Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Може отак на зло робить.
Якщо дитина знає, що від неї чогось сильно хочуть/вимагають, то може робити навпаки. Цікаво ж...
Спробуй поігнорувати не день, не два, а більше часу. Я чогось думаю повинно перейти.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

"Совісті не маєте, ви чого це на ходу з трамвая стрибаєте... " згадались слова Глазового. Але ви направду занадто багато хочете від дитини. Ну він такий, що повільно то освоює. Моя середульша до шкільного віку могла попісятись вночі, і що? Моя мама радянськими методами її виховувала - як таке можна, будеш йти в школу і буде пісятись на уроках (одного разу навіть таке сталось мому дорослому сину, але то був чисто випадок. Ніхто тут з того кумедії не робив. Пішов акуратненько до мед-сестри, вона йому дала чисті змінні трусики, він переодягнувся і ніхто про це не знав, тільки він, я і мед-сестра в школі. Дякувати Богу, хоч тим дитину не травмували!)

Не біжіть поперед поїзда. Все у нього вийде. Не робіть скандалів з того, що не пішов на горщик а пішов в штани. Всіляко буває. Буває, що легко навчитись одного а з іншим ступор. Не треба зразу бігти до психолога. Просто не зациклюйтесь на тому. Знаєте як потім діти такі речі пам’ятають і мають жаль до мами, що вона тиснула за таку дурницю. Тільки тому, що мама хотіла, щоб все було так як книжка пише. А він не книжка. Він особа. Так, не робить того як би хотілось, але чи він тим гірший?

---------- Додано в 04:37 ---------- Попередній допис був написаний в 04:34 ----------

Та певно. Три річна дитина на зло. Діти нічого не роблять на зло. Діти якщо щось і роблять, то тільки аби привернути до себе увагу. Будь вона позитивна, чи негативна.

Навіть мої дорослі діти нічого не роблять на зло, а радше, щоб привернути до себе увагу.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я думаю багато діток маю такі "приколи". В нас таке з Олесею. Пісяти проситься, правда в основному на унітаз, горщик її денервує, рідко коли сяде спокійно. А от по-великому -принципово не говорить, тільки на стоячи і тільки в трусики.
Помагає - плюс-мінус спостерігати і уявляти, коли то може бути, відповідно підловити і і посадити на унітаз. Успіх - раз через два, але і то добре. Я в тому проблеми не бачу,і точно не кричу і не сварюсь. Просто уточнюю, що треба справи робити на туалетик а не в трусики.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Колись писала що в родичів дитина пішла в перший клас і підпісює навіть підкакує в труси. Вони її по госпіталях і санаторіях возять, такі дуже правильні та інтелегетні... Але мала я можливість їх побачити та поспілкуватися довше, і власне з тою дівчиною... На якомусь етапі вже певно я і сама би на робила в штани.
Дитина настільки засмикана - вдягни шапку, переодягни штани, вдягни тепліші штани, не сідай, не іди, не стій, вдягни кофту, не знімай, не чіпай, як то їсти без вилки і ножа - Ах , ох .
Моя дитина захотіла сісти на асфальт бо малювали крейдою, які проблеми, літо , асфальт сухий , теплий, та взяла светер який носила в руках без діла тай постелила їй під попу - в них був шок.
Часом дійсно треба попустити свої переконання і дослуховуватись до дітей.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Може бути. Чоловіки вони такі, цікаві). В мене то так- я скаржусь чоловіку на малого(коли він вдома) і він йде каг би маму захищати. Це робиться дуже спокійно в ритмі аля поговорить. Доходить правда через раз, та йому ще 3 роки.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я певно не так висловилась. Ми коли говоримо "на зло", то маємо на увазі що то якби коли батьки дуже сильно наполягають і дитина бачить, що сильно хочуть, щоб вона робила те то і те то, дитина автоматично (ну, може то моя тільки так) починає робити навпаки. Коли даєм спуску і перестаєм звертати увагу, знов все робить як має бути.
Надіюсь так вже зрозуміліше.)) То я називаю "на зло", а не те, що дитя якесь озлоблене, чи шо...)))

