Відповідь: Народжуємо вдома! Лілю, дуже шкода, що у тебе так склалось з тим швом, але це швидше виняток. Мене на перших пологах розрізали теж. Коли різали, я не відчула і не знала, аж доти, поки після пологів лікар не сказав, що зараз буде зашивати. Зашивали тими нитками, що треба знімати, (а не тими, що розсмокчуються). На четвертий день шов зняли і я про нього більше не згадувала. Чому тобі так не пощастило і залишились болісні спогади, можна говорити і гадати багато, але чи варто? Все ж, таких випадків менше. На других пологах мене не різали і ніяких розривів не було. Так що варто настроїтись на позитив, на третій варіант. Взагалі, я захоплююсь тими жінками, що народжують вдома і завжди перечитую їхні розповіді. Але я б так не змогла, хоча вважаю себе не слабкою.
Відповідь: Народжуємо вдома! В Україні мені би то теж коштувало багато більше сміливості, як тут. Тут це однозначно простіше, бо все продумане за тебе, ти тільки "вливаєшся" в течію й усе. Я ніяк не була налаштована. Я просто дитинкою тішилася. Коли шов розійшовся, я була в шоці, бо такого не сподівалася, мені чомусь здавалося, що раз випустили, то все супер. Ти ж врахуй, що про епізіотомію мені ніхто нічого не казав до пологів, після пологів ми зробили для себе висновок, що так і мало бути, інструкцій щодо шва особливих не давали, окрім обережно сідати-лягати. Проблеми почалися вже згодом. Лікар сказав, що надчутлива шкіра, тому не сприйняла ниток (я вже писала десь, що знеболювальне не подіяло і відчувала кожен штричок голки), коли вони розсмокталися й відпали, шов розійшовся. Знайди мені тут психологічне налаштування, бо я не бачу. Чи ти хочеш сказати, що я себе налаштовувала на те, що він не загоїться?? Тут епізіотомію колись частіше практикували (майже на кожній другій-третій), зараз майже відійшли від того. На сайті parentscanada.com знайшла причину, чому відійшли від такої практики: Перекладаю: Епізіотомії не попереджають розриви промежини, навпаки можуть спричинити гірші розриви. Так як і шмат тканини, шкіра рветься легше й більше, якщо її спершу розрізати. Дослідження показують, що епізіотомії ані не є менш болючими за розриви, ані не гояться краще за останні. Епізіотомії також не попереджають сечове нетримання, ані не покращують сексуальне задоволення після народження дитини. Попередити розриви під час пологів може масаж промежини. Вочевидь, у Канаді й Україні різні замовники досліджень, тому результати протилежні. :xaxa:
Відповідь: Народжуємо вдома! Хто сказав? Різник ? Даруйте, але пригадався ролик на Ютубі http://www.youtube.com/watch?v=-VVoWsKii0w Позитивний настрой - річ хороша, але ...
Відповідь: Народжуємо вдома! я так думала після перших пологів, бо порівнювати не мала з чим. І в цій темі є мої слова аналогічні вашим. після других мала "бУкет" швів: різаний по старому (мучить, холєра, і ніде вже не дінеться) і рваний (акушерки жахалися, хто ж то так "пильнував" промежину, найбільше турбував мене перший тиждень, але вже за місяць не могла б сказати де він був, ні сліду)
Відповідь: Народжуємо вдома! Оце прочитала вже пів гілки і трохи не згідна, щодо прописок ліків вагітним. Я наприклад коли була вагітна не випила жодної пігулки. Гемоглобін підтримувала гранатами, м"ясом, фолієву кислоту дає чечевиця, фасоля. Вітаміни є в сезонних фруктах і овочах. І моя ведуча лікар мені так радила. І аналізи були нормальні. І не пила ніякої ношпи, валерянки, не кололи ніяких стимуляторів і знеболюючих. Взагалі я думаю що розумні матусі навіть при призначенні би того не пили. Ношпа це щоб підсадити нирки до родів? Та і родзал був нормальний. Я вважаю, що всюди нема 100% безпеки. Адже і домашні пологи приймають ті самі лікарі. Тут дійсно треба підходити індивідуально. То слава Богу що в Левандівки і всіх решта все прошло благополучно. Адже перед тим як родити дома ми ходим на ті самі узі і консультації що й інші.
