Психологія харчування

Відповідь: Психологія харчування

от власне. Коли я почула як мама на малу тисне і зайшовши в кухню побачила що та малом не плаче над тою ложкою бульби, я зразу згадала що тут писалось. Підійшла і кажу, давай ти потім доїж якщо захочеш. Звичайно що вона не захотіла вже потім їсти і я просто все викинула в сміття.
Я не хочу щоб мої діти мали проблеми з вагою але бачу що одна моя мала дуже почала їсти і не просто їсти а пакувати все в себе, тобто вона не може спинитись чи то з небажання чи то з незнання. Вона сама може з’їсти 500 грам морозива і ніби ніц. Перестали купувати морозиво а вона про нього вже і забула. Останній раз коли я принесла морозиво додому, тих 500 грам нам вистарчило на кілька днів, правда ще не так було як б мені хотілось але вже був прогрес.

А ще хотіла запитатись на рахунок голоду. Якщо він кожного дня проявляється в тій самій годині це психологічний чи таки правдивий? Зауважила за собою що кожен день десь так 11:30 ранку вічуваю що щось б з’їла але он не певна чи він в голові чи таки в шлунку.

 

Відповідь: Психологія харчування

я думаю що правдивий, я теж переважно в один і той же час їм. Не спеціально, так виходить. Тут головне на годинник не заглядати. Не закріплювати собі в голові що в такій то годині я мушу поїсти. А як справді хочеться їсти - то певно що їсти
Ну і зрештою ви знаєте як відрізняти психологічний від справжнього. Але 1,5 години не перевіряйте більше - організм злякається що не дадє більше

 

Відповідь: Психологія харчування

Це дійсно правда і дійсно працює, ще коли була молодша то постійно контролювала скільки чого маю зїсти, важилась щоб не набрати, постійно в стресі а потім просто розслабилась і їла скільки хотіла і помітила, що я їм все сікльки захочу а потім через деякий час ,наприклад тиждень, просто перестаю, бо не хочеться...наїлася і можу потім тиждень пити молоко і їсти творог, або тиждень мені хочеться лише тушених кабачків а потім просто переходжу на нормальне спокійне харчування, якось так сама по собі, і найголовніше це те, що я не набираю вагу тьфу-тьфу звичайно

 

Відповідь: Психологія харчування

це мабуть за таким принципом і діє дозвіл наркотиків в Голландії - і справді там людям просто перестало це бути цікавим

а стосовно їжі - діє те, що Орман каже, точно, бо он ніколи не задумувалась скки і чого я зїла, і вже років з 10 не змінюю ваги...

 

Відповідь: Психологія харчування

угу..... я як розслаблюсь то "пиши пропало"....iм шо хочу...скоренько поправляюсь, а коли вже то замiтно - до мене приходе сознанiе тобто розум)) i починаю себе дурити, типу я така свiдома, ну лижить та цукерка ну i нехай лежить, я ж ii не хочу.............i так вона полежить та цукерка день, два... i все одно я ii заточу... чоловiк тих цукерок iсть купу то такий фiгуровий а я....i I ше я помiтила таку рiч шо коли iси нiби вiдключаеться свiдомiсть, а опiсля розумiеш шо можна було стiльки не жерти. Дiвчата е книжка Аллена Карра "легкий способ бросить курить" то знаю людей якi прочитавши таки кинули курити, так от вiн же написав "легкий способ сбросить вес" там власне психолоiя розбираеться...почитаю ii то подiлюсь враженням.

 

Відповідь: Психологія харчування

ну легко бросить курить я змогла і без книжки,просто сказала собі: все.це остання сигарета з кавою. А от легко бросить есть пробую через день,ніфіга не виходить. ніби не голодна,а постійно жую, якби то яблуко чи лимон. а то булку.печення.далі не перераховую,соромно...то типу психологічний обжор чи шо.

 

Відповідь: Психологія харчування

Як не зраджуе менi моя память, бо ми з вами бачились то ви худюща тобто фiгурюща.... шось дуже сумнiваюсь шо "бросать кушать " вам потрiбно)) не перебiльшуйте)

 

Відповідь: Психологія харчування

точно, це те що Орман мені описала як заїдання проблем. Треба просто знайти інший спосіб давати собі раду із стрессами. Піти погулюти, благо якщо є можливість.

