Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Дівчата, я направду не свята і інколи можу по дупці дати, але в вищеописаних ситуаціях мені швидше за все то виглядає помилкою, тобто він мене- я його. Якась ціла бійка получиться...

Ото мій такий. То є копія мого мужа. Чому я це пишу, тому що

Ні, ні і ще раз ні. Тому думаю якщо малий повністю скопіював характер батька, то оця впертість буде виражатися тільки в тому "моя думка зверху", а на рахунок мети, чи доведення вперто усього до кінця, то муж ох який любитель гарно почати і кинути все на середині дороги.

Одне можу сказати- скандалить він тоді, коли не має настрою. Це може бути з ранку, от тільки очі відкрив і відразу шкандаль. У нас дуже часто плачі по ранках за татом. От тільки очі відкрив і відразу крик "де татоооо?" Обнімаю, цілую, пояснюю, заспокоююю, нє "хочу татаааа". Ну, це така "прелюдія", з якої йому псується настрій і починається нудження світом і відповідно зганяється злість на мамі.
Або коли лізе туди куди не можна, я не дозволяю, то таке може бути. Але я ніколи не ставлю заборону рубом, завжди починаю з пояснень.
Ай, складно то все...

---------- Додано в 20:57 ---------- Попередній допис був написаний в 20:52 ----------

Я думаю справа в тому, що з татами вони проводять менше часу.
Мій Святослав при бабі і дідові взагалі свята дитина.))) Бо бачить їх вкрай рідко.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Мама мягша, тато жорстікий. Мама від майже цілодообвого проводження з дитиною інколи здає позиції. Тата бачать рідше- відповідно більше ЧУЮТЬ.
То таке, що я бачу.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

у нас навпаки - слухає лише маму і все, більше нікого і як чує в когось слабинку, то прямому значенні може залізти на голову, в даному випадку моя рідна сестра. Тато як хоче сказати щось строгим тоном, тоді робиться все на зло і так єхидно))

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Аналогічна ситуація коли наш тато іде на роботу, а Антон в той час ще спав. Тоді малий вривається в кімнату з криками "дзвони татові". Я йому дзвоню і малий виговорює чоловіку, що тато обманщик тому що він пішов на роботу і не розбудив його і не поцьомав перед виходом і т.д. А коли чоловік починає відмазуватись, що він будив, а Антошик не чув то малий починає пояснювати як голосно кричати потрібно, щоб його розбудити. І чоловіку ніби шкода будити дитину коли він іде на роботу на 8-му, а в результаті виходить на гірше. Сьогодні вечором вже питався в мене чи будити малого завтра в 6.30

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

То вам повинно допомогти. Застосовуєте до сина ті самі принципи що й до чоловіка, але тільки ті, що працюють.

---------- Додано в 22:03 ---------- Попередній допис був написаний в 22:00 ----------

Не всі мами проводять з дитиною 24-ри години. Якщо слухають тата краще, то так мама навчила. Вони відчувають зв’язок з татом більше ніж з мамою.

---------- Додано в 22:04 ---------- Попередній допис був написаний в 22:03 ----------

Тут мама повинна втрутитись і сказати, що так робити не можна і тата треба слухатись.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я про маленьких діточок взагалі-то.
))Тепер вже все на мам валиться).
Про зв"язок цікава думка. А як то так виходить, коли тата бачать рідко? Чи то у тих, хто з татом таки багато часу проводить?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

а ще в деяких татів такий голос бас, що я сама би певно слухала, якби була маленькою дитиною

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

наш тато за 9 років жодного разу не підвищив голосу на сина. Жодного разу не шльопнув по попі. І при тому, йому завжди було достатньо сказати малому один раз, щоб він його почув. Мені ж в тому випадку доводилося би говорити 10 разів. Можливо, мамині слова з часом справді дитина більше сприймає як "фон", бо основну частину доби проводить все-таки з нею , а не з татом. А тато сприймається скоріше як приємний "бонус" ( от прийде з роботи, от будуть вихідні. І тато не чіпляється десять разів на день по звичайних побутових речах- "їж, "помий ручки" і т.п. Тобто, маму слухають, але чують більше тата. Інколи дитина більше слухає того члена сім ї, який емоційно, психологічно сильніший. Тобто якщо малюк має більш сильну енергетику, ніж мама, то більша ймовірність, що він її не буде чути. А якщо тато психологічно сильніший , дитина це добре відчуває. Дітки узагалі відчувають такі "матерії ", які дорослому часом важко осягнути. Відповідно і вибудовують свою поведінку з тим чи іншим членом сім ї.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я також... і знову повторюсь. Не всі мами проводять з дітьми 24 години, далеко не всі.