Відповідь: Народжуємо вдома! Правда??? Десь поміж рядків? І де в цій гілці ви прочитали таке: і що Не поспішайте висловлювати свою авторитетну думку, а краще глибше вчитайтеся в тему...Бо люди, які збираються народжувати вдома, "ті самі узі і консультації" не ходять, бо не хочуть ставати частиною того конвеєру. Я вже ваші дописи з інших тем (про пологи та ходунки) коментувала, бачу, скоро вони почнуть в "золоте яєчко" номінуватися...
Відповідь: Народжуємо вдома! Та мабуть. Інших дохторів ми і не знаєм. Але що? Прошу далі. Ситуація проста. Оскільки запросити двох акушерок за рахунок страхівки ми змоги не мали, то відповідно, народжувати я йшла у пологовий, а який же тоді сенс нити і стогнати "как страшна жиць" (с) якщо мене силоміць туди ніхто не тягнув, а такої альтернативи яка мені би підійшла у мене не було. Тому для мене "позитивний настрой" - це хороший варіант.
Відповідь: Народжуємо вдома! Якщо ти про Канаду, то тут страхівка тільки перебування в лікарні та пологи в лікарні покриває. Акушерки є послугою безоплатною. Тільки так сталося завдяки тим породіллям, які народжували вдома, бо не хотіли йти в лікарню. Тобто держава, зокрема МОЗ Канади пішли назустріч тим, хто не хотів медичних пологів, а природніх. Якби ж породіллі, як чемні овечки, вимикали мозок і перли поголовно до лікарні, то хто зна, чи така послуга би виникла взагалі. Як на мене, різники існують доти, доки є на них попит. Тобто краще самообман ніж реальний погляд на речі? Такий висновок трохи напрошується, якщо чесно. Мало того, що "людським" назвала щось геть нелюдське (скільки не вчитувалася, не знайшла того людського, мала лише відчуття, що я би таких пологів не хотіла), то ще й на захист системи стаєш. Читаю й не надивуюся... Ну, якщо УЗД в мене були ті самі (зате аналізів разів у 5 менше), то консультації в акушерок цілковито різняться від лікарських. Я вже писала, як тут кажуть: у гінеколога чекаєш годину на 5-хвилинну консультацію, а в акушерки - 5 хвилин на годинну консультацію. Різниця доволі разюча, бо акушерки мають дуже особистісний підхід, не конвеєрний. Може, у вас не було великої проблеми, тому. Я мушу пити залізо, при тому вживаючи масу продуктів із високим його вмістом, бо так вже склалося, що то моя вічна проблема, при якій фрукти-овочі-насіння не допоможуть. Ну бо скільки я того з*їм? От і доводиться залізо пити в капсулах. А решта - піґулок не п*ю.
Відповідь: Народжуємо вдома! А причину знаєте? Трохи дивно, бо з овочів-фруктів все-таки краще засвоюється ніж штучна пігулка....
Відповідь: Народжуємо вдома! Нагадай мені де ти народжувала Дарка? О! Я й не знала, що мене катували у пологовому. Я би хотіла все ж розставити всі крапки над "і". Punkt widzenia zależy od punktu siedzenia - ми всі то знаємо. Я що маю виправдовуватись якимось чином, чому я народжувала у пологовому, чи нарікати, бо всі так роблять і бідкатись, як усе жахливо? То не у моєму стилі. Я позитивно оцінила роботу персоналу і лікарки, їхню уважність і загальний перебіг пологів у емоційному плані. "Людськими" я оцінила свої пологи за рівнем психологічного комфорту і культури персоналу, а не крапельницю з окситоцином. Я була незадоволена тим, що мене підключили до системи, але всі мої знайомі, які народжували у цієї лікарки, народжували без стимуляції, (я її тому і вибрала),і я вирішила покластися на її рішення(куди мені вівці безмозкій приймати власні)., приймаючи її аргументи, як фахівця: раз іншим не колола, а мені пропонує - значить є потреба. Коли наша держава почне прислухатись до потреб громадян, коли почне йти на зустріч враховуючи очікування і запотребування у всіх сферах життя, у тому числі і медичній, то буде інший хід розмови, а наразі "маємо те, що маємо."(с) Я систему не захищаю, а лише констатую факт. Факт проживання саме у тій країні, саме з такими лікарями і саме у таких умовах. A jak się nie ma co sie lubi, to sie lubi co się ma.
