Оффтопи розділу

Ого як тема розвинулася.
@Spring Melos я не знаю як кому, але мені з появою дитини стало важче. В тому плані, що це величезна відповідальність. Дитина плаче, а ти не знаєш чому, шукаєш причини, намагаєшся їх усунути, а не завжди виходить. Дитина хворіє і ти розумієш, що мус пережити ті моменти, але це так важко морально , дивитися як то малятко мордується. Треба бути дуже сильною морально, а іноді і фізично (носити дитину то треба).
Дитина не вирішує тих проблем, які є у вашому житті вже зараз. А ще й додає. Нехай не проблем, але певних клопотів.
І стосовно грошей - я не уявляю як можна вижити на 2 тис. Може ви вже десь писали як ви це бачите.... А чоловік має заробляти... Ну , розумієте, в першу чергу таки слід розраховувати на себе. А то сьогодні в чоловіка є робота, завтра нема. А їсти то треба щодня...
Ви не ображайтеся на дописувачів. Вам, бачу, дали багато конструктивних порад. А під лежачий камінь вода не тече. Таки треба взяти себе в руки і почати щось міняти. Колись в церкві на проповіді священник сказав: коли Бог зачиняє двері, він залишає відчиненим вікно. Бажаю вам побачити це вікно, яке відчинене для вас. І хай у вас все гарно складеться. Щастя вам!

 

А я знаю таких людей от наприклад моєї мами знайома, вона майже не працювала, маю стажу всього щось три роки,і вийшла заміж за забезпеченого чоловіка, і він її забезпечував, вона була за ним як кажуть як за "камінною стіною".І тепер вона має вже 70 років,діти вже одружені,мають свої сімі, і тепер вони її забеспечують,та і ще і чоловік живе,но він тільки пенсію має,і вона також має пенсію мінімальну.Але це так звичайно не кожному щастить.Я живу в таком ж світі що і ви, но напевно просто більше знаю всього, що мені треба знати, і чого не треба...

 

А можна в Італію поїхати, знайти вдівця без дітей і при смерті, причарувати, одружитись, і невдовзі , поховавши, отримувати його пенсію довічно. А з італійською пенсією в Україні жити — миле діло. Реальний випадок, до речі. Так що ви задумайтесь )) Але ні, то ж треба зусилля прикласти, хоча б за кордон виїхати...
Ви шукаєте собі приклади людей, життя яких на перший погляд — суцільна лафа. І теж так хочете. Але ніякі розклади, ніякі гроші не захищають від проблем, і ще крутіших, ніж ваші. А СВІДОМО ВИКОРИСТОВУВАТИ інших людей та їх майно для особистого комфорту та душевної рівноваги — о так, це дуже, дуже по-християнськи.

 

А брат вже одружений? Не знаю настільки велика у вас квартира, але якщо і брат одружиться (дружина, діти) і ви, мама, то може бути трохи складнувато всім разом жити. Ну і надіятися, що таки або попадеться чоловік, який буде всім забезпечувати, або продасте землю і всі гроші заберете собі (а брат не захоче тої землі?) можна, але краще мати якісь заощадження, якщо раптом ті ваші плани не збудуться. 2000 - то реально дуже мало, та й на скільки років вони вам хватять?
Та й на роботі не обов'язково пахати, як ви пишете. Є різні плюси ( у когось дружній колектив, у когось фінансове забезпечення, у когось робота для душі, чи яка приносить задоволення, можна ще перелік продовжувати).Найголовніше - бажання, якого у вас нема на жаль. Ну знайдіть собі тоді якесь інше заняття (неоплачуване, якщо так хочеться). Просто проживати життя і нічим не цікавитись- трохи марно. Я не суджу вас, я просто раджу. З роботою, з хобі, чи якимось інтересами значно цікавіше. Подорожі, нові місця, фотографії, вишивання, в'язання, малювання -безкінечно можна писати.

 

А звідки ви знаєте що і як в мене буде, чи не буде, а може я якраз і такого "ідіота" знайду який буде працювати.А мій брат взагалі не планує одружуватись,в нього є робота,улюбленне хоббі,друзі, і йому цього вистачає, він щасливий і без сімї.Я його деколи не розумію, як людина може бути щаслива без сімі,дітей,але це його вибір, і я його підтримую як сестра в тому.Я вже це тут багатьом писала, що давно вже подорослішала,після втрати дитини,але щось пояснювати, і доказувати комусь, я не маю бажання.

