по-окремо. Але в тій заяві вказується про відсутність претензій, майнових спорів і т.д.
Якщо є претензії, то в суд подає заяву одна зі сторін, без участі іншої.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

не знаю чи туди пишу - загубила свідоцтво про розлучення.Чи видають його повторно в ЗАГСі?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Звичайно ж, видають... Потрібно хіба сплатити мито ( щось в межах 30 грн ).

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

це в разі, якщо нема спільних дітей. Якщо ж є, то незалежно спільне рішення розлучитися чи ні, навіть якщо без претензій, розлучає тільки суд

 

хочу розлучитись з чоловіком...

ми одружені 5 років,з них тільки відпустка -один раз на рік -ми "бавимось"у сім"ю.чоловік працює в іншому місті і приїзджає на вихідні,хоче уваги до себе,рідко ,після впрошувань допомагає і ще сварить що я не приділяю йому належної уваги.я тиждень з дитиною-2 роки,ходжу на роботу,займаюсь ремонтом,який оплачують мої батьки нам,ледь-ледь встигаю доглядати ще й за собою.забеспечую себе і дитину сама.чоловік егоіст.хочу розвестьсь,майбутнього не бачу з ним,дуже важко самій,хочу підтримки і нормальної сім"ї.його плани на майбутнє-переєхати в його рідне місто,де немає мені і йому роботи,і він цією думкою марить.я маю роботу ,житло,я знайшла по професії в моєму місті йому роботу.Він всеодно не хоче ,не подобається.все в мене добре,я життєрадісна,позитивна людина.з ним стаю злою і нервовою.не хочу так жити.вагаюсь,дитина є і як в народі кажуть-не б"є,не п"є,що ще хочеш.Але хочу спокою,без сварок вихідних хочу...

 

Відповідь: хочу розлучитись з чоловіком...

А давно вже про це думаєте?

 

Відповідь: хочу розлучитись з чоловіком...

а ви з ним розмовляли? маю на увазі відверто?
дуже вас розумію, бо колись була в схожій ситуації. був час, коли ми стали ніби чужі. мене то дуже глодило, але наважитись на розмову якось не могла, бо думала само розсмокчеться. але прийшлось!
і знаєте, те що я думала-додумувала , насправді в його голові було зовсім інше.

розлучитись ви завжди встигнете, але треба цінувати те що маєш (я не кажу що раз вийшла заміж - то мус все терпіти до гробової доски, але може варта трохи поборотись за сім'ю, якою вона б не була?)

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

те що приїжджає на вихідні, то дуже добре, є чоловіки які бувають вдома набагато рідше, і те, що уваги йому хочеться, це ж законормірно, він же скучив за вами і дитиною, чому б йому увагу не приділити?

поговоріть щиро з чоловіком, розкажіть як вам хочеться щоб він був поруч, і не тримайте у собі усю злість на те, що його 5 днів на тиждень немає.
Не хоче він їхати сюди - спитайте з якої причини, можливо вам варто поїхати до нього? Триматись разом і говорити-говорити, шукати компроміси.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ну це нормально цілком. Мій он кожного дня поруч. А також на вихідних хоче уваги)))

у може просто хоче відпочити вдома біля рідних. Просто полежати поруч, подивитись кіно. А ви його до роботи)))

а чоловік гроші не дає? ви говорили про це?

і головне:

Приїжджає!!! значить хоче приїхати. До вас і дитини...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ми одружені 5 років,з них тільки відпустка -один раз на рік -ми "бавимось"у сім"ю.чоловік працює в іншому місті і приїзджає на вихідні,хоче уваги до себе,рідко ,після впрошувань допомагає і ще сварить що я не приділяю йому належної уваги.я тиждень з дитиною-2 роки,ходжу на роботу,займаюсь ремонтом,який оплачують мої батьки нам,ледь-ледь встигаю доглядати ще й за собою.забеспечую себе і дитину сама.чоловік егоіст.хочу розвестьсь,майбутнього не бачу з ним,дуже важко самій,хочу підтримки і нормальної сім"ї.його плани на майбутнє-переєхати в його рідне місто,де немає мені і йому роботи,і він цією думкою марить.я маю роботу ,житло,я знайшла по професії в моєму місті йому роботу.Він всеодно не хоче ,не подобається.все в мене добре,я життєрадісна,позитивна людина.з ним стаю злою і нервовою.не хочу так жити.вагаюсь,дитина є і як в народі кажуть-не б"є,не п"є,що ще хочеш.Але хочу спокою,без сварок вихідних хочу...Що робити?

