ромашкові сльози

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

Ви написали все, що я збираюся в майбутньому, як буду мати дитинку,робити! Ви дуже сучасна мама і молодець!! А ваші родичі просто живуть якимись застарілими мірками... Продовжуйте і далі так, це ваша дитина і ви ХОРОША мама!!!!

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

Я також подекуди питаюся: яка вона сильна жінка? Чи я є сильною?
ні, не є і бути не намагаюся. Для чого?
Чи я плачу? так
чи жаліюся і скиглю? так
чи потребую жалості? ні!!! я подекуди просто хочу виговоритися. Психологи саме це радять робити. Можна виговоритися, можна написати на папері і спалити. В подальшопу певно таки далі писатиму на папері.

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

Андіано, ви все правильно робите, а те, що говорять родичі, старайтесь пропускати повз вуха, завжди були, є і будуть люди, які навчені давати поради та повчати, або порівнювати як було колись. Це ваша дитина, і лиш ви краще знаєте, що і як треба вашій дитині, та в кінці ви відповідальні за здоров"я вашої ж дитини.
А виговоритись треба завжди, воно полегшує і допомагає, тому правильно робите, що звиртаєтесь на форум.

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

и.... Лілю, я сі перепрошую, але де я сі огризала??? бо я шось тойво... не вижу...я із родичами так говорю... Але то певно в ту тему шо заносити мої записи...

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

Ти говори-говори...

Лілю, Ви не одна.

Я у скайпі Адріасі дуже часто мізки полощу, на рахунок відповідальності. Відповідальності у тому сенсі, що ніщо, що б вона не зробила наразі, не зробить її хорошою мамою в очах тих "родичів".

А йти свідомо "на поводу" у них, роблячи свідомо те, що дитині зашкодити може - це страх і безвідповідальність. Перед Ясею.

Сто разів я тобі казала, Адріасю, і повторю стоперший - ТИ її мама, Адріасю, тільки ТОБІ вирішувати, як Ясі спати, їсти, купатися. А кому не подобається - хай цілують вас обох в...

І я бачила тебе, Ясю... і можу тебе запевнити - ти хороша мама.

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

Дякую Адріасі за тему ..вона в мене вже давно визрівала ....але трішки в іншому контексті: вдома вже всі знають, що я виховую Ярчика так, як Я ВВАЖАЮ правильним.

Але читаю форум ( який в принципі дав мені багато цікавої інформації) деколи стає важко.....

Так, я годую грудьми на вимогу, але .....моя дитина має пляшечку ( і успішно може випити всьо молочко з пляшки, а через хвилин 15 прийде мама і він ще й з циці доїсть), має пустушку ( яку я САМА даю, бо він вже всі кулаки обсмоктав і раз так пхав собі кулак в рот, що мало не запхав весь). Давати цицю не підходить --бо він хоче смоктати, а не їсти ( а я належу до гіперлактакційних чи як там мам --- малому достатньо 2 рази посмоктати і молоко само лиється струмками ....)

Я маю і каляску і слінг....і обидва засоби пересування мене виручають, я купую гори книжок і розвиваючих іграшок за величезні гроші ...і одяг на секонді....

Я читаю йому казки і ....свій диплом...

Він спокійно впізнає всю родину і так само спокійно йде до них на руки....

Ми разом ходимо в магазини і в гості....

І, найстрашніще, за що я наслухалась за останніх 2 дні ---- я дозволяю йому бавитись з псом, чи псу з ним ..то вже не знаю.

І я вважаю себе НАЙКРАЩОЮ мамою, бо ладна віддати за своє дитя життя...і таки віддам йому всю свою любов і постараюсь, щоб він набивав собі набагато менше життєвих шишок, ніж я...

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

навіть нічого додати - просто синхронно ми з вами, Лілю, думаємо

А, може, Адріасю, тому що - це таки правда? Може, ви нарешті почуєте, що вам тут і на ЛФ всі недноразово товчуть?!
Американці би сказали Grow up!

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

Андріана, те що ти робиш зі свою малою, це ще ягідки, ти би подивилася, як мій чоловік Христею вертить, він її 5 місячну, вішав на турнік, і просто страхував, моя мама взагалі не дивиться як її купаєм, боїться, каже, що втопим.
Далі, я постійно чую, що морю дитину голодом, нам ще й 5 не було хотіли чимось напхати. Я тоді стала в позу, або ви не пхаєтьтеся, і робите так як я вважаю запотрібне, або просто контактуєте з внучкою помінімуму, подіяло.
Зараз всі родичі просто мовчать і ніхто не вчить і не вказує. ТО що думають, мене не хвилює.
Я доречі, зовсім не сильна жінка, я плакса і рюмса
Але право виховувати доцю так як вважаю запотрібно відстояла
Доречі, вважаю себе хорошою мамою. А причин для гризіння себе може знайти кожен, і я також, але речі, які я не можу змінити мушу прийняти....

