Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Це було б чудово, але от чи задовільнить такий варіант дитину, яка надумала дослідити цей предмет всесторонньо? Дивіться, якщо мама дає акуратно дитині ту вазу в руки, розповідаючи яка вона крихка і що з нею треба обережно, обоє сідають з тою вазою на м`який килимок і пробують ручкою яка вона на дотик, яка за формою і т.д., а тоді ставлять разом на полицю - в неї більше шансів вціліти, аніж коли мама скаже що її рухати не можна взагалі. Дитині важливо торкатися речей, так вона розвивається. Вийнятком мають бути тільки ті речі, які небезпечні для дитини, а дуже цінні і дорогі краще заховати в недоступне місце, щоб не спокушали дитину.

Може я неправильно міркую, але я не бачу в тому проблеми. Ну то хай подує собі сам, це ж краще, ніж штовхнути її на підлогу. Подує раз, другий і та ваза перестане його цікавити, бо вже буде досліджена.
В нас так рамочки з фотографіями стоять по кімнаті і ті, що в доступності Матвія в нас всі досліджені-передосліджені, він їх брав, відкривав, витягував фотографію, потім знову клав і закривав тим гачечком, я йому кілька разів допомогла і показала як той гачечок працює і тримає ту рамку. Так, зараз вони не є в ідеальному стані, але стоять і ніхто їх вже не рухає. Більш цінні і крихкі рамки в нас стоять високо.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

в мене аналогічна поведнка сина, і то так мило усміхається, що й сварити шкода )))
іноді, що мене дуже дивує, бо доня не слухала, він таки розвертається і рачкує до мене.
десь вже давно, ще мабуть, коли донечка була такого ж віку, я шукала вирішення і читала, що таким діткам інакше не поясниш, тільки дією. наприклад, пхає руки, куди не варто, забрати і так допоки не набридне ))) і Вам і дитині. Хоча мій малий вже іноді починає голосно протестувати проти фізичного відокремлення від джерела небезпеки ))) тоді відволікаю і плач припиняється.

я недавно мала дуже подібне (і до появи синочка так само характер був ще той, якраз криза 3 років), все якось пройшло, хоча я докладала багато зусиль, щоб помякшити цей період.
доня не спала вдень 2 місяці від народження малого, вередувала несамовито. проте я старалася коли менший спав відразу їй увагу приділити, тоді вона вимага її ще більше, і в же мене не відпускала. ходила гуляти з нею вдвох, старалася бавитися втрьох - як? а брала малого на руки і носила, і так ми бавилися хованки, доганялки і т.д. часом то допомагало, а бувало і дуже важко, але майже пройшло. тепер маю інші проблеми, як їх розборонити, щоб не нашкодили один другому, бо дещо вже роблять нарівні )))

---------- Додано в 02:36 ---------- Попередній допис був написаний в 02:04 ----------

Щира правда, теж помічала за своєю донечкою, тому тепер дуже обережна. То хіба чоловік любить її кудись потягнути і надовго і в різні місця. А вона емоційна, товариство любить, всюди друзів знайде, всюди їй цікаво, тому часто такі дуже довгі "походеньки" завершуються історикою. я ж такого уникаю, завбачливо забираю в момент Х, я вже навчилася це розпізнавати, і ще в таких ситуаціях діти крім втоми, відчувають голод чи спрагу, але не вміють це озвучити, часто самі не розпізнають свої потреби. То я без перекусу нікуди. Теж завбачливо даю до того, як почне вередувати чи просити (а як назло небуде де купити, чи не буде можливості вийти купити).

дякую за ці слова особливо! я теж часто не замислюючись, для чого, роблю це, але Ви таки так гарно написали, і то дуже актуально для тих дітей, мова любові яких спільне проведення часу, вони відчувають, чи батьки присутні всеціло, чи ні.
і що можу додати від себе - якщо я отак "якісно" і всеціло проводжу хоча б 10-20 хв часу з дітьми (то навіть не від віку залежить, бо у 2-х так виходить), то далі я можу спокійно займатися чимось своїм - не менший відрізок часу, а може й більший, бо я з дітьми набавилася, і вони теж потребують паузи і зайняті чимось своїм, можуть зосереджено щось робити. і як тільки я займаюся своїм (розмовляю по телефону, починаю якусь роботу), а моєї уваги їм було мало, то вони мене так обсідають з усіх боків, що я змушена покинути все.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Моїй доні 1 рік і 2 міс. Вона дуже любит всіх за волосся дьоргати. Я стараюсь не давати, пояснюю, що болить.... А вона лише сміється і далі за своє. Як мені чи чоловіку - то півбіди. Але інших діток теж може тягти, їм болить, а моя мала ніби не розуміє....
Як з тим бути? Поки що слова не помагають. Не буду ж я її тягнути, щоб показати, як болить...
Чи чекати, поки переросте і пойме?
мушу весь час біля діток пильнувати її руки. А вона вже в пісочниці з малюками бавиться...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