Справа не в енергетиці дитини, а в поведінці дорослого. Сильну особистість зразу видно. Коли мама (для прикладу) кричить вона показує свою слабість, а тато ні. Взагалі той з батьків хто підвищує голос показує свою слабкість, а дитина є дуже добрий психолог і відчуває ту слабинку і знає на що тиснути і як. У дітей нема гори посуду чи обов’язку варити якийсь обід. У них весь час на пізнання світу і вас в тому числі.

То не має великого значення скільки часу проводить з татом. Як вище вже згадувалось, дитина спостерігає і потім обирає асоціюватись з одним з батьків. Особливо вона дивиться на те як до мами відноситься тато. Це дуже важливо. Тим більше, що як ви кажете, вона провела більше часу з дитиною в цей день.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

принесла сюди уривок з книги, про аутизм взагалі-то, але оця її частина так гарно змалювала виховання

автор згадує тайм-аут і сидіння в кімнаті, ну і нехай, це її досвід, не обов"язково переймати.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ну не скажіть. От до 3-х років більшість мамів і справді проводять з дитиною по 24 год, але коли дитина йде в садок, мама на роботу (як і тато), то впринципі бачаться вони однаково часу з обома батьками, відповідно після трьох років мали б чути однаково обох батьків?

можливо це і так. Але як тоді донести до дитини, що не можна чогось робити, якщо спокійним тоном повторюєш тричі, а вона не реагує?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

міцно взяти за руку, або посадити на коліна і подивитися в очі.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Мій в такому випадку очі ховає, викручується з колін і далі іде то робити.

Правда може бути ще пауза з хитрими очиськами...
У нього останнім часом манічка на слово "хочу" і хочу все підр"яд те шо можна і те що категорично ні. На мої пояснення одна відмовка "нє", бо "хочу". Всьо, занавєс. Мені хоч горохом в стіну лупи.
Добре коли це все на менш більш мирних тонах і мені в підходящий момент вдається його переключити на щось інше і та розмова стихає, але буває як набере оборотів, може закінчитися дикою істерикою, що люди певно думають що ми ту дитину ізбиваєм, або ж прийде і зі злості мене буцне, чи копне, або плюне.
То таке не часто, то вже крайність, але інколи проскакує.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

можна поцікавитися як далі реагуєте ви?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Значить знає, що його чекають наслідки за поведінку. Викручується - нехай. Ви у відповідь ігноруєте будь-яку поведінку яка є негативна.

Нині була зранку в школі і говорила з канслером свого сина. Його спостерігала психолог, і яка я була щаслива, коли я прочитала її поради це те, що я знаю і те, що роблю з ним вдом і вам раджу. Вона порадила вчителям включити ігнор на всі його викиди негативної поведінки. Не можна звертати дитині увагу постійно, це провокує те, що він так буде робити ще більше. Всетаки мені явно треба йти на іншу роботу і працювати з дітьми, чи то їх батьками. В мене на всі істерики включений ігнор. Замість того аби визбирувати дитину я йому даю завдання, яке мусить виконати в той момент. Ламає дистанційне? Дитино, іди но сюди тут мамі треба дістати щось з холодильника, а я така занята. Про дистанційку - нуль, інакше застрашуєте дитину і заохочуєте негативну поведінку. Спокійно переключити увагу. Треба мати неабияке терпіння, щоб не включити свою внутрішню маму-терориста.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

а може дитині боляче ходити "по великому"? залежно який стул.. здайте аналіз калу і подивіться чи є там еритроцити (кров).. тільки направлення мають написати на розширений аналіз калу (забула як воно називається), а не просто "на яйцеглисти".. сходіть до доброго гастроентеролога - вони вкурсі.. деколи можуть бути внутрішні тріщинки, і дитину болить, тому й боїться.. може проблема суто фізіологічна, а не психологічна..

