Оффтопи розділу

Я вже ті всі методи перепробувала, і ліки, і молитви, і священники,до трьох ходила щоб мені вичитували молитви, над головою за оздоровлення, в одного була 9 раз,в другого два раза і в третьго 1 раз,і до церкви Михаїла ходила пару раз по понеділках там де священик вичитує різні молитви за здоровя,і часто до сповіді ходжу, і миропомазання було пару разів, не знаю що вже пробувати, мені навіть психолог на тому сайті де я спілкуюся, то вона мені сказала що я зі своєї сторони вже все зробила що могла...

--- дописи об"єднано, 12 Вересень 2017 ---

Дякую вам, в неті пошукаю де це знаходится.

 

Я з вами згідна що моя проблема з голови,мені вже так психологи деякі говорили.Так в мене то все є, я бачу, чую,розмовляю хоч і не так як інші, тому що в 5 років я налякалася собаки, і стала заїкатися, але не дуже сильно, мої рідні мене розуміють і хлопці з якими зустрічалася мені потім говорили що я нормально говорю,це перестало мене турбувати, я привикла з тим жити з тою своєю вадою мовною,і змирилася з тим, тому що є люди які взагалі глухо-німі,а я хоч і не дуже нормально, но розмовляю.І я вже лежала в лікарні коли мені було 7 років цілий місяць, там мені якісь ліки давали, логопед і психолог зі мною займався, але мені це не допомогло,і більше мене мама нігде не водила,хоч я закінчила училище на продавця- бухгалтера,тому що мені подобаєтся професія продавця, я люблю мати справу з грошима,але я тільки два тижня попрацювала продавцем морозива,просто люди мене не розуміли, і мені морально було важко працювати в такій сфері,то можна сказати моє заїкання мені забрало мою мрію працювати продавцем...Я багато чого роблю не задля себе, а якраз задля своєї мами, тому що вона вже в мене не молода їй 74 роки, і мені її жалко, що вона сама все мусить робити, тому що раніше тато мій їй допомагав(але він помер тому 4 роки) а тепер вона робить і чоловічу, і жіночу, роботу сама ,і я за для неї багато чого роблю навіть такого важкого, що б задля себе того не робила,тому що в нас ще є село будинок, сад, город, і я їй там на городі помагаю.А тепер в неї деколи тиск піднімаєтся за мене що я так довго в такому стані знаходжуся,вона все бачить і чує,і бувають такі дні що я нічого їй не кажу, як я себе почуваю тому що не хочу її свої станом засмучувати,не хочу щоб вона думала що мені погано,але навіть якщо я їй нічого не кажу, то вона бачить що я сумна, і майже нічого не роблюХочу щоб ще вона прожила багато років, щоб дочекалася внука, чи внучки, вона ж так хоче щоб я була здорова, і щаслива, і молилася ці всі роки за мене ,і тепер от вже майже рік молится кожен день на вервичці, за моє щастя і здоровя, тому що мене дуже любить, і я її також, це моя єдина людина яка мені дуже дорога, і за для неї я готова будь- яку роботу зробити тільки щоб її було легше.А та жінка про яку ви писали добра артистка, і симулянтка.А це все що я казала що хотіла б вже померти,і зійти з розуму, це все з розпачу,це просто слова,я потім в Бога пробачення просила за таке.Я знаю що мені потрібен спеціаліст, але такий який буде безплатно зі мною займатися.

 

@Spring Melos

маю знайомого, який страшенно заїкається. працює в великій фірмі, менеджером з продажу, продаж переважно веде по телефону.

 

Я знаю що є люди які заїкаются і працюють спілкуючись з людьми,але я інша я не можу працювати в такій сфері.,в мене не такий характер,може я ще і не до кінця змирилася з тим своїм заїканям.

 

Але я вже дуже багато чого зробила і можливе, і не можливе.Я знаю що не має таких людей які б не мали проблем,тому що тут на цій землі не рай,це тільки коли душа людини буде в раю, то там вже не буде в неї ніяких проблем,а тільки буде спокій, умиротворення, і велика радість, і щастя...Я чула і знаю про таких людей,але я інша, не кожному дано таке щоб бути фізично обмеженим, бути щасливим і радіти життям.А я не сиджу в дома,я гуляю,їзжу в село деколи з мамою, там їй помагаю на городі.А в мене є друзі ,але вони з інших міст, з якими я познайомилася на сайтах, і спілкуюся з ними,але я хочу знайти якусь подругу з Львова но поки безрезультатно.Дякую вам за поради і побажання.І вам також всього найкращого,і саме головне здоровя!