---------- Додано в 10:43 ---------- Попередній допис був написаний в 10:41 ----------

ай, ну я так і обгрунтувала в свому дописі

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Моя теж. Я не рахую то таким ж бажанням зробити на зло, звісно мале-є-мале і воно багато чого не розуміє, але те що дитя відкрито робить на супротив щось, це є і реально видно, бо коли таке як раз робить - дивиться і слідкує за реакцією дорослого. Банально, пхання брудних рук до рота. Звичайно десь пропускаю, бо повна стерильність і не потрібна, і не можлива, але так як їй то хочеться теж забороняю, бо зуби лізуть (відповідно є ранки) і стоматит нам лишній. А вона в той момент наче навмисне пхає цілу кисть в рот і облизує - така собі ситуація "на публіку". То теж стараюсь витримувати безкрикливість і таке ..., але є моменти коли гавкнути і допомагає, дуже добре. То так собі визначила, що дійсно має бути все в режимі пояснень і розмов, але місце для гострішої реакції на ті чи інші речі теж має бути.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Пхання рук в рот до певного віку то є норма і базова потреба. А загострення уваги на тому ділі точно дає свій негативний ефект.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Це проблема психолога швидше ніж лікарів.

Колись піднімали ту тему, про то шо ой вже дорослий а в памперс чи з пляшечкою, в даному випадку в трусики. Так от мала нагоду поспілкувати з психологом, то вона говорила про момент соціалізації. Тобто дитина копіює те, що роблять дорослі. ІІ мала до 2-х років їла руками, всі охали-ахали і бабці хапалися за голову. Можу собі то уявити...
Але вона каже то не проблема, дитина може їсти руками все життя, лише якшо всі навколо їдять з тарілки руками. Тобто дитина буде ходити в штани, все життя лише коли всі дорослі так роблять, в іншому випадку прийде час і дитина почне какати на туалет, але треба дочекатися того моменту коли дитина захоче то зробити "як всі дорослі".

Я писала тут про наш памперс, я малу не мордувала, нес варила, просто пропонувала, і вона сама в 2,1 сіла на горщик. Просто прийшла до горщика, сіла і попісяла.Це ще раз підтвердило мою думку що на все свій час.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я не загострюю, а контролюю той процес, то був приклад є й інші вибрики. Не рахую то чимось поганим. Ніяких покарань за дурниці, але повний ігнор не для мене метод. Те, що до певного віку згодна, але не зовсім, усі діти різні - і вік деколи без ролі - як уб є щось в голову і робить, пізніше забуде, але буває довго забуває.

Повністю згідна, що перебор - зле є щодо інших ситуацій. Але "самотёк" теж зле. Напевне немає істини загальної, на виховання погляди різняться.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Може неправильно, але я б спробувала чимось "купити" ту какашечку в горщику. Моя старша, наприклад, любить гроші (потім їх всім пропонує, чи копить на щось). Я їй запропонувала за кожну какашечку в горщику - 1 гривню чи дві, ну за велику б і 5 дала. Чи потім разом би пішли і що там дитина полюбляє купили б, з розрахунку, що так буде кожен раз, як сходить по-великому на горщик. Може заохотить?
Але я не спец. В нас до 2 років були памперси, потім з горщиком не було проблем.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

ГГГ, нагадали прикол знайомих з собакою. Був в них пудельок і зовсім цуциком вони його вчили ходити в туалет на газетку, щоб квартиру не загажував, і заохочували це. А потім ніяк не могли перевчити. Псіна приходила вигуляна з вулиці і робила свої справи на газетку чекаючи нагороди)))))