я швидше пожалітись, ніж за порадою.
в Сашка вік, коли все, що має в руках Настя, тут же ж, в цю секунду, має опинитись в його руках. не допомагає нічого, ні вмовляння, ні прохання.
мені вже Насті шкода, дитина реально обмежує себе в багатьох заняттях, котрі дуже любить і з писком на вихідних тікає до бабусь ночувати, де спокійно може занятись улюбленим ліпленням, малювання, фантазії їй не бракує, творча дівчинка.
Я з таким нетерпінням чекаю, коли ж у нього те перейде. сподіваюсь, тобто, поставила мені уява межу - 3 роки. ну, ще недовго залищилось.
фух. а ще, Сашка страшенно пищить і плаче, якщо щось не по його. інколи здається, що Настя щось йому або відірвала, або зламала, летиш з кухні, чи з туалету, незакінчивши всіх справ, а виявляється, вона просто не дала свій зошит, чи ще якась там дурниця.
Дівчатка, коли то закінчиться, чи всі братики сестрички мають такі періоди? я інколи до кінця дня в таких нервав ношусь по хаті, що самій за себе страшно.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

я теж стараюся, проблем зі сном на щастя не маємо, засинає під погладжування по нозі))) у нас чим я добріша, стараюся, все для неї, то вона стає ще гірша і нестерпна, а ще обманює - от питає тато хто то зробив, а вона каже мама або дядя, хто є ще в хаті і вона настільки вперта, що навіть, якщо б'єш по дупі, то каже ні і все робить як хоче.
важкий у нас період

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Чесно і я так думаю. І головою, розумію, що просто треба сприймати дитину такою як вона є. І тоді не прийдеться думати, що моя дитина чимось гіірша. Але часто не вдається. Таке видає, що капці. Є в нас по сусідству хлопчики (теж не надто спокійні), а мій все починає перший якісь "передряги". То маленькими камінчиками через сітку кидає, то плюватись починає, чи ричати на них (не зі зла при чому, то в нього такі ігри веселі) чи обзивається типу "какася". Говорю, пояснюю, не доходить. Хоча питаю "Чому плюєшся, ніхто ж так не робить?", то каже, що йому той хлопчик щось так зробив, що йому не сподобалось. Не б"ю, хіба залишаю в кімнаті, щоб подумав в спокої про свою поведінку. За 5 хвилин каже "Я подумав, більше такого робити не буду" і далі те саме. Намагаюсь бути при тих іграх постійно, він тоді дивиться на мене і трохи стримується. Плануєм в садок літом, боюсь думати як він нам піде.
Якщо дивитись на його відношення до малої, то є позитивні зміни. Він практично не ревнує, більш терплячий, поважає її сон. Якщо спостерігати за ними двома, то гарно бавляться, діляться. Хоча таки проскакують всякі непорозуміння, типу вдарить легенько, чи переверне сам боляче, то ми говоримо і в більшості випадків позитивно вирулюємо і це не може не тішити.
Ну а з його сприйняттям дітей і самоконтролем треба працювати і працювати. Терпіння мені!

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Оскільки через приклад з вазою виникла дискусія) , я ще раз "прокрутила" ситуацію, і зрозуміла, що в даному випадку, можливо то й був дослідницький інтерес (малий знає, для чого ваза, так як часто зараз ходимо в ліс і він збирає квіти для мами, тоді разом ставимо в водичку; але саме ця ваза була новою) Але частіше в нас такі випадки - це саме для привернення уваги

