Відповідь: Нерідний батько гм, точно у дівчинки? В значенні - тільки в дівчинки? Для мене виглядає так, що яктільки дівчинка зрозуміє що її люблять і не відкидають (а тут вже робота для батьків), виховання піде нормально (в плані не ідеально, а з нормальним заморочками ).
Відповідь: Нерідний батько Я не стверджую, а роздумую вголос Читала колись Е. Фромма, наведу цитату Чи настільки важливо біологічний батько чи вітчим? Шукати вихід, звичайно, потрібно разом, але психологчний стан Дзвінки і її позицію я б поставила на перше місце. Бо в процесі виховання може бути таке, що конструктивні зауваження, обмеження з педагогічною метою будуть сприйматись: "Вони мене не люблять, бо я чужа", - а це шлях для маніпулювання.
Відповідь: Нерідний батько Сумна ситуація, коли є нерідний батько. Але от мене таке питання хвилює, чому чоловік,якщо сильно любить жінку, не може хоч трохи полюбити її дитину? хоча б заради неї ставитися до дитини добре,адже для тої дитини то так важливо.От бачила таку ситуацію:дівчина розлучилася з чоловіком, який був ну просто придурком. Спогадом від нього лишився синочок, бо все решта він просто з дому забрав,навіть ліжко дитини...Ну це інша тема. Дівчина знайшла чоловіка,він також розлучений, має сина,років 11. Починають жити разом. Сину її 9 років. Для неї мало б початися нове цікаве життя,натомість почалося пекло.Чоловік ніби й хороший, допомагає їй у всьому, в квартиру багато чого купив, але до дитини ну прямо якась відраза... Спочатку говорили, що то просто в нього син і йому незручно, що він живе з іншою дитиною.. Потім, що в малого характер татовий і тому так важко. Але побачила я вчора та й сьогодні сама ситуацію трохи. Малий-нормальна 9-ти річна дитина,веселий хлопчик,енергійний,гостеприїмний, ну трохи балакучий,але це ж дитина. Ну говорить дурниці, мені смішно, дивлюся на її чоловіка, а для нього малий,як пусте місце...ніякої реакції..Якийсь надутий. А дівчина тільки малому-тихо будь, перестань,піди там походи. Ну як так можна ?? Та хай говорить, мені цікаво і смішно, а вони якісь такі сиділи..Сьогодні. Чоловік десь пішов, ми лишилися троє,так гарно,малий веселий і вона вже й до нього добра і все класно, лежимо, говоримо, тут стук в двері,прийшов чоловік,малий такий переляканий зривається, втікає з їхньої кімнати,так ніби йому там забороняють бути... І одразу збирається іти на двір. Ми ще трохи посиділи, чоловік взагалі не виходить з кімнати, я йду , а він навіть не вийшов сказати елементарне-До побачення...... Ідемо ми на автостанцію, вона мені жаліється, що він отако часто закривається в собі, бо йому не подобається, що малий говорить багато всяких дурниць(тому вона й йому так вчора рота закривала), що як малий щось робить,чи смітить, то він каже, що то малий так спеціально,якто кажуть на зло...... зрівнює його весь час з рідним батьком. Жах.Це ж дитина!! Її треба виховувати, говорити з нею, а не закльовувати. І хто тут винен? Так, в малого характер дійсно трохи такий не з найкращих, але я в ньому бачу стільки позитиву і всього нереалізованого. Він може вирости хорошим розумним хлопцем, а може й вирости зовсім не хорошим. Як це пояснити його мамі,яка і його любить, але й за того чоловіка тримається, бо любить?Та й він її любить, але дитину її ні...
Відповідь: Нерідний батько Мій двоюрідний брат одружився з жінкою,яка мала дитину від першого шлюбу.Я йому в очі говорила про те,чи він би хотів,щоб з його дитиною від першого шлюбу так поводились.Відчувалось відразу нехай навіть трохи завуальоване негативно-роздратоване відношення до пасинка.Причому не тільки з його боку,а й з боку його батьків.
