Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Боже, а я вже з чотирма жiнками особисто розмовляла яких прокесарили пiсля стимуляцiї i вiдсутностi родової дiяльностi. Тут взагалi розмова коротка, "нема" родової дiяльностi, вкололи пiтосин, почало ковбасити i жiнку i дитину - на стiл. Я вже їхала в роддом ( в сотий раз повторюсь) коли мене поперло по повнiй. Цього разу напевно всетаки ранiше поїду до лiкарнi бо менi значно дальше їхати у зв'язку з переїздом, та й чую що другi пологи швидшi. Добре що свекруха живе поруч з лiкарнею то я там зможу перебути троха. А так... пiду реєструватись аж коли свiчки в очах будуть.
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Знайшла цікаві факти про пологи в Америці...інформація невтішна (дані за 2003 рік). "Практично кожна жінка, яка народжує у лікарні, піддається певному технологічному або медичному втручанню. Найбільш поширеними втручаннями є: - Понад 26% (1 мільйон) кесаревих народжень шляхом обширної хірургічної операції на черевній порожнині - найвищий рівень за всі часи. - Понад 35% (1,4 млн) медично простимульованих пологів. - Понад 50% (2 млн) штучно простимульованих пологів. - Понад 65% (2,6 млн) породіллям забороняли пити. - Понад 70% (2,8 млн) породіль утримували у ліжку. - Понад 85% (3,4 млн) породіллям забороняли їсти. - 80% (3,2 млн) призначали анальгетики (ліки для послаблення болю). - Приблизно 90% (3,6 млн) жінок приєднували до електронних моніторів стану плода. - Рівень вагінальних пологів після КР впав на 55% у порівнянні з 1996 роком. Що ми бачимо внаслідок всіх цих втручань? Результати у Сполучених Штатах: - Високий рівень дитячої смертності - зріс у 2002 році вперше з 1958 року. США на 27-му місці в світі по дитячій смертності, яка вдвічі перевищує цифри у більшості інших розвинених країн. - Рівень материнської смертності не покращився за останні 20 років - 15-те місце в світі. - Понад 40% (1,6 млн) рівень материнської захворюваності. - Понад 7% (280 тис) немовлят народжуються з низькою вагою - найвищий показник за 30 років. (Причина-попередня домовленість про КР на терміні 34-36 тижнів) - 12% (480 тис) передчасних пологів - найвищий показник за 20 років. (Причина-попередня домовленість про КР на терміні 34-36 тижнів) - 30% (900 тис) жінок з певними симптомами пост-травматичного стресу. - Високі показники післяродової депресії." Джерело Дуже цікаво багатьом жінкам було б почитати книжки Jessica Mitford: The American Way of Birth, Naomi Wolf: MISCONCEPTIONS: TRUTH, LIES, AND THE UNEXPECTED ON THE JOURNEY TO MOTHERHOOD та багато інших. Нажаль, ці книжки є доступні лише англ. мовою...
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Це все правда. Лише слiд додати що бiльшiсть iз вищеперечислених процедур жiнка приймає добровiльно, або навiть з власного запросу. Так що це не тiльки "клятi лiкарi", а й неправильно проiнформованi, або просто неiнформованi жiнки, якi не хочуть нiчого знати. Проте з монiторами про стан плоду, то там не бачу нiчого страшного, це те саме що кардiограма, вимiряють iмпульси серцебиття дитини та iмпульси перейм. Це роблять пiд час родiв, або коли жiнка прийшла в панiцi, бо не чує руху дитини. Зато в нас не видавлюють дiтей лiктями...
