@Perseida вітаю!!!!, Ви молодці, з Божою помочу гарненько виносите і народите, і будете насолоджуватися материнством, що ніякі проблеми зі спиною не завадять.
@StMarta, дякую Вам і тішуся за Вас, що Бозя вас обдарила ласкою батьківства! Так, нам пощастило! Ми завагітніли з першої планованої спроби після тривалого лікування, хоча з моєю пролактиномою (до повного комплекту) нам давали на спроби мінімум пів року)... самі в щасливому шоці))) З нетерпінням чекаю консультацію лікаря, маю тисячу і одне питання до неї))) Впевнена, що в Вас все добре, з нетерпінням чекаю на Ваші результати)) --- дописи об"єднано, 12 Травень 2016 --- Дякую Вам!! Я вже насолоджуюсь кожним днем з моєю дитинкою))
Молодці дівчата! Позитивний настрой основне! Я от якось не встигаю насолоджуватись своїм вагітним станом. Здається, тільки взнала про вагітність, а вже й 22 тиждень в мене. Самій не віриться, що цей класний період так швидко минає☺
Я з малечею багато розмовляю. Так як вільного часу мало, бо постійно на роботі, то приходиться розмовляти з нею не відходячи від робочого місця, розказувати що роблю)) Добре, що обставини дозволяють це робити))) Про мою роботу, про звіти, нарахування, виставляння, виплати і проплати, звірки, про всіх наших клієнтів і постачальників, вона напевно вже все знає))) Передаю досвід так-би мовити)))) А вдома, як тільки чоловік приходить з роботи, з порогу починає розказувати нам двом, як в нього день минув... я не могла ніяк звикнути, як він перші рази до животика говорив... а тепер не можу заснути, поки він не побажає нашому дитятку гарних снів... Чоловік каже, що в мені з'явилась якась загадковість))) Животика ще ж не видно, а я знаю, що там наше Ангелятко... от це і є моя таємниця, яка викликає блиск в очках, романтичну розсіяність (це вже на роботі примітили) і легку усмішку)) Я щаслива))
@Oleksandrochka @Perseida ого дівчата, ну ви і молодці!!! А я якась дурнувата майбутня мама я не можу насолоджуватись нічим, я тільки за все переживаю а зараз токсикоз почався жахливий, то тепер ще більше переживаю, щоб щось не те з"їсти чи якось не нашкодити постійною тошнотою малятку... На роботі так взагалі ледве зосереджуюсь, бо постійно думаю чи все добре, чи я правильно сиджу (щоб нічого не перетиснути), чи не забуваю зробити перерив і подихати повітрям і т.п. Невже я лише одна така? жах...
@StMarta, ви молодець! Ніяка ви не "дурнувата" майбутня мама (ото розсмішили))), просто хвилюєтесь за дитинку))) Мені моя давня коліжанка (якій 72 роки)))) і яка все своє життя пропрацювала акушером-гінекологом, недавно дала пораду, яка всім давно відома: вагітність-це не хвороба)) навіть якщо є певні незручності: токсикоз, головокружіння, різка реакція на запахи, посилене слиновиділення, болі в поясниці, корчі, розтяжки, шаленні перепади настрою, інколи роздратованість від того, що сама себе не розумієш і багато іншого... (це все вона перелічила з легким натяком, що все це на мене чекає))))))))), не варто ставитись до себе, як до якоїсь в чомусь обмеженої))) Я чомусь з надзвичайною легкістю підійшла до свого щасливого стану. З другого дня після зачаття в мене страшно почала крутитись голова (вже тоді я взнала, що можливо вагітна), це продовжувалось рівно два тижні. Потім на зміну головокружінню прийшла легка ранкова нудота-як я їй тішилась (ото напевно вже я можу сказати про себе, що я дурнувата)))))) з якою я радістю і гордістю чоловікові кожного ранку "сповіщала", що мене нудить!!))))) але... все минуло... тепер (7 акушерський тиждень) мене ааааабсолютно нічого не турбує (хіба що не переношу запах всіх своїх парфумів)... ніяких признаків вагітності... аж обідно (в мене летять тапки))))). З нетерпінням чекаю, що наступне)))) Я ловлю кайф від всього (так простіше жити)))).
А я читала на початку вагітності книгу "беременна и счастлива". Так мені та назва як знущання якесь)) ну хіба як мантра, яку постійно треба повторювати. Ми ж довго планували, хотіли діток, але я навіть розмовляю не так вже й часто з ними. Вночі вимотують копняки і те, що не можна спати на животі. Печалить те, що не можу стільки часу, як і раніше, ходити пішки і навіть їздити на маршрутці... Напрягає ця безпорадність з зав'язуванням шнурків і спробами вдягти шкарпетки. Не подобається, що весь мій гардероб явно не для вагітності, тому, хоч і витратила не мало на "вагітний спецодяг", але не вистачає його мені і якийсь він не милий мені. Давить те, що я МАЮ їсти. Я взагалі не люблю їсти. А коли це ще й і відповідальність, то дається зовсім тяжко. Чоловік вже махнув на то рукою і слідкує щоб я просто щось їла (овочі, фрукти, а іноді і солодке), раз не хочу м'ясо. Дякувати Богу, що попри все вагітність проходить більш-менш добре. Тим паче як для моєї комплекції і двійні. Так, зараз шийка вкорочується, але контролюємо та приймаємо міри. Єдине, що мені реально подобається в вагітності - це те, що панічні атаки майже зникли (ті, в кого так проявляється ВСД зрозуміють про що я). Мабуть, то той гормон, що впливає на над-спокій в мамочки так діє я менше лякаюсь, я не переживаю за все-все-все. Ну і шопінг мене порадував якби була одна дитина, то, мабуть, того одягу було б забагато ))) а так все в нормі Я люблю і чекаю наших дівчат (але хай подовше посидять, бо щось мені підказує, що попереду набагато важче буде), але вагітністю не насолоджуюся. А, і я точно знаю: я ніколи не буду з зайвою вагою, якщо це залежатиме від мене.
