Розлучилась, розійшлась... що далі?

Як то нащо???
Ще сто років тому жінки не мали права на власне майно, не мали права голосувати, вчитися... І всі ці права вибороли феміністки. Ми просто до цього вже звикли і сприймаємо як належне. А дискримінації ще дуже багато.
Шкода, що поняття фемінізму дуже вже перекручене зараз, що навіть Саша пише, що не є феміністкою, хоча вона нею і є.))

 

Половину мені цих прав не треба, а от колишні привілегії не задавали ли б. Але нехай
Та як вже вибороли, то нащо дальше боротись? Щоб зробити чоловіків ще більш інфантильними і слабкими? А потім плакати, що справжні чоловіки перевелись?

 

Це частина мене, я не знаю як це описати. Це важливо для мене, навіть дуже)

 

А які привілеї? Я щось ніц такого для себе не пригадую.
Було показове ставлення до жінки, як до неземного створіння, а на ділі вона всіх обслуговує, подає чоловікам вечерю і тихенько йде в дитячу. І бити жінок було дозволено і нормою.
Ви справді згідні відмовитися від права голосувати, вчитися, від права на майно і обмежити життя кухнею і дітьми? Яких також можуть забрати, бо прав на них нема.
Ще дуже є багато за що боротися. Декрет три роки дали - це добре. А на роботу після декретів дуже беруть? Зарплати в кого більші? Ви згідні на однакових посадах заробляти менше, ніж колега-мужчина? А таке є. А дитячі кімнати чи щось для мам сильно облаштовують, щоб вона не чула себе другим сортом, який всім заважає? Право на роботу дали, навіть обов"язок то вже, а не право, але обов"язку всіх обслуговувати в побуті не забрали... Та он навіть до жінки за кермом, що ніби давно норма, 90% чоловіків досі зневажливо ставляться, мовляв, о, баба їде...навіть їдучи в трамваї... Але то вже інша тема. Зараз би хоч не рівні права, а право вибору, якого також нема.

 

Не хочу людей лякати чи справляти враження неадекватної. Звісно що є. Просто я не вважаю, що жінка краща чи вища але вона є рівня. Людина насамперед. І це переконання частина мене.

 

Я розумію про що ви. Багато жінок в Україні надивившись фільмів проо вікторіанську Англію сумує за тим, що подають руку при виході з транспорту чи встають з-за столу, якщо дама виходить. Проте цей час характеризувався для жінок саме тим, що їх сприймали як істоту для народження дітей і прикрасу для виходу в світ.

Я не з тих жінок, що вважають жінок апріорі вищими. Мені просто важливо аби я була рівнею, аби до моїх слів прислухалися так само як і до слів чоловіка. Не бачу в тому нічого, що дискедитує мене як жінку бо і дітей я родити хочу, і аби руку мені подавали, і пляцок для коханого спекти можу.

Ролі ролями а от сприймання мене як рівної істоти мені дуже важливо. Як більш за все і Вам. Чи Вам було би все рівно, якщо на якусь Вашу фразу про емоції чи політику чи навіть виховання дітей Ваша половинка Вам відповідала "мовчи жінка"?

 

Не розумієте. Але це дуже довго можна обговорювати, і ця тема явно не місце для цього

 

Прекрасно розумію. Прекрасно.
Погоджуюся, тема не для того.

 

А от я здається розумію, про що говорите Ви і про що Sasha Ptasha.
Треба просто розділяти прийняття себе як жінки, своїх особливостей, своїх ролей, своєї сексуальності і неоднаковості з чоловіками, із рівнозначимістю, рівноправністю із чоловіками як людини. Соціальні ролі чоловіка і жінки можуть бути (і є) різними - ми різні, але рівні, однаково цінні, як люди.