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Ну, щодо добровільності всіх цих процедур, то це правда, я й не писала, що це все "продєлки лікарів". Перечитавши достатньо літератури про акушерську практику в США, очевидним є те, що жіночі консультації та популярна література про вагітність та пологи просто приховують правдиву інформацію, натомість розказуючи, як вони дбають про здоров"я жінки. Якщо подивитися, що робиться у нас, то ситуація не дуже-то й відрізняється: 98% жінок приходять без жодного поняття про процес і готові на будь-які маніпуляції. Щодо моніторів: в одному з переглянутих мною джерел писалося, що ті монітори випромінюють ультразвук, тобто дитина не 1 годину піддається УЗ випроміненню. Щодо видавлювання: оскільки ця маніпуляція є офіційно забороненою, а в Штатах якось звикли законів дотримуватися, то там цей прийом не застосовують. В нас же, як завжди, анархія, на законодавство всім плювати...маємо те, що маємо!
Відповідь: Розповіді про пологи. (копія із Розповідей про пологи. Левандівка) Пролог Термін вже перевалив за 40 тижнів, і мене поволі починали охоплювати панічні настрої...Знаючи, що вагітною ще жодна жінка навіки не лишилася, у мене, попри це, було відчуття якоїсь безвиході. Я звикла, що в житті можу багато чого спланувати або, принаймні, передбачити, а тут всі мої плани чудово руйнувалися...Я ж ще віддавна була чомусь переконана, що народжу в кінці липня, що з моїм божевільним ритмом життя 40 тижнів мені просто не виходити! А тут вже середина серпня, малеча давно вже опустилася в таз, тіло моє щовечора мене розважає новими сюрпризами: просто посеред вулиці мене може заціпити або наче товстелезну голку заганяють прямо в кістки тазу, і я не в силах стримати крик болю...і, тим не менше, моє вперте дівчисько абсолютно не спішить побачитися з нами, хоча всередині їй явно тісно, і вона безжально товче мене ноженятами попід ребра. Я все ще працюю, хоча останній тиждень вже перебралася додому, щоб не кататися в офіс. Роботи знову багато, і мені здається, що так триватиме вічно...Правильно кажуть: хочеш розсмішити Бога - повідом йому про свої плани. І тепер все, що мені залишалося, це уповати на Божу милість. Настрій І, тим не менше, це відчуття безвиході також по-своєму зіграло мені на користь. За ці «надлишкові» тижні очікування я вже на 200% була впевнена, що народжуватиму вдома. І якщо раніше я все ж таки залишала якийсь мізерний відсоток на те, що щось може піти не так, а тому під будинком має стояти машина, то зараз я вже знала, що машина стоятиме на стоянці і що нею ми не скористаємося. І ще мене тішила думка, що не треба збирати торби у пологовий, не треба величезного кулька медикаментів...все найнеобхідніше, «джентельменський набір», лежить в шухлядці. Початок Субота, 15 серпня. Ми цілий день провели зі Штефком в пошуках літаків: зранку їздили в Скнилівський парк, але там так нічого побачити і не вдалося. Ввечері поїхали в с.Скнилів, прямо до злітної смуги, і там таки вдалося спіймати один літак, що заходив на посадку. Багато находилися пішки і наїлися аличі, якої там на кожному кроці повно. Потім проїхалися ще по магазинах. Додому втрапили аж близько 11 вечора. Невдовзі після того, як лягли спати, мене розбудили перші перейми. По відчуттях я зрозуміла, що це вже не жарти, а цілком реальні перейми, а значить,-скоро все станеться! От тільки чоловіка передчасно будити не хотіла. Час почав минати з якоюсь дивовижною швидкістю, здавалося, наче я всього на хвилину встигаю задрімати між переймами, хоча насправді інтервал був достатньо великим, а самі перейми нерегулярними. Під ранок я вже встигла виснажитися, і мною почало трусити так, що стукіт моїх зубів розбудив чоловіка