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

Liliyah Romanova і Oddly дівчата, Вам легко говорити. Поряд з Вами є кохані чоловіки, які допоможуть, підтримають, підстрахують, дадуть своє сильне плече, зрештою поцьомають Вас і дитину надобраніч. У МЕНЕ ТОГО НЕМА. І так, мені важко!!! І так, я іноді плачу і плачуся. І особисто я себе поганою мамою не важаю. Мені лише була цікава думка про те якми ж є "хороші" і "погані" мами.
Вибачте, якщо комусь пожалілася чи поплакалася. Більше моїх дописів у "плаксивих" темах не буде. Краще як і далі просто до хрипоти кричати у подушку,а потім усміхненою у люди. Я просто хотіла бодай тут бути щирою і відвертою.
Йдучи на народження дитини я знала шо мені просто не буде. Але і шо буде так як є також не думала.
То яка я мама згодом вирішить моя дитина. А поки вона посміхається до мене зранку і то для мене є щастям. Я - хороша мама, бо моя дитина добре виглядає, є доглянутою і не хворіє. А ще я зроблю все щоб моя дитина на відмуну від мене відчувала, що її люблять і що вона потрібна мені, що вона хороша і що навіть погана оцінка то також урок. Дякуючи тому як зі мною себе поводив мій батько я добре знаю яких помилок у вихованні допускати не можна. Він ніколи не був мені люблячим чи ше там якимось батьком. Але саме він вишліфував у мені силу і подекуди жорстокість. Але то все можна було без знущань. Але є як є.
Я хороша мама, бо Бог дав мені щастя бути мамою.

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

Adriasia, не надо ничего прятать и не надо плакать в подушку, проявляйте свои эмоции на людях, пусть все знают что вы чувствуете, быть хорошей для всех никогда не получится, как бы того не хотелось, поэтому будьте такая как вы есть и воспитывайте своего ребёнка как вы считаете нужным , вы не создаёте впечатление "ненормальной мамаши", ждите и найдётся тот ВАШ мужчина, которому в один прекрасный день вы склоните голову на плече и скажите: "как мне тяжело", а он вам ответ: "я знаю, любимая, но всё наладится, потому что я рядом с тобой!"

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

а звідки ви взяли, що нам легко говорити? раз я зважилася вам у вашій ситуації таке говорити, то, повірте мені, знаю, що роблю.

по-перше, ви цього не знаєте напевно.
а якщо і так - то для того, щоб поряд зі мною був коханий чоловік, який допоможе, підтримає, підстрахує і т.п., що ви пишете - мені багато через що довелося пройти. а головне, я точно знаю - в цьому дуже велика саме моя заслуга! з неба ніяка манна ніколи не падає!

і це нормально! якщо не буде моментів "поплакатися" - то можна вибухнути зсередини!
а як ви себе не вважаєте поганою мамою, що напевно так і є - то мусите побороти ту невпевненість і сумніви, які вас терзають, коли хтось там щось збоку каже на свій манер. ще не одну сотню раз ви будете чути різну критику про виховання своєї дитини - всі мами таке вислуховують, але це не повинно вибивати у вас ґрунт під ногами! варта таку інфу фільтрувати - часом прислухатися для подальших висновків, а часом і ігнорувати

і вибачатися тут зовсім не треба. бо ви, я думаю, сюди пишете від браку такого спілкування і підтримки в вашому оточенні. то навіщо себе позбавляти такої підтримки взагалі?!
адже вам хочеться почути не тільки схвалення абсолютно усього того, що ви говорите? спілкування між людьми - це не тільки підтакування, яка тоді з нього користь?
впевнена, що дописи, які можуть нас протверезити в часи спаду сил - це дуже корисно і дієво

але ж, Адріасю! так ніхто з нових мамочок і не знає напевно, як буде. всім важко по-своєму. і багато в чому не тільки від побутових негараздів, а і від нової для себе ролі в житті.
це у вас типова післяпологова депресія! а вона, пишуть, фахівці, минуща!

а писати - пишіть, бо раз це для вас спосіб проаналізувати свої проблеми, дійти до істини для самої себе, виговорюючись (виписуючись) тут - таки знаходити підтвердження правильності своїх дій, що і чудово підтверджує ваш останній допис:

так що - прогрес явний!
а усміхнена, радісна, щаслива, оптимістично налаштована жінка - аж ніяк не пропустить в натовпі того єдиного, свого, надійного і турботливого чоловіка і батька своїй дитині, ніж коли її зір затуманений сльозами...

