Розлучилась, розійшлась... що далі?

Так, найгірше коли жінка сама себе не відчуває жінкою і закриває двері у щастя з чоловіком. Викидайте іронію що всі чоловіки сво, або що жінка з дітьми нікому не потрібна! Це все у Вашій голові. Трошки потрібен час щоб Ви змогли відкритись для нових відносин, а зараз треба й поплакати якщо хочеться, але розуміти що це тимчасово! Завжди є світло у кінці тунелю, любові Вам і віри.

 

1. В період зализування ран дійсно мало кому потрібні стосунки. Крім того, поки на 100% не буде відпущене минуле, нові стосунки не принесуть бажаного.
2. Викинь з голови те, щоб думати про стосунки чи забороняти собі думати. Зараз дійсно не час. Поки не знайдеш внутрішню гармонію сама із собою, доти будеш закрита до нового. І в той же час, викинь думки про е, що "вистачить і нікому не потрібна з дітьми".
3. Ми в одній віковій категорії. І повір, що серед моїх знайомих +- такого віку є чимало тих, у кого був невдалий досвід попереднііх стосунків. І вони усі з дітьми ( одним чи навіть трьома . Більшість з них рано чи пізно знаходила гармонію у інших стосунках. І діти не ставали перешкодою. Лише в одної дійсно був у другому шлюбі постійний конфлікт сина та чоловіка через те, що останній не мав до свого віку власних дітей і взагалі важко уявляв своє співжиття із ними- пішла і від другого, бо втомилася від того всього і дитина теж страждала. В усіх інших випадках справжні чоловіки приймали жінку такою, як вона є. З усім її "багажем і анамнезом" ( а не справжні нам не потрібні . І в той же час є і такі панянки, які і без діток, і успішні, і красуні, а тим не менше- не влаштовується особисте життя і все. Так що не у дітях справа. Тут взагалі інколи спрацьовує щось невідоме ( доля?) Лише за останній рік троє з мого кола знайомих вдруге вийшли заміж. І усі- з дітьми. І у віці 39-42 роки. Дехто зараз чекає навіть на спільну дитину. А ще одна "свого" знайшла у 45 років. Коли вже 15 років була з дитиною сама ( з першим чоловіком розлучилася майже після народження дитини). Причому знайшла такого пана, що варто було чекати і 15 років . І зараз цвіте і пахне більше, ніж коли їй було 30 років. Так що "не зарікайся"

А взагалі, збийся із питання особистого влаштування ( тобто з питання "ніц не світить" "нічого не хочу", " замужем я вже була-там мені не сподобалося "). Вчися далі любити себе. А час сам все розставить на свої місця. Ніхто, розлучаючись із чоловіком, одразу не будує нові стосунки ( за вийнятком, якщо не нові стосунки були причиною розриву попередніх). Є час на зализування ран, а є час на побудову нового. Коли це буде- хто зна. Може через рік, а може і через 10. Всьому свій час- довірся Богу і будь як буде. А поки використовуй наданий час для себе і діток. Ні, ну чесно: ти у самому розквіті жіночих сил, у тебе є робота, є де жити, є двоє чудових і уже не зовсім маленьких дітей- це вже дуже немало. Все решта- то у голові. Прийми ту ситуацію, яка є зараз, як основу, яка вже має місце. І від неї відштовхуйся у побудові майбутнього, а не зациклюйся на минулому і не загрузай надовго у теперішньому. Те, що сталося, приймай як досвід ( ну не було би того, що було, так і далі би сама себе з їдала. І до 45 років перетворилася би в закомплексовану клімактеричну істеричку. А так, ти вже з власного досвіду знаєш, чого ніколи не дозволиш більше по відношенню до себе із боку будь-якого чоловіка. І які свої помилки врахуєш у майбутньому. І чого очікуєш у стосунках від протилежної статі.Ні, ну треба ж і позитив з негативу витягнути . І взагалі, краще "прокинутися" зараз, ніж чесати голову, коли діти виростуть ( а вони виростуть набагато скоріше, ніж собі уявляється), а тобі життя не миле і змінити уже теж немає ніякого бажання і моральних сил ( ну ж бо все, вигоріла). І взагалі, ти досконала сама по собі. Як автономна одиниця. Чоловік- це приємний бонус, а не обо язкова частинка, без якої ти себе чуєш неповноцінною. А потім і належний кандидат підтягнеться. Зараз просто не час і не місце.Ще не весь досвід із попередніх стосунків для себе витягнула і зробила належні висновки. Значить так поки треба. Тобі ж не потрібні ще одні граблі?