Відігрілася, трохи ще подрімала, випила гарячого солодкого чаю, бо їсти вже не хотілося. Подзвонили няні, щоб прийшла і допомогла зі Штефком. Ще одна річ, в якій я була впевнена, що народжу вночі. А тут ранок, перейми досі нерегулярні, отже родити буду вдень або навіть під вечір, мені потрібен спокій і тиша, а це мале шило точно не зможе тихенько поводитися, а я, відповідно, не зможу розслабитися і піти «в себе». Посинаючи десь від 10 ранку, намічається якась регулярність в переймах, хоча інтервал досі доволі великий, але перейми вже достатньо сильні і вимагають допомоги чоловіка. Дихаю і намагаюся максимально розслабитися. Перепробувала, напевно, всі можливі дозволені пози (лежачи на лівому боці, ходіння, переминання з ноги на ногу, кругові рухи тазом, катання на фітболі, на колінах біля ліжка...), двічі ходила в гарячий душ і зробила висновки: при лежанні інтервал між переймами скорочується дуже повільно, тобто, якщо хочете розтягнути задоволення, то треба лежати. Тепла вода розслабляла настільки, що я не відчувала чіткої грані між переймами, до них додавалися ще якісь сторонні відчуття, а тому не могла чітко прослідкувати, як прогресує справа. Через якийсь час мене почало не на жарт підтужувати. Перевіряємо відкриття: 2-3 пальці, новини не дуже оптимістичні, а тужить добряче. З такими розкладами ходити стало дуже важко, бо перейми вже були частими, а сила їх була така, що аж ноги підкошувалися. Поставили стілець, я на колінах і спираюсь на нього. Разом з переймами відходить пробка, за нею крапає рідина з незначною кількістю крові. Думала, води підтікають...Як виявилось згодом, міхур так і не луснув... На черговій переймі чоловік каже, що вже бачить, як вип’ячується міхур. Значить, вже скоро! Я все ще переміщаюся по квартирі, і наразі опинилася на кухні, де мене накрило так, що перебазовуватися у спальню, де збиралася родити, просто вже не спадає на думку. На цей час я мала б бути вже у повній відключці, але якимись закутками мозку все ж таки контролюю процес: тужитися не можна, поки не відчую голівку між ногами; ноги нізащо не можна зводити, тому міцно уп’ялася ними у миску, яка стояла внизу: так точно не зможу їх звести! Все, відчуваю, як врізається голівка! Але потуг як таких так і не було: я зосередила всі сили на диханні (виявилося, що щоб передчасно не тужитися, коли вже майже немає сил терпіти, треба дуже-дуже часто та інтенсивно дихати, віддаючи всю енергію саме на дихання, тоді не встигаєш переключитися на щось інше), а тіло все зробило саме. Я до того читала, що насправді тужитися жінці і не треба, матка сама повинна виштовхнути дитину, коли прийде потрібний момент. І це таки виявилося правдою! Поки я дихала, народилася голівка, чоловік ледь встиг рукавички натягти, а я вже кричала, аби він її ловив! І отут виявилося, що наша донечка народилася «в сорочці», тобто міхур так і не луснув. Тут вступили в силу інстинкти: побачивши голівку, щільно обтягнену плідним міхуром, Олег прокусив його зубами. І ще за мить наша донечка вже була у нього в руках. Хоча підручники з акушерства і пишуть, що спочатку народжується одне плечико, потім інше, і що плечикам треба допомагати вийти, практика підтверджує зовсім протилежне. Мацьопа буквально вилетіла! Для мене час летить зі швидкістю світла, я бачу малечу в Олега на руках, синеньку, але вона незадоволено кричить! Все, всі підсвідомі страхи, що щось може статися, які мені вдалося запхати десь далеко і глибоко, відступили. Крик – це добре! Як потім розказав Олег, він встиг пальцем прочистити мацьопі ротик і звільнити дихальні шляхи, а вона його за це вкусила і закричала. Обвиття також нема. Ми на кухні, але в дану мить мене це найменше хвилює...