Замість покращуватися, наші справи з вигулом активно погіршуються( Ввечері песик взагалі не йшов Сідає - і все( Хочеш - волочи пузиком по землі, хочеш - на руках тягни( Я і вмовляю, і відволікаю - він просто боїться, від напруження навіть справ ніяких не робить... Жахався навіть людей вже, будь-чого
В мого колишнього співробітника така ситуація була з болонкою...Дуже перелякана, втікає постійно до підїзду...(( І за рік ситуація не покращилась. Може спробуйте взяти його улюблені іграшки, якісь смаколики, палочку погризти, спробуйте ним бавитись.
Ааа(((( Так і роблю. І ввечері навіть не дивився на них(( Тільки на мене, сумними очками(((( Саме так, болонок переляканих бачила, але мій-то не з них Я вже навіть не хочу, щоб він з кимось бавився, аби тільки гуляв... Завтра перше заняття з кінологом, а що там дресирувати? Він не реагуватиме в такому стані(((
Дівчата, хто має котиків, пару питань. Перше. В нас киця британка, 3 роки. Не родила, не спарювали. Коли гуляє, то чоловік дає ті таблетки. Чула, що то не добре, і краще стерілізувати. Та чесно, операцію б не хотіла. Може просто не давати ті таблетки, хай мяукає пару днів? Друге. Пару місяців вже коли посидить на світлому, до того мали темні підвіконники, лишаються такі точечні крапки коричневаті. Типу як місячні в останні дні по кольору. Водили в ветеринарну. Температуру має трохи підвищену 39,2, узд зробили все добре. Але ветеринар ще чистив якісь протоки, типу в дупу палець запхав, і там якійсь секрет потім був. Казав, якісь там желези є. Може то той секрет так лишається? І ще. В неї вже пару років сльозаться очка, ми і промивали, і закладали мазь. Все одно. Казали, що в цих порід пласка морда, і канал носовий і сльозний короткі, відповідно і так очі реагують. Чи це так? Підкажіть, хто знає. Sent from my SM-T230NU using Tapatalk
Якщо ви хочете, щоб ваша киця була здорова і жила з вами довго, То обов'язково і якнайшвидше простерелізуйте. Це зовсім не страшна і не складна операція. Якщо ви даватимете киці "перем'явкати" або таблетки, то висока ймовірність виникнення гормональних збоїв на пухлин. Ось подивіться/ почитайте http://ru-cats.livejournal.com/22842300.html
ги, в нас то явно не пару днів було) Ми стерилізували - маємо чистий спокій, знаю людей, які категорично проти стерилізації, але вони свою кішку парували і планують і далі так робити час від часу. Таблетки - то не вихід, я вже один раз так втратила кішку (хоч то і в неї стався інсульт, але потім виявили, що була ще пухлина в неї і невідомо чи то не вона часом призвела до такого плачевного стану).
пігулки то дуже зле. то постійне втручання у організм кішки (новоутвори, піометри - погугліть). без пігулок та уколів кицька викручується тиждень-10 днів, якщо немає кота - то це повторюється за місяць-три, якщо кота немає довго - то може тривати - 10 днів, перерва тиждень-10 днів і так дуже довго чому ви не хочете робити операцію, @Kohaju ?
Наша киця взяла собі за звичку нас будити ще до того, як продзвенить будильник. В будні це просто нервує, а от у вихідні ми будильник відключаємо, і тут починається - мяв, мяв, потім все затихає, ми далі міцно спимо, а коли прокидаємось - бачимо таку картину: вата з аптечки витягнута, пошматована, з полиць поскидувані речі і киця мирно спить))) То типу помста, що ми не встаємо коли вона хоче?
думаю їй просто нудно, мявкає, щоб ви вставали з нею бавитись. не встаєте, придумує забаву сама з собою
Цікавий мій маленький песик. Шорохів боїться) А коли дресирувальник його за провину в "позу покори" вклав, не схотів здаватися) Полежав так цюцею, а потім як кинеться І сьогодні, болонки на нього гавкали, то стойку зробив злобненьку. Я до такого не звикла, сподіваюся, вдасться в правильному напрямку це все відкоректувати. Сумую за своїм попереднім собачкою. Такий мій-мій був...
Я в цій темі прописалася. Не в Жилєтку ж іти Поздравім сєбя, мені, здається, домінантна особь попалася. Не віриться після всього, що я писала пару днів назад, але пазл складається: після заняття з кінологом, моїх спостережень і статей щодо виховання собак. Певно, тішитися треба, що він не хотів бавитися з іншими: сьогодні 2 спроби закінчилися роздуванням щік і подальшим нападом. Ніякі "покарання" встряхуванням і "позами покори", взагалі, не діють. Пес впадає в шал. Через секунду робить все те саме, тільки з більшим гарчанням і агресією. Пес лол. Щеня 3,5-місячне. Дехто каже, лікування так вплинуло, тобто, отриманий в процесі стрес. І схоже на те - бо спочатку і сліду не було таких фокусів. Почуваюся, як на американських гірках: пуся-пуся - і тут же ж треба протистояти малій альфі Я можу раз, але не постійно ж((
хіба альфа боїться шорохів, вулиці і всього на світі? швидше напад то захист альфи трохи іншими очима на світ дивляться, і точно не бояться всього підряд
Напад - це завжди захист. Себе, своєї території тощо. Отут ознаки домінантності: http://www.konura.info/forum/index.php?PHPSESSID=q5vv7bp573n7mrij16ganmnj52&topic=115.0 І тут: http://vashasobaka.com.ua/vospitani...noe-povedenie-u-sobak-6-trevozhnyx-priznakov/ Але, в основному, висновок від кінолога і врахування спадковості.