Відповідь: Нерідний батько Може це ревність до *минулого*(чоловіки власне ревнують до минулих партнерів)?Дитина нагадує про це минуле і *підігріває* цю ревність.Якщо переможе любов а не ревність - все владнається.Як це практично зробити?Не знаю...Можливо любити дитину і кохати чоловіка і щоб кожен з них це добре знав?..
Відповідь: Нерідний батько Брат одружився по принципу"Вот и встретились два одиночества,развели у дороги костер,а костру разгораться не хочется..."В результаті вони все рівно розійшлись,і тепер його друга дружина виховує двоє дітей...
Відповідь: Нерідний батько Мій брат оженився на жінці, яка не була замужем і виховувала 2 річного сина.По при всі просьби мами подумати ,як то буде сприйняти чужу дитину, як рідну,він і слухати не хотів(закохані нічого не бачать і не чують),Тому вона сказала ,щоб ніколи не чула про жалі і щоб зрозумів, хто би не був батьком дитини ,але він син жінки ,яку ти обрав за дружину, а значить її син тобі став рідним. Треба надати йому належне він був для нього батьком,дав йому свою фамілію ,щоб не різнити його від своїх власних синів ,які народилися згодом,любив одинаково ,навіть мені здалося ,що більше ніж мама.Допоки син не виріс став на ноги,і став вовчиням. І вже навіть руку встиг підняти :padonak: на того, хто колись йому дав хліб. А чому ?,і досі не можу зрозуміти. :confused: Тільки не думайте, що я так пишу бо то мій брат ,НІ, просто так все чомусь наплутано інколи рідний батько не любить так, як вітчим... Тому я думаю ,що в дитини заложені гени батька біологічного і як не старайся, а вони своє вихлюпують ,як не зразу то потроху і пізніше.Йде якись спротив внутрішній нам не зрозумілий,то я так думаю...
Відповідь: Нерідний батько ну це ж не означає, що не потрібно ту дитину любити.Які б не були гени, але потрібно старатися максимум дати від себе, просто любити недостатньо, виховання-оце найважливіше,але виховання з любов'ю. ---------- Додано в 11:12 ---------- Попередній допис був написаний в 11:09 ---------- та воно вже не ладнається якийсь час і чомусь все гірше стає..А дитина ж це відчуває...Просто дивно, що живуть в одній квартирі троє людей і двоє з них взагалі не спілкуються, бо той чоловік просто малого ігнорує, так аж хотілося йому виговорити все, що я про то думаю Ми старалися до нього добре відноситися, але чому він не старається добре відноситися до рідної дитини жінки, яку любить?
Відповідь: Нерідний батько я не розумію,як можна любити мужчину,який так ставиться до твоєї дитини??? тут нема любові,тут скорше за все страх бути одній, страх називатись матір"ю-одиначкою, жінка не хоче бачити на собі погляди інших людей,а в тих поглядах співчуття,що вона одна виховує дитину. в першу чергу ти - Мати, а потім все інше... ну а це просто виправдання перед вами,але в першу чергу перед самою собою. важко визнати,що в таких стосунках нема щасливого майбутнього,от жінка й шукає якісь справді смішні виправдання.
Відповідь: Нерідний батько Так можна виправдовуватись, що гени від діда-прадіда-тітки-вуйка і т.д. Я все-таки схиляюсь до того, що вихованням формуємо 80-90% характеру. А якби був рідний син - і така ж ситуація, а батьки білі-пухнасті, то на що списувати? ViktorinaЦе не особисто Вам адресовано. Просто роздуми...
Відповідь: Нерідний батько Тут-то воно і не зрозуміло ,бо виховував він їх одинаково і не було натяку, що він не рідний тим більше ,що то все хлопці, одні іграшки,уподобання,заняття... Тому була моя така думка, але це не списування на гени,а скоріше хотілося б зрозуміти причину такої поведінки...