Лягаю просто на підлогу, дитинку на груди, а далі вже будемо думати про комфорт...Ми навіть час народження (14:55, 16 серпня) не одразу занотували. Зважували взагалі пізно ввечері, а довжину аж на наступний день вимірювала педіатр з поліклініки Але про це згодом. Олег влаштовує нас трохи зручніше, чекаємо на народження плаценти. За обіцяних 20-30 хвилин (як книжка пише) цього не сталося, минуло десь хвилин 45, знову ж таки потуг не було, вона просто поступово вийшла, вийшла вся. От тепер можна й пуповину перерізати! Лишили хвіст довжиною з півметра, бо по-іншому тоді обрізати не виходило. Вже перед сном вкоротили до 2-сантиметрового хвостика. Тим часом наше чудо з перемінним успіхом бере груди. Олег влаштовує нас більш вертикально, а сам тим часом розбирається з плацентою і трохи прибирає. Так проходить наша перша година. Далі душ і на зручне ліжко. А тим часом на кухні йде генеральне прибирання Прийшли няня зі Штефком, він звично пробує гладити мій живіт і розказує, що там ляля, а я показую йому лялю, яка мирно сопе поруч на ліжку Там вона вже більше не живе, вона вже з нами! Епілог Пізно ввечері, поки наша донечка тихенько спить поруч, ми влаштовуємо розбір польотів. Намагаємося тверезо оцінити всі можливі допущені помилки, але таких не виявляється. Так, деякі мої дослідження щодо того, як можна перебути перейми, трохи затримали процес, але в такий спосіб я знайшла максимально зручний для себе спосіб, аби все пішло правильно. Далі намагаємося оцінити, як розвивалися б події у пологовому. Згадую, як минулого разу, коли родила Штефка, мені прокололи води, пояснюючи це тим, що міхур туго натягнутий по голівці і сам не лусне. Але ж і зараз міхур не луснув сам, але дитині, як на мене, це пішло тільки на користь, бо міхур зіграв роль амортизатора і дозволив їй максимально легко пройти крізь родові шляхи. То чому проколювали тоді? Коли ми перед сном зважили донечку, додавши вагу, втрачену за рахунок висихання шкіри та меконій, який у великій кількості відійшов за один раз, я не могла повірити, що народила дитину з вагою 4400! Я ще могла припустити вагу до 4 кг, але ніяк не більше! Згадала брата, який народився з вагою 4100 і якого довший час педіатри називали «сундучком» та «саквояжем»; згадала знайому, яка в травні народила хлопчика 4500 і порвалася на «німецький хрест» і потрапила на операційний стіл з розривом труби внаслідок витискання дитини...А моє чудо вилетіло пулею, а я ціла й неушкоджена. Перепитувала Олега, чи я точно ніде не порвалася, бо він потім перевіряв...ну не можу ніяк повірити, що дитинка така велика, а на мені жодної тріщинки! Каже, що до того, щоб порватися, я була абсолютно далека, що ніяких візуальних ознак того, що промежина може порватися, навіть не було. Цікаво, чи в стандартній позі на спині я лишилась би неушкодженою? Було ще багато питань та припущень...Але то все вже дурниці, ми гідно пройшли цей шлях і отримали за це достойну винагороду – красуню-донечку! А те, що роблять наші акушери та лікарі, нехай залишається на їхньому сумлінні... Про неприємне Наступного дня в обід прийшли з поліклініки моя лікарка з ЖК та педіатр, які мали оглянути нас з дитиною. Ще раз переконалася, наскільки то неприємна справа – спілкування з медиками. Схоже, їхня освіта робить щось із їхніми мозгами...Замість того, щоб сказати «все добре», кажуть «нічого поганого». Педіатр довго крутила малечу і намагалася вчити мене тому, що я давно і без неї знаю...