Відповідь: перший крок Час от часу нє лєгчє як не інтеграли, то собачка Але ХЕПІ-ЕНД, це доообре я так напружено слідкувала за цією санта-барбарою, а зараз вже спокійніше стало Може, то якраз з того хепі-енду і вийде хепі-BEGINNING
Відповідь: перший крок Hermi, рада, що у вас все ок! Ви своїм прикладом довели, що перший крок можна зробити і з жіночої сторони! Я так і знала, що ваш "ігнорувальник" ще відізветься. Бажаю, щоб у вас все склалось якнайкраще!
Відповідь: перший крок Прочитала останніх декілька сторінок і щось взагалі нічого не зрозуміла, якісь такі пристрасті типу аргентинських серіалів - вир подій захоплює. Все починалося з дружби, потім були натяки з його сторони, потім спільна поїздка на море, а ще через декілька постів виявилося що був ще присутній колишній (а на той час ще ні) кавальєро, потім я якось загубилася у всіх подіях, але зрозуміла що дівчина страдає від нерозділеного кохання, а об'єкт закоханості сам не знає що робити то подає якісь признаки, то морозиться. Як і більшість дівчат згадала свої 14-15р, коли якесь мінімальне вподобання вже здавалося "що ось він єдиний і неповторний", а якщо нічого не виходило то трагедія була на все життя. колись ще було таке поняття як запропонувати зустрічатися, а кожна порядна дівчина мусила декілька днів обдумати пропозицію і потім дати відповідь. Так от висунув таку пропозицію мені один симпатичний хлопчик з мого району, я ж порядно відповіла що мушу подумати, проходить день-другий, а він не подає ніяого інтересу (мабуть забув, яку важливу пропозицію зробив) оце була катастрофа для мене. зараз без сміху згадати не можу, а тоді... Але коли тобі +/- 20, то все-таки трошки вже дорослішим можна стати. І ще якось не можу зрозуміти 4 роки був просто другом, а тут трах-бах з'явилося шаленне кохання, якось мені це дивно. Таке почуття або виникає одразу, або ні. Но через таку к-сть років:confused: Тому, тільки без образ, збийтеся ви з того, не плекайте марних ілюзій і не нав'язуйтеся хлопцю так сильно.
Відповідь: перший крок Особисто я можу повірити і в раптове кохання і 15 і в 25 років, і в 35. І, навіть, в старшому віці будеш поводитись типово для закоханої дівчинки. І нічого такого поганого не бачу в першому помірному кроці з боку дівчини... Але от заглянула у записи в щоденнику, і, чесно кажучи, висновок напрошується, як у Земфіри в пісні http://www.youtube.com/watch?v=qUCaCKLPqF8 Хоча і в цьому нічого поганого не бачу. Ну, хочеться бути коханою. Головне, щоб не виявилося, що той хлопака таки використовує Гермі задля навчання. (то з іспитами допомога, то з аспірантурою ...)
Відповідь: перший крок Пояснюю просто особливістю людини. Він мав шалену кількість різних комплексів, яку більшою чи меншою мірою вмів приховувати від світу. У нас вийшла ця дивна дружба випадково. Я звернулася по його професійну допомогу як психолога і банально закохалася в свого «гуру» (правда ж, це не рідкість?). Поки розповідала про свою проблему, звичайно, розкривала душу. Його ж точка зору була така: якщо дівчина й хлопець планують стосунки, вони не мають до кінця розкриватися одне перед одним (в плані тих самих комплексів, бо інакше стосункам не буть). Одне слово, гадаю, він щось добирав зі мною, чого йому бракувало «там», щось із психології жінок, напевне.
Відповідь: перший крок Це, якраз, дуже зрозуміло) Мене дивує, що він знайшов у своїй дружині, якщо таку велику частину мав "добирати"...
Відповідь: перший крок Напевно я не взнаю, мабуть, ніколи. Можу тільки здогадуватися. Н-д, ми з ним були з доволі низького соціального (однакового) рівня. А вона (хай буде Соня) і вчилася на крутому ф-ті, і, гадаю, влаштував її батько працювати (не остання людина в місті) непогано. Соня дистанціювалася від усього оточення цього хлопця. Я дружила з його друзями, ми всі разом ходили на дискотеки, святкували дні народження, свята. А із Сонею він зустрічався в інші дні, сам на сам. Другий здогад: Соня була його першою, може, єдиною жінкою. Для людей із комплексами це суттєво. Взагалі, хоч це була і дивна пара, світ знає приклади й більш дивних стосунків. Я бажаю йому щастя, хоча й не дуже вірю в нього. Для мене це все - в минулому, і слава Богу. Це було щось із опери: бійтеся своїх бажань, вони можуть здійснюватися. Мені пощастило, що не здійснилося. І про це я тут і хотіла сказати. Саме цей досвід змушує мене вважати, що перший крок дівчині робити не варто.