---------- Додано в 21:19 ---------- Попередній допис був написаний в 21:09 ----------

Дуже всім дякую за відповіді. хіба то гроші-100-200 гр. на тиждень, причому це і на його харчування. дитину хоче бачити але і за ноутбуком хоче посидіти - я кажу погуляй з малим, а я за той час щось приготую, потім побудемо разом. а він каже я не сидів в неті, я кидаю кухню і йу гуляти!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

А що зміниться, якщо ви розлучитесь?
Будете відчувати себе більш вільною? Тільки це? Так і зараз можете відчувати себе вільною. Не пускайте його на вихідних додому, от і все. Якщо задумається- то задумається. якщо ні, ну то " як дід ,на возі сидячи, носки зніме- то коням ще легше".

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Говорили і говорили,а без толку.Він одів "рожеві окуляри"-і хоче жити в своєму рідному місті,не дивлячись на те що роботи там нам немає,хоче бізнес відкрити ,але в своєму місті,на який у ньго теж грошей нема.мене дратує ця зацикленість.я розчарувалась у ньому.як нормальна людина я хочу розвиватись,збагачуватись і можу це а він мене тормозить.чоловік хоче мати все і нічого не робити.я маю у своєму місті роботу,йому знайшла,маємо житло,і якби він мене не тормозив я б з допомогою батьків мала невеличкий власний бізнес.як так?,я встигаю і з дитиною,і по хаті, і з собою лад дати і з дівчатами зустрітись.а він приїде і все йому не так.він не привик до відповідальності.я хочу щоб ми жили разом,бо він не розуміє що я втомлююсь ,і дитині не тільки печиво достатньо купити,а син потребує догляду,нагляду,розвитку,часу і сили.

---------- Додано в 22:21 ---------- Попередній допис був написаний в 22:05 ----------

Я така зла на чоловіка.як так можна,він скільки разів ходить на полювання,я жодного разу не сказала не йди,розумію.а він мені-ти до церкви пішла,краще б з нами побула(не подумайте,ходжу раз в тиждень у неділю,і то не завжди).

---------- Додано в 22:33 ---------- Попередній допис був написаний в 22:21 ----------

я своєму чоловікові вгождала довго,але я втомилась.я хочу щоб мені повгождали.можливо просто, трішки, щоб подумав ,пожити окремо.і нехай їде в "своє рідне місто поживе" на вихідних там.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ехххх, чоловічий егоїзм Невже вони всі такі?! Мій наприклад вчора з ранку поїхав і жодного разу за день не подзвонив дізнатись як дитина (а в дитини всю ніч і цілий день 39,5 температура і він про то знав). Не піднімав трубку коли я дзвонила (а може щось термінове, може щось дитині тре) і в кінцевому результаті, до дому так і не прийшов і не дзвонив. Ніч до того, коли малий температурив, навіть не встав і не запитався, чи чимось допомогти.. Думки на рахунок розлучення теж підкрадаються, бо цілими днями його нема, не працює, грошей в дім не несе, ввечері страшенно змучений, з дитиною побути може від сили хв 15. Вдома щось допомогти, то навіть нема що просити. Я просто втомлююсь. Ніби розраховую на допомогу, а її ніколи нема. Я думаю, що краще бути самою ніж надіятись на допомогу, пораду, сімейні стосунки яких нема.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

а ви подумайте що для вас краще буде: бути з таким чоловіком чи бути самій(з сином)? добре подумайте, уявіть багато ситуацій коли вже його не буде... чи дійсно так краще буде для вас з дитиною?
в вас говорить образа, я прекрасно розумію таку ситуацію, але треба подивитись правді в очі, чи є ще кохання до цього чоловіка?, якщо є то не треба робити поспішних вчинків... ми стали менше сваритись коли я перестала розраховувати на допомогу з його сторони власне з дитиною. бо приходила неділя, я собі уявляла що вони будуть бавитись, а я зроблю щось корисне для себе чи сімї, а не тут то було!! відпочити, полежати, поїсти - ось пріоритети чоловіків.


єдине що дуже зле - ось це

а де ж він тоді цілими днями перебуває? не мусите щось детально розписувати, просто пояснити чому людина і гроші не заобляє і по хаті/з дитиною не допомагає?

а так, то ви нічого нового не описали, більшість чоловіків такі, то ж не думайте що у вас найгірший

(зараз тут почнуть кричати що мій не такий! не треба таке говорити!:tanksmile:і т.д.
і не дуже звертайте увагу на ті теми, де описують які чудесні в них чоловіки, як вони все на світі роблять і т.д., таке не дуже корисно читати "простим смертним", в кого в сімях є певні проблеми. повірте, в кожної людини є недоліки, в когось такі, в когось інші. але нам люблять показувати лише красивий фантік, замовчуючи про вміст середини).

