Відповідь: Передчасно народжені діти! Напишемо і свою історію народження. Народила я синочка в лютому цього року на терміні 37-38 тиж., шляхом КР, вроді і термін нормальний як для дитини, але сталося так що наш хлопчик важив усього 1700кг., та 43 см зросту.Як казали мені він старий по терміну але по розмірах малий(якось так). Нашого хлопчика протримали 4 дні в реанімації на Батальній,(памятаю як я приходила до нього а мене виганяли, мол шо вам дасть шо ви тут стоїте?!) а потім забрали на Чернігівську. Коли ще в роддомі я прийшла до свого хлопчика ..... мені було дуже тяжко, так тяжко що коли пишу то ще й зараз плачуЯ знала що народжу дитинку з малою масою тіла, але знати і бачити (як я вже зрозуміла)це дві різні речі. Якихось страшних діагнозів нам не ставили(це я зрозуміла зараз, начитавшись книжок і статтей), але на той момент для нас кожне невідоме для нас слово лікаря було страшним діагнозом і страхом що щось не так з нашим маленьким. На Чернігівській ми пролежали 3 довделезних тижні,як і всі мами носила сціджене молоко та ходила на годування.(Це все чомусь мені нагадувало жіночу тюрму, хоч там ще ніколи не була.) Памятаю випадок коли вперше мені дали сина на руки щоб прикласти до грудей, уявляєте це був перший довгоочікуваний раз коли я могла потримати свою дитину,за 12 днів його життя але я (як молода мама, з першою дитиною) невміла тримати його не говорячи про прикладання до грудей, просила медсестру щоб показала мені як шо і до чого, як краще його тримати (в мене було враження що йому відірветься голова ящо я його неправилтно візьму,він був такий мацьопкий), як прикласти щоб він відчув мамину цицю то та "каза"(вибачте бо немаю слів) почала на мене кричати шо я невімію дитину тримати, шо то за мама ти ж знала яка в тебе дитина і т.д..... я в плач, сльози рікою чи то від щастя що нарешті той комочок в мене на руках чи то від образи.., щей страшила мене що забере дитину якщо плакати не перестану, хамка.! Приходивши щоденно до свогохлопчика я його просила щоб він гамав і поправлявсі бо тільки тоді я його зможу забрати до дому. Нам вже 3 місяць, ми сміємося, при чому голосно , тримаємо голівки високо високо, агукаємо щось говоримо... Нам казали ще в роддомі що такі дітки дуже живучі, і я в цьому переконалася, думаю що в цьому і переконалися і інші матусі недоношених чи з малою вагою діток. Потрібно перш за все вірити. На даний момент синочок важить 5100 кг., набираємо вагу дуже добре, їмо цицю і це головне!!!! Ось фото мого хлопчика це йому 7 днів.
Відповідь: Передчасно народжені діти! kristinka, Ви молодець! Якщо маєте можливість поставте ще теперішнє фото Вашого синочка, думаю воно буде дуже помічне для багатьох мам!
Відповідь: Передчасно народжені діти! Було видно як тільки поставили. я точно бачила. файненький кругленький козачок!!