Я тоді про домашні довідалася занадто пізно, але завдяки тому, що довідалася про домашні, ми з Романом пішли на пологи разом, хоча практика тоді ще надто поширеною не була, так що тоді проривом було спільне з чоловіком народжування, бо це практикували лише 3 чи 5 років і не в усіх пологових Львова. Другі ми потому планували власне вдома. Правда, на своєму помешканні довго не пожили. Ну, то реалізуємо свої плани тут. Так що ми пішли, спробували й зробили висновки. У тебе висновків не бачу, тому й шокуюся постійно. Я не вмію на г.но казати, що то дощик паде. Я такого не сказала. Просто прочитала розповідь, від якої мені стало моторошно і єдина думка була, що я би так не хотіла. Розумію, що в тебе виходу не було (можливо), але це не причина оправдовувати все й уся. Я би того всього навіть не писала, зрештою, але ж пишеш у тему, та ще й так захищаєш систему й те, що ТАК добре, бо ТАК є, що не відреагувати тяжко. Не люблю я совкового підходу до справ, ані закопувати таланти в землю не люблю. То цитата з Біблії чи як? Нащо бідкатись? Вистачить розставити крапки над плюсами та мінусами. Я на свої теж би могла казати, що мало не ідеальні, бо порівняно з іншими й справді так було. Але мінуси були, і не один, і мовчати про них у першу чергу собі - обман. Якщо не критикувати систему, то так ніщо й не поміняється. Нащо міняти щось, що й так усім пасує, бо виявляється, що любити те, що є, й не прагнути до кращого - цілком хороша життєва позиція. А причину вона не пояснила? Просто - я сказав у морг, значить у морг? Навіть не говорячи про домашні пологи, порівнювати ставлення лікарів до пацієнтів тут й у Львові (я чомусь таки думаю, що то львівська провінційність така затуркана, а далі по Україні гіршого менше) неможливо, бо тут хамство - це рідкість, а ввічливість та уважність, а відповідно й цілковите інформування пацієнта про маніпуляції та причини - норма. Зрештою, починати треба, мабуть, із того, що люди самі себе поважають, тому й інші також до них ставляться із повагою.
Відповідь: Народжуємо вдома! То правда, це максимум на що здатен персонал наших лікарень. Якщо ти до них не пискуєш і не захищаєш себе з дитиною від крапельниць, проколювань-витискань, надрізів, то може вони і будуть "к Вам благасклонни"(також не знаю як перекласти). Ви їм пробували перечити? Ви писали, що не були готові до крапельниці. Ваша дитина тим-більше до стимуляції не була готова.