 

Я не суджу нікого я просто кажу,я знаю що в кожного є свої проблеми і хвороби.В мене не має такої години, щоб мені було нормально як раніше,щоб я того всього фізичного не відчувала.Тільки коли сплю,то я ніякого фізичного дискомфорту не відчуваю.А я не прислухаюсь до себе,і мене нічого не болить, воно все в мене само по собі,вже зранку просипаюся в такому поганому фізичному стані,і думаю собі чому я така розбита завжди просипаюся як би після перепою,я ж сплю по 8-10 годин,і їм нормально,то чому ж мій фізичний стан не відповідає мені взаємністю.Мене це просто дуже нервує, і виводить з себе,не можу з цим змиритися і це терпіти.і.т.д.Мені не потрібна ні від кого ніяка жалість, я не хочу і не люблю щоб мене жаліли,це для мене дуже негативне почуття.Але толку з того що я і позитивно також мислю, як ви написали,і вже 5 років.Але змін на краще чомусь немає...

 

Я це все знаю читала про таких людей,але це не кожному дано таке.А я вже 5 років творю і щось роблю,но результатів то не має.А змін я дуже хочу кожен день про них мрію,і я не є лінива як вам може здатися,а роблю багато такого що мені важко, і не під силу,але не для себе, а для мами,щоб її було легше, тому що її дуже люблю, і це єдина і дорога мені людина.І на сайті знайомст знайомилася з хлопцями,але все толку з того,писали або одні помішанні на сексі,або хворі на голову,з одним таким чуть би не зустрілася цієї весни,але довше з ним попереписувавшись,зрозуміла що мені не варто з ним зустрічатися,тому що писав мені що його дівчата кидали, бо він не такий як інші не пє,не курить, не є душа компанії,дуже скромний,писав що коли його кинула дівчина, то в нього три роки була важка депресія, і він десь до якоїсь бабки їздив, щоб вона йому допомогла,писав що три рази хотів покінчити з собою,перший раз вени собі різав,другий раз наковтався якихось пігулок,а третій раз хотів з 8 поверху кинутися, так його мама ледве стримала...короче писав мені що я йому сподобалася і що мене бачить своєю майбутньою дружиною,а коли я йому відмовила в зустрічі так він потім писав що він нікому не потрібен,що він урод...напевно знов впав в депресію після моєї відмови,і я видалила свою анкету,і сказала сама собі що більше ніякі сайти знайомств, там нормальних, серйозних, чоловіків не знайти,і це вже я так не перший раз знайомилася,ще коли була здорова, то одному чуваку дала свій номер телефону,так він мені міг і в 2 і в 3 ночі подзвонити,я потім виключала моб.телефон на ніч,і в день по пару раз дзвонив,тоді я татові дала щоб він з ним поговорив,і тато сказав що він мій чоловік, і в мене є троє дітей...аж тоді він від мене відстав,і перестав вже дзвонити,тому що я не хотіла через якогось ідіота міняти номер телеф.Вам дякую за поради.

 

Мені казали різне, і що то такий невроз,інші що депресія,ще другі що астенія,і щось психоневрологічне,і що то на нервовій почві,короче кожен лікар щось своє казав, і тому я не знаю як то називаєтся, та моя загадкова хвороба,і все я правду пишу не має сенсу мені тут когось обманювати.А я його і випрошую вже 5 років, і роблю все що в моїх силах,і навіть те що мені не під силу...