Відповідь: Передчасно народжені діти! Настуська народилась вагою 2 100 ,45 см на 37-38 тижні. Спочатку ми були в роддомі( ми тоді ще жили в іншому місті) тільки лікарка попалась жахлива, експерементувала над дитиною, давала непотрібні ліки, Малій ставало гірше, поки не підключили головного лікаря і зробили великий скандал, на відправили на Чернігівську . Це було 9 роів назад, а спогади ніби сьогодні. В лікарні зробили всі обстеження, аналізи, і коли лікарка побачила які призначенні ліки були в роддомі , вона була в шоці. Там я нарешті там змогла побачити свою дитину, бо мене раніше не пускали в роддомі. Це так страшно, мамочкам пиносили дітей на годування, а я ридала . На Чернігівській ми пробули три тижні, лікарка і медсестри були дуже добрі і професіонали. Коли приїхала сестра і чоловік, медсестра винесла Настуню, то вони аж присіли, маленька, з катетром на головці. Потім всі переживали яка виросте дитина. Зараз Настусі 9 років,красива, розумна,відмінниця, майже не хворіє. Коли завагітніла Васьком, всі переживали,щоб не сталось знову,але я молилась і була впевнена.що все буде добре. В роддомі Васька нікому не віддала, постійно милувалась і тішилась що ця дитина зі мною, і не розуміла тих мам які віддають дітей,щоб віддихнути
Відповідь: Передчасно народжені діти! USAID допомагає знизити смертність серед новонароджених в Україні (гарний відеорепортаж) Америка допомагає Україні знизити смертність серед новонароджених. За сприяння Агентства США з міжнародного розвитку в українських лікарнях поширюють новий метод виходжування недоношених дітей з малою масою тіла. Метод зветься «кенгуру», і він настільки ж простий, наскільки ефективний: при його застосуванні виживає удвічі більше немовлят, що народилися завчасно. Захарчик народився семимісячним з масою тіла 1 кілограм 90 грамів. Зараз він уже навчився смоктати молоко і швидко набирає вагу. Мама весь час тримає його на грудях, вигріваючи власним тілом, а в інкубатор кладе лише зрідка – коли треба відлучитись. Цей метод догляду за недоношеними дітками зветься «кенгуру». Замість «кишені» у мам-«кенгуру» – спеціальний бандаж. З його допомогою дитину можна носити на собі 24 години на добу. Малечі подобається. Діти менше плачуть і більше сплять. Нетрадиційний метод у дитячій спецлікарні Охматдит запровадили 7 місяців тому. І вражені ефектом. Кажуть – без додаткового устаткування та медикаментів мають феноменальний результат. Завідував відділенням інтенсивного виходжування глибоко недоношених дітей Тетяня Орлова зазначає: «Термін перебування недоношених немовлят у стаціонарі скоротився; тривалість інтенсивної терапії – теж. Діти менше піддаються інфекціям, активніше набирають вагу і швидше виписуються додому». Як свідчить світова статистика, серед недоношених дітей з малою масою тіла, яких виходжують за методом «кенгуру», смертність удвічі нижча, ніж при стандартному догляді. Тому «кенгуру» – золотий стандарт перинатального догляду, рекомендований ООН. Сьогодні зі столичного Охматдиту метод поширюють на всю Україну. Перший тренінг щойно відбули 30 педіатрів з різних областей. Агентство США з міжнародного розвитку, що фінансувало навчання, видало новим спеціалістам сертифікати. Як кажуть представники агентства, метод, що довів свою ефективність в усьому світі, допоможе зменшити смертність серед новонароджених в Україні. «Технологія догляду «кенгуру» немовби продовжує вагітність, а отже, збільшує шанси недоношених дітей на виживання. Тому дуже важливо поширити цю технологію тут в Україні, де статистика смертності новонароджених досі залишається високою», – зазначає директор програми «Здоров’я матері і дитини» USAID Гелен Лефевр-Шоле.
