Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ви розумієте, парадокс в тому, що мама в мене якраз така - дівчинка по життю, правда, дуже вразлива і все приймає близько до серця. Вона коли і працювала, то на мінімальних роботах без напрягу, тато все вирішував, навіть возив і возить її до стоматолога, домовляється за її працевлаштування (бо вона хотіла вийти в люди, показатися), купує продукти на базарі тощо. При тому, мама керує сімейним бюджетом, визначає стратегію розвитку сім`ї (в тому числі і моєї), тобто керує і маніпулює все життя, при чому коли їй про це кажеш - робить круглі очі, ображається... дівчинка, коротше. Так що наочний приклад в мене є))) Ще й який) Але я так не хочу... не цікаво мені так, не моє це...

все більше і більше переконуюсь, що це залежить від чоловіка і ступеню його прошеності...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

не натякати, не казати, не надягати маску - бути жінкою. І все, йому тоді доведеться бути чоловіком.


---------
дуже цікаво дискусія розвинулась. Почали з травм які виганяють жінку на роботу, а закінчили "а шо нема права вчитись, голосувати, і вкладати рельси!?". Ну так про травми незручно, боляче і незвично, а гасла і стьоб - наше всьо.

ще сподобалась "домогосподарка в кращому розумінні цього слова", а краще це яке?

про "пошкодувати чоловіка і самій піти працювати" - це здорового-то чоловіка!

от ніколи мені цього не зрозуміти. А чого ж сидить? Я ходжу два рази в тиждень на курси, в басейн, вивозить чоловік нас всіх за місто. Форумівки, кави з подругами ...

це при тому що бабусь-дідусів-нянь в нас нема

а і ще всі такі самодостатні, а вдома чахнуть - де самодостатність ділась?

тобто ваш установки такої не має?
і звиняйте але я багато про це думала, але випроводити на роботу маму від манюньої дитини - не бачу любові і поваги ні до мами ні до дитини.

---------- Додано в 11:10 ---------- Попередній допис був написаний в 11:05 ----------

я до речі цей поділ не дуже люблю (?). Ну в плані, що воно ж так не розділяється чітко. Для мене це скорше якою стороною повернутися *знаю що погано пояснила, кава захолодна зранку була*

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

отут в мене вже не перший рік взрив мозку! чесно, я в принципі ніколи тупою не була) і скільки би всього не читала і не бачила, але не розумію, чим я не жінка...

та я теж багато думала, і страшно мені від моїх висновків. Хоча, формально, це моє власне рішення було, нема на що нарікати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я б це так не називала. Повага тут може бути взагалі ні до чого, тим більше, коли мама сама хоче на роботу. Ну і що значить "випроводити"? От взяти за руку і ввивести з хати - йди на роботу? Остаточне рішення за жінкою.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

з усією повагою - ну що за формулювання, воно в принципі "пораженческое". Жінка-жінка не сумнівайтесь (с)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

тут виходить - просто не спинити або не зробити нічого, щоб жінка такого рішення не приймала, бо воно їй не зовсім радісне.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

мама не хотіла на роботу, її поставили в такі умови що мусила "захотіти", хто рішення прийняв формально значення не має.

це як я ситуацію *конкретну* побачила.

хоча якщо формально "захотіла сама", то може й передумати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ну, то якраз вже проїхали, то не наш випадок)) хоча таке в принципі є)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ой що я надибала!

це до теми *віддалено* чи треба жінкам вчитися. Якщо що, то я вважаю що кому треба, а кому і не треба...

так от

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Можливо, чоловік інфантильний, можливо, емоційно "товстошкірий" - тоді просто не відчує того. Можливо, просто вихований так,чи переконаний, що маленька дитина може і без мами, а з бабцею буде не гірше....Та купа всьго.

