Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

я, фактично, нічого своїй не забороняла - все по черзі давала в руці (під моїм контролем), пояснювала, що воно може зламатися або розбитися і чим це "чрєвато". Малій було 8 місяців, коли я їй пояснила чому не можна лізти до розетки (що струм може так теліпнути, що кісток не збереш - утрірую), про ножі - дала помацати, легенько вколола в пальчик, показала як легко він розрізає шмат м*яса. Всі крихкі речі типу кришталя, ваз, посуду - просто переставила на верх шафи та й усе по тому))

було таке - пару разів пробувала проекспериментувати на мені. Я казала: сонечко, я тебе дуже люблю, але геть не можу зрозуміти, що ти кажеш/хочеш, тому я поки піду поскладаю одяг в іншій кімнаті, а ти або приходь або гукни мене коли будеш готова поговорити; ще кілька разів пояснила, що в мене від вереску і істерик починає дуууже боліти голова (відповідно мені буде складно потому з нею бавитися або йти гуляти тощо).

чому? я пояснювала все з піврічного віку, тому у її 8-10 місяців у мене не виникало капітальних проблем з багатьма речами, які не варто рухати.

неправда - ви для неї найкраща в світі!)) просто треба спробувати різні підходи))
зі. спрробуйте, напр, взти ніж, дозволити їй його порухати, пояснити, що він гострий і можна поранитися, що це небезпечний предмет, що якщо поранитися, то тектиме кров і може довго заживати... про ноут, напр, що на ньому ви працюєте, а вона переглядає мультики/ігри, що якщо натиснути певну клавішу або декілька, то він зламається і буде халепа... зрештою, можете тимчасово позабирати з поля зору те, що їй дуже хочецця, но ніззя)))

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Пробую і я виховувати без покарань... але як то всьо туго мене получається...і до малого шось не дуже доходить... а йому вже 2,7. От недавно синок заліз в шафку, витягнув 1,5 л банку з медом, пробував нести і банка розбилась і мед розтікся по всій кухні. я від шоку шо мені то всьо треба буде віддраювати від липкого меду, почала плакати і Богданко давай собі плакати... зайшов до хати чоловік і питає в малого" Чого ви плачете?", на що Богданко каже "Мамі шкода меду, а Богданчику школа маму"... чоловік проговорив з ним то і потім я проговорила вроді він все зрозумів і вибачився , але на другий день знов він біля шафи з банками... і знов шось тягне... А переставити не маю можливості кудись, бо в нас мала квартира, та і де б я не переставила, він і туди залізе...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Доня колись давніше розбила пусту трилітрову банку - ото я злякалась!! словами не передати.. я тоді плакала від щастя, що вона не порізалась.. банки то небезпечно..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

приблизно в такому ж варіанті я і своій дитині пояснювала-гаряче/гостре/холодне,і воно діяло та запамятовувалось.Коли моя малеча черговий раз хоче ножа чи голку ,я кажу що воно гостре і можна вколотись або порізатись і запал зменшуеться.Можу легенько показати як голка колить-100% бажання зникае )).

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

як на мене це вже не позитивне батьківство це зрощування страхів, а через декілька років тій самій доні будуть казати що руки не з того місця ростуть голкою не вмієш користуватись.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Не знаю, куди писати, пишу сюди. Моя Настя, напевно, народжена, щоб показувати мені мої помилки, ну, впринципі, як і всі інші діти. Але ця дівчинка мене інколи заводить в глухий кут зі своїми запитаннями, зауваженнями.
вчора сидимо, дивимось телевізор, вже всі помиті, передягнуті в піжамки, я тішусь, бо наближається година ікс, коли нарешті всі заснуть, і тут Настя видає серйозним тоном:"Мама, а тобі не здається, що в нашій родині щось не так і треба багато чого змінити?" а тон такий, ніби, тисяча філософів в ній сховались. Й продовжує далі:"Тобі не здається, що ми живемо, як цигани?" Дівчата, я була в ауті, пояснити нормально і розширити свою думку вона не захотіла, в неї так часто буває, по її словах - просто змучився рот.
Про смерть і нашу зустріч на небесах, про те, що Сашка змінив своєю появою її життя і ще багато всього. Інколи, мої мізки закипають.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В мене племінниця таке видає. Таку дитину потрібно просто вислухати. Не варта випитувати, що вона мала на увазі, якщо не хоче розказувати. Частіше всього продовження розмови буде, коли дитина буде до цього готова.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Можна спробувати не випитувати, що дитина мала на увазі, а поговорити за методом активного слухача. Хоча це важкувато, зато можна дізнатись про справжні іі відчуття.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Це точно її слова?
Можливо хтось з родини повпливав?
Так а від чого ви в шоці? можливо дитина озвучила просто ваші думки, зачепила почуття провини?
НМД, тут від дитини в шоці зовсім не потрібно бути, більше ваша реакція може насторожити.

не бачу причини для закипання.
Женічко, все добре, чесно)) позитивніше думайте про життя
таких філософствувань буде багато.

Взагалі дуже корисним ( то я в загальному і для себе, як постійне нагадування) є щосекундне нагадування і акцентація дитини на хорошому. На негативі (і негативно)- стоп, на всьому що є позитивним- зосередження уваги.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

хочу поділитись лінком на сайт, який підтримує ідеї позитивного батьківства. Ідеї Гордона Ньюфелда, за його книжкою "Не упускайте своих детей", так званий альфа-парентінг (Хто читав Ольгу Писарик - приблизно знає що мається на увазі). На сайті є багато статей, тому не буду копіювати сюди. Основні теми: привязаність, розвиток, агресія, сльози, трохи батьківської психології, трохи дитячої..

