Пробачити образу.....

Відповідь: Пробачити образу.....

Це так. Просто є люди (священники в тому числі), які або не хоуть розвиватися далі, себто зупинились на певному етапі, чи просто закриті до інших людей. От я наведу свій приклад: я мала довол багато духовних вчителів. Але вони мені не могли допомогти: вони були закриті душею, тому я не могла сприйняти їх, я теж була закрита до них. Тому я ніби і хотіла мінятися, а не могла, бо не було того контакту. А потім зустріла вчителя, і одразу змогла відкритися, бо він був відкритий. І тоді робота пішла. Тому якщо людина ходить до священника, але їй не допомагає це, то тут може бути 2 причини: людина сама закрита і не годна прийняти щось, чи конкретний священник закритий до людини. Тоді треба або самій щось в собі міняти, або шукати іншого духівника.

Якщо не тримати зла ніколи в собі, то та людина, якщо в неї є злі помисли, сама просто відійде з часом. Негатив доброти не може витримати, його відкидає. Тому давати шанс треба. Але самому в душі не мати образ.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Звичайно, що б хотіли.

Так, мабуть це я закрилась від усього. Я ще так і не звикла тут, на україні, не прижилась і мабуть не зможу, в мене немає справжніх друзів тут, родичів, нема з ким поговрити, мабуть тому я і стала така замкнута.Але ж той біль і гнів так душить, що хочеться розказати багато-дня не вистачить, а не можеться. Таке відчуття, що не краще, а гірше. Маю на цьому тижні їхати в Колодіївку, там є чоловіків брат - монах. Можливо там я знайду якийсь спокій і мудрість

А хто ж їм їх не дає? Не хочуть. Можливо якби йшли на зустріч, справді шкодували про свої вчинки, то було б легше пробачити.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

так, Україна це щось особливе і невідоме. Я хоч більше часу є в Україні, але з того часу як почала їздити закордон мені також тут стало важко...Важко навіть з друзями, з якими уже давно. Закордоном люди якісь більш відкриті(ну принаймні ті, з якими я маю справу), простіші...От зараз на рівні спілкуюсь з людьми які закінчили Оксфорд, Кембридж, побували в стількох країнах що не снилось..а зустріла тут дівчат з України які закінчили Могилянку і як сказала де я навчаюсь, то вони так фиркнули ніби я бомж...вот такий ми народ

А ви спробуйте, якщо важко відкритись для когось, відкрийтесь для себе. Візьміть ручку папір і попунктиках напишіть що Вас мучить.

думаю що допоможу. Він краще знаю всю ситуацію і якщо Ви змоджте відкритись і навіть просто виговоритись то буде супер! Я вірю що все буде у Вас добре

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Ви не маєте дивитися на те, чи шкодують вони, чи хочуть. Ви маєте мати доброту і смирення в серці. Все. Тоді ви не будете розділяти людину на її вчинки і саму людину, ви будете бачити її суть, душу, а душа у всіх хоче добра і світла. Я недавно дивилась мультик "Будда" і там якраз був момент, коли Будда ішов лісом і його перестрів людожер - грабіжник. Він кинувся на нього з ножем і сказав, що вб"є його, бо він злий, він ненавидить людей, що відріже йому всі палці по-черзі. А Будда спокійно сказав: на ріж, якщо це зробить тебе щасливим. Тоді розбійник ще більше розізлився і кинувся на нього з ножем і криком, що зарубає його, а Будда тільки сказав, що так, вбивай, якщо це дійсно дасть твоїй душі спокій. І тоді злочинець впав на землю в сльозах, вкляк і став учнем Будди. Та навіть у банаьній сварці, якщо бути в спокої і не відповідати негативом на негатив, а навпаки, добром, то людина, яка почала сварку, душе швидко заспокоїться. І Ісус нас вчить підставити другу щоку. Це я до того, що жодне зло не може витримати істинну доброту. Вона розчиняє зло. Якщо ми до всього будем ставитися з добротою і смирінням, то нас просто не зможе зачепити негатив. Він не зможе наблизития. А ви зараз вже розділили ситуацію: якщо вони схочуть, якщо виправляться. Не має бути якщо. Має бути абсолютна доброта, незалежно ні від чого. Ви просто пиймаєте людину, як є, якщо вона іде - відпускаєте, якщо хоче вернутися - приймаєте. Тоді ви зможете пробачити все, тоді ви просто не зможете образитися, бо в вас самих не буде того негативу, ви побачите суть людини. А ви вже вибираєте собі самі шлях. Шлях доброти дуже тяжкий, але тільки він дає спокій.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