 

ну щоб доїхати до Італії треба мати паспорт і гроші на дорогу, а раптом земля не продасться?

не тільки "ідіоти" працюють. В сім'ї чоловік має підтримувати дружину, а дружина чоловіка. Можуть бути скрутні часи, хвороби, біди. І міцність сім'ї якраз в них і буде провірятися (не обов'язково, що це буде, але..). Треба створювати сім'ю з людиною, з якою не тільки хочеш народити і виховати дітей, а й готова бути її половинкою, опорою і вірною супутницею по житті. І відповідно не матеріальний достаток має виходити на перший план. Хоч зрештою визначтеся чого ви все таки хочете: сім'ї, дитини, чоловіка-"ідіота", чи чекати з моря погоди?

підозрюю,що ви виберете варіант, що за вас все вирішить Бог

 

Він не планує одружуватись.А мені якраз все життя і попадались такі роботи на яких треба було пахати,і я там довго не затримувалась, тому не хочу працювати нігде.А в мене є хоббі подорожі,але я не можу нігде поїхати в такому стані,мене брат кликав щоб я з ним і його другом поїхали в Карпати, там красивий водоспад є.Тому що в мого брата також є таке хоббі, подорожі і фотографування,та і не тільки то, в нього є багато захоплень і інших.Він вже був в багатьох містах України,хоч планує і мріє наскладати гроші, щоб поїхати десь за границю, в якесь екзотичне місто.Короче якщо б я почала думати про все погане,що не вийду заміж, не буде в мене дитини і.т.п.то би вже давно з розуму зійшла, тому я себе налаштовую на все добре, на позитив.І ще мені слова запамяталися вроді уривок з Біблії, там писало: Не торбуйтеся, і не клопочітся про завтрашній день...

 

А матеріальне мене і не дуже цікавить,мені в першу чергу потрібен такий чоловік який би мене полюбив,і підтримував в усьому,знаю що це все може бути,і біди і хвороби, від того на жаль ніхто не застрахований,а я б була і тою опорою і вірною супутницею.Бог не вирішить, а мені допоможе знайти того чоловіка.Але звичайно, що він мені сам з неба не впаде, і треба десь його шукати,але в такому стані я не можу.

 

Боже святий.. не перекручуйте з тою цитатою надію на Божу опіку в труднощах на виправдання власної ліні. Раджу почитати хоча б це, багато доречних цитат, між іншим Що Біблія говорить про лінощі?

 

Дівчата, зав"язуйте коментування, бо то вже перестає бути навіть смішним. Ми тут з вами ідіотки, які вкалують на дурних роботах, і чоловіки в нас неправильні (ну бо не забезпечують нам рай на землі, хворіють часом, нервують, не виправдовють очікувань, ми потім в "забила м би" чи "мистецтво бути дружиною" ходимо іноді...), а діти то взагалі якісь не такі - замість того щоб сил додавати і радувати 24/7 хворіють, нерви тріпають і спати не дають...
Не шарите, дівки, не шарите - треба то всього-навсього вірити в краще і манни небесної чекати. От там за горизонтом вже райські кущі, де навіть жувати не треба і руку простягати, все в рота покладуть і опахалом обдують. Боженька подбає, тільки почекати треба. А чого б і ні?
@Spring Melos Ви ж все одно міняти нічого не збираєтеся, у Вас все класно - план на майбутнє складений, Ви знаєте все краще: за лікарів, за психологів, за нас недалеких. Одне незрозуміло - навіщо тему розвивали? Щоб пошкодували Вас? Не вийшло, бачите в яке русло розмова пішла...
Я просто якась цинічна сволота, навіть в дитинстві в казки не дуже вірила, тому не звертайте уваги, а Вам удачі, прийходіть обов"язково ще через 5 років з фото Вашої ідеальної сім"ї - ми за Вас щиро порадіємо.