---------- Додано в 19:01 ---------- Попередній допис був написаний в 18:43 ----------

в нас було щось подібне..

мені тоді Сюзі порадила почитати Ольгу Писарик, брошуру про привязаність..

коли починає кричати хочу-хочу-хочу - спокійно поясніть чому не можете того дати, або пообіцяйте, що завтра ТО будете робити разом.. а коли почне кричати (а кричати буде обовязково) - постарайтесь обійняти і мовчки дати виплакатись.. дайте вийти дитячій агресії, не стримуйте її, тоді вона не буде накопичуватись в тілі.. можете говорити, що дуже його любите (але дивіться на реакцію, бо моя деколи злилась від того, що я щось говорю.. їй було краще мовчки пообніматись і поплакати).. не обіцяйте того, чого не зможете виконати, лиш би перестав кричати..

доця десь 2-3 тижні хотіла всього, що навколо! і чужі іграшки, і все в магазині (причому бажання змінювались кожні 5 сек), і іграшки, які бачила в мультиках, і пташку в небі, і місяць, і сонце.. чесно ))) добре, що я навчилась правильно реагувати, бо спочатку нерви збирали і до обіду я вже ставала така зла, що готова була роздерти все навколо.. дитина за деякий час зрозуміє границю дозволеного ))) просто той час треба якомога спокійніше витримати.. аби ніхто не постраждав )))

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

тоді у дитини вже вироблена звичка. Не може вона тоді раптово так "бац" і переключитися з 3 років. Потрібен час. Ну і не завди ще буває, що і ходячи у садок, дитина однаково проводить час з татом та мамою. Якщо тато працює до пізнього вечора, як не крути- з мамою все-рівно більше часу.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

хочу поділитись позитивним досвідом щодо вкладання спати на денний сон... ще зранку говорю доні, що в обід будем спатки.. але стараюсь вибирати таку форму висловлювання, щоб вона з того не злилась.. бо моє "В обід будемо спатки" викликає в неї протест і агресію.. говорю "В обід звірятка втомлюються і будемо вкладати їх спатки".. І так 2-3 рази повторю в доброзичливій формі (ніби між іншим) різні фрази про те що в обід треба спати, так би мовити підготую дитину до того, і тоді, коли приходить обід - вона значно спокійніше реагує на те, що ми будем лягати спати..

---------- Додано в 19:26 ---------- Попередній допис був написаний в 19:13 ----------

і ще мене одне питання цікавить: якщо дитина мене вдарить (а деколи таки трохи боляче), то чи можна плакати? або хоч трошки вдати, що плачу? бо раз мені справді боляче було, і трохи обідно, то я собі попхинькала і мала перестала гамселити, підбігла мене обнімати і цьомати - тобто подіяло.. вона одразу змінилась на обличчі і було видно, що зрозуміла, що робить зле.. але чи так можна робити? і як часто?

бо коли ігнорую, кажу, що не можна, що мене болить - не розуміє.. сміється.. думає, що я бавлюсь..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

то 100%, з цим згідна. а от слово "задатки" то де ви таке побачили, по даті народження? бо виходить скорпіон. хоча задатки в нього є таки, я також вперта, ви описали мене, і на рахунок "моє слово з верху" також є грішок, але так як він не репетувала

ох, роблю так, все таки не марно провчилась на психолога, АЛЕ, от зі своєю дитиною справитись не можу спокійно, потрібно нас двох довести до істерики і тоді заспокоюватись разом. в мене реально вже сил не вистачає, моя реакція-зразу починає тіпати. і ігнорую також, плачем він в нас нічого і ніколи не отримував, тому і не можу зрозуміти його поведінки, чому він репетує, коли шось хоче. виплескує негативні емоції-згідна, але то все доходить до хрипу просто, або по попі і то нормально (мене також лікувати треба, знаю)

от в мене про ігнор також питання-якщо ті істерики в людному місці, на вулиці, в магазині і т.д., що робити ( нагадую, в нас істерики дуууже затяжні)?