п.с. я завжди "за" збереження сім ї. Усіма можливими методами. Ну але не будь якою ціною. А особливо - ціною власного здоров я. Від того,що через ненормальні постійні відносини жінка опиниться на Кульпаркові чи на кладовищі-програє лише вона. Скажу грубо: чоловік пустить скупу сльозу ( у ліпшому випадку , переступить і піде собі далі. Але тобі вже від того ні холодно, ні спекотно буде

 

Сніжна, та все правильно ти написала , розклала по поличкам, хочеться спокою, і поки вчасно треба було зупинити постійний моральний терор. Зараз мені фізично важко, і ще не можу відійти і забути роки які протрачені фактично намарно. Але це теж досвід, який вже є.

 

Дивися на це не під кутом "років,потрачених намарно", а власне під кутом "досвід". Ну не було би цього досвіду, був би інший. І не факт, що корисний і хороший . Ну не буває у житті таких випадковостей, які даються "просто так". Все є для чогось. І люди теж.

п.с. і взагалі, маєш від цих відносин окрім досвіду ще і чудових дітей. Які у такому вже віці, що і тобі вже скоріше не лише діти, а і друзі. І в найближчі ще кілька років ( поки вони ще не підростуть і не чкурнуть з хати) тобі самотність при всьому бажанні не світить . А за тих кілька років ще хто зна як життя може змінитися.

 

@euphoria sonce ви де прописані? Якщо в мами, то абсолютно всі права на вашій стороні. Тим більше, якщо у вас є малолітня дитина - вас тоді взагалі ніяк і ніхто з хати порухати не може, мало того, якщо ви маєте там частку то навіть продати чи розміняти ту квартиру без вашої згоди не зможуть
І про пошуки закордоннного мужа: це справді добрий варіант, але майте на увазі, що там теж питання на нормального натрапити, бо багато різних іноземців, не зовсім адекватних, шукають собі жінок тут, а потім то проявляється. Тому, щоб не попасти ще раз в якусь проблемну ситуацію підтягуйте мову, щоб ви були незалежною більш-менш, могли забезпечувати себе (якісь професійні навички теж знадобляться).

 

@euphoria sonce
Читала вашу и историю и диву давалась, как же мы женщины, когда любим, порой губим себя. Господи, вам ВСЕГО лишь 24!!! ( где мои 24 года?) вы молодая, здоровая, умная девушка! Вы уже никогда не будете одна! У вас есть ваша дочка)) начните любить и уважать себя, знать себе цену.если бы мне привезли вещи хоть один раз- я бы простила один раз. Чувствуете разницу? Не умоляла меня взять в село, а еще бы очень крепко думала вернуться ли мне. Ваш муж вытирает об вас ноги. Мужчина должен бояться потерять вас. Он должен хотеть строить отношения с вами, мечтать с вами, горевать и радоваться с Вами. А не в селе с мамой. Поверьте, чем быстрее вы поймете, что он не стоит и вашего мизинца, тем быстрее у вас все наладится. Вокруг полно хороших, умных, заботливых молодых людей. Просто пока в вашей голове/душе место занято, на него не сможет прийти новый человек.

 

Мені вже смішно від того всього
В неділю,мій супруг кричав що речі привезе,я налаштувалась і чекала цілий день,потім вияснилось що він на більярді був чи де там.Та хоть би до дитини приїхав.Та що це таке?Потім вчора дзвонить свекруха і дуже так до мене:Я мол ковбасу зробила,траляляля,якщо ти не будеш тут на свята,то хотілось б привезти тобі,ну і речей мол ваших тут забагато,для чого вони тут,давай я тобі їх привезу.Я була в глибокому шоці,чесно.Вони по середах бувають в тернополі(торгові представники),то певне і хочуть потрохи возити речі.Не,щоб чоловік був на своєму місці,привіз речі,побачив малу,поговорили,подали заяву.Взлилась я на те все,завтра певне поїду зранку і сама все заберу.Доколупало мене те все
І така на душі...пустота.Навіть толкових емоцій немає,але деколи плачу.Стан такий мене гнітить

 

Ви на правилиному шляху. Поїдьте заберіть спочатку все найнеобхідніше, а то не дуже приємно знати, що в твоїй білизні порпатися хтось буде.
Плакати ще будете, але з кожним разом буде все лекше.

Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

Та то не смішно.. тому я прекрасно розумію, що у вас на душі пустота.. Ви жили з пустими людьми, зрозумійте це.. І марно від них чекати таких дій, які ви собі уявляєте. Ну бо по людськи, якщо ви вже таки остаточно прийняли рішення роз"їжджатись, то ваш чоловік мав принаймні організувати вам разове перевезення всіх речей, навідуватись до дитини (і не для того, щоб повитикати вам негідною поведінкою..) і часом цікавитись, що і як у вас. Але виглядає так, що ви скоріше сама собі організуєте бус, ніж вам по светрику будуть передавати. Тобто, вони "нічого не зроблять для розвалу сім"ї". Ну бо на словах в хаті виганяти - то одне, а вивозити речі, щоб всі сусіди бачили - то негарно.. Головне- то зберегти своє добре ім"я в селі. І тому не будуть речі вивозити. Про всяк випадок - може ще вернетесь.. А як хочете забрати - забирайте самі, щоб все село бачило, що то ви сім"ю розвалюєте Хоча, якраз цього вони і добиваються постійно, і в глибині душі, можливо тішаться розвитком ситуації і не надто вами цікавляться, але де ж таке визнати... А та ковбаса.. то дуже мило, звісно. Напевне, вони просто ніколи не зрозуміють, що вам дійсно потрібно зараз. Вони діють так, як з їхньої точки зору є порядним, раціональним і правильним. А хорошим і правильним християнським вчинком є навудити ковбаски для непутящої невістки і її родини. Буде про що розказати сусідам, скрушно хитаючи голівонькою. А все решта, що ви собі там задумали, "таке негідне", то мусите робити самі, без них. Ну то нехай. Не зліться на них. Просто сприймайте таку поведінку як щось невиліковне.