А я така мудра а нині з’їла цілу миску макаронів (самих, без нічого). Тобто я була голодна але не настільки аби їсти аж ТАК багато тего макарону. Саме цікаве що їла я тому що шкода викинути і в процесі відчувала що мене нудить від тої їди, але таки не спинилась. Пашіму?

 

Відповідь: Психологія харчування

От я так довго себе запитувала, а тепер знайшла вихід: чоловікові "підкидаю" те, що малі не доїли, бо скоро сама ні в що не влізу.

 

Відповідь: Психологія харчування

я колись вичитала в яомусь журналі типу Превеншн, шо якщо наприклад прослідковується схильність коливання апетиту по циклу КД, наприклад як в мене, тиждень перед КД постійно хочеться їсти то треба собі дозволяти, організм сам регуляє, лишнього він не візьме, потім після КД не буде хотітися їсти...я такий принцип і використовую, поки мій організм мене не підводить

Ну буває і так звичайно...

 

Відповідь: Психологія харчування

а в мене прослідковується прямопропорційно нервовому збудженню, як тільки нерви - можу з"їсти "слона", причому зауважую після

 

Відповідь: Психологія харчування

це щось не в ту стєпь. Тобто що це має до теми психології харчування? Тут мова про те як його (харчування) налагодити, а не як схуднути!

ну головне ви зрозуміли чому так багато з"їли - бо шкода викинути. Але давайте розберемось. Все одно ті макарони з"їджені надміру вам на користь не пішли, а використовувати своє тіло як альтернативу смітярці, якось по відношенню до себе не файно. Давайте ви себе будете любити, а не закидати макарони "бо пропадуть".

Викиньте в смітник, а ще краще не накладайте побагато - докласти якщо не вистачить все можна. Чоловік теж не альтернатива смітярці.

до вас не "сознаніє" приходить, до вас заборона приходить, і тому ви її все-таки їсте

давайте не мішати грішне з праведним. Їсти більше-менше в залежності від циклу - фізіологічно, а від нервів - то найчастіше все у вашій голові.


Хочу нагадати що тема не про те як схуднути.

 

Відповідь: Психологія харчування

ооо, і в мене те саме, як тільки починається КД, я тільки то і роблю, що бігаю на кухню до холодильника, обжора страшна стаю.
Тішить тільки те, що і в туалет частіше ходжу.

моя мама так само, шкода викинути, треба їй доїсти. І пояснюю, що все рівно воно опиниться в тому самому місці, просто довший шлях. Так ні, все рівно шкода.

 

Відповідь: Психологія харчування

Прикольно, я ніколи не знала, що є така психологія харчування, але якось підсвідомо через все це пройшла. Мені здається, що я їм тільки по звичці. Тому що так треба - 3-4 рази в день поїсти, мама так навчила:smile:. Апетит приходить вже після того, як починаю їсти. Іноді ходжу цілий день на ногах, зайнята чимось, ніколи не відчуваю голоду. Так само на парах - на великій перерві всі біжать в кіоски, а я дуже рідко відчуваю, що хочу їсти. Обжиралівка тоже буває - тоді, коли переді мною купа невирішених справ і страшно то все почати розгрібати (особливо вчитися перед сесією). Тоді йду на кухню і тупо вбиваю час, поїдаючи все, шо є. Або коли є багато вільного часу і велика лінь =) Моя бабця в таких випадках каже: "Ти б землю гризла, лиш би ніц не робила" І я сама розумію, що то не голод=) Колись через то переживала, забороняла собі їсти, злилася на себе, а потім просто перестала про таке думати. Зараз буває, що напихаюся, але вже не в таких кількостях і не так часто, але вже не картаю себе, просто я забула про заборону, яку сама собі встановила. Так шо ця "система" Орман реально працює =)
Ше в мене була залежність від шоколаду. З'їдала за раз плитку, потім злилася на себе, обіцяла собі, що тільки шматочок і все. А потім було пару тижнів, коли їла шоколаду скільки хотіла (мене від нього під кінець вже нудило=), і видно, мій організм ним переситився, і усьо - шоколадної залежності нема! І ще я відчула, що найкращий смак у перших шматочках, далі він стає приторним.
А влітку вирішила їсти тільки тоді, коли відчувала голод фізично, коли смокче під ложечкою, - і пару тижнів їла десь двічі в день, і з кожним днем порції ставали все менші, так ніби наїдалась я швидше. Потім я подумала, що з таким харчуванням з мене лишиться сама шкіра і кості, і кинулася того ровера, знову почала їсти по звичці =)