Відповідь: перший крок знаєте, я починаю вірити в гроскопи...в мене подружка на тому просто помішана, гороском "совместимости" Овен вполне соответствует представлению Водолея о «настоящем самце». Но здесь первое впечатление обманчиво, ибо если все удалось с пол-оборота, то связь окажется недолго[цензура]вечной. А вот наоборот - сначала обе стороны не испытывают друг к другу решительно ничего, хотя и видятся на работе каждый день уже три года, и вдруг мужчина случайно провожает даму домой, и она вдруг понимает, что у него есть душа и что он не такой гру[цензура]бый, как кажется на первый взгляд. И влюбляется по уши! мдя...дивно але саме воно так є... а я Вам скажу інше, що має статись то станеться...в мене взагалі життя мексиканський серіал, якщо комусь розказати то не повірить, я і сама б не повірила, якби зі мною такого не ставалось...якщо воно дійсно твоє, ти зробиш все, щоб воно було твоїм, якщо ні, завжди щось стане на перешкоді... взагалі-то як виявилось, він до мене почав ставитись не як до друга лише після моря, а на море я потрапила дуже випадково, не змогла оформити документи на конференцію через плутанину на пошті це дуже смішно, бо нізким такого ще не було, що я їду на море я взнала за тиждень до самої поїздки, бо з їхньої компанії дівчина потрапила в лікарню і не могла нікуди їхати. та й в мене тоді і грошей не дуже було...а тут гроші які на конференцію назбирала були, і документи...і чому б не поїхати... а причина його морозу можна сказати навіть дитяча, "ти занад-то успішна", постійно закордоном, постійно з викладачами, я думав, що ти когось там маєш...+ той новий викладач, що приїхав, я думав, що ви разом... це смішно, але до нас приїхав один викладач з Австрії, подивитись як проходить в Україні навчальний процес, був десь тиждень, оскільки весь викладацький склад з яким він знайомий був зайнятий, то він зі мною всюди ходив, ну і йому 25 років, от він і вирішив що то мій женіх, а німецької не знає, і поняття немав про що я з ним говорила вот такі вот пироги
Відповідь: перший крок Отже, Ви - фаталістка? Але чомусь Ви наважилися вплинути на хід подій – написали першою. Я за те, щоб кожен знайшов пару по собі. Та певні «слабкі сигнали» мені підказують, що Вам ще зарано розслаблятися. Мені здається, кожна з жінок хоче бачити біля себе надійного друга, партнера, а не того, за кого все треба вирішувати чи кого треба підштовхувати. Ви звернули увагу на те, що він на смс зразу не відповів? Те, що сказав потім про роботу – не серйозно (він же не космонавт на орбіті і не солдат у гарячій точці?). Чоловіки не знають, як на такі жіночі демарші реагувати, вони не на такі сценарії запрограмовані. Ото ж він і «морозився». Судячи з граматики його дописів до Вас, а також пунктуації, словникового запасу, розвиток у нього слабший за Ваш (вибачте, якщо зачепило, це моя власна «заморочка»). Він не дурень, що вважає Вас надто «успішною». І раз він це Вам каже, то відчуває цей дисонанс між вами. Про мою ситуацію. Я не люблю думати в стилі «якби», але… якби в моєму випадку я «робила усе, аби кохана людина була моєю», то мені б довелося понівечити свою душу, знехтувати всіма моральними принципами (н-д, закрутити з ним роман на боці, щоб і його Соня не знала). Тобто це була б Піррова перемога, після якої кожен – я і він - почувався б свинею. Врешті це б зруйнувало наші відносини. Я уточню свою тезу. Жінка не повинна робити перший крок, може лише спробувати створити умови для того, щоб цей крок зробив чоловік. А якщо зробила, то має бути готова до отримання досвіду і... до припинення (рано чи пізно) цих відносин.
