Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

в нас такаж стуація. Я впевнена що дитина просто налякалась що мама залишає її в "недомашньому","нецікавому" місці. Пройшов місяці з останніх наших відвідин садка і син почав мене знов відпускати саму в магазин, з бабусею залишатись. З часом йому забудеться.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В нас ситуація наступна.
Нам 1 рік і 1 місяць. І ми дуже любимо відчиняти різні дверцята і шухляди в шафах, комодах і тумбочках. Витягувати звідти все, що нам хочеться. Вмикає плиту, чи відкриє морозилку. Як пояснити дитині, що цього робити не можна? Рукоприкладство - закрита тема! Крики - закрита тема! Бабайка - а шо це?! А мурашка вже пішла спатки....

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я думаю така ситуація майже у всіх Теж пояснюю інколи, але це не діє ніяк, дивиться хитрими очима, сміється, а руки роблять Я просто стараюсь прибрати з тих тумбочок всякі дрібні предмети, зробила трохи перестановку, в нижніх шухлядах поскладала іграшки, книжки, а на кухні чимось іншим займаю, даю якісь кришки, ложки, пластикові бутилки, але буває по всякому.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В шухляди, тумбочки, що дитина дістає покласти безпечні речі, а небезпечні перекласти вище. Хай досліджує. Або безпечні лишити, а небезпечні позакривати, позав'язувати. Плиту і морозилку заблокувати, продаються в магазинах різні блоки, щоб дитина не могла включити плитку, відкрити дверцята, шухлядки і т.д.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А що саме в вас не діє?
Ви хочете аби малий радів садку, він не хоче. Писарик ж не пише, що він ма захотіти.
Чи то я читаю по іншому, та я одне зрозуміла- садок- то геть не є добре для дітей. І вони плачуть, ага. І то є нормально. Я би теж плакала, як би мене заставляли робити те, що я не хочу.

Все, мовчу, бо та тема мене засмучує...

Мене малий відпускає зараз на ура.
Можу весь день собі гуляти- а йому нормально.
Та я його раніше ніколи не залишала проти його волі. Та залишати почала пізно.
А якби я його в садок відвела- чую, картина була б погірше вашої.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я вважаю, що маніпулювати привязаністю дитина не може. А от маніпулювати безпорадністю - може, ще і як. І ще діти випробовуть межі - межі любові і терпіння мами. Підчас випробування меж я чітко відділяю свою любов від потакання дитині в усьому і дозволяння недозволеного. Якщо через дорогу не можна йти на червоне, то як би сильно я Сергійка не любила, я йому цього не дозволю. І якщо треба йти через ту саму дорогу за руку - то треба йти за руку. А якщо хлопчик не дає ручку, то мама, яка дуже синочка любить і турбується про нього, понесе свого синочка. Але бігти переходом - не дозволить. Несу, час від часу ненавязливо поцьомаю.
інша річ, про що вже багато писали, - дозволяти все, що дозволено. Я стараюсь постійно вмикати фільтр в голові - щоб не заборонити чогось просто через те, що мені буде важко прибирати наслідки тої дії чи просто через те, що мені лінь це заняття організувати дитині. Якщо ж дозволяти реально багато, говорити до дитини спокійним голосом, часто виявляти у різні способи любов до дитини - то потім у разі необхідності реакція на крик "стій!" буде така, як треба.
Про садочок мій висновок є такий. Найгірше що може бути - це коли мама в душі не хоче дитину давати до садочка, реальної потреби в тому садку нема, а веде тому, що "всі дають, і я даю". Коли мами плачуть під дверима групи чи вже навіть по дорозі в садок. Побачивши, що мама сама не в змозі дати раду з відповідальністю за щось, дитина автоматично цією відповідальністю "грузиться". А для маленької дитини відповідальність - це затяжко. Тому тут - як і зі всіма важливими рішеннями. Рішення виважено приймає мама/тато, потім дорослі думають, як найкраще для дитини це організувати, і лише тоді беруться впроваджувати в життя цей задум, спокійно, впевнено і позитивно. Всі свої внутрішні коливання, сумніви і драми перекладати на дітей не можна. Дітям - готова любов, готова їжа і готові рішення.
Це без книжок, лише з досвіду, лише ІМХО

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я це чудово розумію, але зараз малий (3р 4 міс) зі мною майже всюди ходить за руку (вдома!) Можливо, він справді налякався садочку, не знаю, але от вчорашній приклад. Я йшла на роботу, малого взяти, зрозуміло, не могла. Він залишився з бабусею (яку чудово знає, раніше жили разом і любить). Я пішла ("пропрацювала" розлуку, як пише Писарик, закцентувала увагу, що скоро повернусь, що ми будемо робити разом і тд) Син плакав істерично, хвилин дві (!!!), тоді заспокоївся, гарно грався, потім, коли я спитала, чому він плакав, то казав, що так жартував. Мені видається, що він побачив, що може істерикою добитись свого - власне, коли не хотів йти в садок, істерив, плакав - в садок не йшов. Саме це я мала на увазі. Тобто реально мені навіть не так шкода, що зі садком не склалось, як те, що дитина побачила - є істерика -є ефект.