По ідеї, відповідь вже є тут. Я теж проти епізіотомії не перечила. Вони надто вдалий момент вибрали. Хто буде сперечатися тоді, коли дитина вже коло виходу й ледве стримуєшся, аби не тужитися. А після бою руками не махають. Добре, що зараз є ДП й можна довідатися про те, ЩО можуть тобі робити без попередження, а тоді? Про пологи мало-хто хотів говорити, що й не дивно. Де брати інформацію, якщо сам лікар ні про що не попереджає? І взагалі, на пострадянському просторі інформація - це щось вічно засекречене. Та й ментальності - мені було зле й ти мучся - така ситуація цілком пасує. А так, ми начиталися книжок про домашні та природні пологи, про те, що природа все сама продумала, що Божий план у тому плані чудесний від початку й до кінця... Куди з таким ідеалізмом у пологовий? Богові дякувати, що все сталося, як сталося, бо вражень у мене могло бути набагато більше. От тільки ми свої висновки зробили й любити те, що тоді отримали, не мали наміру, бо за що? Маю схильність до анемії в принципі й час від часу доводиться пити залізо, хоч і продукти з його вмістом я стараюся вживати доволі часто. На час вагітності, особливо в останні місяці рівень заліза в мене дуже паде (з Дарком було 84 чи 86 наприкінці вагітності). Моя акушерка сказала мені, що є певні причини, чому таке може відбуватися, але посилати мене на аналізи та лікування під час вагітності не наважилася, перенесла на післяпологовий час. Просто коли залізо впало до 104, порадила брати ще й піґулки, раз фрукти й усе решта не допомагає. Та й із такою проблемою, як у мене, фруктами не наїш. Тим більше, що я постійно налягала на персики, гранати тощо, а все одно аналізи погіршилися. Так що мушу тепер розділяти день на молочну половину й на "залізну". І вживати залізо разом із вітаміном С. Зважаючи на те, як мені останнім часом хочеться лимонів та помаранч, його мені теж почало бракувати. Найкраще би засвоювалося залізо в рідині, а не піґулках, але безпечного вмісту ми не знайшли, всі мають занадто високий процент, як для вагітних.
Відповідь: Народжуємо вдома! Чи як. Я нікого не виправдовую. Не називаю чорне білим і так далі. Я навіть не захищаю систему. Я всього лиш написала, що отримала від персоналу у полоовому максимум позитиву, який вони здатні із себе вичавити. А то вже не так мало. У мене не було потреби пискувати. Лікарка мені пояснила причину своїх дій. Я спитала чи можуть бути варіанти - вона мені їх описала. Якщо чесно, я не відважилась ставити під сумнів її слова. Можете вважати мене слабкодухою. І вже би просила зняти з мене честь служити хрестоматійним прикладом "ДП контра ПБ", бо я вже почуваюся загнаним звіром.
Відповідь: Народжуємо вдома! От коли громадяни почнуть вимагати, тоді і будем мати, а доти "маємо те, що маємо."(с), бо дозволяємз собою так поводитись.
По ідеї, якщо пишеш кудись, то готова до реакції. Або не пишеш. Тим більше захищатися (вживання слова "пискувати" взагалі не зрозуміла ) на форумі набагато легше, ніж у пологовому. Дивно чекати похвали за позицію "маємо, що маємо", тим більше, якщо представляти її мало не єдиною правильною та можливою. Тому, хто талант закопав, і той один відібрали. Ось ця позиція мені до серця набагато ближча. І "маємо, що маємо" поруч із нею стояти не може. Принаймні я не бачу, яким чином би це можна було поєднати.
Відповідь: Народжуємо вдома! Єх, шкода мені за Вашу ситуацію Але вона може дуже змінитися за той час, чесно. По-перше, Ви більше дізнаєтеся, станете в собі впевненішою, по-друге, чоловік може свою позицію поміняти:вода камінь точе -- покажіть йому відео, підсувайте статті, постарайтеся побільше поспілкуватися з домашниками вживу і його на зустрічі беріть (хай послухає, які з наших чоловіків чудові акушери ). Причина страху тут у незнанні - усувайте її! А про еміграцію: можна навіть не до Києва... До Львова з Винник ближче
Відповідь: Народжуємо вдома! Тут не всі народжують у себе вдома. Буває, що народжують у близьких друзів чи родичів. Обладнують собі кімнату по-своєму, затишно й привітно, й спокійно собі в ній живуть ще день-два після пологів. Ще одні наші знайомі народили дитятко вночі, поки решта 4-ро дітей спали. Такий собі різдвяний подарунок вийшов. І ще я дуже радію за одну дівчинку, котра родом із Заліщик, в Канаді живе не так довго, вийшла тут заміж і народила саме вдома з акушеркою. То таки рідкість для наших українок. Вона молодець!
