Відповідь: Робота після декрету Я ще в декрет не збираюсь, але теж думала вже про таке...Зараз шукаю роботу, але знайти її коли ти з 9 до 18 не можеж вирватись навіть на співбесіду, не говорячи вже про якесь навчання-стажування, досить важко. І я собі таке придумала, шо коли піду в декрет використаю той час на зміну спеціальності, буду освоювати щось нове...))))Плани, мрії...)))
Відповідь: Робота після декрету У викладацької роботи дійсно багато плюсів, особливо для жінки. Не сидите весь день на місці, відчитали пари - і до дому чи по справах, в той час як інші просиджують в офісах і держустановах цілий день безвилазно (і не факт, що мають таку вже більшу з/п, а нервів і сил тратять багато). Але зарплату хотілось би кращу (у нас вона незаслужено мала в країні), і не забувайте, що там своє невантаження є: методична робота (а останнім часом то ще ускладнили), підготовка до пар і робота з різними студентами (то вже не кожен захоче для себе апіорі), та чим більший досвід, тим це все легше. Думаю на такій роботі добре жінці, щоб мати час на сім'ю, але чоловік в основному тоді має забезпечувати.
Відповідь: Робота після декрету Пробую навести лад в голові, не виходить. Дівчата, маю прийняти важливе рішення. В декреті я вже майже 6 років. Зараз з'явилась можливість вийти на роботу, роботу нову і динамічну. Це шанс розвинути нові якості, вміння, але мені страшно...Страшно, що не впораюсь. А ще думається про солодкі дощові ранки під ковдрою з діточками. Вони минулий рік в садок майже не ходили через хвороби. І ніби є кому підстрахувати, але... І отак сиджу і роздвоююсь. Чи то я така лінива стала? Цікаво, як хто повертався на роботу після тривалого декрету, напишіть, будь ласка. Бо мій мозок вже доїдає себе
Відповідь: Робота після декрету то все просто звичка. За 6 років складається свій новий уклад, зі зміною якого важко звикнути. Тобто з однієї сторони і хочеться вже на роботу, а з другої- звиклося вже до іншого. Вихід тут один: брати "ноги в руки" і виходити та пробувати. За досить короткий час увійдете в новий ритм. Тим більше, що підстрахувати є кому. В наш теперішній час це досить хороший шанс ( бо і без перерви у 6 років і без малих діток жінці зараз непросто знайти роботу). Не "піде вам те місце праці"- завжди можна звільнитися. п.с. на роботу поверталася через 4 роки перерви.
Відповідь: Робота після декрету Не бійтеся, а йдіть ,в нас на роботі є дівчина, яка прийшла після 6 років декрету, так їй важко, так вона багато чого забула, пропустила, не знає, не вміє, але...мені здається, якщо вже після 6-ти років жінка не виходить на роботу ,то не вийде взагалі ніколи. Йдіть, розвивайтеся, покажіться між люди, бо як не крути ми всі за довгий час дичіємо і тупіємо в хаті, тому бажаю Вам успіху ,все у Вас вийде.
Відповідь: Робота після декрету це теж скоріше стереотип. Серед моїх знайомих виходили і з перервою у 14- 16 років . Основне- перебороти свій страх до змін.
Відповідь: Робота після декрету Також підтримую вихід на роботу. Спочатку буде важко, але у вирі нових вражень, знайомст і навиків швидко все стане на свої місця. Не бійтеся, пробуйте, підготуйте діток, що "мама буде працювати", їм теж треба буде звикнути до нового розпорядку. Я вернулась на роботу з декрету, коли малій було 1,3, бо запропонували працювати вдома, дистанційно. І навіть за такий короткий час помітила, що багато чого забувається і "втрачаєш форму". Головне, щоб робота приносила задоволення. Вірте в себе і у Вас все вийде!