Не зовсім вірно написала, читала на сайті, де інфо про прив"язаність, чи то автора Писарик - не знаю

Мене гризе інше)) Хоча чудово Вас розумію. Не переживаю, принаймі наразі, що син є "спідничний") Так, він на разі не дуже комунікує з дітьми на майданчику і не завжди може дати раду собі з ровесниками, але, думаю, то наживне. Ні я, ні брат в садок не ходили, в школі адаптувались без проблем, брат, який теж був дуже мамин, зараз комунікабельний, самостійний, нічо йому не бракує)

Просто в ситуації, яка склалась (живемо в селі, будинок, в якому потрібно хоча б певний порядок навести, не кажучи про ідеальний, мінімальний город+ інші домашні обов"язки+робота, нехай навіть дві дні в тиждень+маю роботу в дома на компі, яка потребує зосередженості+батьки живуть далеко, мама теж працює, правда не щодня) реально мені є складно дати собі раду (так, знаю, то мої проблеми і якось це мушу організувати) Я вже мовчу, що на себе (вишивка, фільм подивитись, книжку почитати) часу взагалі нема... Оце мене і гризе, треба боротись з перфекціонізмом

---------- Додано в 11:23 ---------- Попередній допис був написаний в 11:20 ----------

Можливо сумбурно написала. Писала про Писарик не у відношенні до садочку (тут все ясно), а про привязаність і слухняність, назвемо це так

---------- Додано в 11:29 ---------- Попередній допис був написаний в 11:23 ----------

Це поза сумнівом. Але в нас зараз "фішка". Напр., ми граємось, але я мушу вийти в туалет (пардон) Син кричить "Не йди", падає на землю, істерить. Те саме, коли граємось, то ніхто не може сказати слова до мами, чи якщо за столом, то тільки дорослі між собою розмовляють, відразу кричить, пищить, перебиває... Напевно, зараз ще криза 3-х активізувалась. Крім того, ще проблема в тому, що чоловік, так складається, є рідко з малим (пару год на тиждень) і дозволяє йому в цей час практично все+ критикує мене в присутності малого (наша мама зла, сварлива і тд)

---------- Додано в 11:31 ---------- Попередній допис був написаний в 11:29 ----------

+ 100. В мене не то що нема потреби в садку, але були сумніви, коли давали малого, власне через мою прив"язаність. Я вже сама до цього "дійшла", що мій настрій ніяк не сприяв адаптації

---------- Додано в 11:36 ---------- Попередній допис був написаний в 11:31 ----------

В нас "обнімалки" нон-стоп) за виключенням моїх робочих днів, а це не так багато.
Дівчата, Kolobok, Ліля, cjomcjomka, маючи трьох дітей, ви молодці, що приділяєте дітям так багато часу, щиро

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Це точно Писарик) Що ж за вік такий - 3 роки - складний?
Мовою оригіналу
"Быть всё время “начеку”, не имея возможности расслабиться, это очень тяжело, пожарники и спасатели работают в таком режиме сутки через трое, имеют почёт, уважение и хорошую зарплату. Матерям новорожденных переносить этот “подвиг” помогает изрядная доля окситоцина, но к 3-м годам его количество в организме уменьшается, а накопленная усталость, наоборот, даёт о себе знать." — Ольга Писарик

Згідна цілком. Просто зараз садку нема, а істерики з причини типу "мама зіпсула малюнок" хоча б раз, а то й два на день

Тато наш вважає, що до 5 років дитина-цар (японців чи кого там начитався), і його на разі не можу переконати. В будь-якому випадку я шукаю корінь в собі, бо навіть як дитина маніпулює дорослим, то причина - в дорослому, зрозуміло

Тоді заздрю) Наш син майже не бавиться сам, навіть в гостях хоче бавитись з дітьми і мамою водночас, або сидить зі мною за столом. Хоча в гості (де є діти) проситься. Не знаю, як би зараз дала раду з двом дітьми

В будь якому випадку дякую за коментарі, не маю з ким поділитись наболілим, подруги не розуміють, у більшості дітки садкові - "поплаче-перестане", а в мене зараз такий важкий період, хіба з післяпологовим можна зрівняти, коли не могла налагодити ГВ, але тоді знала, що робити і чітко йшла до мети, зараз - якась безвихідь..

---------- Додано в 22:01 ---------- Попередній допис був написаний в 21:08 ----------

Ще таке згадала. Вже два рази (один в істериці, другий - коли розмовляли, вийшовши з кафе, з якого йти не хотів) каже син, що хоче піти від нас (батьків тобто) з деталями, як буде жити в чужих людей і тд. Перший раз я пояснила, що дуже його люблю і буду страшенно сумувати, то за деякий час сказав, що теж дуже мене любить і так жартував. Що це - вияви кризи 3-х? Коли вже хоче бути самостійним, але, зрозуміло, ще не може

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В мене старша теж десь недавно лише, а їй 5.5 почала трохи сама щось бавитись. Але перед тим в 90% мене кличе, якщо вже бачить, що я ніяк не можу, тоді може сама піти.

