А яка красива!!! Я десь півроку тому із цією чудовою дівчиною про перукарів переписувалась. Оля сказала, що вона є в "Однокласниках" (ну просто я в інших соцмережах не є) і прізвище своє мені написала. Я, вічно зайнята, не мала часу дивитись на її зачіски і сама часу по перукарям ходити не мала (купила фарбу -- сама намацька -- і красуня). Сьогодні мені так закортіло подивитись на ту дівчину, яку розлучили із першого разу. Я спершу всю свою скриньку ПП перелопатила (заодно і почистила трохи) і таки знайшла свою переписку із нею і її прізвище, щоб в Однокласниках на її сторінку потрапити. Скажу чесно -- цпе було важко. І ім"я, і прізвище -- дуже розповсюджене і купа людей із такими ініціалами є. Навіть у Львові дофіга. Але я пам"ятала, що Леіла поюс-мінус моя однолітка, тому наполегливо шукала і знайшла. Друзі, Оля -- красуня. Худенька, доглянута, стильна, при манікюрі-макіяжі. А дітки -- то не мінус красивої жінки, а великий плюс. Бо в нормального чоловіка, якого ти скоро точно зустрінеш, дуже б насторожило: а чому у неї немає дітей? хвора? не може? не хоче? А ти -- можеш, хочеш і маєш. І не переживай -- все буде Ок. Там Сніжна купу прикладів наводила, як жінки "у віці" (хоча я себе вапше жінкою у віці не вважаю) і з дітьми зустрічали чудових чоловіків
якесь дивне уявлення про терапію, вона якраз націлена на те, аби зрозуміти все, що автор написав після коми. А до дитинства стежка сама часто веде, бо там закладаються основи поведінки. І це не проблема, а лиш джерело стає зрозумілим.
"Kandya, дуже дякую за купу компліментів, треба мені якось свою самооцінку піднімати . Я сподіваюсь що все буде добре колись. А зараз треба жити сьогодні, а не минулим чи майбутнім. А сьогодні я щаслива, бо звільнилася від того що мене мучило.
Терапія ж теж різна буває... І терапевти теж, до речі. Я думаю авторка хотіла підкреслити, що не треба зациклюватись на звинуваченні батьків чи якихось обставин дитинства і не треба думати, що "я приречений/а на те і те, бо мене в дитинстві недо(любили/хвалили/цілували...)". Треба працювати над собою, розвиватись і вірити у власну здатність впливати на своє життя, яким би не було минуле.
Вчора дізналася що чоловік ходив до моїх родичів в день суду розказати що насправді він хороший, а в тому що ми розлучилися винна я, для чого він ходив до всіх: до мого тата, дядька, хресної, священника, до всіх крім мене, я думаю не для того щоб ми порозумілися однозначно. Мені неприємно те що він зробив, але я ще раз переконалася що зробила правильний вибір зараз. Мене лякає сильно майбутнє, бо дітей треба ростити, стараюся не думати глобально. Як Бог дасть так і буде
і вони усі спокійно його приймали-слухали, а тобі розповіли про це лише через тиждень? Ніхто тоді не підтримав, не поставив до відома про це тебе ще тоді, коли він візити наносив? Оль, у тебе зараз є підтримка родичів, чи вони були проти розлучення?
це ходив щоб у нього "совість" була числа в очах людей, які мало його підтримували, а звинувачення перекну в інше русло та за іншою течією))))
Привіт Я ще не розлучена.І взагалі мало розумію що відбувається.Він там з тими документами,і ніби і заява є,і необхідні документи,а ще потрібно щось з тернопільського суду.Тягнеться те все.Самій треба братись.Але останнім часом я сильно впала духом.Дивлюсь на нього,він такий собі усміхнений,дівчина якась наярює до нього,і він довольний.Каже,ну бачиш село і місто несумісне.Я на те,лиш просто посміхнулась.Він приїзджає суто подразнити мене і малу походу.Доня скучає за ним,а він появиться на годину раз на тиждень або два,і їде.А мала плаче,що хочу до тата.Я засмучуюсь,бо чогось мене те все так болить.Так,тут я перша зробила крок,бо пішла від нього,ну і він зробив відповідний-пішов подавати на розлучення,замість того,щоб хочаб постаратись щось зробити....і розумію,що те все нафік цому не потрібне,ні я,ні дитина.Бо як так можна поводитись --- дописи об"єднано, 29 Червень 2016 --- Сверуха то взагалі косить під дуру.Він вже 2 рази приїзджав з ними,і не питав мене чи я не проти.То та,вилітала з машини і бігла до мене цілуватись.Я в шоці була.І то така добра,сину,піди з Ірою туди,сину поможи Ірі то.Ми побудем з малою,ви підіть пройдіться...Щось таке.
Не треба Вам ні до чого братись. Вам що, тисне? От будете майно купувати чи заміж йти, тоді і візьметесь. А зараз для чого Вам той клопіт? Він своєї цілі досяг. Ви сумуєте. Хоче показати, якого Ви завидного чоловіка втратили, щоб одумались, розкаялись і приповзли на колінах з сапкою в руках і просились прям зразу на город сапати Доню займіть чимось. Кудись ходіть в нові цікаві місця, відвідуйте всякі дитячі заходи, придумуйте ігри, якісь заняття. І їй буде цікаво і не буде часу сумувати і Вам
То називається гівно-гівном, тіштесь, що відправили. Вже як будете мудріші, то матимете згодом кращого. Бо нажаль деколи такі трапляються для того, щоб жінка себе навчилась цінувати.