Відповідь: перший крок не однозначно. Я от зробила перший крок 7 років тому і весь цей час щаслива з коханим
Відповідь: перший крок і так і ні чесно я ніколи в це не вірила, поки зі мною не почались відбуватись дивні речі...я не буду сидіти склавши руки і казати, воно так має бути...але інколи просто не хочеться боротись, проти того що має статись...все іде на перерік, от тоді я кажу боротись так усердно не варто, інколи просто може не захотітись щось зробити, хоч бачиш очевидний результат, а потім виявляється що того робити не варто... так само з першим кроком...як на мене перший крок все ж таки має робити хлопець...але інколи ти просто відчуваєш, що та людина цього кроку не зробить...от тоді треба тобі..але щераз кажу, це варто відчути!!! я довго ввагалась, бо не уявляла, як це буде виглядати... Ви праві, але я вже кинулась того ровера, щоб шукати таку людину як я, мене такою зробило прагнення до чогось вищого, постійне спілкування з професорським складом, і це дуже сильно вдається в знаки... в мене таке відчуття, що пару собі я знайшла і втратила...зараз за стільки років я якщо чесно щиро закохалась, а не просто цікава людина, великі можливості...Відчула що я готова знову боротись... хто його знає...от сьогодні знову зустрілись в інституті, він навіть і толком зі мною не привітався...я почала розмову на тему документів, і ми всією групою стадом бігали по корпусах...навіть не провів на маршрутку, хоч він був машиною і міг підвести...тільки добралась додому, він вже відразу мені написав, запитав як справи, як добралась...і зараз нормально переписуємось, запрошує десь погуляти... для мене зараз це краще ніж не визначеність...
Відповідь: перший крок Було у мене щось схоже...не вірю в стосунки з такої каші. Повірте, якщо хлопець хоче з Вами поговорити - він подзвонить, хоче Вас побачити - гори зверне, але побачить, хоче з Вами бути - буде робити все можливе щоб Ви були разом. А оці незрозумілі смс-ки, розмови - від того що йому скучно, а ще, дуже приємно коли дівчина закохана, знаєте як це підвищує самолюбство? Якщо хочете позбавити себе страждань - прийміть той факт що він не Ваш, отже так для Вас краще. Тим більше перший і не єдиний крок Ви вже зробили. Успіхів.
Відповідь: перший крок а ще й ТАКА дівчина! ---------- Додано в 19:33 ---------- Попередній допис був написаний в 19:32 ---------- а ще коли сесія\аспірантура на носі!!!
Відповідь: перший крок згадуються слова Л.Костенко "І все на світі треба пережити.І кожен фініш - це, по суті, старт.І наперед не треба ворожити,і за минулим плакати не варт." все робиться на краще, зараз важко сказати чи є майбутнє в наших стосунках чи немає..хотілося б щоб було все добре, але силою його біля себе я тримати не зможу...перший крок на зустріч я зробила і завжди готова його робити... поживемо побачимо що буде далі...треба просто набратись терпіння!!!!
Відповідь: перший крок напевно залежить який це саме крок я також чоловіку своєму давним давно написала перша "Привіт", ну захотілось познайомитись, на той час, якщо сказати модним формулюванням "була в активному пошуку" але після віртуального знайомства всі наступні кроки робив чоловік. А загалом якась моя ініціатива також сприймається нормально, особливо якщо її подати як його ініціативу ))) Проте мій колишній МЧ сам зі мною знайомився, довго добивався, потім ми 3 роки жили разом, і коли здавалось що вже немає нічого такого що б сприйнялось неправильно, виявилось що ініціатива наказуєма, бо я в якісь момент почала говорити за сімью, дітей, що було б непогано вже нарешті узаконити наші відносини і то було початком кінця. Тепер я цьому звичайно дуже рада, і впевнена що так воно і мало бути, і добре що все так закінчилось, але тоді я себе почувала жахливо. Так що ще й залежить від чоловіка. Одні просто не загострюють увагу на те хто і що сказав, бо відносини і без того є повноцінними і гармонійними, а другі навпаки загостро і нездорово сприймають те, що здавалось би мали казати вони, а тут їх випередили.
Відповідь: перший крок О, таких кадрів є багато... які самі не знають, чого хочуть .. підкидають час від часу милі смс-ки, гарно поспілкуються в соцмережі чи по телефону... а конкретних дій ніяких.. Я це називаю - втішати власне самолюбство.. В мене теж є такий, але сприймаю цю ситуацію з гумором, бо не закохана в нього.. Ось недавно запитала що за ігри в котика і мишки він грає і що за стосунки у нас взагалі?? І висить моє запитання уже кілька днів без відповіді.. Не може бідака напевне визначитись :xaxa: Чи такі запитання надто складні для чоловічого мозку? Я тут повністю згідна з Siania, якби хотів, то гори би вже перевернув, тим більше мати можливість підвезти вас на машині, чому б не скористатись такою нагодою.. Моя особиста думка - дальше, ніж "ля-ля язиком" він не готовий рухатись.. і те що "ти така супур-пупер, якої я не достойний" - лише відмазка