 

Я це все знаю,що є такі люди які вже хворі народжуются,і кожен день мусять щось робити боротися з тими своїми проблемами.В мене депресії не має,і тому мені так погано від тих антидепресантів, я їх вже 5 видів перепробувала,за ті роки, і з кожних інше щось було з одних от такий от стан що місця собі не знаходила,чуть з розуму не зійшла,з других з ліжка не могла встати так голова крутилася,з третіх цілу ніч не спала було безсоння,і з тих двох також було щось подібне,і це могло бути з четвертинки, чи з половинки таблетки.Тільки один Гідезапам на мене хоч якось діяв, не було мені гірше від нього, від мені знімав хоч трохи той мій фізичний дискомфорт,і спала я від нього дуже добре,не просипаючись, а то і проблеми і зі сном були, могла і по пів ночі не спати,або якщо спала то по пару раз за ніч просипатися.Але я його ще минулого року в грудню приймала,тепер він вже на мене не діє,а аналогів його на жаль немає.Але в мене не є хвороба тому що мені лікарі багато діагнозів говорили вони самі не знають що то таке зі мною і як то називаєтся,і тому я то хворобою не називаю а просто фізичним стражданням.Тому що ті люди знають що в них невиліковні хвороби,і все одно щось роблять, та я тоже роблю то що можу.Але це для мене мало, тому що я раніше багато чого робила,а зараз не можу того робити через свій фіз.стан.

 

Ща, Баба Яга видасть

Воно вам зараз геть не треба, бо з таким настроєм до життя Ви лише психів і притягуватимете. А хто і попадеться нормальний, то послухавши оте ваше товчіння одного і того ж і ниття точно здуріє, серйозно. Мені після двох Ваших дописів голова почала боліти. Нащо Вам хлопець? Навісити на нього свої проблеми? А Ви йому що зараз дати можете? Десь читала дуже мудру штуку - щоб бути щасливим в парі\сім"ї треба для початку бути щасливим наодинці. Бажання використовувати партнера замість милиць чи няньки ні до чого доброго не приводить.
Чесно, читаю Ваші дописи по діагоналі бо ще 3 сторінки назад все було зрозуміло. Ви ж і далі маєте СИЛИ і ЧАС перечитати все що Вам пишуть і відписати крутячи по колу одне і те ж. Та за той час вже можна було б 4 статті десь на спеціалізованих сайтах за гроші написати і піти собі хліба з маслом чи яблук купити.
Але Вам так добре, у своєму болоті і Ви просто шукаєте виправдань. Я злюка-бобер тому скажу прямо - ніхто Вас тут не пошкодує і ніхто за Вас Вашу роботу не зробить (навіть Господь). Те що Ви "змінилися" за 5 років - дурниці. По-перше людині дано рости і вдосконалюватися все життя, а по-друге Ви себе не любите, а шкодуєте. Жалість - деструктивне почуття, нічого доброго воно Вам не дасть. А Ви ще й хочете нас тут на жалість розвести, а ще чоловіка чи хлопця собі теж щоб "любив" (читай шкодував). Тому зберіть свої соплі-нюні і отак любя дайте собі копня під зад і починайте робити і жити ІНАКШЕ. Порад Вам тут купу написали. І не починайте "Ви не були в моїй шкурі" , Вам вже на ту тему відповіли і не один раз бо шкура у кожного своя і шрами на ній теж

я колись одного разу з височезним тиском, запамороченням і колами перед очима навіть семінар проводила бо дуже вже хотілося (потім лише по фото хронологію події могла відновити - не пам"ятала практично нічого з 2,5 год). А могла б вдома лежати і себе шкодувати та ще й дівчат попросити теж мене пошкодувати. І таких історій перемоги над собою у кожного в цьому світі є купа.

Є гарна фраза (не дослівно) - ми не вибираємо події чи обставини нашого життя, але ми завжди можемо обрати наше ставлення до них. Ви своє ставлення до ситуації обрали самі, чого ж жалієтеся? Тільки не кажіть, що через таких як я "доброзичливих" підете вішатися щоб ми оцінили глибину Вашого страждання. У Вас варіантів 3: або до спеціаліста що думки лікує і то БІГОМ, або пахати як коняка і самій ЩОДНЯ читати-копати-працювати (але не вдавано, а методично і до сьомого поту), або скласти лапки і той-во (швидко чи потихеньку, як вже вийде).