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

я вже тобі казала - менше слухай своїх родичів
якшо ти хочеш бути доброю мамою - голосно викричись на них (я кажу зричися) - і буде легше, бо тут питатись поради, жалітись, хвалитись - то віртуальне задурювання самої себе.
в тебе абсолютно нормальна дитина, треба її годувати цицею і багато носити на руках (в слінгу, без - нема різниці), спати з нею, відкласти писання книжки (я навіть читати не мала коли в перші півроку а ти пишеш - шось ти багато часу маєш вільного )
тобі треба встріпнутись - а ше би було добре шоб тебе хто добре вителіпав, щоб всяка дурня з голови вилетіла
якшо ти думаєш шо тебе ніхто не розуміє і вважає поганою мамою - то ти помиляєшся. якби я всьо слухала шо мені перші місяця моя маман казала (а ше свекруха і чоловік і прочпрочпроч) - то би певно тоже нила (сорі). я маю всіх (думку їїхню) - далеко в носі. а зато зараз - собачки павлова
дуже багато тобі людей допомогло - то будь добра зроби так шоб та доброта і віра в тебе не пропали марно.
тобі потрібне спілкування - просте мамське (каки_пісі_їсти_спати) спілкування. будемо десь збиратись - примотуй яну і до нас. бо ти в чотирьох стінах там вар’юєш
і вже досить - менше нюнь і сюсюкань (а то до дитини не можна, а до себе таке дозволяєш)

 

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

+1.
Теж видається, що говорити (зараз) немає сенсу. Треба жити. Робити те, що потрібно тобі і твоїй дитині. Розуміти, що легше не буде. Може бути краще, якщо зробиш кращим. Може не бути.

ЗІ: особливе дякую Л.Р. за "у мене було пекло". Заставило замислитися над терміном "моє персональне пекло".
(Хороша заготовка для підпису ) Тільки Ромкові з ЛФ її не показуйте.

 

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

Колись Адріася запитала, чи у кого таке було, що не хліб не було... У нас було - мама безробітна, тато вважав себе "бувшим" і таке-от... добро... і що з того? моя мама з нами малими і пекла по ночах за отримання продуктів дітям і ходила різні речі робити... що приходилось... ГОРДЖУСЯ НЕЮ І ТАКИМИ МАМАМИ - ніколи не опускала руки і не пам'ятаю дня, щоб казала, що нам чи то їй погано... казала, що тяжко, то собі не можем позволити, то..., але все буде! і в нас було все, бо була МАМА!

Для того, щоб тобі не здавалось, що в інших життя мед: наша мама, з двома дітьми, де допомоги не мала звідки чекати, мала на руках ще майже 15 років паралізовану маму (мою бабцю), котра сама без сторонньої допомоги не обходилась, про доглядальницю мови не було, сусіди помагали трохи, монахиня приходила часом їсти дати в обід і т.д. і ще й хворіє бронхіальною астмою, яка вимагала постійного лікування...

Можу сказати, що я своєю мамою горджуся і знаю, що вона виховала нас доньок - двох найкращих мам для своїх діток і тому я такі скиглення Адріасю типу твоїх, я чесно кажучи, не дуже розумію. Можна пожалітися, але не постійно жити в такому стані, бо це не є шлях до добра. Моя мама завжди казала, від коли себе пам'ятаю, може ще так зробити, чи так, ото ще того ми не пробували.... і ніколи не опускала руки, якраз вчора була у мене весь день, носила Софію по хаті і все в зеркало їй казала, ти знаєш, що тебе чекає - життя софієчка,таке цікаве-прецікаве...

В тебе своя мама і своя історія. Живи так, щоб кожного дня, засинаючи, ти знала, що закінчився один з твоїх прожитих материнських днів і завтра тебе чекає наступний, не менш цікавий і важливий, і ти, як щаслива людина, бо ж МАМА, стільки всього маєш зі своєю донечкою зробити...

Це життя, і воно ніколи не буває простим. Чому? Бо так є.

 

Відповідь: Хороша і погана мама. Які вони?

Хоча звертання і не до мене, мушу вставити своїх 5 копійок...

Адріасю, Oddly права - кожен проходить своїм персональним пеклом або ж чистилищем (я у пекло не вірю) аби потрапити у персональний рай. Я його також пройшла. На згадку мені залишилась тема у рідному форумі http://stryi.com.ua/forum/index.php?topic=1972.0 (будь ласка, модератори, це всього лиш посилання для дівчат у Адріаниній ситуації). І я, коли інколи перечитую, навіть не вірю, що це могла писати я.

Я писала і не вірила, що ще можу бути разом з коханою людиною. І не було коло мене мами, котра б по голові мовчки погладила, і подруги, котра б втішала. Але було троє дітей, котрі мені давали силу вранці вставати (бо бажання не було).

А до чого це я... Одного дня я собі сказала, що ридання і себежаління нічого не змінять, і єдине джерело змін - це я сама. І що життя продовжується. І що щастя треба заслужити.

... Знаєш, я в житті втратила багато друзів. Тому, що вважаю, що друзям треба говорити правду, якою вона б не була. Правду витримують не всі. Я б тобі радила прислухатись до того, що тобі говорять тут (і не тільки тут). Навіть коли звертання різкі - це не зі зла. Інколи людину треба боляче штурхнути, аби вона почала рухатись.

Знаю, в тебе умови такі, що здається зміни неможливі. Але почати варта. І кожен крок зробить тебе сильнішою.

Я знаю це. Це за мною.