Відповідь: Робота після декрету уточню за підстрахувати) малось на увазі раз десь там колись, чи регулярно-постійно хтось може бути з дітьми, забирати з садочку, школи в майбутньому, сидіти "на лікарняному" вдома з дітьми в разі їх хвороби? Чого питаю, бо я задаватимусь ідентичним питанням через рік, але у нас немає кому підстрахувати. Крім того ЗП пропонується наразі нє ахті, далеко добиратись, умови роботи не ті що були колись. А віддавати всю ЗП няні - то нафіг така робота, кращє самій з дітьми бути. Але, якби я могла на когось дітей залишити, і бути спокійною що їм з тою людиною так само як зі мною, я би це зробила і вийшла на роботу 100%. Ви самі як чуєте? вам хочеться на ту роботу? Якщо так то знайдуться можливості, якщо ні, то знайдуться відмазки)
Відповідь: Робота після декрету Іти,іти,іти...мені теж було страшно,бо 7,5років вдома...думала,як зранку 2-х водити,як забирати,як,коли хворіють( є свекруха,яка підстрахує,але,коли не просто застуда,то вже мус бути вдома),як зранку вставати,добиратися.....одним словом"страхів" було ціла торба..все минулось за 2 тижні і вже рік я насолоджуюсь роботою..я ожила,розквітла,вигребла з тем "каші/іграшки/лашки"....змінилось коло зацікавлень,відкрилось друге дихання у професійному рості...зарплата мала,але це не так важливо,бо все і одразу не буває.. ---------- Додано в 00:44 ---------- Попередній допис був написаний в 00:43 ---------- неа..я майже 8 сиділа вдома
Відповідь: Робота після декрету я не про всіх поголовно ,принаймі в моєму оточенні так є,чим довше вдома, тим на роботу ні-ні
Відповідь: Робота після декрету Мені не хочеться вертатись, бо робота в мене забирала дуже багато часу, нервів, поки не уявляю як якісно поєднаю роботу+сім"ю. В декреті знайшла "свою" нірвану.
Відповідь: Робота після декрету Бог чує наші слова. Я йшла в декрет і думала "добре, що йду, є 3 роки, там може щось поміняється і я туди не повернусь". Таки так, не повернусь. Лише помінялось те, що пішла я не сама, а "мене пішли". Можливо сталось те, що я сама не наважувалась зробити. Але я в декреті, мені добре, а там час покаже.
Відповідь: Робота після декрету Маю час на рішення до завтра. Ніколь, з дітьми питання відкрите, бо бабусі працюючі, але якби довелось - моя мама могла б залишити роботу. Можливо цей рік в садочку буде кращий, я б могла їх і завести, і забрати, аби тільки не хворіли. Все що мені треба - гарного копняка і віри в себе. Перед співбесідою відповідно одяглась, то діти бігли до баби і кричали: "Мама сьогодні гарна, бо на каблуках!" Я не була ці роки в чотирьох стінах, але деколи здається, що та рутина мене законсервувала, як особистість. І на просте питання: "Що я хочу? Як уявляю себе в подальшому?" - не маю відповіді. Уляночка, а була якась ломка після виходу на роботу, жаль за домом? Як довго триває адаптація? Сніжна, ви добре написали про звичку, бо ця робота кардинально змінить і ритм, і спосіб життя.
Відповідь: Робота після декрету Пишу свіжі враження ) Вже три тижні працюю, після майже семирічної перерви. Що сказати. Відчула себе динозавром, чи то героєм фантастичного фільму, коли людину розморозили після надцяти років заморозки. Хоч поверулась на свою попередню роботу, все кардинально змінилось. Нові програми, технології, обов'язки. Клієнти знають часом більше, ніж я сама. Перший тиждень було дуже тяжко морально. Зараз потрохи вхожу в ритм. Бачу, що я відвикла від шаленого ритму, постійного гулу людей, запитань, вирішень. Хоча, перебуваючи у декреті з двома дітьми, думала, що знахожуся у постійному шумі. Помилялася, все пізнається в порінянні ) Але я задоволена, що вийшла. Бо бачу, що настільки звикла всюди бувати з дітьми, що хворобливо ревнувала їх навіть до бабусь. Виявилось, що і без мене вони себе прекрасно почувають. ну і основний нюанс - маю підстраховку у вигляді чоловіка. Який зранку заводить молодшу до садка, і з понеділка буде заводити старшу до школи. Так само і забирати їх. Моя робота не дає мені такої можливості.