 

@Sasha Ptasha дитьо-дитьом І не факт що той хлопець не "доросліший" за вас) А те що "виховувались в США" нічого спеціально не значить, там є теж багато різних людей серед молоді: і релігійні, і принципові та інші. А кидатись на секс лише через інстинкт, то навіть не по дитячому

 

Я поважаю Вашу думку але мені направду цікаво якими чином Ви дійшли до висновку, що я "дитя-дитьом".
А ставитися до сексу відповідально та обдумано не кидаючися "в омут з галавой" доя мене було єдиним правильним рішенням.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Перечитала історію Саші від початку, і коли дійшло до не поваги жінок і вважання їх нищим сортом - не стрималась, вставлю і своїх п"ять копійок) @Sasha Ptasha, я повністю погоджуюсь з вашими останніми дописами, не розумію як можна бути з чоловіком з такими поглядами і ставленням до жінок. Навіть якщо б він осипав мене золотом і казав нічого не робити, я б не змогла з ним бути. Для мене набагато важливіша моя свобода слова і дій, відчуття поваги, значимості і рівноправності з чоловіком, а не якісь примарні середньовчні привілегії. Але і я, в свою чергу від чоловіка не чекаю подвигів принца на білому коні, підніматись за столом коли я встаю, відчиняти переді мною двері, уступати місце в транспорті (не мається на увазі вагітній чи з малою дитиною)... коли це просто пікування і турбота - тоді так, але не тому що я жінка, а він мусить бо чоловік... в першу чергу всі ми люди, інколи втомлені, інколи в поганому настрої... Та все це просто моє бачення і якщо хтось вважає і щасливо живе по іншому - то це чудово, головне щоб обох все влаштовувало
А щодо конкретного випадку, то я не думаю що велику роль відіграє вік хлопця і що потім він змінить свої погляди. Люди не настільки міняються з віком як ми думаємо чи хочемо цього. Звичайно я можу помилятись і є винятки, але хто зна чи це саме він... Я б від такого хлопця пішла не озираючись, тим більше що є ще інші проблеми в стосунках.

 

Та пробувала,але він як завжди знайшов якусь причину того,чому він не зміг.І так завжди.Вже надоїло одне і те саме говорити,як об стіну горохом...

 

Маю колежанку. Ій 31, йому 37. Разом 2-3 роки. "Зустрічаються". І в нього періодично депресії, то не дається чути по 1-2 тижні, то він змучений, то дощ...
Вона роки марнує. Я думаю, що нічого з того не буде.
Зараз тут на мене накинуться: може дійсно людина на роботі зашивається і дійсно депресія!...
Не вірю! Якщо любиш, то знайдеш час на кохану людину.

 

Це не мій колишній?? Правда тому вже 39. Для мене чоловік не одружений в такому віці - це діагноз, витрачати на те час взагалі не варт. Бо такі в 20 "просто зустрічаються" - бо ще не час, в 40- вже не час. Дурня повна. Чоловік як зустрів жінку свою, то живуть, хоч буває всяке, але в щасті і любові. А не ота дурня " ой, в мене зараз такий період". Давай, до свіданья, тоді.

Sent from my SM-T230NU using Tapatalk

 

Якщо вони зі Львова (або околиць), то напевно не часто зустрічаються...погода сприяє

 

Як казав файний дядько Микола:нехай проблеми та не взгоди не роблять вам в житті погоди.Так що погода то відмазки))

 

А от це що? Таке інфантильне ставлення до сексу)) Таки ваш хлопець виглядає мудрішим (для себе то точно), хоч теж ще "юнець"

 

@Supernatural не розумію яким чином було інфантильним рішення 20-річної дівчини зробити це не під впливом перших почуттів а обдумано і без поспіху?)
Чи ви вважаєте, що краще наким займатися у 16 але по великій закоханості?


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Ну, взагалі-то дорослі люди займаються сексом не тільки тому що тупо "забажали", ще має бути усвідомлення і почуття

з "головою" звичайно

(взагалі не уявляю як то можна без цього

хоч може "особо продвинутим" почуттів вже і не треба

. Так є для більшості дорослих людей. Канєшно, буває що "секс не привід для знайоства", але то вже інчий випадок Якщо ви його кохали, а ще важливо - не забували про контрацепцію, то хоч то добре) А рішення 20-річної дівчини тут мало чим відрізняється від 16-річної, 16-річні мабуть теж не хочуть ні одруження, ні не мають впливу почуттів, а лише "бажання", і то ще більше ніж 20-річні Коротше - сміхота, повеселили мене

"діти-діти", як то кажуть