---------- Додано в 01:02 ---------- Попередній допис був написаний в 00:49 ----------

і ще - перестала ставити жодні обмеження в часі. Захотілося в 12 ночі пляцка - пішла на кухню і з'їла! Стала їсти менше, бо відчула, що смак їжі найприємніший спочатку, а коли наситився і продовжуєш їсти, то він притуплюється, і вже пропадає задоволення.

 

Відповідь: Психологія харчування

з цим у мене слабонько

Мені он одна клієнтка недавно сказала - ви вєліколєпная женщіна! А я і надалі вагаюсь чи я справді така. тре піти тему хвалебну про себе почитати.

На майбутнє вирішила, що якщо мені так шкода їх викинути то розділю на два дні або на два годування.

 

Відповідь: Психологія харчування

Капризуля правильно пише. Звичайно такі серйозні трапези бажано завершувати швидше ніж 7 вечора, але наприклад, гіпотетична пані А повечеряла в 6-30 вечора, прийшов чоловік з роботи (година 8 вечора) і приніс допустимо смачну ковбаску(печеньо, персики, морозиво і т.д.-необіхдне підкреслити), ця пані А дуже хоче тої ковбаски...є два гіпотетичних варіанти розвитку наступних подій:
1. Пані А мучиться до ранку і коли просинається біжить снідати (ще якщо врахувати що вона піввечора тільки і думала про їжу то апетит в неї розігрався на славу) і зїдає при цьому і сніданок і ковбаску- ковбаси при цьому багато бо бідна чекала на неї аж 12 годин.
2. Вона бере із БЕЗ СТРАЖДАНЬ СОВІСТІ зїдає декілька плястерок тої ковбаси зразу, декілька тому що вона тільки недавно повечеряла і бальше їй просто не захочеться, шлунок все-таки не бездонний. Тоді зранку вона омине переїдання і не нападе на ту нещасну ковбаску з диким апетитом.
Цей варінт розвитку подій можна прилаштувати до будь-якого часу дня.
Правда це все працює якщо нема переїдання, бо одне діло просто їсти а зовсім інше переїдати,

а їсти бо жаль, або не можуть спинитися, або всі ті булімії, то ще важче, це йде від голови... мені цікаво інше чи можна наприклад стрес не заїдати, а навчити себе перключатися наприклад на вишивку чи малювання, чи прогулки по парку, чому стрес вирішується саме їдою?
Ну принаймі це моя така думка щодо психології харчування, якщо щось не те, то може Орман мене поправить

 

Відповідь: Психологія харчування

суть в тому, що вона її хоче, бо чоловік буде їсти, а не тому, що голодна.
необхідно, щоб ця гіпотетична ковбаса викликала бажання її з`їсти, коли справді голодна! все решта - в голові, потрібно звільнятися від цього.

---------- Додано в 09:51 ---------- Попередній допис був написаний в 09:46 ----------

те, що ви привели, як приклад і переїдання насправді - одного поля ягідки. Усі варіанти: захоче, коли прийшов чоловік - психологічна залежність, з`їсть шматочок - обмеження (власне розміром), відтягне до ранку - обмеження (за часом, ще й цілу ніч буде бачити уві снах ту ковбасу))), ну і переїсть - без коментарів...

---------- Додано в 09:56 ---------- Попередній допис був написаний в 09:51 ----------

ну, потрібно, якщо так краще її організму, а не тому, що так написала вумна тьотя...

