Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Роксі, ви вважаєте, що три чотири рази по 20 хв протягом дня - це багато?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ви знаєте, не вважаю що то багато. Просто переважно вона потребує уваги, тоді коли я сідаю робити щось своє. Тобто коли вона бачить, що мама "ушла в себя" образно кажучи (це стосується будь-якого мого заняття - читаю, вишиваю, про комп я взагалі мовчу, їсти готую, прибираю, говорю по телефону...), то їй в той момент треба мене. А то так відволікає. Гррр.. І їй треба ВЖЕ і все. Ну тоді я відкладаю всі справи, якими хотіла зайнятись, сідаю з нею і бавимось-бавимось )))) Деколи даю їй тісто місити, мити посуд, витирати пил, і т д. Добре, що тепер тепло і можна надвір ходити. Надворі я цілком і повністю належу їй, тому все ок.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

це не тільки у вас так, так у всіх

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Зараз в розпалі знову сезон гойдалок-пісочниць-гірок) І знову переді мною постає проблема, як забрати дитину з дитячого майданчика? скільки би він не бавився на майданчику (годину-дві-три), як тільки я кажу, що нам порі йти, моя дитина просто тікає на чергову гірку-карусель. пояснення типу "ми поспимо і знов прийдемо" - дохлий варіант, "нам потрібно купити продукти і навіть тобі купимо сочок" теж вже не завжди ефективні, та й не хочеться таким чином дитину підкуповувати, "ми підемо на інший майданчик" (деколи виникає така потреба, коли дітей надто багато або ще щось) теж чомусь не діє. І так я вигадую-вигадую, щоби мирно забрати дитину додому і часто нічого не виходить. Тоді мушу розвертатися і йти, махаючи "па-па", тоді він біжить за мною, бере за руку і ще 5 хв. тягне назад, схлипуючи. Останній метод, то вже крайня міра. Пробувала ще метод, коли казати дитині, що ми за 20 хв. йдемо, потім за 10, за 5 і нарешті мусимо йти. Щось моя дитина відчуття часу немає, і все одно не хоче йти. Маю надію, що це ще ейфорія така за тими майданчиками після зими, типу "не набавився", але хто зна. Просто не хочеться його з плачами волочити з того майданчика, коли пора додому(

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

вашому синочку лишень2,4, тому про часові рамки, типу йдем через 20 хв, йдем через 5 хв мова йти поки не може. дитина того не розуміє.
йдіть на майданчик увечері, дні вже довші, тепліші, коли ви не будете обмежені денним сном, чи покупкою продуктів. йдіть тоді, коли вам нікуди непотрібно поспішати. думаю, що 2 год, ну 3 год - й дитина сама піде з майданчика
я теж інколи, коли вже невмоготу, просто беру на руки й несу. а що робити, ну кричить, ну б"є. правда просто намагаюсь такі ситуації обходити стороною, особливо, якщо маю конкретні плани, типу покупок, походів кудись й тому подібне.

мене більше "напрягає" спілкування з старшою, котра вже цілком свідомо може огризнутись чи щось в тому плані, тут мені себе вже важче контролювати. от вчора, літала по магазині, ховаючись, бо не хотіла одяг міряти, я вся мокра, замученозасмоктана з Сашком під пахою, котрий теж без перестанку кричить НАВУИЦЮ, а тут вона, хрюша мала, починає за одягом ховатись, аби тільки в примірочну не йти.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Бо то треба стопарканадцять))) раз повторювати у відповідних ситуаціях - і вуаля, приходить момент, коли фраза "останній раз", "по черзі", "поділитися" - починає діяти. Мамине терпіння повинно бути безмежним))
Але як то приємно, коли дитина це вже розуміє

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

нам допомагало коли я наперед попереджала "Ти ще зїдеш 2 рази з гірки, будем збирати пасочки і йдем". Тоді нагадувала - ще 1 раз зїдеш з гірки, позбираєм пасочки і підем. Тоді - позбираєм пасочки і йдемо. І тоді вона вже була готова йти. А ще обовязковим ритуалом було "Махати всім па-па", і тоді вже йшли. Але старалась, якщо вже сказала що підем - тоді йдем.

---------- Додано в 16:07 ---------- Попередній допис був написаний в 16:04 ----------

Часом і так робила, коли бачила, що вона капризна бо голодна, хоче спати, хоче в туалет (а надворі холодно і під кущик не сядеш). Забирала її з майданчика з криками, але за 5 хв заспокоювалась і все було ок.

