Відповідь: Ох, ті чоловіки.. А мій постійно каже,що я від нього щось у холодильнику ховаю(таке враження.що холодильник то великий особняк з 10-ма кімнатами і там можна щось заховати).Вже 4 роки його речі речі лежать в одній і тій самій шафі(навмисне розділила свої речі і його щоб не путався),а він до сих пір питає,що де лежить. А на рахунок того,щоб забути щось купити чи принести,навіть після того як я подзвонила,то взагалі нема слів.
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. О, як про мого, не раз їв деруни з майонезем замість сметани бо забув купити, салат заправлений олією, яку не любить але то не навчило... Найгірше то коли він хворіє я лікую, ставлю компреси а він візьме і нап"ється соку з холодильника чи кефіру, бо теплого не може пити...вже повитягала щоб не пив зимне. Або кличу щоб йшов вечеряти і можу кликати разів сто поки не прийду і не вимкну комп, а він після гри весь мокрий і зденервований нарешті йде. Або звичка в нього така дурна щось побачить наприклад, класну машину на зупинці. Ми можемо пройти кварталів три, він ні з того ні з сього вертається щоб глянути, і на машині ми так часто кружляємо...тут слів нема...Або я йому можу три дні по сто разів говорити що йдемо в гості, коли приходить той день і я починаю одягатися може запитати а куди ми й демо.... А ще раз дзвоню з роботи прошу щоб взяв мені чоботи бо треба було для одягу в записі...привозить..один зимовий без каблука інший осінній...відповідь проста вони стояли поруч, а як в них ходити не подумав, притому що один сірий другий чорний..
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. Тю... А Ви не знаєте, як вийти із ситуації? Хай складе САМ. За своїм принципом. Тоді й знаходити легше, бо жіноча логіка...
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. ото насміялася :D про свого навіть нічого смішного не згадаю... він скорше часто смішно-милий... наприклад, коли ми давно не бачились, то він стояв на перехресті двох доріг, по яких я могла йти з двох маршруток... якраз впритик я приїхала і як завжди запізнювалась на пару...(а якби я разок приїхала швидше..?!) бо якби пробував домовитись про зустріч - то я би сказала, що не маю часу ,ітак запізнююсь... і старався приховати хоч трошки як сильно скучив... але приховувати емоції в нього важко вдається
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. А я завдяки тому, що чоловіки радше неуважні, могла спокійненько вишивати йому подарунок просто біля нього й він навіть не помітив. :xaxa: Головне - не ховатися. Класна риса, коротше, бо інакше не знаю, коли би й вишила...
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. а то як про мого...може їхати за кермом і як крикнути "ОГО!", або "ДИВИСЬ!", а ще гірше то просто різко загальмувати щоб якусь машину розгледіти!!!! денервує страшно, хоч коли я за кермом таке рідше, бо я як ЗАОРУ щоб не відволікав мене. А оте підходження до припаркованих машин то для мене просто якийсь аут!!! кажу закрий вікно, але вже, погоджується, через 5 хвилин , питаю, ти закрив? ні-забув! як можна забути??? тепер як роблю чай то роблю тільки собі і кажу, ой а тобі забула зробити а найгірше, вже їду додому, через пів години, та я вже їду, ще через пів-їде, на питання про конкретне місце в якому перебуває-еммммм коли кудись йдем-те саме, а куди ми? може три рази ходити з кімнати в кухню і навіть не подумає своє горнятко винести! а ще він взагалі не орієнтується в часі!взагалі! можем з Кн. Ольги їхати до його батьків на Сихів,йому хтось подзвоне і домовляється про зустріч в центрі через пів години!!! ну як так можна???!!!! аж легше стало...
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. сьогодні зранку питає мене:" а де наші плоскогубці?" Відповідаю : - в нас їх нема В чоловік: - а чого ж ти не купиш?
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. я б сказала наглядний а він так дивиться на мене нерозуміючими очима і ображеним голосом виводить:"як забула?...я ж щойно сказав" розуміння деяких ситуації(після їх нагадування-перелічення) прийшло швидше, а от щодо результату...то 50/50, але вже краще ніж нічого
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. У нас колись теж так було. Собі робив, а мені - ні (а ти хіба хотіла? ніби він спитав. ). Але саме позитивним прикладом навчився і поясненням специфіки мовлення. Іноді лише для мене робить... І навчився розуміти питання "ти чаю не хочеш?" (чоловічою мовою треба казати "зроби чаю!":xaxa Колись на моє питання відповідав просто "не хочу!" і дивувався, чого я насупилася. Проте досі дивується, коли я на його питання моєю мовою - ти чаю не хочеш? - відповідаю "я ні, але тобі можу зробити". Завжди як мала дитина тішиться й каже "ну де там у тому питанні таке можна вичитати?" Отакі ми, жінки, загадкові створіння.
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. але я насмілася:D:D:D Кать, треба було задати навадящий вапрос - наприклад " а де наші дріжджі? а чого не купиш?"
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. Пам"ятаю одного разу прийшла з перукарні, а мій милий взагалі нічого не говорить про мою зачіску і не замічає, я йому в розтроєних чуствах говорю, що хоть би сказав добре чи погано, чи освіжає мене, чи об"єм збільшився. На наступний раз перед походом в перукарню, говорю що буду десь через три години, але моя перукарша захворіла і забула скасувати запис, я прийшла через 40 хвилин без стрижки. Мій чоловік відкриває двері і з порога починає хвалити: "О-о-о, тобі так гарно , дуже тебе освіжає, і вроді об"єм так збільшився" Ну як його не любити?....
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. я як питаюся - ти чаю не хочеш? то усміхається і каже "Хочеш чаю?" але то по дрібницях, в серйозних розмовах, як всі чоловіки - напряму, бо з натяками проблема)
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. Мій хоч сам і складає але всеодно нераз мене питає а де мої калісони? А я кажу як де? он в шуфляді в тебе, а він - нема. А тоді - раз і вже є.
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. Надумав купляти собі плеєр.. спочатку він його цілий місяць вибирав, а тепер ше 3 місяці шукає його по найдешевшій ціні, найшов. На 100 грн дешевше ніж всюди, але за доставку 30 грн. Нє, не підходить, шукає, щоб доставка була безплатна. Де логіка??? А ще в нього дипресія кожен день через то шо він нічо не вивчив і шо він такий поганий, бо лишив всбо на останній день... Вчора цілий вечір його заспокоювала.. впевнена шо сьодні буде всьо спочатку...
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. Навіяло... Жена - мужу: - Мне надоело, что ты всё время говоришь: "Моя машина, мой телевизор, мой магнитофон". Раз мы теперь муж и жена, то у нас не может быть твоих или моих вещей, а только наши. Слышишь, НАШИ!!! Кстати, что ты ищешь в шкафу? - Наши брюки.
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. А навіщо? Змерзне - сам знайде. Нє? ЗІ: на питання "де?" завжди відповідаю: "там, де поклали"...(/кинули)
Відповідь: Ох, ті чоловіки.. Або змерзне і ... змерзне. І поки не даш і ще й попросиш вдіти - не додумається. Але мені то не важко І я вже давно навчилась чітко формулювати побажання, бо натяки не проходять Зато менше непорозумінь.