Ех, ескулапи... P.S. Питала в Олега, чи не хоче він іти в акушери. Сказав, що якби жінки менше там кричали, може й пішов би P.P.S. Я надзвичайно задоволена тим, як усе пройшло. Я вже казала, що я не прихильник водних родів і противник бебі-йоги. Можливо, десь на островах роди у воду є історичною особливістю. Можливо, десь в Індії або Африці практика бебі-йоги також є виправданою. Але будь-який психолог вам скаже, що очікування новонародженої дитини зовсім не передбачають таких експериментів. Я завжди покладалася на те, як процес народження відбувається в тваринному світі. Хіба мавпи занурюють своїх малюків у воду? І навіть мавпи одразу по народженню не виробляють акробатичних трюків зі своїми дітлахами. Вони беруть їх на руки і прикладають до грудей. Будь-яке дитинча будь-якої тварини-ссавця в першу чергу шукає груди і очікує, що її зігріє своїм теплом мама. P.P.Р.S. Я ніколи і нізащо не буду нікого закликати народжувати вдома лише тому, що у нас все пройшло так чудово. Це дуже контраверсійна тема, так само як щеплення. І рішення народжувати вдома повинно бути виваженим та обгрунтованим. В першу чергу, це вимагає готовності прийняти всю відповідальність за життя та здоров’я своєї дитини лише на себе. По-друге, бути свідомим всіх можливих ускладнень, але не акцентувати на них увагу. Саме тому ми не купляли стетоскопа і не прослуховували серцебиття дитини, бо найменші відхилення від норми потенційно могли б посіяти в нас паніку і звести все на нівець. По-третє, таке рішення вимагає неаби-якої теоретичної підготовки, а ще краще – практичних навичок. У мене пішло 2 роки на те, аби прийти до цього. За цей час було прочитано море інформації, досліджено багато тем, що стосуються акушерства. Крім того, я думаю, значну роль грає наявний негативний досвід спілкування з лікарями. Все це вкупі, а ще бажання, щоб моя дитина народилася в максимально природній спосіб і в максимально затишній домашній атмосфері, привело нас до рішення, що наша друга дитина народиться вдома. Якщо процес зачаття є таїнством, то чому ми перетворюємо процес народження на публічне шоу? В пологових будинках більшість пологів супроводжуються певними патологіями, і тоді допомагати жінці народити збігається кілька чоловік, і дитина з’являється на світ під акомпанемент панічних криків, біганини та яскравого світла...Уявіть, якби зачаття відбувалося в такій самій атмосфері? Я безмежно вдячна чоловікові за ту неоціненну роль, яку він зіграв у народженні нашої донечки. Я вдячна Господу Богу та Діві Марії за те, що не полишили нас у цей важливий час. Відтепер нас четверо, ми щаслива сім’я!
Відповідь: Розповіді про пологи. (копія із Розповідей про пологи. Левандівка) Дівчата які ви молодці що пишете свої історії і підтримуєте один одного, цього часом так бракує....Спробую про свої пологи написати.... В цілому вагітність проходила добре, був незначний токсикоз, і спочатку я дуже переживала але потім заспокоїлась, і на облік вже стала в 24 тижні. ПДР призначена на 12 травня, попри бажання серйозно готуватися до пологів я так і не встигла походити в басейн, на йогу і поробити масаж проміжності . Аналізи я здавала лише ті, що були обов"язкові. Мені 30 з хвостиком і це мої перші пологи... мені повезло, першу історію про пологи почула від жінки яка народила дома , опісля я познайомилася ще з кількома мамами, які теж народили дома і вже мріяла теж родити дома . Тож я знала що родитиму дома, але не сама а з професійною акушеркою, яка теж має досвід народження дома. Все що я хотіла по тій темі, я прочитала ще до вагітності, і тому під час вагітності вже не зациклювалась. Протипоказів щодо ДП в мене не було, а ризик він є всюди і дома і в лікарні. Я чомусь лекго уявляла свої перейми дома і зовсім не уявляла себе в пологовому... Для підстраховки я мала замір УЗД зробити ближче до пологів і щоб на узд була присутня акушерка, тож ми домовились на 8 травня піти на УЗД (на Лисенка) на яке я записалась місяць наперед, акушерка до мене вже їхала (вона не львівська) коли ввечері 7 травня я побачила якісь прозорі виділення, я без досвіду тож моє питання до свого чоловіка: "Ти не значеш часом як виглядають води? " трохи шокували його ....