---------- Додано в 16:08 ---------- Попередній допис був написаний в 16:07 ----------

теж так думала - в нас не проходило.. моя б на майданчику сиділа цілодобово.. не надоїдало

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В Петра цей період почався коли він ще розмовляв, укав і показував пальцем що йому треба і хто це має зробити. Ми навіть жартували з цього приводу "Навчись розмовляти, простіше буде командувати".
Але, якщо окрім жартів, то це командування справляє трохи дискомфорту, бо двері має відкривати тількі він, бо він має подивитись, вийти з машини в магазин ані мама, ані тато без нього не мають права, випустити кота на балкон, включити пральку і багато інших дрібниць. Для нас це не особлива проблема, якось призвичаїлись, а ось як пояснити стороннім людям "Що ви не можете відкривати двері магнітом, чи включати світло в під"їзді, бо буде крик"?.
Здебільшу намагаємось відволікати, але вдається не завжди.

Чесно кажучи, я також=))))

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

як я Вас розумію... мала таке дуже часто, навіть донедавна і ще іноді трапляється. на мою думку, скучили діти за тими майданчиками
часто це повязую з ейфорією, але буває, що до істерики доходить, то це вже з опери - перевтомилася, голодна + хоче спати. тепер стараюся уникати одночасно цих умов і якось тихо-мирно вдається йти додому. щоправда я не допускаю перекус на майданчику з немитими руками... ще допомагає компанія - є друг, який в той самий час йде додому і ми йдемо разом.
часто тепер я придумую, чим будемо займатися, коли прийдемо додому, або що будемо їсти, щоб чимось зацікавити. але діє не завжди.
до речі часто бувало, що несла з криками, але пережили цей період і все.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Скільки дітей бачу на майданчику, майже всі плачуть, коли мами їх забирають і тільки китайців ніколи не бачила, щоб протестували...Треба буде розпитати про їх методи виховання.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

ооо, в нас таке кожного дня, після садочку мусимо мінімум дві години ше погуляти-обійти всі майданчики при чому. помагає інколи магазин-спочатку обходимо майданчики, потім коли час додому йдемо в магазин за чимось смачненьким

---------- Додано в 21:57 ---------- Попередній допис був написаний в 21:55 ----------

може то в них японське виховання, або то такий авторитет батьків, шо аж страх, або в них вдома іграшки по круче того майданчика

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ооо, це точно. Я теж неоднарозово таке помічала: вони швидко прибігали, облазили все, що можна, пострибали, погойдалися і так само швидко пішли.
А за методи розпитайте - і з нами поділіться

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В нашого малого (майже 3 роки) чергова "мулька" - періодично він когось "не любить". До мене дуже прив"язаний (знаю, це нормально), але як до чоловіка, так і до своєї бабусі, прабабусі останньо часто каже "я тебе не люблю", чоловіка взгалі може вдарити/вкусити. Вчора вкусив мене, то потім просив вибачення (сам, щиро)... Зараз криза 3-х років "в розпалі" - чи може це бути пов"язано з прив"язаністю до родичів? Насправді раніше більше часу хотів проводити з кимось, крім мене. Останньо я вже пересварилась зі своїми домашніми, вони постійно синові кажуть "Ти не чемний" (хоча він реально жахливо себе поводить)
На вихідних були в Трускавці- наша дитина валялась з криками по підлозі і в басейні, і в ресторані

З малим ледь встигаю зробити елементарну домашню роботу. В обід спить через раз, весь час хоче бути зі мною (при чому часто просто полежати, посидіти, чесно, мене це дуже втомлює). Я вже не кажу про вишивання/читання

З прогулянок повертаємось, як правило, на моїх руках з криками. Ну і зміна настрою - то хочу на качельки, то не хочу, хочу тою вулицею/за секунду не хочу
Одним словом, криза. Мами більших діток, це минає?
Пр чому інколи я бачу, що йому самому складно з такими вибриками, тобто емоційно дати собі раду

Моє терпіння якесь не правильне - не безмежне)))

І ще таке. Як позитивно зреагувати на напр, таку річ. Син підійшов до вази, я прошу не рухати, а він навмисне її штовхає-ваза б"ється? На днях в останній момент вихопила в малого горщик з рук, він замахнувся в бік вікна, не впіймала б - розбив. Говорю-пояснюю - без толку