В мене та ж ситуація, ображали навіть не двічі, а вже й збилася з ліку скільки і не згадаю всіх капостів, які робилися коли я ще була безпомічна і наївна. Прийняла просто її як зовсім іншу людину з абсолютно іншим світоглядом, абсолютно іншою манерою поведінки і т.п. Просто треба обмежити спілкування та й все.

---------- Додано в 08:46 ---------- Попередній допис був написаний в 08:35 ----------

Е-е-е, здається мені, Ви зашилися в своїх проблемах і нічого не хочете більше бачити навкруг. Що заважає Вам знайти подруг, ну нехай не справжніх, таких як Ви собі це на даний момент уявляєте (а між іншим, де справжні? є ж скайп, телефон, інтернет, чому б не підтримувати й надалі дружбу і виговорюватися їм?), а "тимчасових"?
Знову ж таки, власне після тих страшних потрясінь, які були в моєму житті, в мене також був такий період, бо переїхала на нове місце, і мені нікому було й слова сказати, і на той час не було таких засобів зв’язку, які є зараз. Важкий був час, але водночас, це був час мого становлення і самовдосконалення, вироблення сили характеру, мудрості. І зараз, страшно сказати, але я навіть вдячна життю за такі уроки. Зате тепер мені нічого не страшно.
Запам’ятайте, що не ламає нас, робить нас сильнішими. Не дозволяйте себе зламати.
І як мені бачиться, у Вас є проблема, яку треба вирішити, бо поки Ви її не вирішите, то не будете спати спокійно, і ніякі прощення Вам не допоможуть.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

коли ти розчаровуєшся у всьому ти не хочеш бачити нічого навколо, дуже важко пересилити себе і тішитись життю незважаючи на всі негаразди. коли тебе щось гризе з середини важко знайти друзів...не кожному захочеться з самого початку вислуховувати які в тебе проблеми та і таке не кожному варто говорити...особливо не знайомі людині, з якою подальше можливо будеш спілкуватись...

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Знаєте, ніби дуже повчально, але спробуйте жити потім нормально без пальців. Алегорично, є люди, які вмисне чи ні, творять речі, від яких Ви потім можете страждати все життя, бо все ж ми не Будди, а прості живі люди. Хоч, звичайно, мусимо тягнутися до того.

---------- Додано в 08:56 ---------- Попередній допис був написаний в 08:53 ----------

А в чому причина цього розчарування у всьому?
(Наскільки я зрозуміла, у marife, лише проблема з прощенням конкретних людей, а не всьго людства). А якщо так, тоді направду цей період такої самотності їй даний на добро, тому що мусить попрацювати над собою спочатку, тоді вертатись в соціум.

---------- Додано в 09:00 ---------- Попередній допис був написаний в 08:56 ----------

Ну то, власне, й кажу, треба спершу розібратися з тим, що саме гризе, позбутися цієї проблеми. І друзі тут ні до чого, мені здається.
Знаєте, немає людей без проблем чи ворогів, але всі по мірі можливості і по своєму стараються знайти гармонію.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

я це написала узагальнено. У marife проблема у тому що вона не може порозумітись з певними людьми. І це її мучить, вона з радістю хоче їм пробачити, але не таке це просто зробити.