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А у мене також проблема-позитивне батьківство позитивним, але криша у мене вже реально їде. те що у нас хлопчик голосистий видно було ше з пологового-медсестри прибігали вічно в палату, думали шо я дитину мучу, а я просто на просто переодягала його і всі чують коли Данька йде додому з вулиці, в садочок, лягає спати і т.д. я вже й не звертаю уваги на косі погляди сусідів (нових), бо думають шо ми дитину лупимо як сідорову козу, бо так кричить, АЛЕ, останній тиждень це просто капець, придумала моя дитина одного разу шо хоче дивитись мультики-так проснувся в 00:00 і кричав як різаний до 3-тьої за мультики, наступної ночі камаз захотів, який був на даху, а драбина в дворі, аналогічно, як по будильнику. і коли шось не можна, не по його і т.д. знову крик-рик-істерика. і знає шо не буде так як хоче, якшо не можна і все одно...мене вже аж тіпає, ну шо робити? напишіть рецепт

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

я вже уявляю наступну тему: "ЯК ВІДІВЧИТИ дитину КАКАТИ ЗА ГРОШІ???"

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Маруся- мама, ви типу натякаєте про кризу чи чого тиран?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Впізнаю свого Святика. Я вчора так коло нього взнервувалася, що мені аж кров носом пішла. А нині з ранку прокинувшись подумала, що то якийсь капець, я себе коло тої дитини скоро до дурки доведу.
Я вже не уявляю як мій молодшенький синусь витримує ті піски і істерики, але вже неодноразово стріпувався і плакав, коли Святик свою чергову "сирену" включає.
А ще почав на нас з чоловіком плювати і бити. Пробувала брати за руку і строго, дивлячись в очі говорити що так не можна, пробувала ігнорувати, пробувала натомість обнімати і цілувати, але навіть оте що він може підійти і лупнути мене іграшкою, чи рукою, чи копнути не так бісить, як плювання. Я взагалі не переношу, коли плюються навіть дорослі, а тут моя дитина, та ще й на мене, та ще й спеціально.
Не буду описувати ту бурю емоцій, яка на той момент в мені бушує.
І дивно мені, я завжди казала, що він дуже залюбана дитина, обнімашки, цілувашки, я ніколи не стримувала своїх емоцій, чи дома, чи на вулиці. Кожен ранок у нас починається з "Святик мій-мій синочок... і т.п. Уваги має вдосталь, ревнощів до молодшого не бачу у ньому, говорить що Андрійко наш, маленький, цілує його. Ну, і як тут бути...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ну якщо по дупі надавати разок не хочете бо я б вже не стрималась точно то все, що мені спало на думку - прочитати книжку Ю.Гіпенрайтер як розмовляти з дітьми і зразу з розділу про активне слухання. Можливо вам вдасться тоді зрозуміти причину істерик.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Задатки такі - все має бути так як він хоче. Це добре з одної сторони, бо буде вперто йти до мети, коли братиметься за роботу чи за якесь завдання. Це позитивна сторона, а з іншої буде старатись маніпулювати людьми для досягнення своєї мети. Розумію, що він ще маленький, але не упустіть моменту з ним, що він буде маніпулювати людьми довкола себе. Інакше справді виросте тиран.

---------- Додано в 19:57 ---------- Попередній допис був написаний в 19:53 ----------

То вам здається, що він отримує достатньо уваги. Йому здається, що чогось бракує і він, як старший, починає вами керувати. Щоб щось конкретно сказати, то треба бачити ситуацію. Чи він скандались коли ви разом з чоловіком і малим? Коли він сам? Все треба розглянути в комплексі.

---------- Додано в 20:00 ---------- Попередній допис був написаний в 19:57 ----------

причина дитячих істерик в відносинах між дорослими. Якщо дитина здорова, то причина в батьках. Коли я цікавилась психологом для свого сина то кожен мені сказав - працювати треба не з дитиною, а з вами і вашим чоловіком. Вони на 10000000000% були праві.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А як то не упустити? Що робити в таких випадках?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А от мені цікаво, чому в більшості моїх знайомих діти більше слухаються не маму, а тата? в когось ще таке є?