 

Але якщо я і раніше не могла фізично працювати, швидко змучувалася, бо попадалися важкі роботи,а шукала таку на дві години десь поприбирати наприклад, чи в аптеці, чи в магазині, чи ще щось робити наприклад продавати, але тільки 2-3 години в день,але я не знайшла такої роботи, яку шукала від 20 років, то і тепер тим більше не знайду, тому що шукала таку цієї весни,і коли знайшла по газеті і подзвонила, то мені казали що вже не потрібно що вже взяли,і так було всі ці роки.Але людям щастить, вони мають такі роботи не важкі на 2 год.Я б працювала навіть в такому стані але 2 год в день...І я б нікого не використовувала, просто не ЩАСТИТЬ мені знайти таку як хочу, і на якій би змогла працювати.

 

Жалості мені ні від нікого не потрібно.А тему розвивала тому що ви мені писали, і я не могла мовчати,якби перестали писати, то я б вже нічого не писала і заспокоїлася б вже,а чому я маю від своїх мрій відмовлятися, це ж не гріх мріяти і вірити, чи мені навіть цього не можна заборонено,табу...Обовязково прийду, і вам також всього найкращого!

 

Ну в кожного буває по- різному одним легше, другим важче,таке життя.Так розумію, що дуже важко морально коли хворіє дитина,це саме найважче для кожної мами.Можливо щоб і не вирішила, але мені би було хоть в душевному плані легше, коли би вона в мене була.І тут ви правильно пишете, і я з вами цілком згідна,що в чоловіка може не бути роботи,тобто звільнити його можуть, а поки знайде іншу... а істи треба щодень.Ну я не знаю може в мене щось змінится, коли я вийду заміж, може знайду таку роботу на дві год,А хто сказав що я ображаюся, якби ображалася, то вже б нічого тут не писала,та знаю я це все, що чоловік мені з неба не впаде,що його треба шукати.Дякую вам.І вам також всього доброго!

 

Читала ваші попередні дописи. Не розумію вас але .. хочу переконатись, що не помиляюсь. Ви шукали співрозмовників/друзів. Пишу свій номер вам в ПП.

 

Так я б хотіла мати якусь близьку людину,подругу.Я вам там в ПП написала, щоб ви трохи розповіли про себе.

 