саме так

Це мене теж дуже непокоїть. Тому і пишу тут, і дуже вдячна за поради

Останньо в неділю в мене дежавю - боюсь понеділка-закінчення вихідних-чоловік на роботі-я вдома з малим Так було сто років тому, коли я вчилась в молодших класах, реально боялась понеділка і переживала вже з недільного ранку. Я дуууже люблю свою дитину, дуже часто їй про це говорю, дуже рада, що маю можливість дивитись, як росте моє маля. Але, для прикладу сьогодні, малий весь день хоче бути зі мною, весь час. Мию посуд, стоїть, тримає мене за ногу. Тірамісу вирішила зробити (на випічку взагалі часу нема), готували разом (ясно, рецепт змінився в процесі))) Мала терміново перепрати пару лахів, то включила мультик, інакше в 15 хвилин стояв і плакав, пропонувала бавитись іграшками, їх купати в ванні, поки перу-не захотів. Йду в туалет - він стоїть під дверима, я на повному серйозі. Вдень не спав, от зараз вклався, я на хвильку за комп і йду до домашньої роботи. І, направду, не печу, не прибираю щодня, не заморочуюсь чистотою та іншими побутовими справами, але, як не крути, елементарне зробити треба. А він ПОСТІЙНО хоче мами поряд Сон спільний, досі на ГВ (яке мене теж вже дратує)... При тому багато граюсь іграшками за правилами сина, багато йому читаю, постійно розмовляємо на різні теми. Але я не можу бути тільки мамою без права на себе. Витягнула вишивку давно почату, можу зробити буквально пару хрестиків і все, читаю вночі, якщо син швидше засне. Оце мене дуже втомлює, і, найгірше, я не можу відпустити ситуацію, хоча чудово розумію, що треба

Розумію, що дитині передається мій стан і він ще більше мене тримає біля себе. Написала, і стало легше, теж бажаю

З цим повністю згідна, теж намагаюсь уникати за можливості таких ситуацій, але НЕ завжди їх уникнеш (наше життя і так підпорядковане дитині, скажімо, поїхати на вікенд в готель вдвох з чоловіком дуже-дуже б хотілось, але 1.малий без циці не засне 2.нема з ким лишити) Також істерики в нас бувають і після звичайної прогулянки в звичайний не перевантажений день

---------- Додано в 21:20 ---------- Попередній допис був написаний в 21:10 ----------

Аналогічно. Я кілька разів зривалась, ляпас по дупі (я знаю, що так робити не можна і тд і що це вияв лише моєї слабості) тільки погіршує ситуацію. Син теж дуже впертий, і був таким, а зараз - просто до ідіотизму доходить. Читала про кризу 3-х років - в нас класичні симптоми)) Намагаюсь і заговорити, і пояснити, і в рольовій грі то все обіграти, але робити це весь час - просто втомлює. Кілька сторінок назад була дискусія про маму-друга, теж вважаю, що це неправильно (без пересмикувань), але останньо мені здається, що я або втрачаю в сина очах авторитет Мами, не знаю, як це пояснити, просто хочеться сказати і щоб дитина тебе почула.. А може справді забагато дозволяю і малий випробовує рамки дозволеного, не знаю

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Про поїхати на вікенд - поїдьте втрьох, зміна обстановки дууже розвантажує мозок від негативу і натомість завантажує тим, чим треба - позитивними емоціями. Повірте, це дуууже помагає і вистарчає потім тої підзарядки на досить довгий період.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

а в нас я в такі дні холодна)))) ну чесно: у нас ранок починається з крику радісного:" мама там день, а де йдем?" і то дитина тільки відкрила очі. І якщо ми зранку багато гуляємо або їдемо в парк, бо дуже їй подоб. форумівки))) потім приходимо спати, вона встає і знов хоче в парк, тоді ми виходимо десь 17 год на прогулянку і ще з чоловіком десь до 20 догулюємо і вона приходить, купається і не вередить, ну нудиться, а чемно лягає біля нас з Одарцьою і засинає і їй то якраз нормально такий риитм. Вона мегаактивна, а я не на стільки)) я тільки приходжу і вже би спала)) Я одночасно і люблю такі насичені дні і не дуже), а тепер уявіть ми від суботи хворі і цілими днями вдома самі мені конкретно рве дах

---------- Додано в 23:32 ---------- Попередній допис був написаний в 23:29 ----------

я от хочу вікенд хоч вчотирьох хочу, але не знаю де зараз бюджетно можна поїхати і близенько, бо в нас вже фінанси розплановані мрій Оля, мрій....

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

От власне і були, про це й писала, малий істерив в ресторані, басейні, всюди. Можливо йому й справді було забагато на раз, про що писала Ліля. Чесно, мені останньо і сина шкода, бачу, йому емоційно важко себе опанувати, але й себе шкода не менше Хоча чудово розумію, що я доросла людина, мама тощо, але нерви не витримують

---------- Додано в 22:49 ---------- Попередній допис був написаний в 22:42 ----------

Аналогічно, малий дуже любить кудись мандрувати) Як майданчик/ліс, так і довші поїздки машиною, правда, тільки сідаємо в машину, зразу питає "вже приїхали?"))
Я собі думаю, якби ми жили у Львові (живемо за містом, я машини не маю), то малий із задоволенням ходив би в басейн, якусь розвивалку, може б менше нудився. А Ви збираєтесь в садок?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Може дитина просто не звикла до такого проведення часу? Раз, два поістерить, а потім звикне?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

