Відповідь: Нерідний батько Хочу сказати,що це залежить від самого чоловіка.Якщо він щиро любить свою жінку,то буде любити і її дитину.В мене парадоксальна в чомусь ситуація:тато з мамою розлучились,коли я була зовсім маленька,але ми продовжували спілкуватись,найбільше починаючи з мого підліткового віку.Через деякий час(коли мені було років 9-10) він одружився на жінці з дитиною.І він настільки до тієї дівчинки прив*язався,дав їй своє прізвище,постійно носиться,наші телефонні розмови переважно складаються з розповіді про неї,а потім,під кінець його:"НУ шо там в тебе?".Він мені завжди любить повторювати:"В мене є дві нирки:одна своя,а інша донорська.Але болять однаково".
Відповідь: Нерідний батько Не дико. Але ви вчите людину певної поведінки. Любов це емоція, це відчуття. Як його можна навчити? Я про них і не казала. Маю приклад одної дуже забезпеченої сім"ї, де дитиною ніхто абсолютно не займається. Ні батько, ні мама, при тому обоє дуже поважні люди і справляють враження гарної сім"ї. В кожного свій бізнес, а дитині найняли няню. Малий казав няні, як добре, що ти в мене є, бо тато з мамою мене зовсім не люблять. І це дитина якій не було і трьох. Тому не згідна, що в жінці апріорі закладено відчуття прив"язаності до дитини. А для того щоб любити ІМХО не треба бути фаховим психологом чи проводити психологічні тренінги для своєї половинки. Згідна з вами на 100%, що спільне проведення часу надважливе. Ну але без бажання чоловіка, без його роботи над собою і без його людяності і здатності полюбити іншого хоч головою об стінку бийтеся чи цілі дні проводьте спільно, а він кращим від того не стане.