Відповідь: Нерідний батько Дівчаточка, ну для чого ж ви так, форумлянка попросила вашої поради, а ви їй тут такі історії пишете. Тим більше що вона вже написала, що в них потрошки починає все налагоджуватися, чоловік старається, а це вже не мало, ну не мають чоловіки такої інтуїції як жінки, не вміють швидко знайти підходу до дитини, відчути її, попадаються на дитячу провокацію (принаймні у переважній своїй більшості). Але якщо є бажання налагодити стосунки, то все буде добре. Давайте порадіємо за нашу Ясну, і будемо сподіватися що у них все владналося.
Відповідь: Нерідний батько У нас все по плану. перший тиждень - мир та любов. Другий - ще встигаю розрулювати конфліктні ситуації, третій - скандалимо по повній. я вже не витримала і сказала. якщо ти не можеш не скандалити заради Дзвінки, то зроби це хоча б заради мене. Адже мені погано, коли дві людини, які я люблю стають ворогами. кого мені вибирати, кого захищати? сподіваюся, задумається.
Відповідь: Нерідний батько в нас така ж ситуація - одна дитина батькові біологічно не рідна. теж маємо перехідний вік і прикрі характери з обох боків. але якось наразі справуємося. після народження Сашуні чоловік навпаки терплячіше почав ставитися до Остапа. і до мене вже ставиться не лише як до жінки, але й як до мами. це помітно.
Відповідь: Нерідний батько ой, це вІчна тема, і напевно не треба шукати причину лише в тому, що він нерідний батько, адж поділи існували завжди і між будь-ким. є і рідні батьки, які ділять, і дідусі, і бабусі. тому, напевно не варто вимагати від біологічно нерідного батька. може з часом все налагодиться, а може сходіть до психолога, бо напевно у вашій родині ВСІМ важко: вам, дітям і вашому чоловіку. і я думаю, якщо його нерідна дитина до нього по-справжньому тягнеться, все налагодиться, бо тільки черства людина у цьому випадку буде ставитися до дитини байдуже і хіба можна говорити про таку людину, що він взагалі тоді любить дітей, як таких?
Відповідь: Нерідний батько Свою роль відіграє і те,що чомусь дії дитини,чи батька завжди сприймають як навмисні. Що би дитина не зробила-то навмисно,якщо батько десь крикне чи ще шось,то також навмисно,бо дитина не рідна.Я знаю декілька таких сімей,де не рідний батько,так от в тих сім"ях де батько поводився природньо,тобто так як поводиться і зі своєю дитиною,десь посварить,а десь похвалить і допоможе,якось швидше притерлися і живуть досить добре.
Відповідь: Нерідний батько Ой, а знаєте скільки випадків є повністю рідних між собою дітей, яких однаковісінько виховували - а вони зовсім різні. Так, важливі і гени, і виховання, але є ще одна важлива річ - характер дитини, її темперамент - і певні його риси не залежать ні від одного, ні від другого
Відповідь: Нерідний батько В тому то і річ. Також я знаю жінок (далеко не одну), що вийшли вдруге заміж і дітей повіддавали бабусі. Просто уявіть собі, - це рідні мами і особисте для них важливіше. То що дивуватися вітчиму. Та й правду кажуть, що чоловікам апріорі важче бути близькими до дітей.
Відповідь: Нерідний батько І я таких знаю. Але облишимо маму і заліземо в шкіру дитину у цьому випадку - що думає (і нерідко не ділиться цими думками) дитина, що відчуває? Відклали, як непотрібну річ. Але так буває і з дитиною, котру не "відклали", але вона робить такий вигляд і таким чином "добуває золото", шантажує. Маю подругу, вийшла вдруге заміж, мала хлопчика з попереднього подружжя. Так от, після народження другого сина як би не старався вітчим - він ніколи не був досить добрим татом. А коли з десять років б"єшся лобом об стіну і доказуєш дитині усіма способами, що ти її любиш, то руки опускаються. Для тих вітчимів життя також інколи не мед. Говорю так, бо в чоловіка також діти з колишнього шлюбу є, і я не можу сказати, що маю до них екстра почуття. Любити дітей в загальному - то одне, а от жити з ними - то вже щось зовсім інше. І хоч що з собою не роби, думки злізають на те, що то гени, промахи у вихованні, і "були б ви моїми, я б зараз..."