покищо ні, але може візьмем няню на 5 днів і більше годин, щоб водила в театер і на розвивалки, а може і сама справлюся водити, залежить яка буде менша)))
а літом заплановані дві подорожі ну і плюс у нас бабуся в Карпатах живе, то ми часто на тиждень їздимо

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Власне справа не в тому. Ми буваємо з ним і тут в дитячих розважальних центрах, басейні, на виставах час від часу. Не раз їздили в Закарпаття. Зараз просто такий період. Наприклад, збираємось до моєї бабусі. Мій тато їде і каже, давай підкину малого, а ти зебереш. Син ніби хоче, вони їдуть, за хвилину чую, повертається машина і тато кричить -забери малого, він не хоче їхати. Добре, забрала. Тато поїхав. За хвилину - чому дідусь поїхав без мене? Крик, сльози..
Так само в басейні - то не хочу/вода холодна, то не хочу виходити, я рибка, буду ночувати в басейні

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

У нас починалися проблеми схожі з народженням братчика.
Сятослав хотів, щоб я була його повністю вся, а це мені давалося досить важко
Єдине, я вчасно зрозуміла що йому треба- а йому треба було побільше часу проведеного зі мною наодинці. І ми почали почастіше вибиратись кудись удвох. Так, трошки важко коли є молодша грудна дитина знайти час і момент, але як дуже треба, то ж вдавалось щось придумувати.
Для прикладу у вихідні татко возить Андрійчика по вулиці, поки той спить, а ми з Святиком за той час в парк на качельки, чи в центр, чи в Шевченківський гай, чи т.п. І той час я повністю розчинялась в дитині, я була для нього вся.))
І от з настанням таких вилазок його трохи почало попускати.
Залучати до допомоги- так, але він у мене взагалі хлопець лінивий, тому щось типу "подай памперс- дякую, синочок, дай цьом, ти молодець" бувало присутнє, але Святик міг подати щось, допомогти, загорітися і дуже швидко перегоріти і затягувати "не хочу". Тоді я відступала і робила перерву.
Але нам вже 4 і тут ще вік мабуть має значення.
Головне зрозуміти свою дитину і старатися дати їй те, чого їй не вистарчає, бо як дитина от так відкрито капризує, робиться нестерпною, то це вже сигнал якогось серйозного невдоволення, яке зачасту дітки саме таким чином демонструють.

Мені багато хто каже, що Святик балуваний, бо по дупі практично не б"ю, в кут не ставлю і цяцькаю-цяцькаю.))) А він такий вреднуля.
Коли то їдемо в транспорті, ми з малим біля віконечка, я його міцно обіймаю, цьомкаю і шепочу в вушко як я його сильно люблю. І тут напорююсь на коментар якоїсь "вумної" жіночки, що сиділа поруч. Каже : "от ви так порозбалуєте хлопців, скільки йому вже років? а потім повиростають слінтюхи і мамині синки і бідні жінки потім мучаться з такими..."
От таке навіть є... Навіть нема шо коментувати!

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я теж пожалітись , бо причини проблем ніби знаю, але на практиці важко щось то все виходить. Старшій 5, меншим двійнятам 2. І зараз в нас просто капець повний, ревність до малих ще більша, ніж раніше. Я її і готувала морально до народження, і до допомоги залучала, і в садок вона пішла пів року тому на 2-3 години. Вона з народження активна дуже і така вся мамина, як от Strekoza писала і з появою молодших дуууже важко нам. Зараз малим вже 2 і їм теж уваги треба маминої навіть більше, ніж немовлятам, бо раніше одного в слінг, інше в шезлонг і можна було принаймі помалювати, почитати і тд. Зараз Гратись разом з трьома в щось спільне не дуже виходить, хіба з конструктора будувати, іто старша збудує, малі валять, вона нервується. Тільки зі старшою сядеш щось робити, менші приходять і просяться теж - і починається, як в Женічки- пазли порозкидані і погрижені, пластилін їдять, фарби розляпують, лего в рота беруть і тд, тобто тарша нічого нормально робити не може. Сплять менші нормально тільки, коли я коло них, тобто навіть денний сон використати на час з малою не виходить. А ще ж якісь побутові проблеми є завжди, і їсти треба, і з чоловіком хоч поговорити.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Моя мала теж дуууже шустра. Сама майже не бавиться. Все навколо дуууже цікаве.
Я теж живу за містом, але маю машину. То майже щодня везу малу чи в басейн, чи на розвивалку, чи просто на великий майданчик з дітками. Трохи фінансово накладно. Але- Вона там купу енергії витрачає. Тоді і їсть, і спить добре, і взагалі задоволена життям. Бо ми як цілий день вдома, то вона не знає вже, чого чіпитися, від мене ні на крок. Отак і бавимся цілими днями.