 

Які соплі-нюні)) Ви би бачили мене. Брат каже,що у мене не депресія,а агресія і радить мені краще більше плакати, ніж "рвати і метати" і заспокоїтися і скласти лапки,а я навпаки лапки ніяк скласти не можу! Може би і краще було би якби я в овоча перетворилась і склала лапки.
А я хлопцям не говорила про свою проблему,і мені казали що мені потрібно знайти чоловіка, і вийти заміж і то все мені як рукою зніме. Для того щоб вийти заміж мені потрібен хлопець, тому що сама для себе я жити не зможу, я не така людина,мені потрібна сімя щоб про когось дбати, і кимось опікуватися, і дитина також потрібна, без неї я не буду себе почувати щасливою.Своїх проблем я на нього вішати не буду, тому що вони зникнуть в мене.А мені і то важко робити, але я не можу просто так все то читати і нічого не відписувати.В мене є що їсти,і по сайтах я шукала роботу але нічого не знайшла.А те що я змінилася це для мене дуже головне,а так як би не смерть дитини, і не та хвороба,то я би давно пішла по руках, і спилася би, і десь би під "плотом здохла"...А я вже писала що мені не потрібна нічия жалість, тому що це для мене погане почуття.
Ви мені так написали, жорстко,нетактовно... але то для мене не вперше, бо моя двоюрідна сестра подібне говорить. Але ж зрозумійте,що люди мають різні темпераменти і кожна людина - унікальна особистість - одна на Всесвіт!
Ті дії,які здатні змінювати одних,не підійдуть іншим, тобто не дадуть того ж самого результату! Згадалась фраза з однієї казки: "Ти не вмієш так,як я. Так як ти - не вмію я". Ось і все.

 

Скажу лише одне. Ви живете ілюзіями. Придумали собі свій світ, і вам подобається в тому варитися. Можете не коментувати, бо нічого нового ми не почуємо.

 

Я написала те, що, швидше за все, багато хто тут подумав, але в силу своєї тактовності і толерантності написав Вам іншими словами.

Так вже сталося, що "розшаркуватися" і "прошу-перепрошую" не дуже вмію і просто кажу що думаю.

Не подумайте, я не умнічаю і не хизуюся тут. В мене своя психосоматика і свої задавнені невирішені\непропрацьовані питання на іншу тему. Знову ж: у всіх свої болячки

Я і не сперечаюся, а зазвичай власне це і несу в маси (але не у сфері психології, а трохи іншій)

Все що хочу сказати - як собі придумаєте, так і буде Перефразовуємо - уявімо на хвилинуку що не знайдеться\не станеться сім"ї - і отримуємо Ваш теперешній настрій "всьо пропало". А якби установка була "я щаслива попри все, не залежно від того, хто є поряд зі мною, я щаслива і самодостатня" то і настрій, і життя були б іншими.
Ви вперто не хочете жити сьогоднішнім. Згадуєте або нещасливе минуле, або мрієте про щасливе майбутнє де "все буде інакше за помахом чарівної палички/Божим благословенням". Тим часом Ви марнуєте своє теперішнє, яке теж могло би бути інакшим. І Ви це знаєте, але визнавати вперто не хочете...

 

Не хвилюйтесь, моя бабця, так постійно говорячи, 85 років прожила

здається, дівчина знайшла вдячну аудиторію

 

І ви ще кажете, що Бог вас покарав! Та він дав вам шанс виправитися, щоб потім справедливо отримати від Нього подарунок. Для цього гідно прийміть цю можливість з ПІДНЯТОЮ головою і любов'ю до Нього. Отак вже почитала вас і розумію, що нічого вам не бракує, якщо можете свідомо писати і щось робити по дому. А те, що вам буває дурно, голова там крутиться, то думаю все таки з голови, і більше всього психосоматика. Не звертайте на свій стан уваги, а займіться ділом, і з часом минеться.

 

Свята правда. Підтверджую як копірайтер зі стажем 10+ років.

Читаю те все і стримуюсь від допису. Бо він міг вийти дещо жорстоким. Дякувати Богу, стрималась. Напишу лише слова священика КП, якого дуже поважаю, не дивлячись на те, що я - греко-католичка. Адже людина справді розумна, чого ж не дослухатись. Приводжу цитату:

"А взагалі правильно молитися так, наче все залежить лише від Бога, а діяти так, наче все залежить лише від нас. Це рецепт перемоги".

 

Є така штука, як депресивна агресія. Це коли людина замикається в своєму колі, і хто б що не говорив - вона знаходить 1001 оправдання. Говорю з свого досвіду.

