@Josepha а Ви разом вирішили, що Ви їдете до батьків, а хлопець на спільно орендованій квартирі залишається? Я б сказала, нехай сам поїде до батьків, а я собі сама поживу... Ви ж квартиру разом винаймаєте? чому є Ви повинні на його забаганку йти жити деінде, нехай на тиждень?
Так, вирішили разом, справа в тому, що він сам з Харкова, а я зі Львова, тому вирішили, що в цілях економії буде краще, щоб у батьків пожила я, бо нема зайвих коштів перед весіллям на винаймання житла, якщо це весілля буде звичайно...
Весілля-це справді серйозний крок і чим ближче ця дата наближається, тим частіше починають вилазити з підсвідомості різні страхи. Напевно, він справді вирішив розібратися сам у собі. Старайтеся не займатися самоаналізом у цей час, чому так, не напосідайте на нареченого, не дорікайте йому, женіть всі негативні думки, моліться за вашу пару і все буде добре. Тиждень - це не так багато насправді)Краще так, аніж тікатиме з дому, щоб "подумати" , коли ви будете одружені)
теж думаю, що хоче розкласти для себе все по поличках.Може ще хоче щось спланувати відносно вас...адже перед весіллям важко про все пам*ятати та поскладати все в голові.та і скучите ще більше одне за одним. головне себе не накручувати. займіться теж собою , зробіть для себе щось корисне та цікаве саме для вас.
Дякую всім за поради та підтримку, яка зараз мені так потрібна, оскільки крім нас 2 ніхто не знає про цю перерву, тому і поділитись нема з ким. Так і намагаюсь робити, як ви всі радите, зайнялась собою, відклала думки про весілля, але якось боляче стає від думки, що проживши 4 роки з людиною, він сумнівається чи ще мене кохає, чи залишились почуття і ось це починає мене грузити... Мені здається, що за цей тиждень ми віддалимось одне від одного і ті проблеми, які були лише поглибляться, а не вирішаться.
Я колись давно робила таку перерву перед весіллям, то не є добрий сигнал, я тоді розійшлась. Раджу Вам готуватись до гіршого, надіятись на краще. Будьте просто готові що може нічого не вийти з тією людиною, але це не кінець світу. Я жодного разу не пожаліла що в мене так сталось. Доля припідносить іноді страждання, але потім ми розуміємо, все що не робиться - на краще. Бажаю Вам щоб це було просто маленьке випробування перед щасливим довгим сімейним життям
За чоловіка не скажу, але в мене в перед весіллям не було жодних сумнівів. Тому якби раптом я хотіла зробити паузу, то це би означало кінець. Не засмучуйтесь. То звісно боляче і не приємно, але в будь-якому разі краще до весілля розійтись, а не після.
давайте не будемо бігти на перід та накручувати @Josepha ,ще нічого не ясно навіщо та пауза .сподіваюся, що це лише час на впорядкування думок перед весіллям
Вони то так,але от форумлянка пише,що переживає, чи лишились почуття,що є якісь проблеми, які ще можуть поглибитись...то якось вже не тае весело і так як би мало бути перед весіллям...плюс,мені здається,що, коли чоловік вирішує одружитись(от так дійсно - сам захотів,ні дівчина наполягла,ні батьки,а сам),то він не вагається у цьому рішенні ні секунди...єдине,думаю,може якийсь сюрприз вам готує?)))
Чи можна Вас записати, хто тоді у Вас був ініціатором перерви і як довго вона тривала? --- дописи об"єднано, 19 Липень 2016 --- Ех, на жаль ніякого сюрпризу не готує.(( Пройшов тиждень, поговорили в неділю, а віз і нині там, так нічого і не вирішили, він ще не прийняв рішення, це його 2 одруження і він дуже вагається, боїться помилитись...Але щось мені здається, що він більше схиляється в сторону, щоб розійтись, можливо вже навіть прийняв рішення, але боїться його озвучити... Попросив ще тиждень часу, але вже цей тиждень будемо жити разом, тільки без спілкування, як на мене це якийсь повний брєд... Якось так гірко стає, що людина не може вирішити хоче бути зі мною чи ні, я от вже і задумуюсь чи потрібен мені чоловік, який вагається у своїх почуттях, так як Ви і пишете, не так повинно бути перед весіллям...