 

Я желаю, чтобы у вас было вот как то так:

"как будто тебя прибрали, вынесли из тебя семь пакетов барахла, и в тебе оказалось так много места для солнца и воздуха..!"

 

речі забрала.
Дуже важко те все переживаю...здавалось б,що розірвусь на частини

 

Як вони зреагували?

 

ну вже один крок.
Речі з вами, ви мусіли перейти той етап. Не зациклюйтеся на тому, просто зараз то треба пережити, перейти.

 

Батьків вдома не було,так що не знаю,як вони зреагували.,але точно знала що вони знають що я речі заберу
Чоловік,....нічого,поміг зібрати.Правда щось там пробував говорити,але потрібних слів від нього я не почула.Привіз мене з речами,мала кинулась йому на шию,і він пустив сльозу.Лиш просив нічого не казати малій поганого про нього

 

@euphoria sonce ви така молода і вже така сильна жінка! Дайте собі часу, ні назад не озирайтесь ні в майбутнє не заглядуйте. Все буде добре і у вас, і у вашої донечки. А про тата і справді їй треба казати лише хороші речі.

 

Може в цій ситуації то не потрібна вже порада, та я б радила все-таки якось спробувала знайти шляхи жити окремо, поладнати з чоловіком. Діти потім часто страждають від тих розлучень, навіть якщо батьки намагаються не показувати всієї картини. В будь-якому випадку треба вірити що у вас все складеться якнайкраще. Просто якщо є хоч якийсь шанс, якщо люди у шлюбі, якщо ще є почуття то варто працювати над стосунками, думаю власна щаслива сім'я того вартує.

 

@Supernatural якщо люди надто різні, якщо чоловік за маму, а не за дружину, то яка то сім'я? Кого він любить? Дружина потребує головно захисту, якщо чоловік його не дає, треба іншого. Нема чого себе обдурювати марними сподіваннями. І дитині не найкраще дивитись на конфлікти батьків. Вже краще хай живуть окремо, лиш в мирі. Жінці треба навчитись себе поважати, усвідомити, що вона достойна жити добре, тоді поруч буде достойний мужчина. Інакшого (хорошого для жінки) виходу нема, ну хіба бути самій.

 

наскільки я з дописів пам'ятаю, то чоловік форумчанки навіть не розглядав питання жити чи в місті, чи взагалі десь окремо від мами. йому добре там де він є, і окрім власного комфорту його нічого не хвилює. він там ж навіть умови ставив, що дружина може повертатися, але тільки в село, і то з розрахунком, що вона буде на городі працювати. якщо чоловік хоче вберегти сім'ю, то він буде все робити, щоб забезпечити (не тільки матеріально) кохану і дитину, а якщо він у всьому слухається мами, і для нього на першому місці тільки він сам, а бажання дружини не приймаються до уваги, то значить не хоче він тої сім'ї. хоча звісно, що тут можливий варіант, що в майбутньому він одумається, і почне приймати якісь дорослі рішення. тут вже питання в тому, чи захоче форумчанка дати йому ще один шанс.

 

Дівчатка,я то точно старалась налагодити відношення,і не можу себе дорікнути що зробила недостатньо
Він не збирається йти в місто,та вже хай з тим містом...він в селі окремо жити не буде.А жити з тираном-свекрухою я не можу.Я пробувала.,старалась.Спокою на 2 тижні,далі все наново+ з наростаючою силою конфліктів.Він не захищав,він просто уникав,і ховав голову в пісок.Я зібаралсь з силами,які збирала довгі 4 роки,і нарешті зважилась.Забрала речі.Там нічого налагоджуватись не буде,я це чітко усвідомлюю,мені боляче,але іншого виходу я не бачу.Ніколи не думала,що почати наново цінувати себе,так важко


Форумчаночки,зі святом Вас.Божого усім благословіння і злагоди

 

@euphoria sonce якщо так, і ви намагались то звичайно що може варто і розійтись. А до психолога разом з ним не пробували піти? Свекруху не переробите, то теж факт, тут хіба обом з чоловіком пробувати якось рятувати стосунки.