А вночі в 2,30 відійшли води - в цьому я вже не сумнівалась. Спочатку думки - як?! вже роди почались? А ще підлога в хаті не помита! Ой а ще доприбирати треба. (Бо таке генеральне прибирання хати і викидання всього зайвого, яке ми зробили готуючись до пологів я навіть до паски не роблю. Були навіть вимиті стіни-плитка у ванній кімнаті до самої стелі.) Збудження від того що "процесс пішов" десь за 1-2 години спало, і я пішла спати, а чоловік доприбирати хату і мити підлоги . На той момент вже почались легкі перейми тож спала я як та птаха на дереві, поверхнево. Перейми були без перестанку з інтервалом 7-8 хвилин. Тож виспатись я не змогла. В 12 ранку приїхала акушерка, я ще думала що от ми ще попатякаемо, чаю поп"ємо от тільки мені трохи легше стане.. ага легше - ги , я все ще не усвідомлювала що роджу і що вже перейми не пройдуть і не стануть легші...непомітно вони стали такі що я вже навіть не могла пискнути не те що говорити. Я втратила орієнтацію в часі, поперек ломило на переймах так, що мені здавалось що мене взагалі паралізовує... кожну схватку мені масажувала акушерка - це дуже мені допомоголо, причому вона відчувала коли початок і кінець перейми і мені нічого не треба було казати . А нічку то я не спала, тож на всі питання чи я хочу пити, чи щось їсти я відповідала що хочу СПАТИ. Чоловік змайстрував мені табуретку для родів, тож я в перервах між переймами часом просто "відрубувалась". Відверто скажу - мене прейми втомили ...Один раз було що я просто попросила в своєї дитини щоб вона дала мені пару хвилин відпочити (бо кожну схватку запускала дитинка, я чула її рухи і обов"язково після того за кілька секунд була схватка). Ви не повірите, але вона справді дала мені хвилин 5-10 відпочити, точно не скажу бо ніхто не засікав, але це була така довга пауза і я трохи поспала. Під час переймів я ще два рази вирвала хоча не були чим - горішки і курага які я з"їла ще вночі. Закінчились перейми десь о 18,00 почались потуги - спочатку не сильно але я потужилась і з мене фонтаном вилились води (як потім сказала акушерка вона була вражена тим що я так професійно тужусь так ніби це не перші роди), тоді вона запропонувала подивитись мене (в роддомі мене мабуть вже б не один раз дивились). Акушерка : "повне розкриття- де будем родити?" Я вирішила у ванній, благо що це був день, а в день у нас є гаряча вода (це єдине за що я переживала готуючи все що потрібно до пологів). У ванній я сіла присядки поперек ванни, і тут вже йшли потуги за потугами сон як рукою зняло. Я усвідомлювала що ніхто за мене не родить і що я маю зробити "роботу", тобто правильно тужитись на кожну потугу, щоб моя манюня швидше родилась. Та і я розуміла, що в мене ресурс не безмежний і рано чи пізно я втомлюсь так сидіти. Манюня йшла голівкою, обвиття пуповиною не було, правда ручку тримала біля голівки і це дало маленкі розриви які я взагалі не відчула. Акушерка дуже делікатно помогла вийти голівці. Коли настав період коли не можна тужитись і мені дуже допоміг мій чоловік, взявши в долоні моє обличчя, ми дивились очі в очі один одному і я дихала за ним, щоб зупинити потугу - ура зупинили . Мала моя рвалася на свободу, вона була повністю доношена 40 тижнів і на ній фактично вже не було змазки. Нарешті в 20:00 манюня народилася, вона була така красива що я навіть не сподівалась (з розповідей моєї мами яка я народилась як мочене яблуко). Я вилізла з вани і тримала її на руках поки не відпульсувала пуповина (знову ж в часі не орієнтувалась зовсім) я була ніби не тут...