Я не люблю їсти взагалі, але коли завагітніла щось змінилось.Перла червону ікру, печінку тріски й червону рибу аж поки мене від того не відвернуло. А зараз взагалі їм все підряд, чоловік тішиться, що я нарешті почала їсти нормально. 22 тижні +3,5 кг. Не критично, враховуючи мій апетит)) що мені подобається, то це зміна загального стану. Не знаю, які там гормони відповідають, але я реально емоційно дуже змінилась. І мені цей стан подобається.
@Nyashka, ви праві в своєму роді... вам вдвічі важче, але ви і вдвічі щаслива))) то я зараз така мудра, поки в мене 2 місяць... а як буде потім не знаю. Та я дійсно всім серцем прагну тішитись своєю вагітністю. Надіюсь мені це вдасться))
А моя радість після вчорашнього УЗД недовго тривала.. Не потрібно було взагалі кататись до Львова.. По 50 км туди й назад далися взнаки. Ввечері помазалось рожевим, хоч на узд сказали, що все в нормі, і загроз немає.. В когось таке було на 8 тижні? Лікарка каже мені просто лежати, а причина- те, що в мене вчорашня поіздка співпала з 2 днем місячних, які якби не вагітність, були б. Потягує трохи живіт і поперек, як зазвичай під час КД.. Продовжую пити дуфастон і ставлю свічки Вібуркол Надіслано від мого IQ4412 Quad, використовуючи Tapatalk
читала у книжках та інтернеті, що нормально, коли трошки мажеться, але якщо це триває довго (не вказано скільки, думаю більше 2-3 днів), то краще звернутись до лікаря... Головне заспокоїтись, бо маля все відчуває і налаштуватись на позитив. Ні в якому разі не думайте про погане! Дівчата, може хтось і справді знає про такі випадки? розрадьте, будь ласка!
я б не сказала,що багато - вчора чуть-чуть один раз, і сьогодні зранку раз.. але я така розстроєна(( переживаю, щоб гірше не було
В моєї рідної сестрички перший триместр так було. В час, коли мали би бути місячні, їй чуть-чуть мазалось і болі як перед місячними були, потім все зникло. Лікарка казала, що це особливості організму... єдине що- не пам'ятаю, щоб вона приймала якісь ліки чи свічки ставила... Але ми розуміємо, що це все індивідуально... прислуховуйтесь до себе, але старайтесь не панікувати.
ось тут головне, тримати себе в руках і не розстроюватись, бо від цього точно краще не буде... Подивіться хороший фільм, поспіть, гарно відпочиньте! Ось, що Вам зараз точно потрібно! До речі, рекомендую подивитись фільм "Чего ждать, когда ждешь ребенка", якщо ще не бачили, то дуже класний! Так і відволічетесь і настрій підніметься
Дуже вам дякую, дівчата, за підтримку.. Буду надіятись, що завтра вже буде легше..Постараюсь відволіктись якось від дурних думок
Вчора підійшла до чоловіка зі своєю "пушкою" (так він називає мій живіт ). Каже: ти вже стільки місяців вагітна, а я ще й досі не можу звикнути. І, знаєте, я теж ще не звикла до вагітного стану. Спочатку час так довго тянувся: чекаєш першого УЗД, потім коли зникне токсикоз, потім копнячків, потім щоб животик нарешті виріс... А от десь з 23 тижня дотепер -пройшло як одна мить, вже й народжувати скоро
Ви не одна така) Я теж страшенно переживаю за все, а в мене ще й підстав для переживання повно. Живу від Узд до Узд. І то тільки перший триместр. Треба навчитися трохи ігнорувати і не так перейматися тим всім. Але зараз ще важко зібратися, бо найнебезпечніший період ще не пройдений.
В мене сьогодні весела нічка була... не встигла вчора похвалитись, що почуваю себе добре і нічого не турбує, як прокинулась сьогодні вночі від сильної ріжучо-тянучої болі внизу живота. Крутилась-вертілась, ніяк не могла заснути, аж стало нудити від тої болі. Через деякий час поклала чоловіка руку собі на животик і якось заснула. Сьогодні зранку все гарно як було-ні болі, ні виділень... але щось занепокоїв мене той випадок. Цілий день сьогодні на роботі прислухаюсь до себе...
А коли Ви вперше на УЗД були? --- дописи об"єднано, 13 Травень 2016 --- добре, що пройшло... тримайтесь, якщо на довго не затягується, то скоріше за все, що все добре ))