всі останні сторінки не читала, соррі, якщо все це вже обговорювалось. Пишу не по конкретній ситуації, а загалом

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну та в них і з фінансами не дуже, чоловік лаборант, на його зп особливо в басейни чи на курси не походиш, тут заледве на проживання вистачає. Хоча вона мені каже, що гроші - то не перша мотивація її виходу на роботу. За місто, далі ніж парк біля дому, вона десь їздити банально боїться, щоб дитина не застудилася (машини своєї то в них немає). Так і сидить поки що - дім-парк-магазин.
То ж певно як то кажуть - кожній родині своє і в кожного своя правда і своя ситуація. Вона науковець, їй справді цікаво піти на роботу, поспілкуватися з колегами, почитати лекції студентам. Повертаючись до основної теми, якщо для того, щоб бути хорошою (в плані задоволеною собою) дружиною і мамою їй потрібні тих хоча б пару годин роботи, то в чому проблема? Дитина за той час побуде з бабцею чи дідом, отримає свою порцію любові від них. Головне, щоб жінка перш за все була душевно спокійна і щаслива, тоді і її родина буде щасливою. По собі знаю - коли мене щось нервує, їсть зсередини, муляє, то і навколишнім непереливки і бажання робити щось немає.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мрія мого чоловіка- щоб я не працювала і сиділа вдома, повністю від нього залежала. Я так і жила - перші роки шлюбу. Набрала зайвих 10(!) кг, захворіла. А потім я подумала, що чоловіка я свого люблю дуже але себе всеодно більше. І тому буду працювати. Справа в тому, що в мене багато єнергії , її вистачає і на сім'ю і на бізнес , і на коліжанок , і на багато чого ще. А якщо я просто сижу вдома, то замучу сама себе і навколишніх. Зараз у мене бізнес, який займає 1-2 дні на тиждень і то, замало, бо мені нудно. Сім'я доречі, не те, що не страждає від цього, навпаки - робота робить мене дисціплинованішою!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ні в чому, крім того що в пості який я цитувала основною причиною було названо постійне сидіння в 4 стінах.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Оооо...

Він звик, йому добре.

Це дуже важко і довго лікується.

І це знайоме. І він тут десь правий. А третій варіант йому не спадає на думку?

А це вже, пардон, інфантильність.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

та і я розумію, що правий, і єдиним рішенням для мене було просто не повертатися до цієї теми. але час від часу трапляються якісь подразники, які знову мене провокують, навіть несвідомо.

який? тепер вже і мені не спадає)))

от ще так собі подумала, проблеми у мене тоді, коли я намагаюсь поглянути на своє життя з точки зору інших, не лише людей, а й загальних якихось принципів і норм. Дійсно, воно їм не відповідає і я навіть забуваю ставити питання - а чи повинно?
У нас з чоловіком вже склалися відносини, які коротко можна охарактеризувати як партнерські, не принце-королівські, не мужчино-жіночі, а саме партнерські. Ми звикли вирішувати проблеми та дивитися на ситуації з точки зору дорослого, обоє. Якщо проблема має компромісне рішення - ми його виконуємо, якщо ні - то приймаємо, або не приймаємо позицію іншого, але якщо прийняли - то серйозно, з відповідальністю, без прирікань та випоминань. Коли я впадаю в дитину чи хочу бути принцесою, логіка спілкування рветься і виникають непорозуміння. Тоді мені здається - всьо пропало (С), він мене не любе вже і т.д. і т.п. А він, так я вже казала - старший і розумніший, дотримується своєї позиції, не через принципи, не через впертість, а просто, бо якщо позиція є, то її дотримуються. Коли я впадаю у якісь стани (дитини, наприклад), він, поводячись зі мною в тому ж руслі (як до дитини), показує всю безглуздість та тимчасовість цього мого стану.
Отак, що прийшло в голову - те швиденько записала, бо то ніби прояснення))
Стосовно жінки в собі - то пора мені ці пошуки прєкращать, бо я не знаю, що шукаю. Задовільнюсь зовнішнім, бо від багатьох людей, яких я знаю, чула, що я її втілення...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Розставити пріорітети.

Вина перекладається на Вас, і вибір маєте зробити Ви. А йому, виходить, байдуже, що Ви виберете? Ще конкретніше - почуття до Вас його не спонукають на зміни в собі? Те, що він має - сім'я, дитина - не вартують змін, аби все так і залишилось?