після перерізання пуповини чоловік взяв донечку на руки, а я тим часом пробувала народити плаценту (родила її набагато пізніше). Їсти донечка не особливо хотіла,трошки дуже посмоктала, мабуть їй меконій заважав він вийшов потім після того як вона на животику полежала у татка. А плаценту мені при народженні підтягувала акушерка вона виявилась досить велика демь до 1 кг вагою по словах акушерки, тому вона відразу і не вийшла. Донечка мала вагу 3800 і ріст 55 см. Потім акушерка мені зашила розрив (і обезболила місцево, що знову ж в пологовому не роблять). Обговорюючи пологи я потім довідалась що якщо жінка не п"є то може впасти тиск, це мій недолік - я чомусь мало п"ю - але моя повитуха це все знала і трохи за мене переживала але мушу сказати що вона ніколи не розповідає чогось негативного і не лякає вагітну. Я теж уникала всяких історій. Зараз мені згадується що роди зовсім не важкі і самі роди зовсім не боляче лише перейми поболюють. І мабуть це добре, що я хотіла спати бо раціональна частина мозгу була у відключці а це важливо для успішних родів. Так замість УЗД і відвідин гінеколога я в той день родила. Раджу всім подивитись передачі з Мішелем Оденом вони короткі по 7-8 вилин. http://play.ukr.net/videos/show/key/584e244b7d179120f19b34a4c9444fb7/ http://play.ukr.net/videos/show/key/dc09dddde4ad3164dfda95d62f28985d/ http://play.ukr.net/videos/show/key/7203d625db6e352e76f691b60de6bf27/ http://play.ukr.net/videos/show/key/b205626315f6e75f95b6927289801f3d/ Я розумію що ДП це не для всіх, але до всього підходжу з позиції здорового глузду, краще звичайно коли менше втручань у пологи, бо і в пологовому народжуть природнім шляхом, але якщо треба жінці кесарське то треба. Просто хочу щоб мами вірили в свої сили, бо дуже багато залежить від них самих. А взагалі деякий час мені не вірилось це я народила!? Це моя дитина?!
Відповідь: Розповіді про пологи. Пума, дякую, справді приємно хвилююча розповід. А скажіть, як потім реєстрували дитинку? Потрібно було їхати в пологовий, щоб отримати довідку. Яка ціна домашніх пологів (можна в приват).
Відповідь: Розповіді про пологи. Щоб зареєструвати дитину. через 5-7 днів чоловік пішов в дит.поліклініку до завідуючої з паспортами і моєю обмінною картою. Сказав що в нас народилась дитина, потрібно щоб прийшов оглянути педіатр і видати довідку. Приходила педіатр, після чого видали довідку певної форми (це офіційна форма довідки про народження дитини поза медичним закладом). З цією довідкою як і з роддомівською йдете в загс. На щастя в нашій поліклініці ми вже були такі другі тому шуму не було , єдине мусила я нашкрябати записку для дільничого гінеколога щоб вона не мала проблем за погано проведену роз"яснювальну роботу . А загалом можу сказати що часом додому може прийти не один педіатр а ціла бригада медиків і дуже серйозно наїзджати (розповідали інші пари після ДП) тож треба щоб мама не бул один на один з ними, і бути морально готовим. А загалом це вже не є щось екстранадзвичайне я знайома з багатьма львівськими мамами які родили дома .
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Зробив сюди копії дописів, бо в "Розповідях" вони губляться серед ПБ-шних ужастіків.
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Потому что мало жалуются. Заверяю вас на 100%, что наказания несут. Только дело то в том, что на дому рожают в основном те, кто по различным причинам не желают или боятся регистрировать свою беременность. Есть непоодинокие случаи торговли новорожденными детьми за большие деньги. Поэтому не так то просто у нас в России как вам наверное кажется. но и не так плохо у тех, кто делает все соотвественно наставлениям врача.