Я вкурсі про всі ознаки, але з описаного вами бачу зовсім інше. Собаку треба виховувати, вчити і лише якщо то потім буде проявлятись - робити висновки. Ще раз кажу - такі собаки нічого не бояться, їм все цікаво і вони на все нападають. А поки що я відмічаю ( по описаному) що то просто травмуюче дитинство і бажання при тому зайняти місце в зграї. Ясно, що якщо не вчити то одного дня можна битись з псом уже на предмет кому жити.
Тобто, наявність даних ознак вважаєте притаманними не для домінантних, а навпаки? Породний холеричний темперамент - свідчення чого, покірності? Від 2-міс віку в цуцика нетамовані напади агресії, покусані всі члени сім"ї, покарань він не боїться. Це вияви слабкості у "стаї"? Страх шорохів - це дитячий страх. А от агресивна поведінка - це прояв характеру. По щеняті зразу видно, хто він і що. Особливо у порівнянні. Кидок фокса я узріла з попереднім собачкою в його старечому вже, віці. При певних вікових змінах у психіці. Не хочеться бачити це зараз у виконанні до інших щенят. В будь-якому випадку собаку вчать - прикладаючи різну к-ть зусиль. Я, ніби, так і написала) Не дуже розумію, про що вам йдеться
мені йдеться про це, зацитоване зверху. альфи вони весь час такі, а не в наслідок чогось там пережитого. і вони не бояться всього підряд, уж повірте. і йдеться мені про правильне розуміння описаного у статтях і в знижці на вік, який ще дуже маленький, щоб ставити "альфість" чи "домінантність" пес постійно примушує бути з ним, кусає коли ви займаєтесь чимось іншим? не хоче дотримуватись команди "місце" (це у 3,5 місяці то, коли то треба вчити, і вчити і далеко не всі собаки і в рік то виконують беззаминки)? кидається на всіх зустрічних (тут ми читали, що ховається і відмовляється виходити на вулицю)? охороняє свою миску (всі так спочатку роблять, то виправляється дресурою і постановкою на місце в зграї)? не виконує команди (є ж віковий ценз, від собаки у такому віці не вимагається безвідмовного виконання команд)? проявляє агресію до вас (не пускає в кімнату, не дозволяє порухатись, раптово нападає не в грі і тд.)? я б казала просто дресирувати, корегувати поведінку, все як завжди з цуценятком. бо звична собача поведінка - вчитись і дивитись чи господар дозволить зайняти місце вожака, пробувати на слабинку, і т.д. але описане у статтях то все стосується уже дорослого пса, у якого поведніка не змінилась під впливом дресури, корекції і виховання.
А прийдеться напевно вже постійно, принаймі поки ви не поміняєтесь ролями мені так здається шо песик вибрав таку модель поведінки як захист на всі подразники - відвідування вета,лікування,прогулки,незнання чого від нього хочуть і шо з тим всім робити. ваш опис його попередньої поведінки принаймі свідчить саме про це. в вашому випадку головне вести одну лінію поведінки і не попускати риків і спроб кидатися чи то на ін собак чи на ін людей (чи то ваші співмешканці чи випадкові прохожі). навіть наявність вродженого холеричного темпераменту не означає обовязковість агресії - схильність так, але то можна і треба корегувати змалку. в нас виховання хто головний починалося змалку, з 1,5 міс - їсти тільки після того як дозволять, першому ЗАВЖДИ давали їсти котові, тренування з кісточкою, любий рик - зразу положили і тримаю поки не перестане вириватися, навіть якшо треба повторити кілька раз! і т.д. то все проявляється в дрібницях але дуже важливо проявляти послідовність і не спускати агресії. дальше буде тільки гірше, повірте, як не будете реагувати чи будете жаліти. поведінка з кобелями то одне але він ше замалий для т.з кобелячої агресії. ОБВЯЗКОВО собака має соціалізуватися між людьми і між собаками - важливо і перше і друге! і дресура-дресура-дресура! твердість маєте проявляти ви а не інструктор - ви маєте просто навчитись від нього як себе вести при певній ситуації і все. межі дозволеного завжди встановлює господар.інструктор то в любому випадку заставить себе слухатись але то не значить шо він буде слухатись вас поза межами занять як будете неправильно себе вести) в мене велика собака в порівнянні з вашою але чомусь на нас завжди кидаються йорки, пікінеси, рідше такси і т.д декоративні песики. в моєї собаки реакція - виляє хвостом або вертається до мене. жодного разу вона не гавкала. хоч в 2 місячі і були спроби прояву свого я оті кидання дрібних собак - повна відсутність виховання їх господарями бо така звичка шо як мала собака відповідно небезпека менша але покусів від них набагато більше ніж від великих собак бо поведінка абсолютно неконтрольована і непередбачувана + відсутність виховання і покарання за агресію( Тому можу вам побажати тільки терпіння і ше раз терпіння - в вас все вийде при бажанні ) хоча починати вдома вводити правила поведінки треба було вже трошка раніше...але ви ше не зовсім спізнилися. тому працюйте з ним. цей шлях довгий але потім ви будете задоволені тим самі)
Чесно кажучи, друга стаття в Вашому лінку- ні про що. На підставі їхніх як мінімум 5-ти ознак, до домінантних псів можна записати 2/3 моїх знайомих псів. По моєму вони плутають домінантну собаку і ненавчену/невидресировану. Те, що Ваше щеня кусає членів сім"ї я не бачу нічого дивного: мій теж в такому віці кусав, особливо малого. Я стиснула рукою йому щелепи, він, звичайно, дуже смикався і пищав, і дивлячись в очі говорила "Не можна". Десь так разу з 10 дійшло. Малий теж мусив зробити так сам, а не я замість нього. Трохи боявся, я стояла поруч, але все вийшло.
