Розлучилась, розійшлась... що далі?

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Так і є .І в цій ситуації є моя вина також, я не побудувала так наші відносини, щоб він відчував більше відповідальгноті ніж я, сама взвалила на себе, а тепер розумію, що я несправляюсь, або якщо й справляюсь то не відчуваю ніякого від цього задоволення лише втому.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Мда, дівчата! Читаючи ваші дописи вкотре пересвідчуюсь, що моїй подрузі не треба виходити заміж за того парубка з яким зараз заручена! Бачу що чекає її доля з ним такаж як у вас(вибачте що образила), бо ставлення до неї вже зараз таке як писала

Шкода, що не має інтернету і ми в різних містах живемо - показала би приклади життєві, може так би ті рожеві очки трохи приспустились?!
Не розумію навіщо виходити їй заміж за нього якщо він її не поважає зовсім і вже видно який з нього чоловік буде-і рано чи пізно сам подасть на розлучення. І не розумію навіщо це йому, якщо він її не любить?
А вам бажаю удачі і Божого благословіння!!!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Так дайте йому таку можливість зараз. Ви писали в якісь темі що хочете піти з коліжанками на каву, от і добре, коли чоловік прийде трішки раніше з роботи, дитину йому в руки зі словами їжа на столі, дитина погодована я на 2 години, і пулею з хати, не чекаючи відповіді, не питати чи він зможе посидіти з дитиною а поставити перед фактом. Далі по тому сценарію але наприклад піти покупатися, дитину йому на руки пару іграшок і вперед, чи сказати що буде генеральне прибирання, дитину з татком виставити на вулицю погуляти, а самій вдома залишитися. А на рахунок води, можна такий варіант, попросити принести воду, як не принесе, залишіть голодну дитину на чоловіка а самі підіть по воду але підіть не на 5 хв а трішки затримайтеся нехай татко відчує що таке голодна дитина. Ви знаєте де працює чоловік? А якщо при затримці на роботі дитину привезти до нього на робоче місце щоб він з дитиною посидів, зі словами ой у вас тут так весело і жінки є, то буде кому допомогти в разі потреби, а в мене запис в перукарню чи на закупи чи по інших справах. Пробуйте не вмовляти а ставити в таке положення де вихід буде один і такий як вам потрібен. Спонукайте його до дій, не чекайте від нього ініціативи. Є чоловіки які маю вроджену відповідальність а є такі в яких ту відповідальність треба виховувати.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ну, може це вам так здається?
Ви як подруга, просто запитайте в неї, чи впевнена вона що це саме та людина...

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Круто. Я такого ще не бачила.
А витак пробували робити? Спрцьовує?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

я так роблю

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

А що крутого в тому щоб батько займався дитиною? Я ж не кажу в робочий час чи на нараду занести дитьо, мова йде про посиділки після роботи.
Десь на 5-6 році наших стосунків я зрозуміла що ніякого геройства від мене ніхто не вимагає і можна при бажанні спонукати чоловіка до певних дій, чому я не можу виявити свою слабкість бути жінкою? Що погано в тому щоб чоловік погуляв з дитиною доки ви займаєтеся своїми справами? А якби не дай бог мама захворіла то дитина на кого на ту хвору маму чи батька все-таки можна залучити до виховання?
Проблема жінок і моя доречі також була в тому що я не давала можливості батькові бути потрібному дитині. Я все сама, сама краще знаю, краще зроблю, приготую, принесу, куплю, виперу, а потім сама скиглили що не маю сил, що я не конячка. Нічого страшного як чоловік зробить щось гірше, головне щоб почав робити.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Так то воно так. Але от ми розлучені, і я немогла дитину но до 6 років довірити свому бувшому чоловікові. Він з нею бачився, але в моїй пристуності. Шось я дуже переживала. І тепер після 6 років, вони вже без мене гуляють і завжди шось стається. То вона руку зламала, то в озеро впала, то капці порвала. В мене складається враження шо він за нею просто неслідкує. А просто для галочке бере.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Знаєте, чим довше живу тим більше доводиться вірити у якусь метафізику.. чомусь саме те чого ми боїмося - нас так часто знаходить, що вже починаєш думати: а може то невипадково..
По-перше, чоловік, який не щодня з дитиною, не має досвіду - і це дається взнаки. По-друге, треба намагатися відчувати величезну впевненість у тому що все буде добре, Бог нас захищає і ні з ким нічого не трапиться.. а по-третє, я наприклад, завжди довіряла саме дитині і перед прогулянками наказувала бути у деяких випадках мудрішою - бо тато всіх небезпек ще не знає, а ти знаєш. І спрацьовувало.. хоч теж було недавно падіння на пісок з якоїсь драбини.. але добре що добре закінчилося, висновки зробили (про обережність і оцінку своїх сил незалежно від того що пропонують дорослі) і живемо далі.

Про негативне мислення - це у мене мама спец по уявлянню найгірших ситуацій.. на 9 травня дивимося парад по ТБ. Все іде добре, коли це генерал при привітанні солдат починає затинатися, забувши слова.. прибігла мама з кухні: що там? та от -кажу- збився. А вона: "А я ще подумала - це ж як йому всі ці слова запам'ятати і не збитися.. " Я, переможно регочучи: От! Я тобі скільки кажу.. з твоєю енергетикою потужною... твої думки вже дистанційно генерала збивають. Думай про хороше!!!"