сама лише починаю вилазити з такого

от тут є нюанси. Думаю, як би то написати поакуратніше. Є люди, які живляться енергією інших, переважно молодших. Ненавмисно. "Материнская любовь"

Нєкрасов, рекомендую, є багато цікавих речей

вона двояка... Знову ж , на своєму прикладі бачу.

це є найбільший стрес. Але, як сказала мені колись дружина отця, яка має неповносправну дитину - "Бог оберігає, коли забирає до себе дітей. Бо ті, що вимолюють життя дитині, яка не має жити - мають потім великі біди...."

теж сходила з розуму, і чуть не натворила...

І чим більше ви будете зациклюватись що треба дитину - тим менша ймовірність, що вона у вас народиться...

Радити не буду нічого. Ви самі мусите знайти ту ниточку, з якої почнете розплутувати ваш клубок негараздів. А воно станеться... Рано чи пізно. Так чи інакше.
Смерті Бог не дасть швидкої. Він хоче щоб ви, нарешті, "купили той лотерейний квиток"!!! І знайшли вирішення своїх проблем.

 

Ваша «агресія» в будь-якому разі непродуктивна (шкода тих, хто терпить, коли рвете і мечете, де тільки сили беруться при такому виснаженні?). Так само, як «нескладання лапок», якого й не видно — ви цілком втопилися у власноруч створеному болоті. Бо ви застрягли в ситуації кількарічної давності так, ніби вона щойно відбулась. Вам би скласти лапки в плані смирення до того, що відбулось, і активніше рухати ними в плані виходу з цього нездорового стану, отак якось
Навколо вас повно людей і нема ким опікуватись?
Не вирішить добрий молодець, не вирішить і дитина всіх проблем вашої унікальної особистості. То, що вам сказали заміж вийти, то мені теж в 15 казали — вийдеш заміж, народиш, а там і прищі пройдуть. То що, вже мала бігти, «волосы назад»? Щоб помогло? А решту пріоритетів посунути? До речі, пройшли прищі самі і набагато швидше.
Живіть, врешті, розумом, а не безкінечним переливанням з пустого в порожнє, тим, що вам кожна бабка чи інтернет-психолог там якийсь скаже, чи дівчата з посиденьок, які і так нічого не розуміють і доброго не порадять).
Ви старша за мене, а виписуєте щось таке, що слів нема. Щодо останньої фрази — так, як ви, далеко не кожен вміє. На щастя. Вашу нелогічну логіку просто неможливо витримати, тому відписуюсь від теми, яка давно пішла не в те русло.

 

Тобто сама себе дурити,що я ніби-то щаслива і все в мене окей. Але ж то ілюзія. Ти або щаслива,або прикидаєшся такою. Соррі,я не актиса.

 

То не ілюзія і не дурити, то із серіїї "склянка наполовину порожня або наполовину повна". Можна в повній лажі бачити позитив, а можна на сонці вишукувати плями. Точка зору і наше власне ставлення до оточуючої дійсності. Ви не в німецькому гетто, у Вас є руки-ноги, Ви маєте де жити і що їсти, в Вас все ще є мама, брат, родичі, Ви маєте доступ до інтернету... (можна і далі продовжувати) але Ви цього не цінуєте, бо просто не помічаєте щодня, щохвилини. Зате копаєтеся в минулих бідах, прибільшуєте наявні проблеми і мрієте про далеку веселкову країну з єдинорогами і казковими принцами.
І так, любов до себе, відчуття власної самодостатності теж не з"явиться від одного бажання чи не опуститься на Вас з неба, я вже не говорю про вміння радіти і бути щасливим від дрібниць - люди над цим ПРАЦЮЮТЬ, роками, по камінчику, по цеглинці перебираючи і розфарбовуючи стіни у власній голові. Люди ходять на зустрічі однодумців, навчальні семінари, працюють з психологами, читають, аналізують, їдуть до буддійських монахів... і ще сотня варіантів, для кожного свій. І власне частково, напевно, для цього і дає нам всім Бог\Всесвіт випробування - щоб ми навчилися ЖИТИ по-справжньому і цінувати те, що маємо.

--- дописи об"єднано, 12 Вересень 2017 ---

Уф, Ви кажете що працюєте над собою 5 років. Я пролистала Ваші дописи - Ви абсолютно там само, виглядає так, що за 3 роки не просунулися ні на міліметр

19 грудня 2014 року!​