Відповідь: Передчасно народжені діти! Хочу написати вам нашу історію народження))) Народилися ми в кінці 32 на початку 33 тижня. В пузіку маляток було троє, два хлопчики і одна дівчинка. Відповідно народилися ми не великі перший хлопчик мав 1.900кг другий 1.520кг., і дівчинка 1, 480 кг. Діти дихали самі, відразу заплакали, що всіх дуже тішило, перші дві доби вони лежали в реанімаційному відділенні на батальній. Другий хлопчик давав кілька зупинок дихання, але все слава Богу обійшлося. На третю добу їх перевели на Чернігівську. Напевне не варто описувати мої почуття, коли моїх крихіток забирали з Батальної сльози, переживання і страх. Хоча я розуміла що їм там буде краще але важко було в тому плані що не зможу їх бачити поки не випишуть мене з лікарні, не зможу погладити їх за ручку, подивитися на них коли захочу. Але цей період ми преежили і я дуже добре пам"ятаю той день коли мене виписували з роддому, я наче на крилах летіла до свої мацьопок. Про лікарню на Чернігівській залишилися лише позитивні емоції. Всьому мед персоналу величезне спасибі за гарне ставлення до моїх крихіток. Лікуючим лікарем була Деців Ольга Ярославівна, їй також дуже вдячні. Пролежали ми в лікарні рівно місяць, Наші малявки були сильні, пройшли лише один курс антибіотиків, аналізи були нормальні діти були активні хоч і маленькі і більше антибіотиків їм не призначали. Ми набирали вагу пили вітаміни і вчилися самі їсти. Зараз ми вдома, я тільки згадую той час як ходила на годування до діток, і чекала тої години щоб побачити їх (всі мами які це пережили мене зрозуміють). За такими дітками які народилися такі маленькі потрібен буде особливий догляд поки не почнуть самі сидіти, ходити і говорити, але зробимо з чоловіком все від нас можливе щоб вони виросли здоровенькі. Попереду нас чекає не легкий час поки вони виростуть але ми до того готові
Відповідь: Передчасно народжені діти! Мій синочок народився на 34 тижні, вагою 2600г і зростом 46см. Лікарі казали краще народити на 7 місяці, ніж на 8. Давали нам 3 дні на життя, але ми вижили. Шукали хвороби, які постійно бувають в недоношених діток, але так і не знайшли. І на 6 день ми поїхали додому. Чому народила зарано? Жоден лікар не має відповіді на моє питання. Протягом вагітності не мала жодної скарги. За день до пологів прийшла на прийом, мені сказали: "Все добре, через місяць тобі народжувати". На наступний ранок відійшли води, схваток не було. Через 6 годин перебування в роддомі мені поставили і капельницю і викликали схватки. Коли прийшла акушерка, то була в шоці, вона не розуміла, чому так довго тягнули, дитина вже місяць була опущена і матка відкрита на 5см. Єдине, з чим було важко, це те, що малий не міг нормально смоктати. Через півтора місяця нам виповниться 3 рочки і ми повністю відповідаємо своєму віку. Так, що батьки, бабусі, дідусі не переживайте за своїх недонешених діток все з ними буде добре, вони доженуть, а то і переженуть своїх однолітків в розвитку! ---------- Додано в 09:32 ---------- Попередній допис був написаний в 09:30 ---------- Ваша донечка просто красуння! Здоров'ячка їй і хай росте батькам на радісь!
Відповідь: Передчасно народжені діти! НЕ бачила у нас такої теми і ось добралася сюди. Зараз половина п*ятої ранку і якраз маю час розповісти три історії про недоношених діток. Усі три позитивні. 12 липня 1984р. у моєї мами відійшли води. Мені було 35 тижнів. Мова про те аби мене рятувати навіть не йшлася, бо мамі перед кесаревим ще зробили операцію на серце, бо то відмовилося працювати і медики були просто переконані що плід не витримав наркозу і помер. Розповідаю зі слів лікаря, що врятував мою маму і чисто випадково почув мій писк. Прийшли ми до нього на огляд з Йоасею, бо при проходженні медогляду в садочок у малої почули якісь шуми. Загалом заходимо троє (я, мама і Масяпа) у кабінет і я бачу як лікар спершу дивиться на нас, не реагує на наше привітання, сідає, знову встає, знімає окуляри, знову одягає і таким дивним голосом запитує: "Олю... то... то ти? Олінька... жива? То ти?" І так багато разів... Почав мамі руки цілувати, сльози в очах. Стою такою окам*янілістю шокованою, ніц не розумію і оце споглядаю. Ну поговорили. А потім питається хто я така. Ну мама каже шо то її єдина донька Адріана, яка вот вже свою дитину має. Той тішиться що мама дожила до внуків... і починає мені розповідати як я народилася. Коли він зашив серце і все решта, то прийшов дядько який розрізав мамі живота і вийняв мене, загорнув у рушника і поклав збоку. Думок про важити, міряти не було (совдепія), всі були свято переконані що я віддала Бозі душу. "Аж, - каже, - дивлюся рушник пищить і так наче рухається, я до нього а там дитя з відкритими очима. Я давай кричати