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

уявляю прекрасно, бо його цілими днями нема. З дитиною в поліклініку, я сама в аптеку - я сама. От зараз, треба сходити з НП посилку забрати (5 днів просила), вже термін пройшов, собаці їжу купити і в аптеку сходити. А його нема. І це при тому, що я до нього другий день дзвоню і він знає, що я по стану здоровья не можу зараз малого в слінгу носити(((

колись працював на фірмі, захарило, звільнився. Тепер робить ремонт в підвалі маминої хати, щоб зробити там офіс і відкрити своє діло, от і сидить там з ранку до ночі. Жодного разу не довів розпочату справу до кінця

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Читаю, читаю, і шкода мені вас, по-жіночому. Я колись через все це також пройшла. І розійшлася. На таке рішення пішло 3роки, металася, думала, зважувала, а як, а що то буде. І зрозуміла, що чи з ним (ексом) чи без нього, я все-одно без чоловічої підтримки. Не пропагую розлучення абсолютно, кожний вирішує для себе, але не жалію ні грама, ні грамулечки. Колись думала зійду з розуму, в тому розпачі кинула, власне кинула, дітей на маму і поїхала закордон. Фігню, звичайно впорола, невиправдану плату дала за рішення, але так на той час я відчувала. Приїхала з чітким рішенням - розлучаюсь! Але доля забрала від мене дорожче ніж чоловік, загинув мій брат. І в тій всій каші, я не відійшла від рішення, і не таке болюче вже воно і було. В порівнянні. А тепер живу, і радію кожному дню, що можу бачити дітей, родину, друзів. Чому раніше жити не хотілося? Чому трусилася від злості? чому псувала життя і собі, і дітям? Життя одне, і воно моє. Люди не народжуються жертвами - вони ними стають, самі.
Не таке і страшне життя без пари. Гірше, коли ти одинокий в парі. Це мій досвід.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

тобто то звична така поведінка пропадати ось так, чи може він на шось образився, посварились?
і ще, ви зараз самі живете чи з вашими батьками?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Золоті слова. Бо коли біля тебе "ніби" чоловік, який справді біля тебе, бо те, що він з тобою сказати не можна, то потрібно або щось міняти, або думати чи ти насправді зможеш прожити так все життя.
Знаю про це не з чужих слів, бо сама таку саму ситуацію пережила у свою екс-подружньому житті.
Дитиною займалась лише я, всі продукти додому - я, викликати майстра додому, щоб щось полагодити - також я. Чоловіка бачила вдома найшвидше дванадцята-перша година ночі і сьома ранку його вже також не було, і в суботу, і в неділю також. Мамі до мене прийти мені допомогти - зась, бо як це я сама не можу бачите справитись всього лиш з дитиною на руках, живучи на 5 поверсі без ліфта (це я про час, коли потрібно було з візком піти погуляти та ще якигось продуктів додому принести самій).
Але найбільше мене вразило і з того моменту я таки почала думати над нашим спільний сімейним життям, коли захворів наш синочок і відвезти бачите в лікарню нас також часу нема. Провідати аналогічно, один раз випросила привезти ліки, які були необхідні для малого.
Пам"ятаю, як ми тільки розійшлись я наче на світ народилась, більше змогла приділити часу дитині.
Ви тільки не подумайте, що я когось наштовхую на розлучення, в жодному разі.
Просто так не повинно бути, щоб жінка все тягла на собі, і всі вважали, що це сім"я.
Сім"я - це коли все вирішується разом, існує взаємна допомога, спільно виховуються діти, та коли подружжя може один на одного покластись в будь-які ситуації і це не повинно робитись так, ніби ти робиш послугу.
Можливо я хочу чогось нереального, але все-таки вірю, що саме така сімя в мене колись і буде!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Мій не такий

то я не кричу, а тихенько шепочу

Звичайно трохи лінивий, має купу своїх мух і таке всяке, але коли мені щось потрібно, то знаю, що цілком можу покластися на нього. Думаю це тому, що в нашій сім'ї є взаємоповага, тому рахуємось один з одним однозначно (чесне слово навіть собі уявити такого не можу, щоб дитина хворіла, а татко тупо собі забив і навіть не цікавиться).

Ну і напевно грає якусь роль, що мій муж вже зрілий дядько тому і розум трохи інший, хто зна

Тому моя думка, що якщо одна з половин не дорожить стосунками, то такі стосунки нікому щастя не принесуть. А чи варто витрачати своє життя на ілюзії, що може колись щось тай змінитися?

---------- Додано в 14:16 ---------- Попередній допис був написаний в 13:47 ----------

П.С. Це я все писала не для того, щоб похвалитися своїм чоловіком) Писала тому, щоб у жінок не складався хибний стереотип, що чоловіки всі однакові і треба сприймати то все як належне. Так не має бути, то точно. Я би навіть сказала, що то є абсолютно ненормально

Прошу нікого не ображатись, то просто моя думка