інколи друзі допомагають розібратись в собі

знаєте, також в мене була обіда на деяких людей, що навіть жити не хотілось..але завдяки друзям я викарапкалась з цього всього(і знаю як воно є, як кожного разу тоіб тикають дорогі люди ніж у спину) і моя обіда перетворилась на велике "дякую", якби це смішно не прозвучала

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Ще не написала один важливий висновок. Той період самотності навчив мене не плакатися людям, друзям (як я звикла це робити до того), а діяти, самій вирішувати свої проблеми.
Тому кожному своє, кому друзі, кому самотність допомагають, але все не просто так, повірте. Довіртеся життю і знайдіть в собі сили самі будувати своє життя таким, яким Ви його хочете бачити.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

хтось сильніший психологічно, хтось слабший. І коли ти залишаєшся на самоті з своїми проблемами дуже просто поїхати розумом.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Знову ж таки, це вибір самої людини.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

От я колись теж того не розуміла, а зараз розумію. Спробую пояснити. Можна повірити, а можна ні. Коли в нас в душі є хоч маленький сумнів, хоч трохи злості, і ми десь похитнемось - все, можна вважати що ворота для негативу відкрились. Я розумію, щшо досягнути рівня Будди чи Ісуса тяжко, але хіба ми тут не для того, щоб духовно рости? У випадку з пальцями, то тут все не так просто. І суть не у пальцях. Просто коли в душі є спокій, доброта і смрення то наше его зникає. Ми можемо всеціло з"єднатися з Богом. Тоді зникає страх, зникає я, зникаю всі образи і зло, ми відчуваєм серцем і знаєм як треба. Тоді ми не думаєм про пальці, про себе. Це той рівень, куди треба іти. Ніхто ж не каже, що треба іти вночі до наркоманів і нариватися. Просто треба дещо зрозуміти, щоб могти далі рухатися по життю. Якщо ми таки повірим в те, що добро і Бог єдиний захист від злого - то ніхто не образить нас, не повірим - ну будем ставати на улюблені граблі . Просто якщо ми хочем пробачити, але в серці є хоч трохи сумніву чи страху: а раптом знову здурять, а раптом... - все можна рахувати, що всі наші зусилля коту під хвіст. Тому треба багато молитися і прийняти в серце Бога, щоб ті сумніви зникли, чи піти до духівника, який теж допоможе. Але це треба зрозуміти, захтотіти і піти і працювати.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Я плачу в таких випадках.
Виплачусь і легше.
Якоїсь сильної доброти у мене немає, неможу сказати що я відверто " прощаю", просто намагаюся про те, що не в силах змінити менше думати. Час затирає обурення поступком людини, і навіть, можна з нею спілкуватися. Найчастіше намагаюсь не продовжувати спілкування.
А якщо можу змінити то треба міняти, ніж злитися чи ображатися.( незважаючи на "що люди скажуть", " то нефайно", чи " про мене подумають , що я погана")

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Добре, як той спокій є, але звідки його взяти, як що ті люди раз-пораз наступають на "больні" мозолі? Треба позбутися або тих мозолів, або тих людей, правда?
Приведу ситуацію, яку я колись почула (але яка є дуже близька до нашого життя). Дитину-сироту попросту "кинули", "добрий" родич переоформив папери на нерухомість залишену батьками на себе, а дитину "за станом здоров’я" кинули в дурку. Як Ви вважаєте, як потім житиме все життя та дитина? І чи не колотиме серце, коли проходитиме повз колись свого дому? І це незважаючи на віднайдений ніби-то спокій і гармонію в душі.

---------- Додано в 10:22 ---------- Попередній допис був написаний в 10:20 ----------

І ще, десь вичитала що на Масляну, на день Прощення, треба відповідати "Бог простить". Тобто, я все ж не прощаю, але Бог простить?
Але в житті багато ситуацій, які саме так і відпускаються - "Бог простить".