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Мені цікаво, коли діти починають розуміти "не можна", "небезпечно" і т.д. Моїй доні 9 місяців і коли вона, наприклад, лізе на балкон, я кажу "зупинись" чи називаю її ім'я, або кажу, що там небезпечно. Вона звісно не розуміє, бо ще мала. Дивиться на мене і усміхається. Але я хоч за ту секунду встигаю її забрати від джерела небезпеки. Цікаво, коли вона почне розуміти і як правильно говорити, щоб вона розуміла, що я щось забороняю, а не граюсь з нею так...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Спробуйте замість заборони - запропонувати альтернативу. Типу підходить до вази, а ви кажете - це ваза, якщо в її горлечко гукнути - буде ехо і разом пробуєте . Чи щось інше придумайте, запропонуйте що можна робити з вазою таке, щоб її не розбити.
Просто діти вивчають так предмети - на дотик, на летючість, на вашу реакцію на ці предмети, допоможіть дитині просто задовільнити свою цікавість зберігши вазу цілою.

---------- Додано в 19:07 ---------- Попередній допис був написаний в 19:01 ----------

Дуже важко сказати коли такий час може настати, а на вашому місці я б робила так само - просто казати "стоп" серйозним тоном, щоб дитя не подумало, що то така гра, і відразу забирати від небезпеки. І так 150 разів якщо треба буде...
Ми так малій не дозволяли вилазити на стіл, а вона дуже напористо перевіряла чи дійсно не можна і постійно на нього вилазила, а ми просто спокійно кожного разу її знімали зі столу і потім намагались переключити увагу. То коли вона вже зрозуміла, що її знімають зі столу кожнісінький раз - перестала це робити.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

++

у нас то саме точнісінько, вона меганечемна і я вже подумовую йти до психолога, щоб зрозуміти дитину, бо ми вечером з чоловіком вже такі злі, що нічого не хочеться. Вона все робить навмисно погано, хоч знає, що то не добре так робити. Вона робить тільки те,що хоче. Всі скажуть, що то з появою дитини, так до дитини вона теж така була, а зараз загострилося, зауваження рідних у мене вже як алергія. В думках я вже про себе як про погану маму і т.д, я дуже емоційно виснажена і не можу вже нормально дати собі раду(

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Дякую за ідею. Правда, про квітки таки краще) Я вважаю, що моя дитина знає, для чого ваза - напевно таки забагато хочу від 3-річного хлопчика. Ну і в даній ситуації я не встигла підійти - ваза вже була розбита

Співчуваю - гіпотетично, якби в нас зараз народилось друге маля, думаю, теж би було дуже важко. Наш малий також ніколи не був "золотим" в плані поведінки. але зараз просто жах. Думаю, таки криза, у вас теж, можливо.
Для себе я вирішила відмежовуватись від зауважень рідних - це ще гірше мене виснажує. І бачу, що після таких істерик малий набагато швидше відходить, а я фізично себе до кінця дня почуваю зле (тахікардія, голова болить, інколи шлунок хапає, маю хронічний гастрит, перенервую, відразу дається взнаки)

---------- Додано в 18:00 ---------- Попередній допис був написаний в 17:51 ----------

Ліля, дякую! Повністю згідна. І мамі своїй пояснюю, що без змісту дитині казати 100 разів "Ти нечемний", бо це не маю ніякого позитивного впливу, хіба прогрумує на гірше

+ 100. Теж за собою таке зауважувала відносно крику. Треба над собою працювати.
І,як вже писала, мене дуже втомлює оце "буття з дитиною". При чому зараз малий рідко хоче ліпити з пластиліну чи малювати, хоче бавитись іграшками з мамою/говорити/лежати на ліжку. Таке проведення часу дуже напрягає. Якщо не буде оффтопом в цій темі, мами, чи хтось має якийсь порядок дня? Крім встати/пообідати... Тобто Ви собі якось плануєте ігри з дитиною і все решта? В нас як такого порядку нема, з малим нехочухом важко щось планувати. І коли навечір я втомлена і зла, складно себе контролювати

---------- Додано в 18:08 ---------- Попередній допис був написаний в 18:00 ----------

Думаю, навіть писати не треба, що це не правильно) Хоча в мене теж таке буває, особливо коли малий так себе веде в кафе, напр., здається, що всі діти навкруги чемні і тільки один твій непослух. Чи на майданчику, гуляємо з дівчинкою синового віку, її мама теж каже про кризу, але вони жодного разу не вибігала посеред дороги, коли їде машина (живемо за містом), не мочила ноги, штани і всі решта в калюжі, не верещала на всю вулицю, коли треба було йти додому... Розумію, що чужі діти завжди здаються чемнішими (хата біла, жінка мила))), це я так, пожалітись...