що дитина жива. Вибігаю в коридор, біжу вниз і повідомляю родичам, що всі живі, хоч перед тим і казали шо дитина не житиме і щоб були готовими." Я народилася 2100гр. 45см, потім втратила вагу до 1850гр. Казали шо буду інвалідом, тримали купу часу у лікарні. У чотири роки читала я газети і всі довкола божеволіли від мене (як каже мама), бо всьо мені було треба. Була дуже складною дитиною в емоційному плані, мала купу проблем з неврологією, зором і ще там якісь. Але вперше в житті на грип я захворіла лише після народження донечки, я взагалі не хворіла до 25 років і по нині не маю жодної пломби. Сьогодні я є. Колись недоношена дитина, найменша у класі, інакша від усіх... але Я Є. Я така вдячна тому лікарю. Мою маму тоді йому дали як навчальний матеріал, до речі. Ось така історія, перша. Історія друга. 12 липня 1988р. у маминої сестри, а моєї тітки на восьмому місяці вагітності відійшли води. Павлика вона народжувала сама. Кісточки обгорнуті шкірою. У нього була затримка розвитку. Галі (так звати тітку) казали шо найгірше слід очікувати до тижня часу. Але лікарі, як зазвичай, помилилися. Павлик вижив. Був дуже хворобливою дитиною, мав неврологічні проблеми, мав навіть навчання на дому. На нинішній день то пацан якому 23 роки, який має дві вищих освіти 185см зросту і є майстром спорту. Обох нас вибавила моя бабуся. Не можу її не згадати, бо так як вона за нас молилася, я знаю, що не молився ніхто окрім матерів. Саме вона навчала нас усьому і саме завдяки їй я йшла до школи вміючи читати, писати, рахувати, множити і ділити. 12 липня 1991р. її не стало. Історія третя більша її частина є описана http://posydenky.lvivport.com/showpost.php?p=441038&postcount=93 тут. А тепер про розвиток. Сидіти почала у шість місяців, ходити у рік і два. Мали купу купезну самих ріноманітних проблем. Починаючи від різної довжини ніг, які якось зрівнялися, до того шо десь до 1,5р мала вертала більшу частину їжі, мала проблеми з сфінктером. Зараз має астигматизм, ваду мітрального клапана і ще точно не зрозуміла що з нервами. Зазвичай - це ідеально мудра дитина, спокійна, задопитлива, активна у грі... а іноді - це ураган, що мчить по квартирі змітаючи все на своєму шляху. Дитина яка прекрасно розуміє чого її вчать і може навчити решту, але коли опиняється без пильного ока чинить діаметрально протилежне. Дитина, психологію якої я, як психолог, не розумію. Вона різна і різна зі всіма. Подекуди я сідаю на заспокійливі, бо не можу дати лад з власними емоціями від тих маніпуляції, що чинить мала. Не в комплімент їй сказано, але вона до жаху і страху хитра, вони вибудовує у своїй малій голівонці такі логічні послідовності, що завжди таки добивається того, що хоче. Але якщо раніше це приносило мені гордість і я називала це мудрістю, то зараз я просто шизію... втрачаю сон і не можу знайти виходу... Але я така вдячна Богу, небайдужим людям, лікарям, за те що нині можу обіймати і мати свою дитину. То мені коштувало продажі квартири аби віддати борги за лікування малої (нині вже є інша квартира)... Про недоношених. Я знаю одне. Більшість передчасно народжених людей є іншими, кожен у чомусь свому, але іншими. У них просто там у голові щось не встигає сформуватися, або розформуватися і тому у них трішки інше сприймання світу. Зазвичай це талановиті люди, головне вчасно помічати талант і давати можливість йому розвиватися. Все з нашими дітками буде добре. Вони вибороли собі життя, подекуди і всупереч підготовці медиків до ... але ж мами завжди готові лише до посмішок своїх діток, до радості, до щастя. Чого Всім хто з таким стикається і бажаю. Все буде добре. Дякую всім, хто таки осилив дочитати мої не вельми короткі історії.
Відповідь: Передчасно народжені діти! Все буде добре!!!! Не дарма Бозя дала їй життя. Це важко. Повірте, мені теж важко. Важко, бо ще з самої вагітності вже майже 4 роки ведем боротьбу. Спочатку за її виношування, потім за її життя, потім за її нормальний розвиток і здоров"я. Найгірше - що ми й досі не знаємо точно діагнозу. 2 роки лікували неврологію. Лише декілька тижнів назад- нам сповістили ,що в суто нас ортопедична проблема.....Але ми боремся і віримо, що все буде добре і у нас і у всі маляток!