От з останнього - пробуємо з нею писати, я позначила цифру, посиділа, поки вона перших кілька написала, далі прошу допиши сама рядок, а я поруч їсти готую. Так вона мене теж за кожну написану цифру кличе, варта не підійти - далі робить абияк.

І щодо того, що Sera писала - добре, що в Вас все так добре, я до прикладу, малу залишала один раз за життя на 5 днів, коли молодших народжувала і все (відлучення на 1-2 год раз в місяць чи навіть рідше після її 2 років не рахую). В садок пішли в 4.7 на 2-3 год іто не кожен день, і все рівно в дитини є така ненаситність моєю увагою. Я стараюсь то сприймати, як певну особливість її характеру, але часом це таки трохи втомлює. Тому і ділимось тут думками, бо справді більшість з оточення не розуміє того, в мене, наприклад в родині всі, включно з чоловіком, вважають, що то я дитину розбалувала і в неї просто капризи і вона мені так на голову вилізе скоро і тд.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Та я вже все, що можна було заховала, переховала і переставила. І блоки стоять, але він їх вміло знімає... і крутить свої "брудні" справи . Я вже казала, що мурашка вкусить за пальчик, коли не покладе де взяв, але то діяло буквально перших 5 раз, а потім робить вигляд, що не чує мене і далі продовжує робити.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

недобре, коли батьки мають різні погляди на виховання дітей. Бажано все це узгодити і діяти консолідовано

мені здається, в кожного віку - свої "приколи"

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Головне не плутати просто рішення з рішеннями, які дітям шкодять.

У нас те ж саме.
То є такі діти і все тут. Іншого пояснення я не знайшла. А я шукала дуууууууже довго.

Кажуть, що період між 3 і 4 роки(умовно)- то певно найгірший з дитячих періодів.
І ще- якщо вже ну повна труба- то значить скоро буде світло. То мені допомагає зараз)))).

Криза- криза.
Пробує на зуб- як то бути БЕЗ батьків.
Мій вже почав філосовствувати на тему- от коли я виииииииросту і буду мати гроші- то буду тобі цукерки купляти і давати по трошки(ну ми йому по трошки даємо))). Ой, умора. Ми вчора з того довго сміялися.

Так воно і є.
Тому подарунків собі- з приводу і без!

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

думаю, жодні батьки свідомо не приймають рішення *нашкодити своїй дитині*.
Але в кожній сім'ї різні уявлення про шкідливість. Хтось вважає шкідливим вегетаріанство, хтось вважає шкідливим обливання холодною водою, хтось вважає шкідливою шкільну освіту чи ще щось. Натомість є багато батьків, які впроваджують в сім'ї вегетаріанство чи загартовування чи будь-що. Отже, вони переконані, що це правильно, і якщо так - то нормально подати цей стиль життя дитині як готовий.
А зовсім неправильно, коли сама мама вважає, що мясо шкодить, але дитині дає "бо всі так роблять" або вважає, що дитині садочок не потрібен але дає в садочок "бо без того дитина нормальною не виросте" чи ще щось.
тобто, впевненість батьків у своїх виважених рішеннях, консолідація поглядів батька і матері на виховання дітей і відсутність в сім'ї подвійних стандартів - це дуже хороший фундамент для порозуміння.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ой, ті критиканти вони всі такі однакові)))). У мене теж саме.
Добре, що ви шукаєте підтримки. Коли я її знайшла- то стало набагато легше.
А щодо вашого залишання- ну по любому причина десь є.
Я вже сама змучилася свої причини шукати, то просто намагаюся жити.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

О, Haidee! Я теж так говорю, але він хитрий. Приходить до мене, проситься на руки, каже мамааа і цьомає.... тільки щоб я не сварилась. А коли так з ним розмовляю, оточуючі починають розводити паніку, так не можна з дитиною розмовляти! він тебе скоро боятись буде, як ти так суворо з ним будеш розмовляти! Мене це дратує, але і позволяти ж всього теж не можна. Бо потім буде КАТАСТРОФА!..
Або відразу йде то чоловіка, і він йому все дозволяє, правда і в кутку потім двоє стоять! Бешкетували ж разом!...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ага , в нас , після такого малий вирішив , що МАМА - головна і десь місяці зо 3 намагалися "підняти тата до рівня мами" . Впоралися . Але ну його - не експерементуйте , бо то навіть кутком і не пахло . Просто , без крику , відсварила обох. Результат не очікувала такий . Малому на той час ще й 2 роки не було . Моя думка - тато і мама "по главності" однакові .І це для нас аксіома .

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ми теж буває щось напартачим татові, то тоді я з малюком стою в кутку.