Відповідь: Робота після декрету тут трішки таке:і на роботі можна далі бути законсервованою як "особистістю". Тобто власне робота не має розглядатися як втеча . Бо розвиток особистості не дуже то тісно пов язаний з офісню ( чи ін) роботою. Скоріше- з роботою над собою. Просто вдома мало кому вистачає бажання займатися власне собою як особистістю, списуючи все на зайнятість декретом. Тому вихід на роботу- це просто копняк. А куди він приведе, то залежить лише від вас. Я не можу сказати, що вихід на роботу після декрету сприяв моєму розвитку. Скоріше- навпаки. Тому, через 4 роки після повернення з декрету я щасливо звільнилася ( пропрацювавши в загальному лиш на останньому одному місці більше 10 років). Останні 4 роки працюю сама на себе і за цей час освоїла і цілий ряд інших знань та навичок. Тобто у мене якраз звільнення стало стимулом для саморозвитку. п.с. маю коліжанку, яка в декреті була 8 років . За останній декретний "рік" вона повністю змінила свій вид діяльності. Отой останній декретний рік присвятила вивченню нового і так сталося, що якраз по його закінченні підвернулася пропозиція зайняися тим, що їй цікаво.Зараз, коли діти підросли , вона, не виходячи ні дня на стару роботу- одразу ж звільнилася і займається кардинально іншою діяльністю, яка приносить їй задоволення.
Відповідь: Робота після декрету ні,абсолютно....в мене ломка за роботою у ті дні,що я не працюю(працюю я не щодня)...адаптація-місяць...а далі вже й забула про піжамну уніформу/майданчикові часопроведення і т.д....вір в себе..все буде добре
Відповідь: Робота після декрету На роботу треба! Ідеально, щоб робота була по півдня, але... Мені моя робота реально подобається. На роботу після першого вийшла в його 2 роки. Мама на підстраховці... Якщо малий хворів більше 3 днів, то вже пасувало б підміняти самій ))). Тоді доробляла все вночі. Тепер в декреті з другим. Пам'ятаю, що зі старшим казала, що 2 роки то зарано здавати в садок. Як буде цього разу? Подивлюсь чи буде толк в співвідношенні з/пл і витрачений час. Знаю одне, що найкраще імунітет виховати змалку, і якщо випустити тих 2-3 перші роки, то вже наздогнати важко. Коли дітям 5-6, їм тре компанії ровесників, мами вже менше. Я кажу пробувати! Старатись, а деталі якось відшліфуються. Є сусіди, які можуть забрати і діти побавляться на 1 год довше. Колись я забирала 3-ох, колись мені )))) нема проблем, які не вирішиш. Я більш розслаблена вдома. Робота дисциплінує
Відповідь: Робота після декрету і в мене свіжі враження. На роботі вже місяць після трирічного декрету. Також переживала, як то все буде. Добре, що мама "під боком", бо діток веде-забирає зі садочка. Правда діти почали більше хворіти, бо пішли в садок, на разі так виходило, що було з ким залишити дітей, але й начальство в мене дуже лояльне і розуміє, що таке малі діти. Відносно вникнення в роботу, то таки відвикла. Важко трохи включитися в процес, коли всі працюють і займаються своїм ділом і на тебе їм по великому рахунку немає часу чи бажання. Але за місяць чую, що вже орієнтуюся в роботі, адаптувалася у колективі (який за час моєї відсутності змінився суттєво).
Відповідь: Робота після декрету Мені тут пригадалось, як я років 10 тому, ще вовсю активно працююча, дивувалась тому, як працівниця, яку взяли до нас на роботу після 5 річного декрету, постійно відволікалась і дзвонила перепитати як там дочка її. Дівчинці було 5 років, і мені здавалось це так дивно, смикатись що пів години і переживати як там дитина, при чому така доросла дитина. А вот тепер я її чудово розумію. Сама напевно що пів години дзвонила би. А вже як би я з роботи бігла до дітей...
Відповідь: Робота після декрету Дівчата, може напишу крамольну річ, пле прошу думайте над своїми вчинками. На роботу виходити треба, я підтримую таку ініціативу, але треба зважити тверезо власне бажання працювати. Саме бажання. Буде бажання - все вдасться. З особистого досвіду: моя напарниця будучи в законному декреті вирішила досрочно вийти на роботу. До слова я на той час теж була в законному декреті. Результат: в примусовому порядку звільняється людина, яка цілком комфортно працювала на наших декретних місцях і мене теж добровільно-примусово відкликають з декрету. Через два місяці вона "зрозуміла, що помилилась" і знову повертається в декрет. Я все розумію, але, м'яко кажучи, це непорядно по відношенню до оточуючих. Я, як мама, розумію "що діти дорожчі", але тоді не варто було це починати. Звісно, що ми пристосувались, що знайшли людину в терміновому порядку (бо я на ставку працювати не можу з 2 дітьми і не хочу), але один маленький бзік в голові завдав багато дискомфорту іншим людям. Тому ініціативу виходу на роботу я схвалюю, але при умові реального бажання працювати, а не "спробувати, не піде за місяць втечу". Це називається не "працювати", а якось інакше.