@Josepha а я б не радила налаштовуватись на негатив, і це необов'язково поганий сигнал. Хай подумає, а ви думайте про хороше. Якщо це ваш мужчина, то все буде добре, розбереться в собі і ще більше буде цінувати. Все таки громадянський шлюб не надто добре впливає на стосунки. Це моя думка. А якщо вирішить розійтись, то краще до весілля. Відволічіться на щось, десь підіть розважтесь з подругами, але без обговорення цієї теми. Не треба про це ні думати, ні говорити зараз, це вам не допоможе, а тільки ще більше заплутаєтесь.Або на шопінг сходіть чи просто робіть те, що дійсно любите, те, що дасть вам гарні, позитивні емоції. А там ситуація проясниться. І вже тоді будете приймати якісь рішення.
Теж мала подібний досвід, але тоді про одруження ще не йшла мова, зустрічалися 1 рік. Тиждень часу не спілкувалися, не бачилися, він перевіряв свої почуття. Тоді вирішив, що любить і без мене не зможе. Але ще через рік ми таки розійшлися і, як виявилося, він ніколи не був впевнений і завжди сумнівався. Жаліла, що не розійшлися ще тоді, після його тижневих роздумів. Мене б така поведінка насторожила, тому будьте готові до всього. І справді добре подумайте чи . І пригадайте чи не було тривожних дзвіночків раніше, ну не міг ж він отак раптово засумніватися. Хотіла б помилятися, але то вже не зовсім схоже на мандраж перед весіллям.
Я робила цю перерву, хоч підсвідомо вже знала що це кінець, але важко от так з бухти барахти розійтись.
Ой, тут довга історія, пропозиція була зроблена ще в 2014р, весілля мало бути в 2015, але не склалось через трагедію в сім"ї, перенесли на цей рік, і зимою вже я почала розмову і приготування, то не був проти, просто пасивно брав участь у підготовці --- дописи об"єднано, 21 Липень 2016 --- Відчуваю, що потрібно вже мені переходити в тему ,,Розлучились-розійшлись"...Живемо цей тиждень разом, рішення він ще не прийняв, каже що дуже переживає і тд, але замість того щоб думати, він через день п"є,тусується з друзями в кафешках, приходить над ранок... і маю підозру, що щось крутить з одною дівчиною... З одної сторони розумію, що то вже треба припиняти цей цирк і розійтись, а з іншої сторони так шкода часу, себе.. ще й соромно буде перед родичами казати, що весілля відміняється.. От навіть не знаю, що робити якщо він вирішить продовжити наші стосунки і таки одружитись, розумію, що звучить абсурдно і треба попрощатись, але не розумію чи сама маю почуття чи це вже звичка чи страх залишитись самою.(
якщо вже й так, то краще не шкодувати того часу зараз, щоб потім він не був марним після весілля. --- дописи об"єднано, 21 Липень 2016 --- хоча я вас прекрасно розумію.
не шкодуйте час, він не пройшов даремно, ви чогось навчились, ви дістали урок і стали мудрішою... повірте пройде час і ви про це ніколи жаліти не будете, краще розійтись зараз коли вас нічого і ніхто не поєднує бо потім це буде зробити значно важче ватро лише прочитати кілька останніх сторінок тем "Розлучилась/розійшлась..." і "Зрада чоловіка..."
Можливо він не у почуттях сумнівається, а власне боїться, що не нагулявся? Бо то така цікава пауза з його гулянками. Можливо щось хоче наздогнати-надолужити?
Чоловік який дорослий,серйозний хлоп...перед весілля,якщо він його хоче,якщо хоче дівчину в дружини,так не буде робити,можливо і нього пройшла та перша закоханість,захоплення і є сумніви...мені здається тут все однозначно,як би ми не писали,що ой може все буде ок, якось його виправдовували, це не так...і ще таке питання,живете разом, @Josepha ?