І ще питання: в нас в продажу є книжка Г. Ньюфелда? хтось знає де її можна придбати в паперовому варіанті?

Цитата про ціль моделі Ньюфелда

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Що мій малий на днях зробив... точніше вечером десь біля 10 год.
Сижу я на кухні а малий в кімнату пішов, приходить за кілька хвилин, весь грязний в піску і в землі всі руки і ноги. Ну думаю капець зробив моїм вазонкам які на підлозі стоять. Зайшла в кімнату дивлюсь підлога чиста, вазони цілі, ну добре. Дивлюсь на акваріум а там вся вода така мутна, рибок зовсім невидно, а біля акваріума розсипана земля з малого вазонка, добре хоть витягнув рослинку.
Питаюся нащо ти то зробив? Каже - вони вамати хотіли

але годували рибок годину назад

А мені сміх тай годі. Не сварила бо сил небуло і згадала мультик машу і ведмідь 35 серію Трудно быть маленьким.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Є)). Я майже рік тому купила.
В дівчинки з Києва. Лінк на неї взяла в тому жж. Подивись там.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

в мене вона вже рiк, купувала в закупцi, важко читаэться. а ще отут багато цiкавих книг
http://resource-publishing.ru/

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Як вирішити проблему, коли дитина зовсім не слухає і не хоче слухати те що ви їй говорите? Навіть, коли це в спокійному тоні говориться і не для заперечення чогось для дитини а просто я намагаюся пояснити як правильно або дати право вибору, або просто щось пояснюю а дитина настільки має стійкий/сильний характер, що просто говорить паралельно з мамою/татом і зовсім не хоче слухати, не слухає/або робить вигляд що не чує?
Як діяти в таких ситуаціях? Продовжувати спокійно пояснювати (що не завжди вдяється), виходити в іншу кімнати і чекати коли дитина сама прийде і почне розмову чи щось інакше?
Всі довкола в захваті від нашого Данила, він комунікабельний, багато говорить і завжди знаходить відповідь на питання, коли в компанії виникає така ситуація коли його поведінка виходить за рамки доступного і я намагаюся його зупинити/заспокоїти він завжди щось знайде що відповісти (навіть не знаю чи доречно виберу слово, але це подібне до "огризання"), люди довкола сміються, бо ситаація нібито кумедна а мені не до сміху, бо він не просто жартує а насправді так мені чи чоловікові відбрубує. Складається таке враження, що він перевіряє межу дозволеного і цікавиться а що йому буде, коли він ту межу переступить? В чому на ваш погляд проблема? Як вирішити цю ситуацію без фізичного покарання.

До слова, дитину не б"ємо, але сьогодні його поведінка то було щось , в кінці вечора таки добряче отримав по дупі, за шо зараз себе дуже картаю, але насправді цілий день він мене просто доводив безперестанку

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

в чому це виражається?
питаю, бо у нас теж таке стається, і часто чую зі сторони коменти що " це ненормально", тобто така поведінка . а мені нормально
І, навпаки, коли мені не нормально, то іншим вроді би так нічого

коли вже мала входить в "раж" і не чує, не бачить, то всіма силами намагаюся перетягнути її увагу на себе. Присідаю, на рівень очей, притримую, говорю внятно, ловлю погляд. Якщо відволікається ( виривається і теін) виходимо кудись, н-д у ванну, вмиваємось, миємо руки. Тоді вже балакаємо.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ну наприклад з останнього. Були ми на дитячому дні народженні, купа емоцій, багато діток, роздурівся добряче, штовхалися з хлопцями легенько, далі все це почало переростати в щось серйозніше, причому інші дітки і надалі штовхаються жартома а наш вже набирає обороти, я спокійно йому говорю поруч, що так не поводяться або бався легенько або виходь з гри, і тут він до мене починає кричати, махати кулаком (не б"є але замахується) кричить що йому заманеться, типу - ти погана мама, хочу і так граюся і т.д. От це для мене і є, те що називається, виходить за рамки доступного. В мене взагалі зараз складається враження, що він мене не любить, не поважає, не ціннує, ну і не має страху, впринципі я ніколи не хотіла, щоб дитина мене боялася, але бачу по ньому, що в нього взагалі відсутній страх переді мною і чоловіком за вчинений поганий вчинок, за сказані в нашу адресу образливі слова і т.д. В мене останнім часом сидить в голові думка, що я направду погана мама, бо не можу з самою рідною людиною на світі знайти спільної мови. Боюся, що якщо і надалі так буде продовжуватися, то ми взагалі з ним втратим будь який зв"язок.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

То тільки зараз почалося?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В нас якось це все можна порівняти із амер. гірками - то все добре, а то зовсім без розуміння. То такі стосунки, що аж дух перехопляє від ідилії, а то просто таке, що таке враження що він реально зі мною воює... Постійно страюся аналізувати і зрозуміти чому він чинить саме так а не інакше, можливо зараз в нього така поведінка пов"язана з тим, що його група в садочку була випускова, і більша частина діток або пішли до школи або ще пересиджують вдома з бабусями/дідусями. В школу ми його не дали, тож прийшлося йому знайомитися з новою групою, новими вихователями і дітками, але ми багато про все це говоримо, я його завджи вислуховую, раджу, підтримую. Він в нас хлопчик дуже емоційний, можливо і тому така поведінка.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

О, і ми сьогодні були на ДН, теж мали "ситуації"

не накручуйте себе, все не так страшно. Щодня ви ж знаходите з ним спільну мову? Просто в критичних ситуаціях він потребує іншого підходу. Не обов"язково залякувань чи погрожувань. От, для нас це є "піти вийти вмитися, пройтися, обнятися і таке інше". Деколи треба тягнути, але нічо, вдається.