Розлучилась, розійшлась... що далі?

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Не накручуйте себе так..добре написала Siania
Якщо це Ваше, доля - воно буде, обов'язково, але буде природно, без Ваших втручань.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

це більше схоже не на навязливу ідею, а просто знання. Як наприклад людина знає як їсти чи пити. Первинні інстинкти. І погоджуюсь з вами.Що якщо це доля то все рівно будемо разом. Ні я , ні він не могли подумати, що зустрінемось так. Для нього це ще більший шок був. Дівчина, з України, яка знає його мову, познайомились взагалі в третій країні. До речі якщо врахувати ддеякі збіги обставин. То це дійсно схоже на долю))Наприклад, мене спрямували на вивчення польської мови. Але я не хотіла. І була можливість лише помінятись, тобто знайти пару. Багато хто саме хотів вивчати польську, але потрапили на інші мови. І я могла помінятись будь з ким, але вийшло , що помінялись з групами саме з дівчиною, яка потрапила на сербську мову. Їхати на навчання я ще мала позаминулого року. Мене прийняла, але не все було ясно з стипендію, тому я так і не поїхала. А поїхала саме в той рік коли він пішов на курси грецької мови, хоча там вже навчався рік і перед тим, а були ми на початковому рівні.І відносини закрутились на вечірці для студентів по обміну. А він з приватного коледжа. Вони просто шось вирішили з другом піти на якусь вечірку)))Якось дуже багато і цікавих збігів))

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Це так, але не зовсім. Ви ж не прокручуєте перед їдою, що зачерпнете суп ложкою, піднесете над тарілкою на 30см і запихнете до рота. А от про уявні зустрічі/розмови фантазуєте, мрієте як буде, а це вже розум підключається.
Відпустіть. Переключіть увагу. Це краще, ніж обсмоктувати "як би було". Якщо нема - значить така воля Божа. Не Ваше. Це складно, забути того кого любила, але можливо. Має бути поруч - буде і без стратегій.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Вважайте, що він - це ваші перші граблі.

Ваше ствердження.

А це ви вже самі його виправдовуєте.

Відпустіть його. В Вас все життя попереду.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

А мені так важко. Він - це зовсім не моє. Вже починаю замислюватися, що робити далі. Розлучитися? Пожити окремо? Я зрозуміла, що зробила помилку....

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

я теж отак просто "знала" близько трьох років тому, коли розійшлась зі своїм першим коханням...і також вірила, що це моє, що ми все одно будемо разом і т.д...
цим самим я себе страшенно мучила, бо підсвідомо я чекала КОЛИ він прийде, попросить вибачення і все знов буде добре...але він не приходив...і я знов шукала отакі всілякі збіги, співпадіння...тобто сама робила його своєю долею...
тривало це все рівно до того часу, поки я не відпустила ситуацію і не зрозуміла для себе що це кінець...
тому чим швидше ви усвідомите це в собі, тим простіше вам буде миритись з ситуацією, а з часом і взагалі її забути...
це важко, але будьте сильною..зараз ви здобуваєте свій життєвий досвід!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

В даному випадку поживіть разом, подивіться, а може з Вашої сторони щось не так, до весілля наші чоловки поводяться по-іншому, все "вилазить" при спільному проживанні. В чомусь Ви не ідеальні, в чомусь - він. Спільне життя - це суцільні компроміси. Спробуте зрозуміти і його, наскільки я розумію у Вас ще молода сім"я. Робити такий крок треба не на емоціях, а з холодним розрахунком.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Справа в тому, що ми живемо разом з моїми батьками в мене вдома. Він поводиться так, ніби щороку одружуватиметься і мінятиме дружину і місце проживання. Я втомилась бути ініціатором. Я хочу, щоб про мене думали і хоч трохи піклувалися. І крім того, на нього величезний вплив має його мама, яка у всьому йому потакає. І вона, приїхавши з-за кордону, уникає зустрічі і розмови зі мною, при тому що я в неділю зібралася до неї поїхати, у відповідь - нас не буде вдома. Може вона його "накручує"? Я вже не знаю, що думати і що робити?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

А це як, так?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

ну Ви ж з ним жили. таке не сховаєш, тому Ви маєте знати, чи дійсно він насправді такий

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Байдуже.
І коли я намагаюсь поговорити, він уникає відвертих розмов. Може його щось турбує і він закривається в собі?
Я не знаю що робити? Може до психолога?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Можливо Ваш чоловік так специфічно привикає до нової території, мій теж поводився так ніби то не його хата і він нічого нікому не повинен, то ся лічит з часом. Спробуйте психолога, тільки не вирішуйте ситуацію народженням дитини. Ваш чоловік злякався обов"язків і відповідальності, тому і показує Вам, що може щороку дружину міняти і т. п. А до його мами приїдьте без попередження, щоб втекти не встигла.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

а нема змоги самим пожити? виняйняти хату де він буде господарем?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Дивна реакція мами...якщо вона звичайно серйозно сприймає ті стосунки
Наскільки я зрозуміла, ви не одружені, то може вона тому і уникає з вами зустрічі, бо думає, що то просто чергова пасія її сина.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

мої знайомі- одружились, народився синочок. Жили то в неї (Дрогобич), то в нього (Львів) з його та її БАТЬКАМИ ВІДПОВІДНО! Докори: мало грошей, мало уваги, все нервувало, все бісило- розїхались ... рік він жив сам, часом риїздив до сина!
Вона подала на розлучення, не зважаючи на те як я її не вмовляла цього НЕ робити. а про100 пожити разом на квартирі без БАТЬКІВ і їх "порад", ви ж ШЛЮБОВАНІ, які розлучення?! "Він такий-сякий, він то і то... надоїв! не люблю"....Ні, таки розлучення (цивільне)! хотіла подавати на уневажнення!

пройшло ще пів року (може більше)! після довгих розмов- вона зараз приїхала до Львова, зняли квартиру... живуть РАЗОМ!

то я от думаю- буде друге весілля (розписка)

і додам "НЕ РУБАЙТЕ З ПЛЕЧА"

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Навіть боляче згадувати що було...((((
Живи ми з чоловіком у нього в квартирі з батьками його, але час від часом псувались стосунки з свекрухою...їй постіно щось не подобалось....вона зробила так, що ми з ним розтались....я робила все щоб ми були разом, але все було марно....Ой, дівчата, я досіх пір згадую його....але це вже немає значення.....

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Квартиру можна знімати, але це при умові, що він піде працювати, а не чекати від мами переказ. от такі справи...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Спробуйте сходити до психолога, це вже на інфантильність схоже.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Читаю дописи, скільки в них болю і відчаю (((. Тримайтесь. Щось змінити зможете тільки за умови співпраці з чоловіком, взаємно, удвох вирішите цю проблему.
пс. Тільки не геройствуйте, не завалюйте все на себе, ні проблеми в стосунках, ні побутові. Бо потім не знімете з себе того сідла.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Дякую за поради і підтримку! Мені дійсно важко, але сподіваюсь, що все буде добре...