Відповідь: Передчасно народжені діти! Привіт мамочки. Я знову до вас за порадою. Можливо це не до цієї теми, але мене цікавлять саме недоношені дітки. Я нагадаю: ми народились на 26-му тижні вагітності з вагою 750гр., в лютому нам вже 3 рочки. Так от питання відносно прививок: чи ви робили їх своїм діткам? якщо так, то які? в якому віці? чи не було ніяких наслідків? Тому що в нас до тепер жодної прививки. До лікарів не спішимо звертатись, тому що знаємо що вони скажуть їх робити, а ми дуже сумніваємось, самі ж знаєте що в світі робиться. Взагалі,дякувати богу, наша дитина не є хвороливою(кілька звичайних простуд на протязі року), але поки що ми дуже і не мали звязку з дітьми, тобто в садок ще не ходимо. Що ж робити? Порадьте...
Відповідь: Передчасно народжені діти! У нас також жодної. і нам у січні - 3р буде. І правильно робите. ні не роблю, мені моя дитина більше живою здоровою подобається моїй мамусі хватило мудрості і тому в мене до тепер жодного щеплення, ну і малій своїй я також не буду робити жодних щеплень. Лише здорове харчування і загартовування. Щеплень без наслідків не буває Питання в тому до якої степені наслідки. Якщо є ймовірність що одна дитина на 1000 помирає, я не готова ризикувати і не бачу потреби за що? Я б Вам радила пройтися по лінках Уки з її підпису і там є вичепна інформація про щеплення. А недоношену дитину тим калічити би тим більше не стала.
Відповідь: Передчасно народжені діти! Не можу радити, але... розкажу свою історію. А Ви робіть висновки. Зробили щеплення в рочок. Перше.БЦЖ. Перед щепленням обійшли всіх лікарів. Дитина була здоровою. В рочок говорила, стояла, робила перші кроки. Через три дні після БЦЖ моя Ліля сидіти самостійно не могла. В мене шок , істерика. Лікарі, неврологія. Все НІБИ відновилось у 1,5р. Але Ліля почала ходити на пальчику правої ноги. Лікування, фізпроцедури, мануальна терапія, масажі, парафінотерапія , рефлексотерапія - це в нас тепер щомісяця на протязі 3 років. Молодчинка...... Старшому сину робила всі щеплення. І все добре. Але пам"ятайте, що наші дітки ГРУПИ РИЗИКУ!
Відповідь: Передчасно народжені діти! Напишу і свою історію народження нашої донечки. Вранці 9 листопада 2008року у мене відійшли води на 35 тижні вагітності. Планово повинна я була народжувати на Джамбула, але в той час якраз був санітарний період, і мій лікар сказала, щоб народжувала я на Батальній, тому, що там були на той час, хороші кувези для недоношених діток. Приймав пологи дуже хороший лікар, про нього писала у відповідній темі. Так от, пологи тривали 12год, але доця благополучно народилась 2350кг, 44 см. Лежали ми в кувезі 3 дні, а на 4 мені принесли нарешті моє манюсіньке янголя. Груди брати не хотіла, і фізично не могла, при тому у мене були проблеми із самими сосками.але я зціджувала молочко і так ми гамали. Пробули ми в пологовому 7 днів, і нас нарешті виписали. Дуже швидко набирали вагу, гарно розвивались. В 10 міс пішли самі. Була і є дуже активна дитина. Все добре в нас. Дівчатка, з власного досвіду скажу, не потрібно падати духом чи себе накручувати, якщо дитина народилась передчасно, все буде добре!
Відповідь: Передчасно народжені діти! це все, звичайно, так і але потрібно постійно тримати руку на пульсі, ніхто цього не зробить за батьків. деякі особливості розвитку реально виявити і проаналізувати не раніше певного віку (наприклад, 5-6 років, чи підлітковий вік). Бажаю усім діточкам здоров"я!
Відповідь: Передчасно народжені діти! про які саме особливості розвитку ви мали на увазі? я також народилась в 35 тижнів, і в мене тьфу- тьфу взагалі ніяких відхилень не було і не має)