 

Відповідь: Психологія харчування

чому? ви просто напевне ніколи не відчували недостатку любові. Це класичний спосіб заповнити пустку яка утворилась через недостатню любов до вас з боку найближчої людини, особливо мами. Якщо мама не годує дитину грудьми, не бере на руки, не тулить, не обіймає, не заспокоює то дитина підсвідомо починає їсти щоб заповнити пустку. Плюс, якщо мама мене не любить (ну принаймі так дитина це бачить і з цим росте) то мене ніхто любити більше не може і буду їсти бо хоч так щось запихаю.

Якщо ви пишете що то можна легко замінити, значить просто не розумієте психології в якій виховувалась дитина і з яким відношенням до їди виросла. Худі дуже погано розуміють повних бо вважають що повні люди просто не хочуть взяти себе в руки, а деякі повні люди не те що не хочуть вони не вміють, бо у них блок власне в голові. Коли я ходила до психолога, то вона мені розказувала історію що одна жінка, якій вже було далеко за 55, ніяк не могла забути тих образ які їй причинила її мама і власне всі свої проблеми заїдала. Психологу зайняло два роки праці щоб жінка почала думати інакше і переключатись з їди на щось інше.
А прогулянка щоб зняти стрес - це чудово, але не завжди можеш встати і піти коли довкола тебе або робота яка тебе зобов’язує сидіти на місці або діти маленькі яких нема з ким залишити а працювати (чи вдома чи будь де інде) треба. І вишивання чи в’язання не завжди виходить в руки взяти.

Я не експерт, я лишень вчусь але що мені допомагає не тягнутись за їдою в стресовій ситуації то це наявність різноманітної їжі вдома/під руками. Коли у мене перед очима є вибір, а його мені зробити важко бо натура така, я просто лишаюсь того ровера, вдихну, порахую до десяти і назад чи до дітей чи до роботи. А он коли «нема» що їсти то їм все що знайду, щей перевертаю хати аби знайти хоч якусь крихту хліба.

---------- Додано в 13:13 ---------- Попередній допис був написаний в 13:09 ----------

Не гарантовано, а радше буде все навпаки. Вона чекала на неї 12 годин і вона їй стала байдужа, бо вона думала що з’їсть все що чоловік приніс а коли сіла їсти то зрозуміла що після двох-трьох плястерків вже прийшла ситість і та кобаса не така вже й бажана, як здавалось.

 

Відповідь: Психологія харчування

Я коли працюю геть зовсім забуваю про їжу. Аж поки не почне дошкуляти відчуття голоду. Але це відбувається чітко о першій годині дня, тому ніколи не пропускаю обід. Майже ніколи не снідаю - в мене як у сови організм зранку ще не готовий сприймати їжу.
А ввечері вже починається свідоме регулювання. Я намагаюсь відкидати ніякі продукти (як картопля, чи смаженина "а-ля" котлетки, або зі шкідливим складом - морозиво, тістечка, шоколадні батончики, майонезні витвори), на око формую собі порцію не більше 200 грам (колись їла значно більше, тепер звикла до такої), їм коли до сну залишається щонайменше 3 години. Але все це на автоматі, тому може що з того ще й забулася.

Ага, в принципі я не відмовилася від жодного продукту. Наприклад морозиво воно не зовсім для мене відсутнє. Але на рік я певно споживаю не більше 5 штук. Якщо ну дуже хочеться - обов"язково чимось шкідливим себе тішу. Але рідко. Бо як хочеться часто - йду до дзеркала і роздивляюсь чи достатньо я собою задоволена. Як завжди - недостатньо, а це в мене відбиває бажання їсти.

Голодом себе не морю ніколи, з-за правила згідно якого голодуючий організм обов"язково відкладе в жири те, що потім будете йому все ж дозволяти, бо буде "боятися" наступного голоду. І замість використовувати з користю спожите, воно буде кидатись в негарний запас.

А з невирішеного - цукор. Не знаю чи кидати його в чай, чи ні. Без нього відпадає бажання пити чай, а я тільки його як рідину і вживаю. Недобрий перекос, бо пити потрібно багато.