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я теж таке знаю)))) Але, от чомусь невиходить в мене так. Старшу вже відпускаю, а от маленьку 2 річну, ну ніяк неможу відпустити без мене, ні з ким. Навіть з бабусею. Залишити вдома так, а от гуляти ні. Неможу сама себе зрозуміти, і пересилити неможу. Я собі квочку нагадую. І смішно, і плакати хочеться)

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я можу сказати те саме але по відношенню до себе, Соня зі мною завжди має травми, то синячок, то пораниться, то впаде а з татом ще жодного разу нічого собі не зробила. Але це ж не означає що я погана мама, просто стараюся її не дуже опікати щоб дитина сама могла щось зрозуміти і вивчити що якщо дертися на строми з них можна впасти, якщо взяти голку - вона колиться іт.п звичайно все в розумних межах, а Юра навпаки все зайве забрати з очей. нікуди не пускати і тотальний контроль.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Він зранку пішов на роботу тому води мені не принесе, а щодо того щоб поїхати на роботу. то це непогана ідея. але він працює на іншому кінці міста, потрібно їхати 2 маршрутками дитина цього точно не витримає.
Завтра він йде на роботу на 6 годину, треба буде цим скористатися.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Мабуть, якийсь нещасливий непередбачуваний випадок "сніг на голову" зі старшою на прогулянці так вплинув... тому і досі тримається тривожність.
Може, почніть відпускати потихеньку, по півгодинки, і з людиною, якій найбільше довіряєте (жінки з досвідом, як правило, уважніші), спробуйте довіритися життю і нагадувати собі що Бог нас направляє і захищає, що все буде добре..
Все одно колись треба буде себе внутрішньо розслабитися і "відпустити" той страх - то вже краще раніше аніж пізніше. Удачі!
p.s. хоча зовсім маленькі, до 3 років, мабуть, і повинні завжди бути біля мами, чи то навпаки - мами біля них. може то і нормальне прагнення "не відпускати".

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Дякую за розумні поради. Треба спробувати)

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Іринко я просто навела приклад, ситуації різні і по різному можна підходити до них.

Я ще розкажу одну ситуацію яка трапилася з моєю тетою(сестра бабці) жили вони досить бідно і в хаті м'яко кажучи не пристосованій для житла, вона раз попросила чоловіка почати будувати хату(то давно було) він все відкладав і каже от дивись ця стоїть а нову почнемо колись, вона і просила і молила каже скоро стіни на нас впадуть, а він все мнявся, то весною почнемо то свята перебудемо ,прийшла її мама(моя прабаба) в гості і тете розказує що так і так не хоче Іван починати хату, і сваримося за це сильно, а вона каже нічого. нічого я за два дні прийду нічого за нову хату йому не кажи, через два дня приходить моя прабаба до них з кувалдою і каже до тети- винось з хати найційніше, та винесла, прабаба стала на стільчик щоб вище було і зі всієї сили кувалдою по стіні(хата мазанка), ну і кусок стіни звичайно завалився. Моя прабабця злізла з стільчика , кувалду сховала і каже, а тепер біжи до Івана і кажи що ти в хліву поралася а за той час хата завалилася. Іван прийшов, покрутився подивився, скликав пів села і поставили нову хату.

Стосунки дуже легко розірвати, а от прикласти зусиль щоб їх зберегти важко, набагато важко. Мені наприклад легше псіханути і демонстративно зібрати речі, ніж спробувати направити все спокійно, але я стараюся. сама себе вчу сама себе заспокоюю.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

взяти таксі і нехай він за це заплатить. Не шукайте собі виправдання чому ви не можете так зробити. Просто зробіть і вже. Прийти і солодко йому сказати, ой слухай, іди розрахуйся з водієм. Головне аби то було сказано невинно і так щоб він навіть не міг нічого у відповідь сказати.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Дана, яка у вас мудра прабаба! А я машину хочу вже 10 років... Зараз сиджу і думаю, по чому треба стукнути кувалдою
А якщо серйозно, то моя мама завжди повторює. що кожен має життя на яке заслуговує. Думка спірна, але якщо ми допускаємо певне відношення до себе, нічого не змінюємо, значить нас все влаштовує

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

З приводу життя, на яке заслуговуєш.....

Я від народження живу по общагах, комуналках, зйомних квартирах і навіть в дитячому тоборі жила. Всього переїжджала 19 разів. І що, я вже від самого народження заслужила на таке життя??? Ой, щось я сумніваюся, що мій "первородны грех" був аж таким тяжким, що мене одразу і на довго треба було так наказувати....

Не звертайте уваги, то був крик душі.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ви не можете знати які в Бога плани на вас, а може тим ви "заслужили" собі право бути мамусею? Або бути здоровою? Або коханою? Ніколи нам не дається більше ніж ми здатні винести. А те що хто на що заслужив мається на увазі що доросла людина завжди має вибір, йти до мети, діяти, противитися негараздам чи плакатися і битися в груди, ой я бідна нещасна чи інша ситуація чоловік б'є - тут є два виходи терпіти або не терпіти, вибір за жінкою. Якщо ви самі хочете жити добре то будете робити щось для цього, ворушитися або змиритися і плисти за течією.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Тю, я так 100 разів робила....на роботу, на репетицію, в кав"ярню. Правда не в виховних цілях, але результат від того не міняється. Зразу гоноровий тато хвалиться нащадком, зразу від співробітників купа уваги, а мама умотала по своїх справах. Головне такі теракти провертати в гарному вигляді і з посмішкою від вуха до вуха.