просто переконуюсь напевне у правильності рішення,якби я була йому потрібна,чи дитина,він би от так не поступав.Дівуль би зразу не шукав,а якось би старався налагодити ті відносини,чи принаймі більше часу проводити з дитиною.А то похапцем приїде і валить назад.Бо там більярди,клуби,дівки.Я думаю над тим щоб взагалі на деякий час не давати йому бачитись з дитиною.Мені надоїло що дитина плаче,що хоче додому до тата,тато забери мене,тато не їдь.А він там мило посміяється і їде.Хай побаче,як йому буде без зустрічей з дитиною,може навчиться серйозніше до того всього ставитись,хоч і в цьому сумніваюсь
@euphoria sonce я б не радила мстити за допомогою дитини. Хай їздить,хай бачиться. Просто якось відрегулюйте,внормуйте візити,щоб він усвідомлював,що дитина травматично то переносить і сам намагався згладити розлуку. Кажіть прямо в лоб, що дитя треба берегти, бо виглядає наче він тішиться тим,що дитина до нього проситься. І не сумуйте, він хоче, щоб ви усвідомили яку жахливу помилку зробили, покаялись і вернулись. Але ви таки стійте на своєму. Ви ж категорично його не лишали, ви весь час кидали йому ту рятівну соломинку, а він навіть не спробував до неї дотягнутись. І ше одне - баби, клуби,дзвінки,вечірки - то все його самоствердження в тій ситуації, направлене на вас. І це працює,бо викликає у вас реакцію. То такий старий і інфантильний трюк - показати, що життя вирує,а він ним насолоджується з вами чи без вас. Колись після розриву з хлопцем я таке робила) були спільні знайомі,які йому про мене все розказували, то я в клубах-кабаках жила, на побачення літала, з квітами додому кілька разів на тиждень верталась. Бо хотіла довести йому, що мені поооофіг, а насправді я тільки про нього і думала, але була ображена,горда і мала)))але то дурне була))))стидно згадати
А може Ви тим тільки дитині гірше зробите? Ясно, що їй мало спілкування з татом, але як зовсім і те заберете, чи не станеться так, що він геть її забуде, а вона його? І стануть вони геть чужими людьми... Імхо, хай би бачились, але Ви її готуйте, пояснюйте, що то будуть недовгі зустрічі, на жаль. Пс. Тримайтеся!
А чого? Як на мене, це найкращий спосіб поведінки після розставання Я не про клуби і кабаки, а про те, що життя триває
Але раніше,мене так не боліло,як болить зараз. Вже і картаю себе Болить що не справлюсь сама,болить бо він гуляє
я думаю, що це цілком зрозуміло, що вам боляче. все було не просто так, у вас була сім'я, був коханий чоловік, і що би там не виявилося в результаті, але емоції, почуття (в даному випадку можливо більше розпач, образа) нікуди раптово не зникнуть. для цього потрібен час. але не картайте себе, все якось налагодиться, біль зменшиться і прийде спокій, а там і можливе краще, щасливе майбутнє! от навіть подумайте над таким: якби ви не поїхали від чоловіка, а таки повернулися (але знаючи все, що знаєте зараз), то чи б змогли далі з ним жити? от ті його показові гулянки, розмови з іншою - то все, щоб зробити вам боляче. він таким чином показує, що за ним бігають, що не ви одна у нього, і що в нього життя не закінчується, а всі гульки попереду. ну не проявляє він серйозності, то й не мучте себе тим, що пішли. все правильно ви зробили, не кожна жінка наважиться на такий крок, ще й тим більше коли є спільна дитина. Тримайтесь!
Справитеся, все налагодиться з часом, я б порадила Вам переключитися на щось, що допоможе Вам у майбутньому - шукайде дитині садок, шукайте собі роботу, або підробіток, Вам вже мабуть писали це тисячу раз, але загрузіть себе чимось на 100% хоч беріть і в ігровій формі алфавіт і слова англійські вчіть з дитиною щоб часу на думки про минуле і чоловіка не мали місця у голові. Розумію що то страшенно неприємно, але спробуйте подивитися на ситуацію під іншим кутом - він зараз гуляє по бабах, бо хоче самоствердитися і показати який він мачо і що на нього досі є попит - але його мотивація, то його проблеми - потрібен він Вам після тих бабів? Хотіли б Ви щоб він зараз, після всього і всіх, повернувся до Вас і запропонував продовжувати жити з ним тим життям, яким ви жили до розлучення ну бо інше, в сенсі краще, з ним не передбачається? Сподіваюся ні. Сприйміть це просто як точку неповернення Знаючи що він живе в селі, я так розумію, що то сільський клуб і більярд там же - то, мабуть, великих грошей не вартує, але погоджуюся - краще б за тих пару грн. дитині іграшку купив
