Обговорюємо пологи (2)

Толкова книжка, яка пояснює неврологічні наслідки зокрема (і не тільки) - Е.Мурашова 'Дети-тюфяки и дети-катастрофы'.

Може, для вагітних це непереконливо, бо розумію, що в них інші, короткострокові очікування, але дуже логічно пояснює те, з чим я маю справу вже 10 років (підтримка вагітності на 5-6 тижні, потім з 24 тижня і до кінця (загроза з розкриттям), пологи стимульовані з усіх боків ('Не лізь не в своє діло, я краще знаю, я лікар'). Я розумію, могло бути і гірше. Але то ще, як подивитися.

До слова, всі неврологічні обстеження дитини починаються зі слів: Як проходила вагітність (зокрема 1 триместр, коли найчастіше підтримують вагітність, а саме тоді формується невральна трубка) і пологи?

 

Чи виправдана при пласкому міхурі амніотомія?

 

те, що її можна не робити, - перевірено особистим досвідом

 

Чим більше читаю тему, тим більше не задоволена своїми пологами. Готувалась, читала, і що з того? Ай...
Мені не вистачило розуміння від чоловіка. Його свята віра, що лікар робить лиш на краще, а я ж не спеціаліст в тому, можу нашкодити і та моя принциповість аби біди не наробила і т.д.
А тепер маю для самозаспокоєння лише "добре, що все добре". З моїм комплексом відмінниці не можу того просто переступити. Навіть не можу розповідь написати, так мене то гнобить.

 

@lovikyou в мене таке ж відчуття донедавна я думала, що мої перші пологи були ідеальні, легкі)))) а поначитувалась всього і аж тепер розумію, що робилось
Значить тоді то був найкращий варіант перебігу подій, за тих обставин, це я теж усвідомлюю.
Минулого не змінити, лиш прийняти як є і зробити висновки.

 

комплекс відмінниці тут ні до чого. Це нормальне інстинктивне бажання народити так, як це задумано природою. І нормальне почуття пригніченості від того, що все вийшло не зовсім так. Ваші пологи не закінчились КР, а отже, маєте дуже багато шансів наступну дитинку народити природньо, навіть якщо і з лікарем.
з чоловіком разом дивіться "пологи як бізнес", обговоріть все, що Вас хвилює. Якщо вдасться правильно розставити акценти - то він зрозуміє Вас, а це - найважливіше.

піднімайте носа з минулого, щоб щось важливе із сьогодення не пройшло повз

 

я вас тааак розумію, мене зараз попустило, а от після пологів було таке гостре відчуття, що ну не так все було, як я собі того хотіла... І так, головне ж що все добре, тішся собі та й все, але таки в майбутньому я дуже хочу, щоб був ще шанс все по іншому відчути і пережити в пологах. І от чим дальше, тим більше не знаю, чи хотілось би там ще раз чоловіка бачити... хоч на початку я сама казала, що то пітримка, що то мус чоловіку бути. Хіба ретельно готувати його до цього

 

в мене те саме з першими пологами. для себе прийняла ту ситуацію, бо також довго мучило мене то питання, зробила висновки і постановила, що наступні пологи будуть такі як я хочу.
і от другі були саме такі як я хотіла. тому все в ваших руках. тепер Ви вже маєте досвід як не треба, тому маєте всі шанси народжувати так як Вам підходить, як Ви того хочете.
звичайно, бувають обставини, які від нас не залежать,але ж не кожні 2гі пологи складні і конче потребують "допомоги " лікаря як то зараз є. тому треба налаштуватися на позитив і все вийде. не грузіть себе

 

залежить від кількості передніх вод. Вона може бути різною- від практично повної відсутності до кількох столових ложок.При повній відсутності ( коли лікарю з першого погляду навіть важко встановити чи узагалі є води), амніотомія , в принципі , показана. Тому що плідні оболонки повністю натягуються на голівці .І між голівкою і шийкою немає ні амортизації, ні стимулюючого фактору. Тобто якраз більше стримується відкриття.Наприклад у мене було саме так.Якщо передні води є навіть в мінімальній кількості ( 2-3 ложки), можна і без амніотомії. Просто інколи чекати доводиться довше.
Загалом плоский плідний міхур вважається фактором, який сприяє послабленю пологової діяльності і затягує час. Тому при цьому так часто вдаються до амніотомії.

 

Тобто, якщо при амніотомії ніби то при плоскому міхурі вод було біля склянки, то певно плоским він не був?

 

Не засмучуйтесь, в мене те саме. Готувалась до повністю природніх пологів, вибирала лікаря, ходила на курси, склала план що робитиму як почнуться перейми, вичитувала форум від а до я, а в результаті загриміла в патологію на 42гому тижні і попала на пологи до лікарки яку перший раз бачу, про яку відгуків ніяких. В результаті окситоцин, наркотики і активне ведення третьої фази-все те чого я планувала уникнути. Але як є так є. Головне результат-здорова дитинка. Ну і я після пологів теж почувалась добре.
П.С. окситоцин то звичайно жесть, а от за наркотики я вдячна-вони мене реально вирубували між переймами, що дозволяло оновити сили і свідомість, легше терпіти біль. Свідомістю при цьому був мій чоловік, що дозволило мені розслабитись.

 

я б прокоментувала трошки інакше, але дай Бог!

 

На перших пологах, які були доволі швидкі, я маю на увазі, що я не виснажувалась через недосип чи щось таке, але мене теж вирубувало між переймами без ніяких наркотиків. Тому я думаю, що то не їх заслуга, а вашого організму.

 

@PanteraLviv як було з перерізанням пуповини?
Вітаю Вас з народженням синочка і дякую за розповідь приємно таке читати

 

людоньки, а що то ше за наркотики дають? то така "народна" назва чи як?

 

Ну так, це я так знеболювальне називаю, бо воно ж не знеболює перейм насправді. Акушерка так і казала-легенький наркотик вона і Не називала це знеболювальним. То був дімедрол, папеверин і ще щось, забула вже що.

 

коли відпульсувала, перетиснули. Потім чоловік перерізав. Казав що дуже товста пуповина і судини. Трохи страшно йому було і плакав.

 

Я теж Вас дуже розумію. Але просто відпустіть ту ситуацію. Якщо порівнювати всі три мої пологи - другі були найкращі та ідеальні. Бо були стрімкі й ніхто не встиг сильно на мозги давити, тільки так, трохи )). Дотепер пам"ятаю це чудо єднання й народження, фізичні відчуття. як маля всередині повільно рухається й врешті-решт народжується. Треті були б ідеальні, якби не нюанси вкінці. Дотепер не знаю, чи виправдані були дії чергової бригади, я все-таки не медик. А могли бути такі ж, як і другі. Ота мені спаскудити..Теж себе довший час їла, але на той момент й в тих умовах я боролося, сперечалася й відгавкувалася на всі пропоновані маніпуляції. Й це більше виснажує, ота боротьба з мед.пермоналом. Ну й чоловік мій в третіх щось більше намагався слухати лікарку. Отак мене старого стріляного горобця таки обвели круг пальця байкою про но-шпу. Я писала вже про свої треті..Але час назад не вернеш.

 

А що там було про ношпу? Я щось пропустила?

 

Типу в дитини пдає серцебиття, а м"язи матки дуже напружені, я вже точно не пам"ятаю. Суть того - вкололи не ношпу , чи може й ношпу але з чимось, я зразу стала як в тумані, почала крутитися голова й підкошуватися ноги. Й зразу почалася таке враження, що одна безкінечна потуга. Й мала вискочила пулею.