Spring melos , не буду більше недоброю цьоткою і не намагатимусь вас розтормошити, бо бачу — ще не час.
В першу чергу — до спеціаліста. Пройдіть трикутник невропатолог-психотерапевт-психіатр, не ігноруйте і подальші рекомендації, скерування, діагнози. Прийміть те, що не завжди ви краще знаєте, що для вас краще, це зараз недоречно. Вам потрібна допомога, без неї ви не справитесь. І довіритись та слухатись лікаря, за профілем якого власне і знайдено проблему, від початку і до кінця, не перериваючи терапію і не змінюючи ліки на власний розсуд, навіть якщо ви не погоджуєтесь з діагнозом (бо часом правду важко прийняти). Думаю, вам вже не одну рекомендацію дали щодо лікаря — дійте. І з вірою, що лікарі є не для того, щоб вас калічити, а щоб оздоровити нарешті.
Щодо самостійних дій, додатково до цього пункту: щодня записуйте те, що принесло вам сьогодні радість, задоволення та інші позитивні емоції. Шукайте добре, спочатку це буде одне вимучене з себе слово, але згодом —побачите, аркуша буде мало.
Без цього пункту мрії про сім'ю — щось далеке і ефемерне, бо поки ви не вийдете з цього стану, ви не будете готові до здорових стосунків, а усякі «дивні мужчини» ще більше розбиватимуть ваше зранене серце.
Рекомендація друга, на випадок, якщо вам ще не пройшла ідея жити на 2 тисячі. Першого жовтня відкладаєте з бюджету вашої сім'ї рівно 2 тисячі. Суто для себе. Не берете в мами ні хлібинки, ні бульбинки. Купуєте все самі, а не тільки за хлібом ходите (гігієну і миючі засоби теж, все, що треба з одягу, ліки..ВСЕ), готуєте окремо, медичні витрати (і сезон підходящий ) ). Відраховуєте з тих грошей комунальні В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ (батьки не вічні...) — просто відкладіть цю суму і не чіпайте в жодному разі, а краще відайте мамі. Пробуєте дотягнути до кінця місяця, пишете нам, чи сподобалось і скільки лишилось. Врахуйте, що є така річ, як інфляція, зростання цін на продукти і послуги, а банківські відсотки за ними не встигають. 2000 сьогодні і 15 років тому — це величезна різниця, а ви ще молода і жити вам дооовго.
Якщо передумали — дивіться пункт 1. До спеціаліста. Повертайтесь до життя, відновіть свій душевний, фізичний, психічний стан. І не чекайте, що хтось вирішить ваші проблеми та забезпечить вам святий спокій до кінця життя, бо в «хтосів» може бути зовсім інша думка з цього приводу, та й банки банкрутують... і що тоді?. А круті подарунки долі випадають тим, хто докладає зусиль, а не просто надіється. Ну і не культивує власні немочі, а бореться з ними.
Щодо Бога. Віра без діл — мертва. Бог допоможе вам пройти цей шлях, ви тільки почніть і не звертайте з нього, не впадайте у відчай, бо відчай — це теж гріх. Шукайте в Біблії ПІДТРИМКИ БОГА , А НЕ ВИПРАВДАННЯ СОБІ ЧИ ПІДТВЕРДЖЕННЯ КАРИ ГОСПОДНЬОЇ , наприклад в Книзі Псалмів. Завантажте собі той додаток з тематичними планами читання на тему смерті, страждання, відчаю, депресії, відновлення, зцілення тощо, буде простіше знайти потрібну мотивацію. В будь-якому разі, слова про польові лілеї — не те, що вам зараз треба. Не з того боку починаєте.
Щодо роботи, якщо вам важко працювати цілий день, є підробітки з прибирання на 2 години кілька раз на тиждень, навіть тут було оголошення. Це лише один з варіантів, може дівчата підкажуть варіанти дистанційно з дому в зручному ритмі — у вас же є комп'ютер.
Щодо гіперопіки. Тут все складно, сама борюсь з її наслідками. А ви ще й живете з мамою, я так розумію. Найкраще — спілкування з самостійними енергійними людьми, побачити їх ставлення до життя і «перейняти досвід». І поменше дозволяти мамі вирішувати за вас ваші проблеми, поменше просити допомоги, поменше проговорювати при ній свої жалі, бо з її «підтримкою» втонете в них. І фільтруйте маніпуляції «та не треба тобі того (будь біля мене)». Турбуйтесь про маму, поважайте, але не дайте думати ЗА ВАС і не вирішуйте ЗА НЕЇ, бо такий симбіоз нищить вас обох. З братом більше спілкуйтесь , і на позитиві.
У мене все. Нічого нового не скажу, бо нІчого. Думаю, що нового і не почую, бо ще не час, Ви вся в своєму баченні. У Вас попереду довга дорога, чи почнете її і чи пройдете до кінця — залежить від Вас. А Бог.. думаю, Він хоче бачити Вас щасливою і Йому боляче, що Ви цьому опираєтесь, хоча Він дасть Вам сили на кожному кроці. Якщо Ви віритимете. І не стоятимете на місці!
Щодо щасливих фото. Ви дуже красива. Та особисто знаю, що суперові портрети виходять навіть тоді, коли внутрішньо ледво жива. А ви викладіть нам фото з приготованою запіканочкою, улюбленою книжкою, за вишиванням, з велосипедної прогулянки, з роботи — Ви в дії, словом. І повірте — фото по-справжньому щасливої сім'ї не забариться.

 

де це такі роботи? І скільки там платять?

 

та фігню платять, але треба ж хоч з хати вийти спочатку, хоч якась діяльність.. варто вже й поволонтерити безкоштовно для підняття самооцінки, і не обов'язково в онкодиспансер, аби не стресуватися. А там і далі рухатись. Якщо бажання буде, звісно. Інакше — пиши пропало.

 

ну очевидно, що це найбільша проблема в даному випадку.

лана, куди то все нести? В мене один варіант в "мамо..." Жилетку шкода захара, в Хіхоньки - вже не смішно.

 

Щось мені здається, що наразі Бог випробовує посиденьок на витривалість і здатність стримувати емоції