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? розповіли мені історію недавніх пологів в одному з районних центрів на рівненщині. Спочатку були перейми. Були скільки треба - ніхто не підганяв, не брався стимулювати. Наглядали за нею, але без поспіху "конвеєра". Після пологів малу поклали до мами на пузік, до грудей і залишили лежати так доки пуповина не перестане пульсувати (куди спішити коли півтори породіллі на весь район). Потім пустили батьків на відвідити. Перебування мами з дитинкою сумісне. м"яко кажучи я була в шоці від такої розповіді. от вам і гонка мегаполісу! є свої плюси, і є свої мінуси від цивілізації.
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Дивно, Рівненщина за статистикою перша за народжуваністтю. У них навіть позитивний приріст населення. У мене татова родина вся там, так, принаймні, в нашому селі через хаті хтось вагітний.
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? а в батьків певне пів породілі на район. Зате пологи пологи проходять так: накололи кінськими дозами всім ,що було в аптеці поряд, натиснули в чотири руки так, що в дітей потім гематомки на головках - фух нарешті вийшло (або не вийшло - тоді ще пів години години на роздуми звідки викликати анестезіолога, бо свого немає, кесарський).
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? а я звідки знаю як там? знаєте - то поділіться враженнями. мені доводилось народжувати лише у Львові, а розповідь описала з уст знайомої
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Гуцулянка туди на екскурсію їздила, якщо пам'ять не зраджує. Про Луцьк, мені особисто, жодне "мега-" не кояжицця.
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? До речі щодо прослуховування серцебиття, я звісно не знаю який апарат чіпляють жінці щоб моніторити серцебиття перед і під час пологами але з розповіді подруги - в дитини зупинилось серце і як наслідок її кесарили,хоча вона відчувала що може родити сама. Я все міркувала чому так сталось і от в книзі Діпака Чопри знайшла пояснення що при моніторингу під час пологів (серцебиття чи ще якихось параментрів) як правило закінчується кесарським . І знайома акушерка підтвердила це теж . Тож висновок напросився сам собою діткам не подобається коли за ними без кінця спостерігають і досліджуть. Тому правильно зробили що не купляли. А в мене акушерка під час пологів кілька разів дерев"яною трубочкою слухала серцебиття і то скорше для себе (відповідальна дуже) бо я про таке навіть не замислювалась.
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Мдям!!! Ніц на то не можу вам сказати бо то таке мудре що до нього слів нема. То видно такі високі спеціалісти що не годні знову знайти серцебиття дитини. Я була на моніторі всі 4-ри рази. Перший раз той монітор постійно знімала і ставила собі назад сама. Другий раз мене кесарили не через те що не було чути серцебиття а через те що матка не розкрилась і дитина застряла. А в мене стільки стимуляторів залили що пів лікарні могло народити, ну хіба в нас тут які слабонькі дають а в Україні сильні... не знаю, але анестезіолог як побачив кількість стимулятора яке мені вкололи він мене запитав чи я не маю бажання рознести лікарню від болей? Треті пологи також були з монітором. Матка не розкривалась зате дитина своєю головою все порозпихала, але потім змучилась то лікарка сама розкрила матку руками. Це не боляче, а лише неприємно. Ну а четверті мусили кесарити бо боялись що дитина сама не народиться, бо вона і не планувала ніде йти а плацента вже собі вирішила розшаруватись і вийти, і навіть трісла. Мій організм відкидав інородне тіло, бо різниця резусів. Але дякувати Богу, лікарі зразу зробили кесареве після якого я на другий день ходила сама і сама себе обслуговувала. Так що оповідки про моніторинг який закінчується кесаревим - їдна бабця повєдзяла!!!
Відповідь: Пологи: які краще ДП чи ЛП? Як це не парадоксально, але ви теж праві . Я вірю, що такі випадки мають місце, але сказати, що це правило ясно що не можу. В пологах стільки нюансів, конкретно що і до чого, чи чому сталось так чи інакше відомо тільки Богу , навіть не медикам. Тож з вами Марусю я цілком погоджуюсь. Рада що у вас троє діток, здоров"я вам і їм.