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Тема дівчата дуже глибоко - особиста для кожного зокрема...
І дуже гарно сказала Ліна Костенко:
Чужа душа - то, кажуть, темний ліс. А я скажу - не кожна, ой, не кожна!
Чужа душа - то тихе море сліз. Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.
© Ліна Костенко
Прощати це найвища міра самодостатноті. Це вкрай важко,легко тільки тоді, коли ти довіриш свою проблему ( не друзям, ані людям взагалі) а Богу, бо тут вже багато хто писав,я лише доповню,що тільки Господь милостивий і він допоможе здолати ту біль і ті перепони, образи,варто лише впустити віру у своє серце, і станеться диво,неодмінно станеться. П.С. ніколи і ні прияких обставинах не потрібно мстити, вподоблятись тим людям, а тихо молотись за їх прощення, бо та їхня "слабкість" ,робить шкоду не вам , а їм в першу чергу.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Так і є. Бо прощає таки Бог, ми не судді. Але простить ТУ людину Бог, а нашу образу МИ відпускаєм. Ми зараз говорим про суто нашу образу, яка псує нам життя. Ми маєм її відпустити. Ну це в тому випадку, якщо ми хочем жити, а не гризтисися тою злобою все життя, може хто хоче гризтися - без питань. А щоб відпустити образу, треба спокій в серці, смирення, доброта, щире прийняття Бога. Одразу ми це все не матимем, але хоч зрозумієм куди іти. Я сама це не так давно зрозуміла, але я маю з чим порівняти. Коли змінилась я, змінились люди навколо. Чи ви думаєте, що якщо ми втечем, але всередині не змінимось, то всяка кака перестане до нас чіплятися? Ніяк ні.

Спокій з пустого місця не береться. І мозолі потрібні, щоб людина таки зрозуміла, що треба вже щось міняти. Поки не змінить - будуть мозолі. А отримати спокій - відкритися до когось серцем. Це може бути Бог, може бути священник, духівник, вчитель. Головне, щоб ви йому вірили і довіряли на всі 100. Інакше роботи не буде. Бо можна в Бога трохи вірити, а трохи ні - тоді це значить, що ми не вірим в Бога. Але це має бути саме відкрите серце, не розум, а серце. Тоді з"явлається радість і блаженство і відчуття захищеності. От ще одна історія про вчителя і учнів, і про істину віру. До відомого вчителя прийшло 2-є учнів, і вони сказали, що хочуть вчитися в нього. А він сказав, що якщо вони хочуть вчитися в нього - вони мають скочити вниз зі скелі. Перший подумав, що мабуть вчитель немудрий, і пішов. А другий - скочив, і вчитель його зловив. Суть проста - віра має бути не на кусочок - сьогодні вигідно, а завтра ні, а на 100 відсотків. Так само і в Біблії, коли Бог сказав Аврааму вбити свого сина, і той послухав, а Бог його зупинив плтім. Це гарно показує, що коли є віра в Бога, відкритість до Бога, нічого погано не може з ними статися. Тоді ми очищаємось. А вже як відкритися до Бога - тут в кожного свій шлях. Я свій шукала дуже довго. Але як вже писалось: молитва, священник, чи якщо хто не християнин - інший духівник. Відкритися і щиро вірити.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Ну то власне треба таки ту любов шукати в собі, тому,що ми створена за подобою Божою, а Бог то і є ЛЮБОВ і найвища мудрість.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Колотиме їй серце. Але якщо вона не відпустить образу, то страждати все життя. Чи краще може ще помститися потім?

Якщо вона віднайде спокій і гармонію, то вона простить. Ви мабуть не зовсім розумієте про який я спокій говорю. В тому спокої не може бути образи, навіть на таке.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Як я можу знати, краще чи не краще. Вірю, що Бог не попустить таке. Та й вибору не дано тій сироті. Як мстити? За вбивство ще й посадять. Тому, звісно ж, відпустити.

---------- Додано в 12:31 ---------- Попередній допис був написаний в 12:28 ----------

Але це я до того, що якщо є проблема яка болить і яку важко вирішити, то її таки треба вирішити. Наприклад, якщо по милості marife в її домі живуть люди, які її вічно кривдять, то нехай виселить тих людей, і максимально обмежить з ними спілкування.

 

Відповідь: Пробачити образу.....

Навіть якщо вона взагалі ніколи не бачитиме тих людей, її особиста образа до них лишиться. А позбутися образи зсередини значно тяжче. Просто якщо ми позбудимось об"єкту образ, то на якийсь проміжок часу нам буде легше, але потім образа повернеться, і так по колу. А якщо ми зможемо вибачити і не ображатися, то навіть бачати тих людей, які вчинили нам зло, серце не щемитиме. Я так зрозуміла, що тут проблема саме у внутрішній образі, що маріфі її відпустити не може.